ѕерше й останнЇ з'Їднане св¤то вс≥х парам≥л≥тарних украњнських орган≥зац≥й Ч "—окол≥в", "—≥чей", "ѕласту", "—≥чових стр≥льц≥в" - пройшло у Ћьвов≥ 27-28 червн¤ 1914 року, в день сараЇвского вбивства. —в¤то було присв¤чено стор≥ччю з дн¤ народженн¤ “араса Ўевченко ≥ з≥брало до 12000 учасник≥в.
    Ѕ≥льш≥сть њх член≥в менш н≥ж через м≥с¤ць зголосилис¤ добров≥льц¤ми в Ћег≥он ”крањнських —≥чових —тр≥льц≥в (”——).

ѕеред першою св≥товою в≥йною арм≥¤ јвстро-угорськоњ ≥мпер≥њ формувалас¤ виход¤чи з досв≥ду австро-пруськоњ в≥йни 1866 року. «разком дл¤ територ≥альноњ системи служила н≥мецька арм≥¤. ¬≥дпов≥дно до закону про збройн≥ сили (Wehrgesetz), що д≥¤в з 1868 року ≥ що реформувавс¤ аж до 1918, визначалас¤ структура збройних сил (Armee):

÷≥сарськ≥ й корол≥вськ≥ сухопутн≥ сили (каiserlich und коеnigliche Heer)
÷≥сарськ≥ й корол≥вськ≥ в≥йськово-морськ≥ сили (k.u.k Kriegsmarine)
“еритор≥альна оборона (австр≥йський ц≥сарсько-корол≥вський ландвер (каiserlich-коеnigliche Landwehr) та угорський корол≥вський гонвед (magyar kiraly honved))
ќполченн¤ (австр≥йський (k.k. Landsturm) та угорський (m.k. Nepfelkelok) ландштурм).

“ерм≥н "ц≥сарськ≥ й корол≥вськ≥" позначав приналежн≥сть до загальноњ арм≥њ двоЇдиноњ монарх≥њ, тобто такоњ, ¤ка формувалас¤ з населенн¤ обох частин ≥мпер≥њ ≥ на њх грош≥. Ћандвер та гонвед, представлений точно такими ж в≥йськовими частинами, оф≥ц≥йно належали окремо јвстр≥њ та ”горщин≥.
    –≥зниц¤ м≥ж угорським гонведом та австр≥йським ландвером пол¤гала не т≥льки у м≥сц≥ формуванн¤ та назв≥, але ≥ в тому, що гонвед призначавс¤ дл¤ в≥йськових д≥й т≥льки на територ≥њ угорського корол≥вства, а на використовуванн¤ його за межами крањни була потр≥бна згода угорського парламенту.

ќполченн¤ призивалос¤ т≥льки у раз≥ початку вс≥Їю державою в≥йськових д≥й ≥ використовувалос¤, ¤к правило, т≥льки дл¤ служби в тилу.

јвстро-угорська арм≥¤ формувалас¤ на основ≥ територ≥альноњ системи. ƒо 1914 року вс¤ ≥мпер≥¤ була розд≥лена на 16 корпусних округ≥в. ¬ межах одного такого округу дислокувавс¤ один арм≥йський корпус, що включав вс≥ роди в≥йськ. Ќомер арм≥йського корпусу сп≥впадав з номером корпусного округу. ¬ межах одного округу проводилис¤ набори призовник≥в дл¤ поповненн¤ розквартированих там п≥дрозд≥л≥в корпусу.
    “аким чином, будь-¤ка в≥йськова частина формувалас¤ пост≥йно з одн≥Їњ м≥сцевост≥. ќтже, украњнц≥ були представлен≥ у вс≥х родах зброњ австро-угорських сухопутних в≥йськ.

¬ довоЇнний пер≥од арм≥йський корпус, в ≥деал≥, складавс¤ з 2 п≥хотних див≥з≥й загальноњ арм≥њ, 1 п≥хотноњ див≥з≥њ територ≥альноњ оборони, кавалер≥йськоњ див≥з≥њ, артилер≥йськоњ бригади, саперного батальйону та обозного див≥з≥ону. ѕроте на практиц≥ до р≥зних корпус≥в була прикомандирована р≥зна к≥льк≥сть додаткових частин. «окрема розпод≥л кавдив≥з≥й по корпусах в≥дображав плани вищого в≥йськового командуванн¤ ≥мпер≥њ на майбутню в≥йну. ѕередбачалос¤, що арм≥¤ наступатиме на Ѕалканах та в √аличин≥, тому стратег≥чно вона була розд≥лена на три групи: √рупа Ѕалкани (Minimal-Gruppe Balkan), «'Їднанн¤ "ј" (A-Staffel) ≥ «'Їднанн¤ "Ѕ" (B-Staffel).
    ѕерша складалас¤ з 12 див≥з≥й, друга, що нац≥лювалас¤ проти –ос≥њ, з 30, й трет¤, що залишалас¤ ¤к стратег≥чний резерв, ще з 12. √оловною причиною в≥дсутност≥ кавдивиз≥й в п≥вн≥чно-зах≥дних, зах≥дних та п≥вденних корпусах була гориста м≥сцев≥сть, що не дозвол¤ла оперувати великими масами кавалер≥њ.
    ѕравда, це компенсувалос¤ прикомандированими кавалер≥йськими бригадами. “аким чином, кавдив≥з≥й були позбавлен≥ наступн≥ корпуси: III (—х≥дн≥ јльпи), VI (ѕ≥вн≥чно-сх≥дна —ловаччина), VIII («ах≥дна та ѕ≥вденна „ех≥¤), IX («ах≥дна та ѕ≥вн≥чна „ех≥¤), XII (“ранс≥льван≥¤), XIII (’орват≥¤), XIV (“≥роль), XV (Ѕосн≥¤ ≥ √ерцеговина) ≥ XVI (ƒалмац≥¤).
ƒодатково кавбригадою було посилено II корпус (¬ерхн¤ јвстр≥¤), а ось в XI корпус≥ (—х≥дна √аличина та Ѕуковина), територ≥¤ ¤кого межувала з украњнськими степами –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, було ц≥лих дв≥ кавалер≥йськ≥ див≥з≥њ та прикомандирована бригада кавалер≥њ ландверу. Ќе знайшлос¤ м≥сц¤ кавалер≥йським з'Їднанн¤м т≥льки у босн≥йському та далмацькому корпусах.

