3 липн¤ 1866 року австр≥йськ≥ в≥йська зазнали поразки при  ен≥гграцi (Koeniggratz) у —х≥дн≥й Ѕогем≥њ. “ак ск≥нчилас¤ швидкоплинна в≥йна ≥з ѕрус≥Їю. «г≥дно з мирною угодою, п≥дписаною 23 серпн¤ того ж року у ѕраз≥, јвстр≥йська ≥мпер≥¤ в≥дмовл¤лас¤ в≥д гегемон≥њ в  онфедерац≥њ Ќ≥мецьких держав, таким чином поступаючись перш≥стю ѕрус≥њ. “а все ж ≤тал≥¤, що брала участь у в≥йн≥ на сторон≥ ѕрус≥њ, програла австр≥йц¤м генеральн≥ битви при  устоцi (Custoza) та Ћ≥сс≥ (Lissa).

÷¤ невдача јвстр≥йськоњ ≥мпер≥њ в≥добразилас¤ ≥ на внутр≥шн≥й пол≥тиц≥ держави: у 1867 роц≥ був дос¤гнутий так званий "компром≥с" (Ausgleich), зг≥дно ¤кому ун≥тарну ≥мпер≥ю було перетворено в подв≥йну монарх≥ю, що складалас¤ з формально незалежних јвстр≥њ та ”горщин≥, ¤к≥ волод≥ли суверен≥тетом, р≥вними правами та мали власн≥ парламенти й м≥н≥стерства. ѕроте так≥ державн≥ орган≥зац≥њ ¤к м≥н≥стерства закордонних справ, ф≥нанс≥в та в≥йськове, а так само в≥йськове управл≥нн¤ побережж¤м були загальнодержавними.

”горщина, ¤к сукупн≥сть ≥нших автоном≥й, отримала власн≥ збройн≥ сили (Honved) дл¤ захисту держави. ƒва роки п≥сл¤, так≥ ж права зажадала соб≥ й јвстр≥¤, повернувши власну арм≥ю (Landwehr), спрощену у 1852 роц≥. —початку нац≥ональн≥ збройн≥ сили призначалис¤ т≥льки дл¤ оборони територ≥њ власноњ держави, але з часом ц¤ задача н≥велювалас¤, й вони перетворилис¤ на звичайн≥ арм≥йськ≥ в≥йськов≥ частини, що не в≥др≥зн¤лис¤ в≥д регул¤рноњ арм≥њ.

як насл≥док, до початку першоњ св≥товоњ в≥йни австро-угорська арм≥¤ складалас¤ з:

«агальноњ арм≥њ (ц≥сарськ≥ й корол≥вськ≥ збройн≥ сили Ц каiserlich und коеnigliche Heer), що п≥дкор¤лас¤ ц≥сарському в≥йськовому м≥н≥стерству (Kriegsministerium) що ≥снувало на в≥драховуван≥ грош≥ в≥д обох держав (јвстр≥¤ покривала 63,6%, ”горщина 36,4% витрат)

јвстр≥йськоњ арм≥њ (ц≥сарсько-корол≥вська територ≥альна оборона Ц каiserliche коеnigliche Landwehr або скорочено Landwehr) й австр≥йського ополоченн¤ ( Landsturm), що п≥дкор¤лас¤ ц≥сарсько-корол≥вському м≥нистерсву оборони ( Ministerium fuer Landesverteidigung)

”горськоњ арм≥њ (корол≥вська угорська територ≥альна оборона Ц каiserliche ungarische Landwehr або на угорськ≥й - magyar kiralyi honved) та угорського ополченн¤ (Nepfolkeles), що п≥дкор¤лос¤ угорському корол≥вському м≥н≥стерству оборони (Honvedelmi Miniszterium).

¬с≥ три частини збройних сил держави, попри те, що вони адм≥н≥стративно п≥дкор¤лис¤ р≥зним м≥н≥стерствам, були з'Їднан≥ п≥д кер≥вництвом ¬ищого командуванн¤ (Allerhoechster Oberbefehl), на чол≥ ¤кого сто¤в сам ц≥сар ‘ранц …осип. «д≥йснювати загальне кер≥вництво йому допомагали два генерал-ад'ютанти (Generaladjutanten) та ш≥сть фл≥гель-ад'ютант≥в (Fluegeladjutanten).

ƒл¤ зд≥йсненн¤ зв'¤зку м≥ж вищим командуванн¤м та трьома в≥йськовими м≥н≥стерствами ≥снувала ¬≥йськова  анцел¤р≥¤ (Militaerkanzlei), на чол≥ ¤коњ сто¤в генерал в≥д ≥нфантер≥њ барон јртур фон Ѕольфрас (Artur von Bolfras) та його заступник (Stellvertreter des Chefs).

 р≥м того, у пр¤м≥й залежност≥ в≥д ц≥сар¤ перебували:
√енерал-≥нспектор збройних сил (Generalinspektor der gesamten bewaffneten Macht), ¤ким до початку першоњ св≥товоњ в≥йни був спадкоЇмець престолу генерал кавалер≥њ та адм≥рал ерцгерцог ‘ранц ‘ердинанд, та його власна в≥йськова канцел¤р≥¤.
Ќачальник √енерального Ўтабу (Chef des Generalstabes), ¤ким 12 грудн¤ 1912 року було призначено генерала в≥д ≥нфантер≥њ барона ‘ранц  онрад фон ’eтцендорфа (Franz Conrad von Ќоеtzendorf)
Ў≥сть ≥нспектор≥в арм≥њ (Armeeinspektoren), кожний з фл≥гель-ад'ютантом (Fluegeladjutanten) та особистим пом≥чником (Personaladjutant).

ќсобовий склад:
 ожен чолов≥к 1 с≥чн¤ того року, в ¤кий йому виповнювалос¤ 19 рок≥в, заносивс¤ у списки австр≥йського або угорського ополченн¤ (Landsturm або Nepfolkeles) першоњ черги, ¤ке призивалос¤ на д≥йсну в≥йськову службу ¤к резерв другоњ або третьоњ черги т≥льки у раз≥ початку в≥йни. ÷¤ загальна в≥йськова повинн≥сть (allgemeine Wehrpflicht) в≥дбувалас¤ до дос¤гненн¤ 42-р≥чного в≥ку.

« 1 с≥чн¤ того року, коли чолов≥ку виповнювавс¤ 21 р≥к, й до 31 грудн¤ того року, коли виконувалос¤ 23, в≥йськовозобов'¤зан≥ проходили спец≥альну перев≥рку (Stellungspflicht) на придатн≥сть до в≥йськовоњ служби. ѕризовник мав бути не нижчим 155 см.

якщо призовника визнавали г≥дним до несенн¤ в≥йськовоњ служби у регул¤рн≥й арм≥њ або територ≥альн≥й оборон≥ (јвстр≥њ або ”горщини), в≥н був зобов'¤заний пройти жеребкуванн¤ при спец≥альн≥й ком≥с≥њ: з ¤щика дл¤ лото т¤гнули кульки р≥зного кольору. «г≥дно закону, прийн¤тому у 1912 роц≥, терм≥н служби у збройних силах складав 2 роки та лише у кавалер≥њ й к≥нн≥й артилер≥њ Ц залишавс¤ 3 роки. ќстаннЇ торкалос¤ й унтер-оф≥цер≥в терм≥новоњ служби.

