оли австро-угорська арм≥¤ вступила у першу св≥тову в≥йну, вона використовувала тактику, в≥дпрацьовану на маневрах довоЇнного пер≥оду. “актика грунтувалас¤ на досв≥д≥ франко-пруськоњ в≥йни 1870-1871 рр., та була нац≥лена на проведенн¤ наступальноњ в≥йни.
    ¬се кер≥вництво по тактиц≥ указувало, що напад - завжди кращий вих≥д з будь-¤коњ ситуац≥њ. ÷е торкалос¤ головним чином п≥хоти, ¤ка мала вм≥ти самост≥йно д≥¤ти, нав≥ть без п≥дтримки артилер≥њ або кавалер≥њ.

¬елик≥ кампан≥њ л≥та-осен≥ 1914 року на п≥вн≥чному сход≥ та п≥вденному сход≥ велис¤ саме таким чином. ƒл¤ кожного полку або батальйону цей р≥зновид в≥йни припускав пост≥йний натиск на ворож≥ позиц≥њ. ѕ≥сл¤ з'¤суванн¤ положенн¤ ворога - негайну атаку, нав≥ть без попередньоњ п≥дготовки. ÷¤ тактика називалас¤ "recontre". Ќа початку австро-угорське командуванн¤ не розум≥ло, що рос≥йськ≥ та сербськ≥ позиц≥њ заздалег≥дь посилен≥ аванпостами. ѕрот¤гом початку бойових д≥й ц≥ аванпости були швидко перекинут≥ й примушен≥ до в≥дступу.
    јвстр≥йц≥ сприйн¤ли це ¤к перемогу. јле коли њх в≥йська дос¤гали головних ворожих позиц≥й, де зустр≥чали м≥цну оборону з сильною артилер≥йською п≥дтримкою, вони були вже засмучен≥ й знаходилис¤ у безлад≥. ѕриродньо була потр≥бно негайна п≥дтримка власноњ артилер≥њ, але вона т≥льки-т≥льки починала висуненн¤.