ƒл¤ поповненн¤ п≥хотних полк≥в загальноњ арм≥њ територ≥¤ ≥мпер≥њ перед в≥йною була розд≥лена на 109 округ≥в поповненн¤. ƒл¤ забезпеченн¤ нижн≥ми чинами п≥хотних полк≥в територ≥альноњ оборони јвстр≥¤ була под≥лена на 39 полкових округ≥в (складалис¤ з 117 батальйонних д≥л¤нок), ”горщина Ч на 94 батальйонн≥ д≥л¤нки гонведу. ≤нш≥ роди в≥йськ (кавалер≥¤, артилер≥¤, ≥нженерн≥ в≥йська та обоз) поповнювалис¤ з дек≥лькох полкових округ≥в в≥дразу. ƒл¤ поповненн¤ флоту були 3 спец≥альн≥ округи.

«а правилами полки мали розквартировуватись у своњх корпусних округах. Ќа практиц≥ ж були част≥ зм≥ни гарн≥зон≥в не т≥льки полками, але й батальйонами.
    «окрема, п≥сл¤ окупац≥њ Ѕосн≥њ ≥ √ерцеговини четверт≥ батальйони багатьох полк≥в були переведен≥ туди.
™дине, що суворо дотримувалос¤ Ч це дислокац≥¤ в своЇму полковому окруз≥ одного з батальйон≥в разом з полковим кадром. ¬ останньому проходили першу п≥дготовку призовники, знаходилис¤ полков≥ тилов≥ служби та склади майна.

”крањнськ≥ земл≥ були розд≥лен≥ м≥ж наступними корпусними округами (позначалис¤ римськими цифрами):
’ (јвстр≥¤ (—ередн¤ √аличина, штаб корпусу у ѕеремишл≥))
XI (јвстр≥¤ (—х≥дна √аличина та Ѕуковина, штаб у Ћьвов≥))
VI (”горщина (ѕ≥вденно-сх≥дна —ловаччина та «акарпатт¤, штаб в  ошице))

 р≥м того, контингентом з украњнц≥в (через передислокац≥ю полк≥в) поповнювалис¤ в≥йськов≥ частини в таких корпусних округах:
I (јвстр≥¤ (ћорав≥¤, —≥лез≥¤ та «ах≥дна √аличина, штаб у  раков≥))
II (јвстр≥¤ (Ќижн¤ та верхн¤ јвстр≥¤, «альцбург, штаб у ¬≥дн≥))
XIV (јвстр≥¤ (“≥роль, штаб в ≤нсбруц≥))

—лужбовою мовою б≥льшоњ частини багатонац≥ональних збройних сил була н≥мецька.
    ќф≥ц≥йно в угорському ландвер≥ та ландштурм≥ використовували угорську мову, а у хорватсько-словенському Ц хорватську. ѕроте насправд≥ багато частин статут≥в, розпор¤джень, регламент≥в та ≥нструкц≥й доводилос¤ перекладати на вс≥ мови ≥мпер≥њ.
    ÷е зумовило ≥ систему комплектац≥њ в≥йськових частин, де батальйони (а часто ≥ роти) були р≥зн≥ за нац≥ональним складом.

Ќижн≥ чини в≥йська поповнювалис¤ за рахунок призовник≥в ≥ добровольц≥в.
«г≥дно вже згадуваному закону про збройн≥ сили, все чолов≥че населенн¤ крањни було зобов'¤зано в≥дбути службу в арм≥њ. ѕо дос¤гненню 19 рок≥в т≥ хлопц≥, ¤к≥ були на зр≥ст не нижче 155 см й п≥дходили дл¤ служби за станом здоров'¤, проходили жеребкуванн¤.
    ¬≥д≥браних закликали у 21 р≥к. Ќе закликалис¤ кандидати на отриманн¤ духовного сану, викладач≥ народних шк≥л ≥ оф≥ц≥йно в≥дкуповувалис¤ спец≥альним податком власники крупних с≥льських господарств. “им що склали ≥спит на атестат зр≥лост≥ пропонувалас¤ служба "р≥чниками".