ƒо того року, в ¤кому в≥йськовозобов'¤заному виконувалос¤ 32 роки, в≥н числивс¤ у резерв≥. ƒо 30 рок≥в Ц т≥ що в≥дслужили у кавалер≥њ або к≥нн≥й артилер≥њ. «а цей час в≥йськовозобов'¤зан≥ мали чотири рази призиватис¤ на переп≥дготовку, загальною тривал≥стю 14 тижн≥в.  авалеристи та к≥нн≥ артилеристи Ц 11 тижн≥в. ѕ≥сл¤ виповненн¤ 35 рок≥в в≥йськовозобов'¤заних заносили у списки ополченн¤ першоњ черги та по дос¤гненню 42 рок≥в Ц другоњ черги.

“≥ призовники, ¤ких визнали частково придатними, залишалис¤ в списках ополченн¤ на той же пер≥од, що й ≥нш≥.

” пер≥од веденн¤ державою в≥йськових д≥й до збройних сил могли призивати й тих чолов≥к≥в, ¤ким або ще не виповнилос¤ 19 рок≥в, або вже виповнилос¤ 50, щоправда, з обмовкою, що вони не могли використовуватис¤ в зон≥ бойових д≥й.

“≥ чолов≥ки, ¤к≥ були визнан≥ непридатними до в≥йськовоњ служби за станом здоров'¤, мали щор≥чно платити в≥йськовий податок (Militaertaxe), ¤кий в јвстр≥њ складав м≥н≥мум 2 крони (максимум визначавс¤ по сукупному р≥чному доходу), а в ”горщин≥ Ц в≥д 6 до 200 крон. якщо ж в≥йськовозобов'¤заний не м≥г виконати св≥й в≥йськовий борг перед державою та ц≥сарем, оск≥льки проживав за кордоном, в≥йськовий податок сплачували його батьки. ¬≥йськовий податок вносивс¤ в податкове в≥домство на прот¤з≥ 12 рок≥в, тобто до того часу, коли чолов≥к зараховувавс¤ до ополченн¤ на загальних п≥дставах. ¬с≥ доходи в≥д в≥йськового податку, ¤к≥, наприклад, у 1914 роц≥ склали 4 млн. крон, передавалис¤ до спец≥ального державного фонду (Militaertaxfond), з ¤кого оплачувалис¤ витрати на догл¤д ≥нвал≥д≥в, вд≥в та сир≥т загиблих в≥йськовослужбовц≥в.

ѕевн≥ категор≥њ громад¤н, так≥ ¤к св¤щеники, сем≥наристи, викладач≥, в де¤ких випадках землевласники, Їдин≥ годувальники с≥м'њ й надлишок призовник≥в в регул¤рну арм≥ю ≥ територ≥альну оборону, були записан≥ в додатковий резерв (Ersatzreserve) ≥ призивалис¤ т≥льки у випадку в≥йни.

ќф≥цери
ќф≥цер≥в дл¤ арм≥њ готували в академ≥¤х та кадетських школах. ѕерш≥ по статусу були вищими, оск≥льки њх випускники, в принцип≥, мали в подальшому стати оф≥церами √енерального Ўтабу. ƒруг≥ ж готували хлопц≥в до кар'Їри в≥йськового обер-оф≥цера, хоча надал≥ за спри¤тливих умов вони могли дос¤гти й б≥льш високих чин≥в. ¬иб≥р м≥сц¤ навчанн¤ часто залежав в≥д матер≥альних можливостей батьк≥в, оск≥льки р≥к навчанн¤ в академ≥њ коштував 1600 крон (у 1914 роц≥). ¬ той же час р≥чне навчанн¤ в кадетськ≥й школ≥ коштувало курсанту 24 крон, ¤кщо в≥н був сином оф≥цера або унтер-оф≥цера, 160 крон сину в≥йськового ур¤довц¤ та 300 крон простому громад¤нину. –ешту витрат покривала держава.

ƒл¤ регул¤рноњ арм≥њ оф≥цер≥в готували дв≥ академ≥њ. ћайбутн≥ оф≥цери п≥хоти й кавалер≥њ навчалис¤ у ¬ейнер-Ќойштадт≥ (Weiner-Neustadt) у "“ерез≥ан≥" (Theresianische Militarakademie). "“ехн≥ка" (Technische Militaerakademie) готувала артилерист≥в (в≥дд≥ленн¤ в ћeдлинг≥ (Moedling)) та ≥нженер≥в (в≥дд≥ленн¤ у ’айнбурз≥ (Hainburg)). ќф≥цер≥в ландверу готували у ¬≥дн≥ у ц≥сарсько-корол≥вськ≥й в≥йськов≥й академ≥њ ‘ранца …осипа (Franz Joseph-Militaerakademie), а гонведа Ц в "Ћюдов≥ц≥" (Ludovika Akademian), що розташовувалас¤ в Ѕудапешт≥. ƒо навчанн¤ в академ≥¤х, ¤ке продовжувалос¤ 3 роки, допускалис¤ випускники в≥йськових вищих шк≥л (Militaeroberrealschule), що зак≥нчили школу з оц≥нкою "добре", й атестован≥ випускники цив≥льних середн≥х шк≥л, що пройшли усп≥шно в≥дпов≥дний конкурс. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ академ≥чного навчанн¤ зг≥дно показаним результатам випускникам привласнювалос¤ званн¤ лейтенанта (Leutnant) або прапорщика (Faehnrich).

ѕерш н≥ж потрапити в корпус оф≥цер≥в генерального штабу, випускники академ≥й мали не менше чотирьох рок≥в провести у в≥йськах, а пот≥м витримати конкурс у в≥йськов≥й школ≥ (Kriegsschule), що знаходивс¤ у ¬≥дн≥. якщо ж оф≥цери бажали продовжувати службу в јртилер≥йському або ≤нженерному Ўтабах, вони були зобов'¤зан≥ три роки прослужити у в≥дпов≥дних в≥йськах ≥ прослуховувати вищий артилер≥йський курс (hoehere Artilleriekurs) або вищий ≥нженерний (hoehere Geniekurs). ќф≥цери генерального штабу мали переваги в кар'Їр≥. «а ≥снуючими правилами звичайний в≥йськовий оф≥цер не м≥г просунутис¤ по служб≥, перед р≥вними йому по званню оф≥церами генерального штабу.

ѕотреби регул¤рноњ арм≥њ в п≥хотних оф≥церах задовольн¤ли 11 кадетських шк≥л (Kadettenschulen), у кавалер≥йських та артилер≥йських Ц по одн≥й. ќф≥цер≥в дл¤ австр≥йського ландверу готували т≥ ж школи, а ось дл¤ угорського гонведу Ц дв≥ школи у ѕекс≥ (Pecs) та у ¬арад≥ (Nagyvarad). ¬ кадетськ≥ школи приймали хлопц≥в у в≥ц≥ в≥д 14 до 17 рок≥в, що зак≥нчили в≥йськову початкову школу або чотирил≥тню г≥мназ≥ю.
ѕ≥сл¤ 4 рок≥в навчанн¤ випускники, що отримали оц≥нку "добре", проводилис¤ у ранг прапорщика, а що отримали "задов≥льно" Ц кадета-капрала.