” цей пер≥од дл¤ кожного окремого солдата п≥хоти важким фактом стало те, що в≥н, ¤к вимагали статути, пост≥йно атакував неприступн≥ позиц≥њ й, таким чином, мав вс≥ шанси загинути, але не мав хоч ¤ку-небудь нагоду просунутис¤ вперед або назад.  ≥льк≥сть жертв стр≥мко росла.
   ѕрот¤гом зими 1914-1915 рок≥в ситуац≥¤ зм≥нилас¤. ’оча ≥ п≥зн≥ше, н≥ж на зах≥дному фронт≥, протиборч≥ сторони стали буквально "вгризатис¤" в землю, организовуючи оборонн≥ перешкоди перед транше¤ми та артилер≥йськ≥ позиц≥њ позаду них. —початку це була всього одна л≥н≥¤ шанц≥в, ¤ка ≥ була метою будь-¤кого наступу.
    “ам де ворогу вдавалос¤ захопити нав≥ть невелику д≥л¤нку, доводилос¤ залишати йому ц≥л≥ сектори оборони, щоб запоб≥гти краху всього фронту.
    ўоб уникнути ц≥Їњ проблеми, австро-угорське верховне командуванн¤ (Armeeoberkommando - јќ ), головним чином грунтуючись на н≥мецькому досв≥д≥ на зах≥дному фронт≥, почало заглиблювати л≥н≥ю оборони. ѕриблизно через 100 метр≥в позаду першоњ л≥н≥њ шанц≥в почали рити другу, а за нею, приблизно на так≥й же в≥дстан≥, третю. ¬с≥ три л≥н≥њ зв'¤зувалис¤ ходами зв'¤зку.
    ÷¤ польова ≥нженерна споруда отримала назву "перша позиц≥¤" (1. Stellung). ўе глибше на 2-3 к≥лометри влаштовувалас¤ "друга позиц≥¤", також що складалас¤ з трьох л≥н≥й шанц≥в. ѕозаду другоњ позиц≥њ розгорнули артилер≥ю.
    “рет¤ позиц≥¤, ¤к правило, так ≥ залишалас¤ недобудованою, передбачалас¤ на менш≥й в≥дстан≥ 4-6 км. ѕерех≥д до позиц≥йноњ в≥йни прив≥в, природньо, до зм≥ни тактики.
    “епер атака мала шанси на усп≥х т≥льки при артилер≥йськ≥й п≥дготовц≥, ¤ка могла знищити загороди ≥ першу л≥н≥ю оборони ворога, що дозволило б власн≥й п≥хот≥ вступити в контакт з ворогом та захопити його позиц≥њ. јле щоб дос¤гти вир≥шальних результат≥в, було необх≥дне вз¤ти другу л≥н≥ю оборони та, найголовн≥ше, позиц≥њ ворожоњ артилер≥њ. якщо цього не можна було дос¤гти, ворог м≥г вогнем власноњ артилер≥њ в≥дс≥кти наступаючу п≥хоту й знищити њњ. “ак практично завжди ≥ виходило. ¬ результат≥ наступаюч≥ з великими втратами в≥дкидалис¤ назад. „ерговим вих≥дом з патовоњ ситуац≥њ було нарощуванн¤ артилер≥йськоњ потужност≥ дл¤ того, щоб мати нагоду поруйнувати ≥ першу, ≥ другу л≥н≥ю оборони супротивника. јтака мала бути ретельно запланованою ≥ п≥дготовленою. ¬ тривал≥ пер≥оди "затишш¤" бойов≥ д≥њ на фронт≥ обмежувалис¤ перестр≥лками, вилазками аванпост≥в ≥ боротьбою за контроль "н≥чийноњ земл≥".
    ¬ рос≥йськ≥й арм≥њ ще з 1886 року ≥снували "мисливськ≥ загони", що виконували функц≥ю полковоњ розв≥дки. –ейди спец≥ально п≥дготовлених "бойовик≥в", чий усп≥х часто був зобов'¤заний чуткам, знижували бойовий дух австро-угорськоњ арм≥њ. —олдати побоювалис¤, що не зможуть захистити себе в≥д раптових напад≥в та зас≥док.
    ѕриродною реакц≥Їю було просте коп≥юванн¤ цих спец≥альних п≥дрозд≥л≥в у власн≥й арм≥њ та створенн¤ власних "мисливських команд" (Jagdkommandos). ѕерш≥ под≥бн≥ загони з'¤вилис¤ без ¤коњ-небудь згоди з боку јќ . Ќа де¤ких д≥л¤нках фронту к≥льк≥сть та чисельн≥сть таких загон≥в швидко росла.
¬ л≥тератур≥ д≥њ таких команд розписан≥ дуже романтично, але насправд≥ це була важка та небезпечна прац¤.