¬ п≥хот≥ загальноњ арм≥њ терм≥н служби складав 3 роки (з 1912 Ц 2 роки), п≥сл¤ чого в≥йськовозобов'¤заний 7 рок≥в числивс¤ у резерв≥ першоњ черги ≥ ще 10 Ц в запасному резерв≥. ¬ п≥хот≥ австр≥йського ландверу д≥йсна служба продовжувалас¤ 1 р≥к, в резерв≥ 11 рок≥в та 12 рок≥в у запас≥. ¬ п≥хот≥ угорського гонведу Ц 2 роки, 10 рок≥в та 12 рок≥в в≥дпов≥дно. ¬ кавалер≥њ ≥ артилер≥њ терм≥н д≥йсноњ служби залишавс¤ 3 роки. ¬≥дпов≥дно терм≥н служби в резерв≥ скорочувавс¤.
    ѕризив зд≥йснювавс¤ в≥дразу трьох призовних в≥к≥в з 1 березн¤ по 30 кв≥тн¤. Ќовобранц≥ були зобов'¤зан≥ прибути до м≥сц¤ служби до 1 жовтн¤.

ƒобров≥льц≥в приймали на службу незалежно в≥д результат≥в жеребкуванн¤. Ѕуло достатньо мати в≥дм≥нне здоров'¤ ≥, ¤кщо ще не виповнилос¤ 19 рок≥в, згода батька. ƒобров≥льц≥ були першими кандидатами на отриманн¤ унтер-оф≥церського чину.

¬же п≥д час в≥йни на початку 1915 року нижн¤ межа призиву було знижено до 18 рок≥в, в с≥чн≥ 1916 року верхн¤ п≥дн¤та до 50 рок≥в, а на к≥нц≥ року Ц до 55.

ѕо дос¤гненню 32 рок≥в в≥йськовозобов'¤заний переходив в категор≥ю ополченц≥в. ƒо нењ ж належали чолов≥ки, 19 рок≥в, що дос¤гли, ≥ не призван≥ за жеребкуванн¤м, не визнан≥ годними до д≥йсноњ служби ≥ решта категор≥й, перерахованих вище. ƒо ландштурму були приписан≥ до виповненн¤ 42 рок≥в р¤дов≥ та унтер-оф≥цери ≥ до 60 рок≥в оф≥цери що не призивалис¤ на д≥йсну службу.

ќф≥церський склад арм≥њ комплектувавс¤ з двох джерел: що отримали в≥йськову осв≥ту ≥ що пройшли р≥чну службу в арм≥њ.

ѕризовниками з правом р≥чноњ служби автоматично ставали хлопц≥ що склали ≥спит на атестат зр≥лост≥ до дос¤гненн¤ ними 21 роки, тобто терм≥ну призову на д≥йсну в≥йськову службу. Ўл¤хом жеребкуванн¤ вони розпод≥л¤лис¤ по в≥йськових частинах р≥зних род≥в зброњ, окр≥м кавалер≥њ.
    “≥, хто вибирав кавалер≥ю, повинн≥ були не т≥льки покрити витрати на службу, обмундируванн¤ та ≥н., що було потр≥бне в≥д вс≥х "р≥чник≥в", але й утримувати власного кон¤, оплачувати с≥дланн¤ ≥ тому под≥бне за св≥й рахунок. «ате вони волод≥ли правом мешканн¤ зовн≥ казарми, чого њх колеги в ≥нших родах в≥йськ були позбавлен≥.
ƒо к≥нц¤ служби "р≥чн≥ добров≥льц≥" (Einjaehrig Freiwillige) могли обирати м≥ж подальшим проходженн¤м д≥йсноњ в≥йськовоњ служби ≥ зарахуванн¤м до резерву. ¬ будь-¤кому випадку вони мали скласти спец≥альний ≥спит на тимчасове званн¤ кандидата у прапорщики (Probe-Faehnrich).
    ўе один ≥спит приносив тим, що погодилис¤ залишитис¤ на д≥йсн≥й служб≥ званн¤ прапорщика (Faehnrich), хоча вони вважалис¤ ≥ нижче за прапорщик≥в, випущених кадетськими школами. ÷е ви¤вл¤лос¤ в процес≥ просуванн¤ по службовим щабл¤м й отриманн¤м чергових звань (перше оф≥церське званн¤ лейтенанта можна було отримати не п≥зн≥ше н≥ж через два роки). “≥ ж, хто обирав перех≥д в резерв, п≥зн≥ше одержували званн¤ прапорщика резерву автоматично.

јле головним джерелом поповненн¤ оф≥церського корпусу були кадетськ≥ школи та в≥йськов≥ академ≥њ. ѕерш≥ випускали молодих людей у в≥ц≥ 18 рок≥в в званн≥ прапорщика, а друг≥ Ц у 20 рок≥в в званн≥ лейтенанта (виключенн¤ Ц "Ћюдов≥ка" (в≥йськова академ≥¤ в Ѕудапешт≥ дл¤ гонведу, що випускала прапорщик≥в)).

¬ мирний час н≥¤ким ≥ншим засобом, кр≥м проходженн¤ однор≥чноњ служби або зак≥нченн¤ середнього або вищого в≥йськового учбового закладу, не можна було отримати оф≥церське званн¤.