ќф≥цери були зобов'¤зан≥ вивчати або покращувати знанн¤ мов, на ¤ких розмовл¤ли в тих частинах, де вони проходили службу. ƒл¤ дос¤гненн¤ цього вони в≥дв≥дували спец≥альн≥ курси, що ≥снували в рамках п≥дрозд≥лу.

ѕросуванн¤ по кар'Їрним сходам зд≥йснювалос¤, ¤к правило, по вислуз≥. јле це не давало напр¤му право на зан¤тт¤ певноњ посади: тод≥ ¤к привласненн¤ званн¤ полковника могло в≥дбутис¤ по вислуз≥ рок≥в, призначенн¤ на посаду командира полку Ц т≥льки п≥сл¤ розгл¤ду послужного списку претендента й оц≥нки його профес≥йних та особистих ¤костей.

ўе одним джерелом поповненн¤ оф≥церського корпусу були так зван≥ резервн≥ оф≥цери (Reserveoffiziere). Ќими ставали "р≥чн≥ добровольц≥" (Einjaehrig-Freiwilligen), ¤к≥ пройшли спец≥альний курс в≥йськового навчанн¤ за три пер≥оди: перш≥ 2 м≥с¤ц≥ у в≥йськах, подальш≥ 6 в оф≥церськ≥й школ≥ поповненн¤ та ще 4 знову у в≥йськах, але вже реал≥зовуючи отриман≥ знанн¤. ќц≥нювала результативн≥сть навчанн¤ на курсах спец≥альна ком≥с≥¤, а у в≥йськах Ц командир п≥дрозд≥лу. Ќа п≥дстав≥ цих двох думок к≥нцеве р≥шенн¤ про придатн≥сть виносила спец≥альна оф≥церська корпусна колег≥¤.

”нтер-оф≥цери
™фрейторами (Gefreite) були кращ≥ солдати, що прослужили не менше 6 м≥с¤ц≥в. ƒл¤ того, щоб отримати низьке унтер-оф≥церське званн¤ капрала (Korporale) потр≥бно було прослужити не менше 8 м≥с¤ц≥в. —ержантами (Zugsfuehrer) ставали т≥ капрали, ¤к≥ пройшли спец≥альн≥ п≥дготовч≥ курси при п≥дрозд≥л≥. ўоб стати фельдфебелем (Feldwebel) потр≥бно було добров≥льно погодитис¤ на службу 3 рок≥в.

“≥ добровольц≥ й унтер-оф≥цери, ¤к≥ бажали продовжити в≥йськову кар'Їру, могли залишитис¤ на надстрокову службу, ¤ка зараховувалас¤ њм ¤к д≥йсна. ¬ мирний час максимальним ступенем дл¤ унтер-оф≥цер≥в в австро-угорськ≥й арм≥њ були званн¤ в≥йськових ур¤довц≥в по продовольч≥й частин≥ (Verpflegsoffizier) або бухгалтера (Rechnungsfuehrer). —тати оф≥церами вони н≥¤к не могли.

«агальна арм≥¤

¬с¤ територ≥¤ јвстро-угорськоњ ≥мпер≥њ була розд≥лена на 16 в≥йськових територ≥альних рег≥он≥в (Militaerterritorialbereiche). ” мирний час в кожному такому район≥ дислокувавс¤ один арм≥йський корпус. Ќумерац≥¤ корпусу зд≥йснювалас¤ римськими цифрами, а назва давалас¤ по м≥сту, в ¤кому дислокувавс¤ його штаб. “аким чином, корпусне командуванн¤ (Korpskommandos) було розташовано так:

I  рак≥в
II ¬≥день
III √рац
IV Ѕудапешт
V Ѕратислава
VI  ошиц≥
VII “емешвар
VIII ѕрага
IX Ћ≥томержице
X ѕеремишль (ѕшемисль)
XI Ћьв≥в
XII Ќодьсебен
XIII «агреб
XIV ≤нсбрук
XV —араЇво
XVI ƒубровник

ƒо складу кожного корпусу в середньому входили дв≥ п≥хотн≥ див≥з≥њ, дв≥ артилер≥йськ≥ бригади, кавалер≥йська див≥з≥¤ або бригада.

 ожний полк ≥снував за рахунок одного округу поповненн¤ (Ergaenzungsbezirk), р≥дше двох або трьох. “аким чином в≥н був складений переважно з представник≥в одн≥Їњ нац≥ональност≥. ÷е робилос¤ дл¤ того, щоб уникнути нерозум≥нн¤ в≥йськовослужбовц≥в, що говорили на р≥зних мовах. ќф≥ц≥йно в ≥мпер≥њ признавалис¤ дев'¤ть мов: н≥мецька, угорська, чеська, хорватська, польська, украњнська, словенська та ≥тал≥йська.

Ќайголовн≥шою мовою була н≥мецька: кожний солдат мав знати вс≥ спец≥альн≥ терм≥ни й команди на ц≥й мов≥. ≤нструкц≥њ ж перекладалис¤ на один або б≥льше "полкових мов". “акою могла стати будь-¤ка мова, кр≥м н≥мецькоњ, ¤кщо на нењ говорила не менше н≥ж п'¤та частина в≥йськовослужбовц≥в п≥дрозд≥лу.

як правило, в адм≥н≥стративному центр≥ округу поповненн¤ був розквартирований т≥льки батальйон депо, а решта батальйон≥в була розм≥щена в ≥нших м≥сц¤х ≥мпер≥њ. ÷е робилос¤ дл¤ того, щоб позбавити в≥йськовослужбовц≥в в≥д небажаного впливу р≥дного середовища й близького њм нац≥онал≥стичного руху. ¬ той же час це дозвол¤ло використовувати в≥йська дл¤ наведенн¤ сусп≥льного пор¤дку та, нав≥ть, придушенн¤ можливого заколоту в ≥нших, нац≥онально чужих њм частинах ≥мпер≥њ.

ѕ≥хота
ѕ≥хотн≥ див≥з≥њ загальноњ арм≥њ, нумерац≥¤ ¤ких була арабськими цифрами, перед першою св≥товою в≥йною дислокувалис¤ таким чином (по м≥сцезнаходженню див≥з≥йного штабу):

1-а —араЇво
2-а ярослав
3-а Ћ≥нц
4-а Ѕрюнн (тепер Ѕрно)
5-а ќльмюц (тепер ќломоуц)
6-а √рац
7-а ≈ссез
8-а Ѕольцано
9-а ѕрага
10-а …осипштадт
11-а Ћемберг (тепер Ћьв≥в)
12-а  рак≥в
14-а Ѕратислава
15-а ћ≥школьц
16-а Ќодьсебен
17-а ¬арад
18-а ћостар
19-а ѕльзен
24-а ѕеремишль ( тепер ѕшемисл)
25-а ¬≥день
27-а  аса (тепер  ошиц≥)
28-а Ћайбах (тепер Ћюбл¤на)
29-а “ерез≥Їнштадт
30-а Ћемберг (тепер Ћьв≥в)
31-а та 32-а Ѕудапешт
33-а  омарно
34-а “емешвар
35-а  луж
36-а «агабр≥й
47-а  астельново
48-а —араЇво
49-а ¬≥день

 ожна п≥хотна див≥з≥¤ складалас¤, ¤к правило, з двох бригад, а кожна бригада Ц з двох полк≥в.