Ќа зах≥дному фронт≥ шанцева в≥йна почалас¤ ще у 1914 роц≥. ќбидв≥ сторони були примушен≥ визнати, що стара тактика в нових умовах в≥йни стала даремною.  омандири н≥мецькоњ арм≥њ почали виробл¤ти нову тактику, засновану на використовуванн≥ "штурмових загон≥в" (Stomtrupps). Ѕ≥йц≥в таких загон≥в озброювали полегшеними гвинт≥вками, ручними гранатами й кусачками дл¤ того, щоб робити проходи у дрот¤них загородах. ћетою загону було першими перетнути "н≥чийну смугу", ув≥йти до першоњ л≥н≥њ ворожих шанц≥в та очистити њњ в рукопашному бою. ѕ≥зн≥ше њх задача була скорочена до того, щоб проробити проходи дл¤ власноњ наступаючоњ п≥хоти у ворожих загород¤х. ¬се це означало, що "штурмовики" повинн≥ були мати п≥дготовку не т≥льки п≥хотинц¤, але й в≥йськового ≥нженера.
    ” березн≥ 1915 року був створений перший такий п≥дрозд≥л. ¬≥н складавс¤ з двох ≥нженерних рот та секц≥њ 37-мм гармат. Ќа ≥м'¤ командира воно отримало назву "Sturmabteilung Calsow". ѕроте перший досв≥д використовуванн¤ ц≥Їњ спец≥ал≥зованоњ частини був невдалим тому що б≥льш високе командуванн¤ просто не знало, ¤к њњ можна застосувати. “аким чином, вона була перетворена на звичайний п≥хотний п≥дрозд≥л. —итуац≥¤ зм≥нилас¤ т≥льки у червн≥ 1915 року, коли частину очолив гауптман Pop (Hauptmann E. Rohr). ¬≥н реорган≥зував п≥дрозд≥л ≥ воно стало в≥дтепер складатис¤ з двох ≥нженерних рот, секц≥њ 37-мм гармат, кулеметного взводу з 6 кулемет≥в, м≥нометноњ команди з 4 маленькими м≥нометами та вогнеметноњ команди. ¬ 1916 роц≥ були затверджен≥ нов≥ правила. «г≥дно ним т≥льки 50% особового складу мали знаходитис¤ на л≥н≥њ фронту, а ≥нш≥ - вести спец≥альн≥ курси навчанн¤ п≥хотинц≥в нов≥й тактиц≥.  урси розм≥стили у Ѕев≥л≥ (Beuville). «аг≥н –ора швидко р≥с.
    «'¤вилис¤ дв≥ нов≥ роти й, таким чином, заг≥н став "штурмовим батальйоном –ора". ” вс≥х н≥мецьких арм≥¤х (¤к в≥йськових з'Їднанн¤х) з'¤вилис¤ штурмов≥ батальйони з оф≥цер≥в та солдат≥в, що пройшли курси –ора - за час веденн¤ першоњ св≥товоњ в≥йни њх з'¤вилос¤ 17.

јвстро-угорське верховне командуванн¤ також проникало гострою необх≥дн≥стю в навчанн≥ власноњ п≥хоти.  ожна арм≥¤ мала орган≥зувати спец≥альн≥ курси, на ¤ких досв≥дчен≥ солдати могли б навчити новачк≥в особливост¤м тактики шанцевоњ в≥йни.  оли з'¤сувалос¤, що у н≥мц≥в таке навчанн¤ вже налагоджено, јќ  виклопотало дозв≥л у Ќ≥мецького верховного командуванн¤ на в≥др¤джанн¤ групи оф≥цер≥в на курси у Ѕев≥ль. “аким чином, 15 австро-угорських оф≥цер≥в пройшли два курси в Ѕев≥л≥ у вересн≥-жовтн≥ 1916 року.
    ѕерший досв≥д вдавс¤ ≥ јќ  прохав продовжити навчанн¤. ” в≥дпов≥дь н≥мц≥ провели в листопад≥-грудн≥ 1916 та с≥чн≥ 1917 рр. спец≥альн≥ курси т≥льки дл¤ представник≥в австро-угорськоњ арм≥њ - 120 оф≥цер≥в та 300 унтер-оф≥цер≥в.  оп≥юючи н≥мецьку систему, ц≥ чини орган≥зували курси в арм≥йських з'Їднанн¤х. ÷≥ арм≥йськ≥ курси, не п≥зн≥ше ¤к до весни 1917 року повинн≥ були п≥дготувати два штурмов≥ взводи (Sturmpatrouillen) у склад≥ кожноњ п≥хотноњ роти. ¬зводи зводилис¤ у арм≥йськ≥ батальйони.
    ѓх склад в≥др≥зн¤вс¤ в≥д н≥мецьких через р≥зн≥ арм≥йськ≥ ресурси в арм≥¤х - звичайно це були 4 п≥хотн≥ роти, кулеметна рота, ≥нженерна, м≥нометна та вогнеметна команди. Ќизька ≥нтенсивн≥сть бойових д≥й на п≥вн≥чно-сх≥дному фронт≥ дозволила безбол≥сно зн≥мати велику к≥льк≥сть солдат≥в з першоњ л≥н≥њ оборони ≥ направл¤ти на курси. ¬ той же час ран≥ше ≥снуюч≥ Jagdkommandos просто перейменовувалис¤ ≥ включалис¤ до складу нових батальйон≥в. ≤нша ситуац≥¤ склалас¤ на ≥тал≥йському фронт≥, особливо це стосуЇтьс¤ поразок при ≤зонцо (Isonzo). ѕолков≥ командири часто в≥дмовл¤лис¤ зн≥мати з фронту кращих солдат≥в ≥ направл¤ти њх в тил т≥льки на переп≥дготовку.