ќтже, молода людина, врешт≥-решт, одержувала перше оф≥церське в≥йськове званн¤ лейтенанта (Leutnant), в ¤кому мав прослужити близько 3-4 рок≥в, командуючи секц≥Їю. Ќаступним щаблем дл¤ нього був чин оберлейтенанта (Oberleutnant), в ¤кому в≥н м≥г прослужити вже 6-7 рок≥в ≥ командувати взводом. ќбов'¤зковою умовою отриманн¤ чергового званн¤ в ц≥й категор≥њ був ≥спит на в≥дпов≥дн≥сть.
    ќф≥церам територ≥альноњ оборони було достатньо прослуховувати в≥дпов≥дний п≥дготовчий курс у ¬≥дн≥ або Ѕудапешт≥. ј ось дл¤ отриманн¤ вищого званн¤ в категор≥њ обер-оф≥цер≥в (в кавалер≥њ це був р≥тмейстер (Rittmeister), а в п≥хот≥ гауптман (Hauptmann)) оберлейтенанту необх≥дно було усп≥шно пройти курс спец≥альноњ корпусноњ оф≥церськоњ школи (Korpsoffiziersschule). ¬ званн≥ р≥тмейстера оф≥цери служили 12-13 рок≥в та очолювали ескадрон.

ƒо цього, хоча монарх ≥ п≥дписував документи про привласненн¤ чергових звань, просуванн¤ по служб≥ було майже повн≥стю прерогативою ц≥сарсько-корол≥вського в≥йськового м≥н≥стерства дл¤ загальноњ арм≥њ та австр≥йського ц≥сарсько-корол≥вського м≥н≥стерства оборони ≥ корол≥вського угорського м≥н≥стерства оборони дл¤ ландверу й гонведу в≥дпов≥дно. јле дал≥ ц≥сар вже особисто в≥дбирав кандидатури.
    ќтриманн¤ чергового званн¤ майора (Major), означало перех≥д в нову категор≥ю Ц штабс-оф≥цер. «ванн¤ майора надавало можлив≥сть командувати див≥з≥оном. ѕеревагою отриманн¤ званн¤ майора користувалис¤ р≥тмейстери що служили в корпусному штаб≥, оск≥льки њх досв≥д був найб≥льш ц≥нним дл¤ ц≥Їњ категор≥њ. ¬раховуючи, що оф≥цер до цього часу дос¤г високого профес≥онал≥зму та зр≥лого в≥ку (41-44 роки), служба в чин≥ майора обмежувалас¤ 5 роками.
    Ќайкращ≥, за ≥н≥ц≥ативою командира полку, могли претендувати на чин п≥дполковника (Oberstleutenant), ¤кий, ¤к правило, виконував функц≥њ заступника полкового командира. —лужба в цьому званн≥ обмежувалас¤ 3 роками.

ѕривласненн¤ званн¤ полковника (Oberst) фактично (хоча ≥ не юридично) означало перех≥д в категор≥ю генерал≥в (Generalitaet), оск≥льки припускало командуванн¤ не т≥льки полком, але ≥ бригадою та об≥ц¤ло можлив≥сть залишитис¤ в арм≥њ до старост≥ Ц ¤к ≥ у генерал≥в, терм≥н служби в цьому чин≥ не встановлювавс¤. ¬загал≥ ж терм≥н служби оф≥цер≥в зг≥дно статутам обмежений не був, але на практиц≥ зв≥льненн¤ в запас в≥дбувалос¤ або п≥сл¤ 40 рок≥в служби, або по дос¤гненню 60-р≥чного в≥ку. √енерал-майор (Generalmajor), ¤к правило, командував вже див≥з≥Їю та, ≥нод≥, бригадою. ѕодальш≥ генеральськ≥ званн¤ давали право на командуванн¤ загальнов≥йськовими з'Їднанн¤ми.

¬ пер≥од тривалоњ першоњ св≥товоњ в≥йни звичайн≥ джерела поповненн¤ оф≥церського корпусу вже не могли повн≥стю задовольнити потреби: невдач≥ викликали зм≥ни у вищому командному склад≥, що привело до прискореного просуванн¤ по службовим сходам; бойов≥ втрати виснажували молодший оф≥церський склад; призов резерв≥ст≥в та новобранц≥в зб≥льшив арм≥ю, викликавши гострий брак оф≥цер≥в.

¬ першу чергу потреба у велик≥й к≥лькост≥ оф≥цер≥в привела до зниженн¤ осв≥тнього цензу. якщо ран≥ше кандидат в оф≥цери був зобов'¤заний зак≥нчити реальну школу або г≥мназ≥ю, то тепер було достатньо в≥дучитис¤ в середн≥й школ≥.
    “аким чином, звичайний добров≥лець в≥йськового часу (Kriegsfreiwillige) з середньою осв≥тою м≥г претендувати на оф≥церське званн¤. Ќа додаток до кадетських училищ була в≥дкрита безл≥ч шк≥л оф≥цер≥в запасу (Reserveoffiziersschulen). ѕрискорили просуванн¤ по служб≥ "однор≥чних добров≥льц≥в". ¬≥дтепер в цю категор≥ю могли зарахувати унтер-оф≥цера, нагородженого у в≥йськовий час медаллю "«а хоробр≥сть".

—истема "однор≥чних добровольц≥в" працювала ≥ на формуванн¤ корпусу в≥йськових юрист≥в та медик≥в.  андидати до виповненн¤ ними 25 рок≥в були зобов'¤зан≥ в≥дслужити 6 м≥с¤ц≥в в п≥хот≥. ѕ≥сл¤ отриманн¤ диплома вони до виповненн¤ 29 рок≥в були зобов'¤зан≥ ще п≥вроку в≥дслужити в арм≥њ на в≥дпов≥дних посадах.