 ожний п≥хотний полк загальноњ арм≥њ мав окр≥м пор¤дкового номера ще й почесного шефа (Inhaber). ÷е було пережитком епохи феодал≥зму. ’оча у раз≥ початку в≥йни будь-¤кий двор¤нин мав право сформувати за св≥й рахунок полк, надати його в розпор¤дженн¤ суверена й очолити його в чин≥ полковника.

ѕолк складавс¤ з 4 батальйон≥в, батальйон Ц з 4 рот, рота Ц з 4 взвод≥в.  омандував полком полковник (Oberst), батальйоном п≥дполковник (Oberstleutnant) або майор (Major), а ротою Ц кап≥тан (Hauptmann). ” мирний час штатний розклад передбачав на¤вн≥сть в рот≥ 5 оф≥цер≥в, 10 унтер-оф≥цер≥в та 82 солдат≥в. ¬ п≥дрозд≥лах, розм≥щених уздовж меж≥ з –ос≥йською ≥мпер≥Їю та у ƒалмац≥њ та в Ѕосн≥њ ≥ √ерцеговин≥, штати мирного часу припускали на¤вн≥сть 14 унтер-оф≥цер≥в та 106 солдат≥в. “аким чином, в мирний час полк, розквартирований у внутр≥шн≥х рег≥онах ≥мпер≥њ, нал≥чував близько 1911 в≥йськовослужбовц≥в.

« початком моб≥л≥зац≥њ та призовом резерв≥ст≥в рота зб≥льшувалас¤ до 5 оф≥цер≥в та 262 нижн≥х чин≥в. “епер кожний полк нал≥чував 4599 чолов≥к, озброЇних 4041 гвинт≥вкою й 8 кулеметами. ¬≥йськовослужбовц≥ розд≥л¤лис¤ на 4 польов≥ батальйони (Feldbataillone).

¬ адм≥н≥стративному центр≥ округу поповненн¤ залишавс¤ батальйон депо (Ersatzbataillonskader), в ¤кому резерв≥сти й призовники проходили в≥йськову п≥дготовку та озброювалис¤. ѕот≥м з них формували маршов≥ батальйони (Marschbataillone) дл¤ в≥дправки на фронт. ¬ де¤ких випадках маршов≥ батальйони могли продовжувати службу ¤к самост≥йн≥ бойов≥ одиниц≥. «апасн≥ батальйони (Ersatzbataillone) призначалис¤ дл¤ заповненн¤ втрат, ¤к≥ полк пон≥с на фронт≥.

¬ серпн≥ 1914 року, тобто перед початком в≥йни, в регул¤рн≥й арм≥њ були наступн≥ п≥хотн≥ полки:

« початком в≥йни, коли колишн≥ друз≥ стали ворогами, у де¤ких полк≥в були або зм≥нен≥ шефи, або полки взагал≥ њх позбавилис¤. ќстаннЇ торкалос¤ 6-го, 12-го, 58-го, 63-го, 70-го, 74-го, 89-го, 91-го ≥ 98-го п≥хотних полк≥в. Ўеф≥в зм≥нили наступн≥ в≥йськов≥ частини (даЇтьс¤ нова назва):

17-й  ронпринца п≥хотний полк (Infanterieregiment Kronprinz Nr. 17), на честь юного спадкоЇмц¤ престолу ерцгерцога ‘ранца …осипа ќтто
19-й ≥мператора й корол¤  арла п≥хотний полк (Infanterieregiment Kaiser und Koenig Karl Nr. 19)
46-й барона фон ’азай п≥хотний полк (Infanterieregiment Freiherr von Hazai Nr. 46)
69-й фон √≥нденбурга п≥хотний полк (Infanterieregiment von Hindenburg Nr. 69)
81-й фон ‘алькенгайна п≥хотний полк (Infanterieregiment von Falkenhayn Nr. 81)
93-й барона фон ѕфланцер-Ѕалт≥н п≥хотний полк (Infanterieregiment Freiherr von Pflanzer-Baltin Nr. 93)
96-й ‘ердинанда I, корол¤ –умун≥њ п≥хотний полк (Infanterieregiment Ferdinand I. Koenig von Rumaenien Nr. 96)
але все таки де¤к≥ полки, ¤к наприклад 28-й п≥хотний, шефом ¤кого був король ≤тал≥њ ¬≥ктор ≈ммануњл III, зберегли шефство.

ѕ≥д час в≥йни була проведена реорган≥зац≥¤ австро-угорськоњ арм≥њ. ¬ результат≥ нењ п≥хотн≥ полки регул¤рноњ арм≥њ почали складатис¤ не з 4, а з 3 батальйон≥в. « батальйон≥в, дек≥лькох маршових батальйон≥в та батальйон≥в австр≥йського ландштурму , що зв≥льнилис¤, були створен≥ нов≥ п≥хотн≥ полки, номери, що отримали, в≥д 103 до 139. 36-й п≥хотний полк, що складавс¤ з чех≥в та що здавс¤ рос≥йським в≥йськам 15 червн¤ 1915 року, був розформований ≥ б≥льш не в≥дновлювавс¤. “аким чином, регул¤рна арм≥¤ навесн≥ 1918 року мала в розпор¤дженн≥, своњ 138 п≥хотн≥ полки, але в сукупност≥ загальна чисельн≥сть п≥хоти залишилас¤ колишньою, не дивл¤чись на зм≥ну нумерац≥њ. Ќовими полками стали наступн≥:

Kaiserjaeger
÷≥ п≥хотн≥ полки вели свою ≥стор≥ю в≥д створеного у 1813 роц≥ Fenner-Jaegerkorps. ” 1816 роц≥ корпус був трансформований в один полк Tiroler-Jaegerregiment Kaiser Franz, ¤кий складавс¤ з 16 батальйон≥в. ¬≥йськовослужбовц≥в набирали виключно з “≥рол¤ та ‘оральберега (Vorarlberg). ” 1895 роц≥ ≥з старого п≥дрозд≥лу сформували 4 полки, назван≥ Regimenter Tiroler Kaiserjaeger. ўе у 1848 роц≥ п≥дрозд≥л зм≥нив шефа на ц≥сар¤ ‘ранца …осипа. Ўтати полк≥в, ¤к у мирний, так ≥ в≥йськовий час, повн≥стю в≥дпов≥дали штатам п≥хотних полк≥в регул¤рноњ арм≥њ.

ѕолки "ц≥сарських Їгер≥в" н≥коли не вважалис¤ г≥рськими, але оск≥льки вони набиралис¤ з жител≥в г≥рських рег≥он≥в ≥мпер≥њ, то њх застосували спочатку на високог≥рному ≥тал≥йському фронт≥, а пот≥м ≥ в  арпатах. —кр≥зь вони ви¤вили себе з найкращоњ сторони.