ѕерше бойове використовуванн¤ австро-угорських штурмовик≥в пройшло прот¤гом дес¤тоњ битви при р≥чц≥ ≤зонцо. ƒосв≥д був вдалий.  оли штурмов≥ роти були розд≥лен≥ на окрем≥ команди, що наступали на чол≥ п≥хотних частин, усп≥х дос¤гавс¤ завжди. ” той же час, ¤кщо штурмов≥ п≥дрозд≥ли д≥¤ли великими групами, вони несли велик≥ втрати й потерпали поразки, особливо ¤кщо була в≥дсутн¤ попередн¤ розв≥дка.
    “ому јќ  розробило загальн≥ правила використовуванн¤ штурмових батальйон≥в в майбутньому. “акож був остаточно встановлений склад п≥дрозд≥л≥в. Ќа в≥дм≥ну в≥д раннього пер≥оду та н≥мецькоњ системи, починаючи з червн¤ 1917 року, австро-угорськ≥ штурмов≥ батальйони мали ≥снувати на див≥з≥йному р≥вн≥.  ожна п≥хотна див≥з≥¤ повинна була мати див≥з≥йний штурмовий батальйон, що складаЇтьс¤ з безл≥ч≥ штурмових рот, також ¤к див≥з≥¤ д≥литьс¤ на полки.  ожна кавалер≥йська див≥з≥¤ мала створити так званий штурмовий нап≥вполк.
    ќкрем≥ бригади - штурмов≥ нап≥вбатальйони. Ќумерац≥¤ штурмових батальйон≥в, нап≥вполк≥в та нап≥вбатальйон≥в сп≥впадала з нумерац≥Їю з'Їднань, в ¤к≥ вони входили. јле нумерац≥¤ штурмових рот - з нумерац≥Їю полк≥в, у склад≥ ¤ких вони були створен≥.

Ѕезл≥ч проблем було пов'¤зано з поставками озброЇнь та ек≥п≥ровки. Ќа додаток до штурмових рот, до складу батальйону мала входити кулеметна рота, секц≥¤ п≥хотних артилер≥йських гармат, м≥нометний та вогнеметний взвод, заг≥н телефонного зв'¤зку. „ерез брак ресурс≥в ц≥ необх≥дн≥ бойов≥ елементи доводилос¤ запозичити у фронтових частинах, а по завершенню курсу навчанн¤ або п≥сл¤ виконанн¤ м≥с≥њ негайно повертати назад.
    ѕоза сумн≥вом, те, що до жовтн¤ 1917 року б≥льш≥сть штурмових батальйон≥в не мала власних п≥дрозд≥л≥в вогн¤ноњ п≥дтримки. √оловним чинником у р≥шенн≥ ц≥Їњ проблеми стала дванадц¤та битва при ≤зонцо, в ¤кому сполучен≥ в≥йська Ќ≥меччини та јвстро-”горщини прорвали ≥тал≥йську оборону. Ѕезл≥ч трофењв була передана штурмовикам. —еред них була велика к≥льк≥сть кулемет≥в та перших п≥столет≥в-кулемет≥в, ¤к≥ негайно були пущен≥ у справу.