 андидати у в≥йськов≥ ур¤довц≥ (реЇстратори, ≥нтенданти, аптекар≥, ветеринари та ≥н.) вербувалис¤ з числа випускник≥в загальних та спец≥ал≥зованих вищих учбових заклад≥в ≥ п≥сл¤ початковоњ в≥йськовоњ п≥дготовки пр¤мували у в≥дпов≥дн≥ в≥йськов≥ орган≥зац≥њ. ¬они були зобов'¤зан≥ скласти ≥спит п≥сл¤ року служби. якщо ≥спит складавс¤ усп≥шно, в≥йськов≥ ур¤довц≥ одержували ранг асистента або практиканта своЇњ спец≥альност≥.

ѕ≥хота була основною силою австро-угорськ≥й арм≥њ. ¬с≥ ≥нш≥ роди в≥йськ були призначен≥ дл¤ забезпеченн¤ њњ потреб. «г≥дно бойовому статуту п≥хота мала вм≥ти з маршу ≥ без п≥дтримки допом≥жних частин вступати в б≥й.

ѕ≥хотна див≥з≥¤ загальноњ арм≥њ повинна була складатис¤ з двох п≥хотних бригад, полку польовоњ артилер≥њ та полку гаубичноњ артилер≥њ.
ѕ≥хотна бригада загальноњ арм≥њ Ч з двох п≥хотних полк≥в.

ѕ≥хотн≥ полки загальноњ арм≥њ, залежно в≥д м≥сц¤ формуванн¤, могли бути н≥мецькими (deutsche Regimente) або угорськими (ungarisсhe Regimente). јле це абсолютно н≥ на чому не в≥дображалос¤, кр≥м де¤ких особливостей в обмундируванн≥.

¬ тилу ( ≥ш ”——) ≥снувала служба п≥дготовки кадр≥в та переп≥дготовки видужуючих (вишк≥л ”——) та маршова рота. « березн¤ 1915 року кадрова рота була орган≥зована за австр≥йським зразком (Ersatzkompagnie der Ukrainischen Legion). « л≥та 1916 року вона отримала назву "вишк≥льна група".
    ¬  ≥ш входили в≥дд≥ли Ч канцел¤р≥¤, новобранц≥в, видужуючих, господарський.  р≥м того, ¤к в полку, так ≥ в  ош≥ ≥снували своЇр≥дн≥ просв≥тницьк≥ гуртки, що отримали назву "ѕресова  вартира". ¬они з≥грали значну роль у п≥двищенн≥ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ лег≥онер≥в. «окрема в ѕресов≥й  вартир≥ ≥ в Ѕойов≥й ”прав≥ розробл¤лис¤ прапори ≥ ун≥форма ”——.

 авалер≥йська див≥з≥¤ австро-угорськоњ арм≥њ повинна була складатис¤ з двох кавалер≥йських бригад ≥ див≥з≥ону к≥нноњ артилер≥њ.  авалер≥йська бригада Ч з двох кавалер≥йських полк≥в. ѕричому, оск≥льки до цього часу п≥дготовка драгун, улан та гусар була абсолютно однаковою, в одн≥й бригад≥ могли бути представлений р≥зн≥ види кавалер≥њ.
    ¬≥дм≥нност≥ збер≥галис¤ т≥льки в обмундируванн≥ ≥ комплектац≥њ. ¬ гусари брали т≥льки жител≥в ”горщини, в драгуни Ч ¤к з јвстр≥њ, так ≥ з ”горщини, а в улани Ч жител≥в √аличини, Ѕогем≥њ та ’орват≥њ.

Ќе дивл¤чись на те, що планами австро-угорського командуванн¤ кавалер≥њ в майбутн≥й в≥йн≥ в≥дводилас¤ допом≥жна роль, вона традиц≥йно п≥дтримувалас¤ на високому р≥вн≥. ¬ерхов≥ кон≥ дл¤ кавалер≥йських полк≥в передбачалис¤ ¤кнайкращоњ ¤кост≥ у в≥ц≥ в≥д 5 до 7 рок≥в.
    ¬ стратег≥чн≥ задач≥ к≥нноти входила глибинна розв≥дка у склад≥ кавалер≥йських з'Їднань, прикритт¤ фланг≥в п≥хотних з'Їднань, зд≥йсненн¤ зв'¤зку м≥ж ними, служба ¤к авангард ≥, у раз≥ перемоги, розвиток наступу. “актичн≥ ж обмежувалис¤ проведенн¤м др≥бних розв≥дувальних операц≥й та аванпостною службою разом з п≥хотою.  р≥м того, на кавалер≥ю покладалис¤ обов'¤зки ескорту високопоставлених оф≥цер≥в ≥ служба при штабах ¤к посильних, охорони й сан≥тар≥в.

ўоб забезпечити виконанн¤ поставлених задач к≥ннота була розд≥лена на три нер≥внозначн≥ частини. ќсновна маса цього роду в≥йськ була з'Їднана в кавалер≥йськ≥ див≥з≥њ (Kavalleriedivision або Kavallerietruppendivision) ≥ кавалер≥йськ≥ бригади (Kavalleriebrigaden) у склад≥ територ≥альних корпус≥в. ƒругою частиною була див≥з≥йна кавалер≥¤ (Divisionskavallerie) Ц два кавалер≥йськ≥ ескадрони, прикомандирован≥ до кожноњ п≥хотноњ див≥з≥њ. “ретьоњ Ц кавалер≥йськ≥ штабн≥ взводу (Kavaleriestabszuege), понадштатн≥ полков≥ п≥дрозд≥ли, прикомандирован≥ до кожного арм≥йського, корпусного ≥ див≥з≥йного штабу.