ѕолки Kaiserjager, ¤к≥ зберегли св≥й склад з 4 батальйон≥в нав≥ть п≥сл¤ реорган≥зац≥њ у 1918 роц≥, були наступними:

ѕольов≥ Їгерськ≥ батальйони (Feldjaeger)
÷≥ п≥дрозд≥ли легкоњ п≥хоти були створен≥ за зразком ≥тал≥йських берсальЇр≥в (bersaglieri). ¬они проходили посилену ф≥зичну п≥дготовку, б≥льше тренувалис¤ у використовуванн≥ стр≥лецькоњ зброњ, краще ек≥п≥рувалис¤. Ѕатальйоном, ¤к правило, командував п≥дполковник. Ѕатальйон складавс¤ з 4 рот, штати мирного й в≥йськового часу ¤к≥ в≥дпов≥дали штатам рот п≥хотних полк≥в регул¤рноњ арм≥њ. 11-й, 20-й, 24-й ≥ 29-й батальйони мали т≥льки 3 польовоњ роти (Feldkompagnien), а четверта була велосипедною (Radfahrkompagnie). ѕеред в≥йною до складу арм≥њ входили наступн≥ батальйони:

ѕ≥сл¤ початку загальноњ моб≥л≥зац≥њ до вже ≥снуючих 26 польових Їгерських батальйон≥в додалис¤ ще 7. Ў≥сть з них отримали вакантн≥ номери, а останн≥й став називатис¤ "зм≥шаним" (kombiniertes Feldjaegerbataillon) ≥ номера не отримав. Ќовими номерними батальйонами стал≥ наступн≥:

Ѕосн≥йсько-герцегов≥нськ≥Ї п≥хотн≥ полки
” 1878 роц≥ Ѕосн≥¤ ≥ √ерцеговина потрапила п≥д протекторат јвстро-угорськоњ ≥мпер≥њ та через тридц¤ть рок≥в була анексована. « 1885 року й прот¤гом 7 рок≥в в цьому рег≥он≥ проводивс¤ наб≥р у 12 батальйон≥в босн≥йськоњ п≥хоти. ѕот≥м Ц у 4 п≥хотн≥ полки, штати ¤ких, ¤к в мирний час, так ≥ у в≥йськовий, були екв≥валентн≥ п≥хотним полкам регул¤рноњ арм≥њ. ѕеред в≥йною ≥снували наступн≥ полки:

ѕ≥сл¤ початку в≥йськових д≥й з м≥сцевого населенн¤ був створений п'¤тий полк, а навесн≥ 1918 року к≥льк≥сть босн≥йський полк≥в було доведене до в≥сьми, правда вже що складалис¤ з 3 батальйон≥в.

Ѕосн≥йськ≥ польов≥ Їгер¤
Ћегка п≥хота, що формувалас¤ в Ѕосн≥њ-√ерцеговин≥, була представлена одним батальйоном (bosnisch-herzegovinisches Feldjaegerbataillon). ¬≥н був створений 1 жовтн¤ 1903 року з в≥йськовослужбовц≥в, з≥браних з чотирьох боснийско-герцеговинских п≥хотних полк≥в. Ѕатальйон поповнювавс¤ з район≥в —араЇво та –агузи, його депо розм≥щувалос¤ в —араЇво, а роти Ц у Ѕрюц≥ (Bruck) та Ћ≥йт≥ (Leitha). як ≥ у решт≥ боснийско-герцеговинских в≥йськових частин, батальйонне св¤то проголошувалос¤ 7 жовтн¤ на честь анекс≥њ Ѕосн≥њ ≥ √ерцеговини јвстро-угорською ≥мпер≥Їю у 1908 роц≥.

¬ ход≥ в≥йни к≥льк≥сть босн≥йських польових Їгерських батальйон≥в була зб≥льшена до 8, але в пер≥од реорган≥зац≥њ у 1918 роц≥ зменшена до 4, а в≥йськовослужбовц≥, що зв≥льнилис¤, п≥шли на створенн¤ нових боснийско-герцеговинских п≥хотних полк≥в.

 авалер≥¤
 авалер≥¤ загальноњ арм≥њ була представлена полками драгун, улан та гусар. ѕроте такий розпод≥л був т≥льки данню ≥сторичним традиц≥¤м Ц штати, п≥дготовка й застосуванн¤ були абсолютно однаков≥.

¬ 1914 роц≥ кавалер≥йськ≥ полки були зведен≥ у наступн≥ кавалер≥йськ≥ див≥з≥њ:
1-а (штаб у “емешвар≥)
2-а (штаб у Ѕратислав≥)
3-а (штаб у ¬≥дн≥)
4-а (штаб у Ћьвов≥)
6-а (штаб в ярослав≥)
7-а (штаб у  раков≥)
8-а (штаб в —тан≥слав≥)
10-а (штаб у Ѕудапешт≥)

ћайже вс≥ див≥з≥њ складалис¤ з двох бригад (де¤к≥ з трьох), а вс≥ бригади Ц з двох полк≥в. ќкр≥м перерахованих див≥з≥й ≥снували дв≥ самост≥йн≥ бригади (Kavalleriebrigaden): 1-а в ѕраз≥ та 9-а у ѕардуб≥ц≥. « початком в≥йни була створена дев'¤та кавалер≥йська див≥з≥¤.

 ожний полк складавс¤ з двох див≥з≥он≥в.  ожний див≥з≥он Ц з трьох ескадрон≥в. Ўтати мирного часу передбачали на¤вн≥сть в ескадрон≥ 5 оф≥цер≥в, 20 унтер-оф≥цер≥в, 146 солдат≥в та 156 верхових коней. « початком моб≥л≥зац≥њ особовий склад зростав до 175 нижн≥х чин≥в та 165 верхових коней, 12 т¤глових й 1 в'ючного.

ѕолк, ¤кий в мирний час нал≥чував 1175 чолов≥к та 1062 коней, у раз≥ початку в≥йськових д≥й повинен був мати навчених запасних коней дл¤ в≥дшкодуванн¤ втрат й зб≥льшенн¤ штат≥в: 1275 чолов≥к, 1156 верхових коней, 42 т¤глових й 27 в'ючних. “аким чином доводилос¤ щор≥чно тримати на 12% коней б≥льше штатного розкладу. ÷≥ кон≥, в≥ком в≥д 5 до 7 рок≥в, частково поставл¤лис¤ 7 в≥йськовими конезаводами (Staatgestuete) та 13 табунами плем≥нних жеребц≥в (Staatshengstendepots). ≤нш≥ отримувалис¤ за середньою ц≥ною, щор≥чно встановлюваноњ в≥йськовим м≥н≥стерством, на приватному ринку. ƒл¤ останнього у полках регул¤рноњ арм≥њ ≥снували ремонтерск≥ ком≥с≥њ (Remonten-Assentenkommissionen), а в кавалер≥ю ландвера й гонведа кон≥ закупл¤лис¤ напр¤му.

¬ ц≥л¤х скороченн¤ витрат податкового в≥домства щороку близько 6000 "понадштатних навчених коней" передавалис¤ охочим приватним особам. “ак кожний кавалер≥йський полк регул¤рноњ арм≥њ в≥ддавав 60, а полки ландвера й гонведа Ц 200 коней. ѕриватники зобов'¤зувалис¤ добре м≥стити коней, кожн≥ 6 м≥с¤ц≥в представл¤ти ≥нспекц≥њ що контролювала њх, повертати коней в полк на пер≥од ос≥нн≥х маневр≥в й у раз≥ початку моб≥л≥зац≥њ в≥дрекомендувати њх в полк на прот¤з≥ 24 годин. ¬ нагороду вони заохочувалис¤ прем≥Їю в 10 або 20 крон, а п≥сл¤ 5 або 6 рок≥в ставали власниками цих коней. јле ¤кщо уз¤т≥ зобов'¤занн¤ не виконувалис¤, винн≥ могли бути оштрафований або, нав≥ть, осуджений й були зобов'¤зан≥ в≥дшкодувати завданий збиток.