ѕрот¤гом згаданоњ дванадц¤тоњ битви австро-угорськ≥ штурмов≥ батальйони повн≥стю довели свою ефективн≥сть в умовах шанцевоњ в≥йни. ѓх ел≥тний характер був под≥бний довоЇнн≥й рол≥ кавалер≥њ.
    Ўтурмов≥ частини стали символом наступального духу та усп≥шних атак. јле, в той же час, це вело до переоц≥нки њх рол≥ на пол≥ бою. ƒо червн¤ 1918 року австро-угорська арм≥¤ мала у своЇму розпор¤дженн≥ достатньо велику к≥льк≥сть штурмових частин.  ожна фронтова рота мала у своЇму склад≥ штурмовий взвод, готовий до проведенн¤ розв≥дки або спец≥альноњ операц≥њ на ворожих аванпостах.
    ѕо-друге, були полков≥ штурмов≥ роти, що входили до складу див≥з≥йних батальйон≥в.
“а в трет≥х, в≥дм≥нно ек≥п≥рований викладацький штат арм≥йських курс≥в штурмовик≥в.

јле з 1918 року знов зм≥нилис¤ умови веденн¤ шанцевоњ в≥йни. «ам≥сть 1-њ, 2-њ та 3-њ позиц≥й були створен≥ бойов≥ зони. 1-а та 2-а позиц≥њ були з'Їднан≥ у "головну бойову зону", глибиною, приблизно, чотири к≥лометри. ¬она була захищена з фронту л≥н≥Їю аванпост≥в. Ѕункери, закамуфльован≥ кулеметн≥ вогнев≥ позиц≥њ, глибоко ешелонован≥ загороди, прихован≥ позиц≥њ п≥хотних артилер≥йських гармат та м≥номет≥в зм≥цн≥ли прост≥р м≥ж тими, що були 1-ю та 2-ю позиц≥¤ми. ÷е значило, що п≥д час атаки п≥хота мала вз¤ти не т≥льки л≥н≥њ шанц≥в, але всю бойову зону в ц≥лому. Ќе дивл¤чись на велику к≥льк≥сть штурмових п≥дрозд≥л≥в, було, њх, все ж таки, недостатньо дл¤ того, щоб вз¤ти всю зону.
    ÷е було одн≥Їю з причин провалу наступу на р≥чц≥ ѕ≥ав≥ (Piave) у червн≥ 1918 року. ѕ≥сл¤ ц≥Їњ битви вс≥ штурмов≥ взводи й п≥дрозд≥ли були зн¤т≥ з фронту та направлен≥ в учбов≥ табори. ƒо к≥нц¤ в≥йни на них покладалис¤ т≥льки задач≥ розв≥дки та невеликих локальних бойових операц≥й. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ першоњ св≥товоњ в≥йни в≥д ≥дењ використовуванн¤ невеликих спец≥ально п≥дготовлених та ек≥п≥рованих штурмових загон≥в в≥дмовилис¤.
    Ѕуло вир≥шено, що головну роль в подальших конфл≥ктах буде прид≥лено ≥ндив≥дуальн≥й п≥дготовц≥ кожного солдата до рукопашного бою та шанцевоњ в≥йни, що робило безглуздим на¤вн≥сть будь-¤ких спец≥ал≥зованих частин. ¬ к≥нц≥ 1918 року разом з австро-угорською арм≥Їю припинили своЇ ≥снуванн¤ штурмов≥ батальйони. јле њх досв≥д бойових д≥й, навики послужили основою навчанн¤ та орган≥зац≥њ п≥хоти, арм≥й ™вропи в пер≥од другоњ св≥товоњ в≥йни.

ћатер≥ал з - http://ah.milua.org/