Ќайменшим полковим кавалер≥йським п≥дрозд≥лом був взвод (Zueg). 3-4 взводи складали ескадрон (Eskadron, з 1917 року Ц Schwadron).
    ¬ мирний час ескадрон нал≥чував в своњх р¤дах 5 оф≥цер≥в, 20 унтер-оф≥цер≥в, 146 солдат≥в та 156 верхових коней. ” в≥йськовий час його склад зростав до 175 солдат≥в, 165 верхових коней, 12 в'ючних коней дл¤ перевезенн¤ патрон≥в ≥ одного т¤глового кон¤ дл¤ транспортуванн¤ господарського майна. “ри ескадрони складали див≥з≥он, а два див≥з≥они Ц полк. ѕриродньо, кр≥м стройових п≥дрозд≥л≥в в полку були штаб ≥ допом≥жн≥ частини.
    ƒопом≥жними вважалис¤ амун≥ц≥йний та ≥нтендантський обози, ≥нженерний та сигнальний взводи. ќстанн≥й об'Їднував дв≥ телеграфн≥ секц≥њ (Telegraphpatrouille) ≥ два розрахунки сигнальних ацетиленових ламп (Fernsignalpatrouille).

“аким чином, в мирний час полк нал≥чував 37 оф≥цер≥в та 874 унтер-оф≥цери ≥ солдат (без запасник≥в), а у в≥йськове Ч 1.275 в≥йськовослужбовц≥в, 1.156 верхових коней, 42 в'ючних ≥ 27 т¤глових.

≤нженерн≥ п≥дрозд≥ли 6-го драгунського, 1-го, 2-го ≥ 16-го гусарських, 3-го ≥ 7-го уланських полк≥в були спец≥ально навчен≥ ≥ ек≥п≥рован≥ дл¤ того, щоб формувати кавалер≥йськ≥ понтонн≥ бригади дл¤ форсуванн¤ кавз'Їднанн¤ми серйозних водних перешкод.  р≥м того, кожний кавалер≥йський ≥нженерний взвод мав в своЇму господарств≥ легк≥ понтони дл¤ переправи через др≥бн≥ р≥чки й водоймища.

ќск≥льки вже зима 1915 року показала, що в умовах позиц≥йноњ в≥йни роль кавалер≥њ сильно знижуЇтьс¤, то з'¤вилис¤ перш≥ п≥дрозд≥ли сп≥шених кавалерист≥в. ƒо к≥нц¤ 1916 року вже у кожному полку б≥льш≥сть особового складу було сп≥шено та з круп≥в коней перес≥ло у шанц≥ до своњх п≥хотних товариш≥в.
    “епер на к≥нноту майже виключно покладалис¤ задач≥ охоронц≥в ≥ посильних при штабах. ¬ результат≥ ж останньоњ реорган≥зац≥њ арм≥њ у 1917 роц≥ в кожн≥й п≥хотн≥й див≥з≥њ залишили т≥льки по одному к≥нному ескадрону. —п≥шена кавалер≥йська див≥з≥¤ по сил≥ в≥дпов≥дала п≥хотн≥й бригад≥.

Ќа час в≥йськових д≥й передбачалас¤ на¤вн≥сть 1-2 кулеметних розрахунк≥в на кавалер≥йську див≥з≥ю. јле, виход¤чи з досв≥ду "шанцевоњ в≥йни" ≥ п≥двищенн¤ рол≥ артилер≥њ та кулемет≥в, в кожному кавалер≥йському полку до початку 1917 року вже ≥снував кулеметний розрахунок з 4 кулемет≥в.

”крањнц≥ служили ≥ воювали в одному драгунському (9-й фельдмаршала ерцгерцога јльбрехта (29% особового складу)) ≥ шести уланських полках (3-й фельдмаршала ерцгерцога  арла (26%), 4-й ц≥сар¤ ‘ранца …осипа (65%), 6-й ц≥сар¤ …осипа II (40%), 7-й спадкоЇмц¤ австр≥йського престолу генерала кавалер≥њ ерцгерцога ‘ранца ‘ерд≥нанда (72%), 8-й генерала кавалер≥њ графа  арла јуЇрсперга (80%), 13-й генерала кавалер≥њ ≈дуарда фон Ѕем-≈рмол≥ (55%)).
    ÷≥ полки входили у склад 3-њ (штаб у ¬≥дн≥), 4-њ (Ћьв≥в), 6-њ (ярослав), 7-њ ( рак≥в), та 8-њ (—тан≥слав) кавалер≥йських див≥з≥й.

 авалер≥¤ австр≥йськоњ територ≥альноњ оборони була представлена трьома кавалер≥йськими бригадами (k.k. Landwehrkavalleriebrigaden) з уланських полк≥в ландвера.
    ”крањнц≥ проходили службу в двох уланських полках ландвера (1-й (65% особового складу) та 3-й (26%)). ¬они обидва входили до складу 3-њ бригади з штабом у Ћьвов≥.