ƒрагуни
 авалеристи загальноњ арм≥њ, що набиралис¤ в австр≥йських земл¤х (в так зван≥й ÷ислейтан≥њ, тобто територ≥њ на зах≥д в≥д правоњ притоки ƒунаю Ц р≥чки Ћейти, ¤ка розд≥л¤ла јвстр≥ю ≥ ”горщину), зараховувалис¤ в 15 драгунських полк≥в:

√усари
 авалеристи загальноњ арм≥њ, що набиралис¤ в “ранслейтан≥њ (тобто земл¤х  орол≥вства ”горщина), зараховувалис¤ в 16 гусарських полк≥в:

”лани
 авалеристи загальноњ арм≥њ, що набиралис¤ в √аличин≥, Ѕогем≥њ та ’орват≥њ, зараховувалис¤ в 11 уланських полк≥в:

ўе в 1873 роц≥ 9-й уланський полк був влитий в 10-й драгунський, а 10-й уланський Ц в 16-й гусарський.

Ўанцева в≥йна не дозвол¤ла застосовувати кавалер≥ю в њњ традиц≥йн≥й ¤кост≥. ѕоступово практично вс≥ полки стали зп≥шеними. ƒо червн¤ 1918 року в≥д передвоЇнних 252 ескадрон≥в, з'Їднаних у 42 полки, к≥нними залишилис¤ т≥льки 16 ескадрон≥в та 4 взводи драгун, 20 ескадрон гусар ≥ 2 улан.

ѕольова артилер≥¤
ѕольова артилер≥¤ загальноњ арм≥њ д≥лилас¤ на полки польовоњ артилер≥њ (Feldkanonenregimenter), гаубичн≥ артилер≥йськ≥ полки (Feldhaubitzregimenter) та важк≥ гаубичн≥ артилер≥йськ≥ див≥з≥они (schwere Haubitzdivisionen), ¤к≥ за потужностю можна було прир≥вн¤ти до полку. ¬они були з'Їднан≥ в артилер≥йськ≥ бригади (Feldartilleriebrigaden), ¤ких перед в≥йною ≥снувало 14, та њх нумерац≥¤ сп≥впадала з нумерац≥Їю 14 арм≥йських корпус≥в. Ѕригада складалас¤ з 3 полк≥в польовоњ артилер≥њ, одного гаубичного полку й одного важкого гаубичного див≥з≥ону.  ожною бригадою командував генерал-майор (Generalmajor), р≥дше Ц полковник. ѕолком Ц полковник, див≥з≥оном Ц п≥дполковник ≥ батареЇю Ц кап≥тан.

Ќа початку в≥йни число артилер≥йських бригад було зб≥льшено за рахунок њх же особового складу. ¬≥дтепер номер бригади сп≥впадав з номером п≥хотноњ див≥з≥њ.

” 1916 роц≥ артилер≥йськ≥ бригади знов були поступово реорган≥зован≥ Ц в них додали по полку польовоњ, легкоњ й важкоњ гаубичноњ артилер≥њ.  р≥м того, три полки отримали нумерац≥ю п≥хотних див≥з≥й, до ¤ких були прикомандирован≥ бригади. ” 1917 роц≥ 5-а батаре¤ полк≥в польовоњ артилер≥њ була озброЇна зен≥тною артилер≥Їю ≥ 6-а Ц м≥нними загороджувачами.

” 1918 роц≥ бригади були знов реорган≥зован≥. ƒо складу кожноњ тепер входили 2 полки польовоњ артилер≥њ (Feldartillerieregimenter), причому нумерац≥¤ першого сп≥впадала з номером бригади, а другого Ц той же номер плюс 100, ≥ полк важкоњ польовоњ артилер≥њ (schwere Feldartillerieregimenter), причому його номер також в≥дпов≥дав номеру бригади.  ожний полк польовоњ артилер≥њ складавс¤ з трьох батарей по ш≥сть польових гармат 8-см ћ.5/8 та трьох батарей по ш≥сть легких гаубиць 10-см ћ.14.  ожний важкоњ Ц з чотирьох батарей по чотири гаубиц≥ 15-см ћ.14 або ћ.14/16 й двох батарей по чотири польов≥ гармати 10,5-см ћ.15.

Ќавесн≥ 1914 року кожний полк польовоњ артилер≥њ складавс¤ з чотирьох або п'¤ти батарей, кожна з шести гармат 8-см ћ.5 або ћ.5/8, а також ≥нод≥ мав резервну батарею. ќсь перел≥к полк≥в, що ≥снували перед в≥йною:

Ћегк≥ гаубичн≥ полки складалис¤ з 4 батарей по 6 гаубиць 10-см ћ.99 ≥ њх номер сп≥впадав з номером арм≥йського корпусу, при ¤кому вони пол¤гали:

¬ажк≥ гаубиц≥ 15-см ћ.99 або ћ.94 були зведен≥ в див≥з≥они важкоњ гаубичноњ артилер≥њ, ¤к≥ складалис¤ з 2 батарей по 4 гаубиц≥ кожний. ѓх номер сп≥впадав з номером арм≥йського корпусу, при ¤кому вони пол¤гали:

 ≥нна артилер≥¤
ƒив≥з≥они к≥нноњ артилер≥њ, ¤к≥ за своЇю силою прир≥внювалис¤ до половини полку, складалис¤ з 3 батарей по 4 польов≥ гармати 8-см ћ.5/8 кожна. ” випадку в≥йни, кожний див≥з≥он призначавс¤ дл¤ одн≥Їњ з 9 кавалер≥йських див≥з≥й регул¤рноњ арм≥њ:

√≥рська артилер≥¤
јртилер≥йськ≥ п≥дрозд≥ли, ¤к≥ призначалис¤ дл¤ веденн¤ бойових д≥й у г≥рськ≥й м≥сцевост≥, озброювалис¤ гарматами ≥з зменшеною ходовою частиною, щоб њх було легше транспортувати на мулах. ¬с≥ в≥йськов≥ частини г≥рськоњ артилер≥њ були з'Їднан≥ в три бригади г≥рськоњ артилер≥њ (Gebirgsartilleriebrigaden), ¤к≥ були розквартирован≥ в≥дпов≥дно 1-а у Ѕрессанон≥, 2-а в —араЇв≥ ≥ 3-¤ в ћостар≥. “аким чином, XIV арм≥йський корпус, штаб ¤кого знаходивс¤ в ≤нсбруц≥, волод≥в бригадою польовоњ та бригадою г≥рськоњ артилер≥њ, тод≥ ¤к XV (—араЇво) та XVI (ћостар) Ц т≥льки по одн≥й г≥рськ≥й.

ƒес¤ть полк≥в г≥рськоњ артилер≥њ мали т≥ ж номери, що ≥ арм≥йськ≥ корпуси, на територ≥њ ¤ких вони формувалис¤.  ожний полк складавс¤ з чотирьох, п'¤ти або шести батарей, озброЇних г≥рськими гарматами 7-см ћ.8 або ћ.10, ≥ двох батарей по 4 г≥рськ≥ гаубиц≥ 10-см ћ.8 або ћ.10.

