Маючи на озброєнні однозарядну гвинтівку системи Верндль зразка 1867-1877 р. калібру 11-мм, австрійські військові фахівці впровадили досліди над різними магазинними гвинтівками.    Так, наприклад, у 1886 р. спеціальною комісією випробовувалися наступні системи магазинних гвинтівок:   

1) гвинтівка системи Кароля Глечик 2, затвор прямолінійного руху, магазин вставний коробчатий двох розмірів: на 5 та на 10 патронів;
2) гвинтівка системи Верндля 3, затвор прямолінійного руху;
3) гвинтівка системи Шульгофа 4, магазинна;
4) гвинтівка системи Юрнічека та Верштеда, затвор прямолінійного руху, магазин на 6 патронів
5) гвинтівка системи Габсбурга, затвор відкривається рукою і закривається силою пружини; магазин на 6 патронів.

Всі зазначені системи гвинтівок були забраковані. Окрім гвинтівки тоді випробовувався револьвер системи Кауфмана калібру 11 мм, та теж не був схвалений.

   У 1888 р. Манліхер закінчив магазинну гвинтівку зменшеного калібру, яка була випробувана і в тому ж році прийнята до озброєння в Австро-Угорщині, потім - у Болгарії.

Затвор прямолінійного руху. Закритий й замкнутий затвор утримується у ствільній коробці масивним бойовим упором у вигляді підпори на шарнірі.
Замикання знаходиться позаду магазинної коробки. Патрон 8-мм калібру, куля в мельхіоровій оболонці, сердечник свінцевий; згодом мельхіор був замінений на сталь. Гільза центрального запалювання, вона більш вдалих розмірів, ніж французька гільза: корпус та капелюшок гільзи Манліхера меншого діаметра, тому в серединному магазині набої займали меньше місця, магазин виходив компактнішим.

До 1890 року патрони споряджали вдосконаленим димним порохом, який давав кулі початкову швидкість 500 м/сек. З 1890 р. введений бездимний порох і куля в сталевій оболонці. Початкова швидкість кулі склала 625 м/сек.

Австрійський патрон послужив зразком при конструюванні російського патрона, під який була пристосована гвинтівка Мосіна.

   Патрони для австрійських гвинтівок зібрані в обоймах по 5 штук.
Обойма пачкового типу, одностороння, з тонкої сталі. Патрони в обоймі розташовані так, що капелюшок кожного верхнього патрона знаходиться попереду капелюшка нижнього патрона. Таке розташування патронів забезпечує безвідмовне проштовхування їх затвором у ствіл.
Обойма-пачка мала косу форму, і вкладати її до гвинтівки необхідно тільки однією стороною; такі обойми називаються односторонніми. Щоб вночі не помилитися на дотик, верхні краї обойми мають жорстку накатку. Обойма з патронами вставляється зверху в магазинну коробку легко і зручно, що сприяє швидкому заряджанню. Коли всі патрони вийшли з обойми, остання вільно випадає з магазинної коробки через нижнє вікно, яке завжди відкрито.

Затвор прямого руху й пачкова обойма значно збільшують швидкострільність гвинтівки. При випробуваннях на швидкострільність з гвинтівки Манліхера проводили до 30 і більш пострілів у хвилину; стріляли прицілюючись - 5.

Довжина ствола 810 мм; в стволі наріз, нарізка права, крок 250 мм. Довжина гвинтівки 1280 мм, вага 4480 г. Приціл секторний з розподілами на дистанцію до 2000 кроків.
Окрім мушки, що знаходиться на стволі, є друга бічна мушка, укріплена на передньому ложевом кільці. Для неї влаштований на прицільній планці пересувний у бік целик з прорізом. Це бічне прицільне пристосування служить для стрільби на дальні дистанції - до 3000 кроків та має ту зручність, що стрілець при прицілюванні не віднімає щоку від прикладу.
Кільця, що скріпляють цівку із стволом, розсувні на гвинтах, влаштовані дуже практично; гвинт середнього кільця проходить крізь кільце впоперек і не дозволяє кільцю зсовуватися при носінні зброї на ремені. Тильна антабка прикріплена до прикладу двома шурупами. Переднє кільце глухе, воно служить стійкою для багнета і для зміцнення спеціальної милички, призначеної для зчеплення гвинтівок при складанні їх у козли. Ложа з дерева буку. Шийка ложі пістолетної форми. Приклад і потиличник мисливського типу, завдяки чому гвинтівка дуже "прикладиста". Шомполу при гвинтівці нема. В поході і у військовий час його замінює мотузяне протирання, а в мирне - казармові довгі шомполи.
Багнет з тісачним лезом завдовжки у 300 мм, рукоять з дерев'яними щічками. Хрестовина надягає кільцем на ствіл, а клямка рукояті замикає багнет на наконечнику цівки.
    Примикання і відмикання багнета проводиться швидко в один прийом. Звичайно гвинтівку носять без багнета, останній примикають до гвинтівки в передбаченні багнетового бою. Пристебнутий багнет, розташований праворуч ствола. Коли багнет не пристебнутий, його носять у піхвах на поясі. Запобіжник знаходиться в тильній частині ствільної коробки зліва, він у вигляді невеликого поворотного важеля, зручний в користуванні.

З негативних якостей гвинтівки можна відзначити наступні: значна довжина і велика вага гвинтівки; довга ствільна коробка; магазинна коробка розташована далеко від спускової скоби; затвор нелегко розбирається.
    Замикання влаштоване позаду магазина, що недоцільно, оскільки весь затвор зазнає стиснення, а ствільна коробка - розтягування, крім того, опорна площина має малу поверхню, тому замикання маложивуче.
Все ж таки гвинтівка Манліхера була краща за всі тодішні системи: вона швидкострільна, зручніша в користуванні, дуже міцна і надійна; гвинтівка Манліхера мала по тому часу найдосконаліший затвор прямого руху й найкращий магазин.

Згодом гвинтівки із затвором прямого руху були введені у Швейцарії (система Шмідт-рубін зразка 1889 р.) і у флоті США ( система зразка 1895 р.). Пачкові магазини незабаром були прийняті для гвинтівок в багатьох державах (Німеччина, Італія, Румунія, Голландія), а куля в сталевій оболонці отримала широке застосування з часу Світової війни 1914-1918 рр.

Гвинтівка системи Манліхер даного зразка служила в Австро-Угорщині до 1895 р., коли був прийнятий на озброєння новий зразок гвинтівки того ж автора; тоді гвинтівки зразка 1888 р. були продані Болгарії (частково). Залишені гвинтівки ще у 1890 році, були модернізовані - для нового патрона на бездимному поросі (того ж калібру - 8 мм).    Mодернізація полягала в нанесенні на бічну поверхню прицілу шкали золотого кольору під патрон з бездимним порохом. Застосування старих патронів також було можливе. Цей зразок гвинтівки отримав індекс 1888/90.

Кароль Глечик - офіцер австрійських військ, чех.
Верндль - австрійський зброяр, засновник збройового заводу в Штейєрі.
Шульгоф - австрійський зброяр.
Австрійський крок має 75 см, російський 71 см (аршин).

Матеріал з - http://ah.milua.org/