—труктура кавалер≥йського полку ландвера в≥дпов≥дала полку загальноњ кавалер≥њ, але чисельний склад ескадрона в мирний час був слабшим: 5 оф≥цер≥в, 10 унтер-оф≥цер≥в, 75 солдат≥в ≥ 77 верхових коней.
    –≥зниц¤ компенсувалас¤ з початком в≥йськових д≥й за рахунок заклику запасник≥в.

¬ 1917 роц≥ улани ландвера (Landwehrulanen) були перейменован≥ в к≥нних стр≥льц≥в (reitende Schuetzen).

¬ кавалер≥йських полках угорськоњ територ≥альноњ оборони (гусари гонведа) украњнц≥ не служили.

јвстр≥йська артилер≥¤ завжди знаходилас¤ на високому р≥вн≥. ѕоки найб≥льш≥ Ївропейськ≥ арм≥њ експериментували в к≥нц≥ XIX стол≥тт¤ ≥з створенн¤м Їдиноњ п≥хотноњ гармати, ц≥сарсько-корол≥вська озброювалас¤ б≥льш н≥ж вдалими зразками гармат ≥ гаубиць.
    ќсобливу увагу надавалос¤ навчанню кадр≥в. ѕо-перше в≥дбиралис¤ призовники з осв≥тою. ѕо друге Ц в передвоЇнний пер≥од терм≥н служби артилерист≥в залишавс¤ 3 роки.

ѕольова артилер≥¤ загальноњ арм≥њ була з'Їднана у 14 артилер≥йських бригад (Feldartilleriebrigaden) по к≥лькост≥ арм≥йських корпус≥в. “акою бригадою командував генерал-майор, хоча м≥г ≥ полковник. Ѕригада складалас¤ з трьох полк≥в польовоњ артилер≥њ, одного гаубичноњ та див≥з≥ону важких гаубиць.
    ѕолком командував полковник, див≥з≥оном п≥дполковник ≥ батареЇю кап≥тан. јртилер≥йська бригада додавалас¤ одн≥й з п≥хотних див≥з≥й арм≥йського корпусу.

”крањнц≥ служили в 6 полках польовоњ артилер≥њ, двох гаубичноњ ≥ в трьох див≥з≥онах важких гаубиць, ¤к≥ входили в склад 2-њ, 11-њ, 12-њ, 24-њ та 30-њ п≥хотних див≥з≥й.

ƒив≥з≥он к≥нноњ артилер≥њ був екв≥валентний артилер≥йському полку ≥ додававс¤ кавалер≥йськ≥й див≥з≥њ. ”крањнц≥ воювали в двох див≥з≥онах, доданих 4-й та 6-й кавалер≥йським див≥з≥¤м.

√≥рська артилер≥¤ була орган≥зована в 3 г≥рсько-артилер≥йських бригад. ќдна така бригада додавалас¤ до п≥шоњ артилер≥йськоњ бригади в трьох арм≥йських корпусах: XIV (штаб в ≤нсбруц≥), XV (—араЇво) та XVI (ћостар). ”крањнц≥ складали б≥льш≥сть в двох г≥рсько-артилер≥йських полках, що входили до складу 1-њ п≥хотноњ див≥з≥њ, штаб ¤коњ дислокувавс¤ у Ѕрессанон≥.

¬ арм≥йських корпусах, ¤к≥ мали на своњй територ≥њ крупн≥ фортиф≥кац≥йн≥ зм≥цненн¤, була передбачена на¤вн≥сть полк≥в фортечноњ артилер≥њ. ‘ортечна артилер≥¤ складалас¤ з шести полк≥в ≥ восьми батальйон≥в. ¬они були з'Їднан≥ у 5 бригад (Festungsartilleriebrigaden). ”крањнц≥ проходили службу в одному полку з 3-њ бригади, штаб ¤коњ знаходивс¤ у ѕеремишл≥.

ƒив≥з≥они польовоњ та гаубичноњ артилер≥њ ландвера додавалис¤ п≥хотним див≥з≥¤м ландвера ≥ мали њх номери. ”крањнц≥ були представлен≥ в двох див≥з≥онах польовоњ та двох гаубичноњ артилер≥њ.

“аким чином, украњнц≥ входили до складу наступних артилер≥йських частин:

23-й полк польовоњ артилер≥њ (60% особового складу)
29-й полк польовоњ артилер≥њ (20%)
30-й полк польовоњ артилер≥њ (66%)
31-й полк польовоњ артилер≥њ (69%)
32-й полк польовоњ артилер≥њ (55%)
33-й полк польовоњ артилер≥њ (43%)
10-й гаубичний полк (24%)
11-й гаубичний генерал-майора барона …осипа фон —мола (52%)
10-й к≥нно-артилер≥йський див≥з≥он (36%)
11-й к≥нно-артилер≥йський див≥з≥он (57%)
1-й важкий гаубичний див≥з≥он (21%)
10-й важкий гаубичний див≥з≥он (46%)
11-й важкий гаубичний див≥з≥он (46%)
10-й полк г≥рськоњ артилер≥њ (46%)
11-й полк г≥рськоњ артилер≥њ (48%)
3-й полк фортечноњ артилер≥њ (50%)
43-й див≥з≥он польовоњ артилер≥њ ландвера (55%)
45-й див≥з≥он польовоњ артилер≥њ ландвера (60%)
43-й гаубичний див≥з≥он ландвера (55%)
45-й гаубичний див≥з≥он ландвера (60%)