Ќа початку 1917 року к≥льк≥сть полк≥в була доведена до 28. ѓх озброЇнн¤ стаЇ ¤к≥сно краще завд¤ки нов≥й чудов≥й г≥рськ≥й гармат≥ 7,5-см ћ.15, ¤ка виготовл¤лас¤ на ф≥рм≥ "шкода", й г≥рськ≥й гаубиц≥ 10-см ћ.16. јле на початку 1918 року к≥льк≥сть полк≥в скоротили до 14, ≥ кожний тепер складавс¤ з 6 батарей по 4 гармати та 3 батарей по 4 гаубиц≥.

ƒо 1914 року ≥снували наступн≥ полки:

1 березн¤ 1913 року був створений далматський окремий див≥з≥он г≥рськоњ артилер≥њ (selbstandige Gebirgskanonendivision), що складавс¤ з 2 батарей по 4 гармати. ¬≥н набиравс¤ в окруз≥ ƒубровник (Ragusa) ( арм≥йський корпус) та його штаб був розташований у —инь (Sinj), амун≥ц≥йний парк та кадри Ц у ћостар≥.

‘ортечна артилер≥¤
‘ортечна артилер≥¤ обслуговувала ¤к стац≥онарн≥, так ≥ рухом≥ гармати, розташован≥ у внутр≥шн≥х або берегових фортец¤х, в прикордонних укр≥плених районах. ” њх веденн≥ знаходилас¤ артилер≥¤ великого кал≥бру, призначена дл¤ руйнуванн¤ фортиф≥кац≥йних укр≥плень супротивника. ¬с≥ в≥йськов≥ частини були зведен≥ в п'¤ть бригад фортечноњ артилер≥њ (Festungsartilleriebrigaden). ѓх штаби дислокувалис¤ таким чином: 1-й у ¬≥дн≥, 2-й в  раков≥, 3-й у “ренто, 4-й у ‘олу та 5-й в —араЇв≥.

ѕ≥дрозд≥ли фортечноњ артилер≥њ ≥снували т≥льки в загальн≥й арм≥њ. ÷е були 6 полк≥в та 8 батальйон≥в:

≤нженерн≥ в≥йська
” 1893 роц≥ два ≥нженерних та один п≥он≥рний полк були зам≥нен≥ на 15 окремих батальйон≥в п≥он≥р≥в. ” 1912 роц≥ вони були реорган≥зован≥ у 14 саперних батальйон≥в та 8 п≥он≥рних. —апери переважно використовувалис¤ дл¤ роб≥т техн≥чного характеру при орган≥зац≥њ наступу, ритт¤ штолень ≥ шахт, виробництва складних фортиф≥кац≥йних роб≥т та дл¤ буд≥вництва (або навпаки, знищенн¤) шл¤х≥в. ѕеред першою св≥товою в≥йною саперн≥ частини складалис¤ з:

ѕ≥он≥ри спец≥ал≥зувалис¤ на буд≥вництв≥ в≥йськових переправ ≥ тимчасових мост≥в, орган≥зац≥њ перевезень через водн≥ перешкоди. ƒо 1914 року п≥онери були зведен≥ в наступн≥ 8 батальйон≥в:

¬ 1913 роц≥ понтонна секц≥¤, ¤ка була встановлена в 1908 роц≥ дл¤ наведенн¤ зал≥зних понтонних переправ, шл¤хом зб≥льшенн¤ штат≥в була реорганизована в понтонний батальйон (Brueckenbataillon). …ого особовий склад набиравс¤ з ¬≥денського округу поповненн¤ (II арм≥йський корпус), а дислокувавс¤ у  ремс≥. “ам же розташовувавс¤ ≥ батальйонний Kader дл¤ навчанн¤ молодого поповненн¤.

ќкр≥м вищеперел≥чених ≥нженерних в≥йськ в загальну арм≥ю входила бригада в≥йськ в≥йськових пов≥домлень (Verkehrstruppenbrigade), що складалас¤ з наступних п≥дрозд≥л≥в:

«ал≥зничний полк (Eisenbahnregiment) був створений 1 с≥чн¤ 1912 року. …ого штаб та 3 батальйони розташовувалис¤ в  орнойбурз≥ (Korneuburg).

ѕолк телеграф≥ст≥в (Telegraphenregiment) був створений 1 с≥чн¤ 1912 року. …ого штаб, а також 1-й та 4-й батальйони розташовувалис¤ у St. Polen, 2-й батальйон Ц в Ўопрон≥ (Sopron), ≥ 3-й Ц в  орнойбурз≥ (Korneuburg). ÷ей полк був кадровим, тобто з неповними штатами.

јв≥ац≥йний п≥дрозд≥л (Luftschifferabteilung), що складавс¤ з 16 ав≥ац≥йних рот (Fliegerkompagnien) ≥ одн≥Їњ роти пов≥троплавц≥в (Lenkballonkompagnie). ¬с≥ вони дислокувалис¤ у ¬≥денському арсенал≥.

јвтомоб≥льний п≥дрозд≥л (Automobilabteilung), що розташовувавс¤ в Klosterneuburg. ѕ≥сл¤ початку в≥йни в≥н зливс¤ з двома парам≥л≥тарними добровольчими автомоб≥льними корпусами: австр≥йським (Freiwilligen-Automobilkorps) ≥ угорським (Magyar Kiralyi Automobiltestuelet), а також з австр≥йським добровольчим корпусом мотоцикл≥ст≥в ( Freiwilligen-Motorfahrerkorps)

÷≥ в≥йськов≥ частини призначалис¤ дл¤ доставки необх≥дних запас≥в до л≥н≥њ фронту. ¬ 1910 роц≥ обозн≥ в≥йська були реорганизованы в 16 обозних див≥з≥он≥в (Traindivisionen), ¤к≥ дислокувалис¤ при штабах 16 арм≥йських корпус≥в.

 ожний див≥з≥он складавс¤ з р≥зноњ к≥лькост≥ звичайних ≥ г≥рських ескадрон≥в, а також з одного запасного ескадрона. « початком моб≥л≥зац≥њ обозн≥ див≥з≥они розформовувалис¤ ≥ њх особовий склад, рухомий парк ≥ т¤глова сила йшли на створенн¤ п≥дрозд≥л≥в постачанн¤ воюючих частин.

јвстр≥йський ландвер

÷≥ в≥йська територ≥альноњ оборони були створен≥ в 1869 роц≥ ≥ спочатку призначалис¤ виключно дл¤ захисту своЇњ держави. —лужба в них передбачалас¤ т≥льки на прот¤з≥ двох або трьох м≥с¤ц≥в, але п≥зн≥ше була зб≥льшена до одного року. –еформа 1893 року ввела двор≥чну службу ≥ територ≥альн≥ в≥йська стали наст≥льки ж ефективн≥ ¤к регул¤рна арм≥¤ ≥ перетворилис¤ з резервних в бойов≥.