« початком в≥йни були введен≥ наступн≥ штати дл¤ артилер≥йських п≥дрозд≥л≥в: полк польовоњ артилер≥њ складавс¤ з 5 батарей. ¬ кожн≥й було 6 гармат ћ.05 або ћ.06/09. ѕ≥д час в≥йни була додана ще одна батаре¤ полк гаубичноњ артилер≥њ Ц 4 батарењ по 6 гаубиць ћ.99, а п≥зн≥ше ћ.14 або ћ.16 див≥з≥он важких гаубиць Ц 2 батарењ важких гаубиць ћ.99/04, а п≥зн≥ше ћ.14 див≥з≥он к≥нноњ артилер≥њ Ц 3 батарењ по 4 гармати ћ.05 полк г≥рськоњ артилер≥њ Ц див≥з≥он легких гармат (4 батарењ по 4 гармати ћ.99, п≥зн≥ше ћ.08 або ћ.09) та гаубичний див≥з≥он полк фортечноњ артилер≥њ Ц з 2 або 3 батальйон≥в, озброЇний вс≥м, починаючи в≥д застар≥лих гармат ћ.61 ≥ зак≥нчуючи 305-мм мортирами "шкода"

див≥з≥он легкоњ артилер≥њ ландвера Ц 2 батарењ по 6 гармат ћ.05. ѕ≥зн≥ше штат зб≥льшений до 4 батарей

див≥з≥он гаубичноњ артилер≥њ ландверу Ц 2 батарењ по 6 гаубиць ћ.99 ≥ ћ.14. ѕ≥зн≥ше штат зб≥льшений до 4 батарей

ѕри реорган≥зац≥њ австро-угорськоњ арм≥њ у 1917 роц≥ до складу кожноњ п≥хотноњ див≥з≥њ додали ще один полк польовоњ артилер≥њ. Ќовий полк одержував номер 10’, де "’" Ч номер п≥хотноњ див≥з≥њ. ѕри кожн≥й сп≥шен≥й кавалер≥йськ≥й див≥з≥њ створили по одному полку польовоњ артилер≥њ ≥ одному див≥з≥ону важких гаубиць. ÷≥ формуванн¤ одержували до номера л≥теру " ".

јвстро-угорська арм≥¤ широко використовувала р≥зн≥ ≥нженерн≥ п≥дрозд≥ли. ”крањнц≥ були представлен≥ в двох саперних (10-й (30% особового складу) та 11-й (48%)) ≥ одному п≥онерному батальйонах (10-й (30%)). ¬они входили до складу 11-њ та 24-њ п≥хотних див≥з≥й.

—аперний батальйон складавс¤ з п'¤ти рот, причому 5-а рота була призначена дл¤ обслуговуванн¤ фортиф≥кац≥йних споруд ≥ з початком бойових д≥й розверталас¤ в нов≥ три роти. ѕри кожному батальйон≥ був рухомий парк, ¤кий у випадки початку в≥йни розвертавс¤ у 4 мостобуд≥вн≥ парки та 1 ≥нструментальний.  ожна п≥онерна рота понад те мала по одному зал≥зному понтону дл¤ наведенн¤ переправ. —пор¤дженн¤, що возитьс¤, включало майно п≥дривник≥в, тесл¤рськ≥ й стол¤рн≥ ≥нструменти.

ѕ≥сл¤ реорган≥зац≥њ арм≥њ у 1917 роц≥ к≥льк≥сть ≥нженерних п≥дрозд≥л≥в з украњнським контингентом сильно зросла. ÷е було зв'¤зано з тим, що нов≥ п≥дрозд≥ли у склад≥ п≥хотних див≥з≥й формувалис¤ з п≥хотинц≥в, що пройшли спец≥альну переп≥дготовку. “аким чином, украњнц≥ повинн≥ були хоча б частково входити до складу 11 саперних батальйон≥в (2-й, 10-й, 11-й, 15-й, 24-й, 27-й, 30-й, 43-й, 45-й, 54-й ≥ 59-й).

ѕеред в≥йною обоз австро-угорськоњ арм≥њ складавс¤ з 16 обозних див≥з≥он≥в, ¤к≥ були зведен≥ в 3 обозн≥ полки. ќдин обозний див≥з≥он був доданий одному арм≥йському корпусу ≥ складавс¤ з 4-10 ескадрон≥в.
    ≈скадрони, у свою чергу, розд≥л¤лис¤ на взводи, що дозвол¤ло д≥лити обоз на арм≥йськ≥, корпусн≥, див≥з≥йн≥ та мостових парк≥в обози.  ≥нний склад ≥ частина воз≥в з початком в≥йни моб≥л≥зувалис¤ у населенн¤. ƒо казенного рухомого складу належали вози амун≥ц≥йн≥, сан≥тарн≥ та маршових батальйон≥в.

”крањнц≥ входили до складу двох обозних див≥з≥он≥в (10-й (30% особового складу) та 11-й (48%)), що обслуговували потреби двох корпус≥в, розташованих на територ≥њ √аличини Ч X та XI.

ƒо 1917 року обоз був повн≥стю реорганизований у 266 автоколон та 755 обозного транспорту. ѕринцип територ≥ального формуванн¤ був загублений.

ћатер≥ал з - http://ah.milua.org/