ѕ≥хота ландвера
ѕ≥хотн≥ п≥дрозд≥ли австр≥йського ландвера були зведен≥ в див≥з≥њ, нумерац≥¤ ¤ких входила в одну систему з регул¤рною арм≥Їю ≥ угорською гонведом. “аким чином, в австро-угорськ≥й арм≥њ була р≥зна нумерац≥¤ див≥з≥й. ѕ≥хотн≥ див≥з≥њ ландвера (Landwehr-Infanterietruppendivisionen) складалис¤ з двох п≥хотних бригад ландвера, польового артилер≥йського див≥з≥ону ландвера (сумарною потужн≥стю в половину полку) ≥ гаубичного артилер≥йського див≥з≥ону ландвера. јртилер≥йськ≥ див≥з≥они мали нумерац≥ю див≥з≥й.  ожна п≥хотна бригада ландвера складалас¤ з двох п≥хотних полк≥в ландвера. ѕеред в≥йною див≥з≥њ ландвера мали наступну нумерац≥ю:

13-а (штаб у ¬≥дн≥)
21-а (штаб у ѕраз≥)
22-а (штаб у √рац≥)
26-а (штаб у Ћейтмериц≥)
43-а (штаб у Ћьвов≥)
44-а (штаб в ≤нсбруц≥)
45-а (штаб у ѕеремишл≥)
46-а (штаб у  раков≥)

Ќа початку 1917 року назва "п≥хотна див≥з≥¤ ландвера" була зм≥нена на "стр≥лецька див≥з≥¤" (Schuetzendivisionen).

ѕолки складалис¤ з 3 батальйон≥в, по 4 роти кожний. –ота Ц з 4 взвод≥в. ѕолком командував полковник (Oberst), батальйоном Ц п≥дполковник (Oberstleutnant) або майор (Major), ротою Ц кап≥тан (Hauptmann). «г≥дно штатному розкладу мирного часу рота складалас¤ з 5 оф≥цер≥в, 10 унтер-оф≥цер≥в ≥ 85 солдат≥в. “аким чином, ном≥нальна чисельн≥сть полку складала не менше 1.439 чолов≥к.

« початком моб≥л≥зац≥њ призивалис¤ резерв≥сти, ≥ штат роти зб≥льшувавс¤ до 5 оф≥цер≥в ≥ 264 нижн≥х чин≥в. ѕолк тепер нал≥чував 3.443 особи, озброЇн≥ 3020 гвинт≥вками ≥ 6 кулеметами. ¬с≥ вони розпод≥л¤лис¤ в три польов≥ батальйони (Feldbataillone).

Ќадм≥рна к≥льк≥сть резерв≥ст≥в ≥ молоде поповненн¤, що пройшло в≥йськову п≥дготовку, зводилис¤ в маршовий батальйон (Marschbataillone) ≥ батальйон поповненн¤ (Ersatzbataillone).

Ќа початку 1917 року назва "п≥хотний полк ландвера" була зм≥нена на "стр≥лецький полк" (Schuetzenregimenter).

¬ довоЇнний пер≥од п≥хота австр≥йського ландвера була зведена в наступн≥ полки:

√≥рськ≥ частини
™диними г≥рськими частинами в австро-угорських озброЇних силах були три полки земельних стр≥льц≥в (Landesschuetzen), що були частиною австр≥йського ландвера. ≤сторично склалос¤ так, що територ≥њ “≥рол¤ ≥ ‘оральберегу були особистими земл¤ми √абсбург≥в ≥ користувалис¤ певною автоном≥Їю всередин≥ ≥мпер≥њ. ¬ 1913 роц≥ дл¤ цих трьох полк≥в було створене спец≥альне Ministerium fuer Landesverteidigung. ƒо них можна додати 4-у та 27-у п≥хотн≥ полки ландверу, ¤к≥ також можна квал≥ф≥кувати ¤к Landwehrgebirsregimenter, не дивл¤чись на те, що вони були включен≥ в загальнов≥йськову нумерац≥ю. ќтже, полки ≥з специф≥чними задачами були наступними:

16 с≥чн¤ 1917 року новий ц≥сар  арл перейменував ц≥ три полки у Kaiserschuetzenregimenter. “рохи згодом, були перейменован≥ 4-а ≥ 27-а п≥хотн≥ полки ландверу:

1-й стр≥лецький г≥рський полк  лагенфурт (1. Gebirgsschuetzen-Regiment Klagenfurt)
2-й стр≥лецький г≥рський полк Ћюбл¤на (1. Gebirgsschuetzen-Regiment Laibach)

 авалер≥¤ ландвера
 авалер≥йськ≥ полки австр≥йського ландвера складалис¤ з двох див≥з≥он≥в по 3 ескадрони кожний. “обто, також ¤к ≥ кавалер≥йськ≥ полки регул¤рноњ арм≥њ. ўоправда штат мирного часу був зменшений: ескадрон нал≥чував 5 оф≥цер≥в, 10 унтер-оф≥цер≥в, 75 солдат≥в та 77 верхових коней. ” випадки початку в≥йськових д≥й ≥ призовом резерв≥ст≥в штати ставали так≥ ж ¤к у регул¤рн≥й арм≥њ. ѕолки були зведен≥ у три бригади (Landwehrkavalleriebrigaden), штаби ¤ких дислокувалис¤: 1-й у ¬елс≥ (Wels), 2-й в ќломоуц≥ та 3-й у Ћьвов≥.

—початку кавалер≥¤ ландвера називалас¤ Landwehrulanen, але на початку 1917 року була перейменована в reitende Schuetzen. ѕеред в≥йною вона складалас¤ з наступних полк≥в:

 авалеристи, що набиралис¤ в австр≥йський ландвер в “≥рол≥ та ƒалмац≥њ, зводилис¤ в два к≥нн≥ див≥з≥они, що складалис¤ з 3 ескадрон≥в кожний ≥, отже, дор≥внюючих по потужност≥ половин≥ полку:

ƒив≥з≥он т≥рольських к≥нних земельних стр≥льц≥в (Reitende Tiroler Landesschuetzendivision) був створений у 1872 роц≥. ќкруга поповненн¤ Ц ≤нсбрук ≥ ѕрага. ƒислокац≥¤ див≥з≥ону Ц “ренто. ƒив≥з≥он далматинських к≥нних земельних стр≥льц≥в (Reitende Dalmatiner Landesschuetzendivision) був створений у 1874 роц≥. ќкруг поповненн¤ Ц «адар (Zara). ƒислокац≥¤ див≥з≥ону Ц —инь (Sinj).

јртилер≥¤ ландвера
¬ 1914 роц≥ артилер≥¤ австр≥йського ландвера складалис¤ з польових артилер≥йських див≥з≥он≥в (3 батарењ по 6 гармат 8-см ћ.5 або ћ.5/8) ≥ польових гаубичних див≥з≥он≥в (2 батарењ по 6 гаубиць 10-см ћ.99). ¬с≥ див≥з≥они мали нумерац≥ю п≥хотних див≥з≥й ландвера, до ¤ких були прикомандирован≥. ѕеред загальною моб≥л≥зац≥Їю це були:

”горський гонвед

ѕрот¤гом перших п'¤ти рок≥в п≥сл¤ установи 5 грудн¤ 1868 року угорського гонведа, призначеного т≥льки дл¤ оборони угорськоњ держави, рекрути гонведу проходили в≥йськову службу т≥льки прот¤гом двох або трьох м≥с¤ц≥в (¤к ≥ в австр≥йському ландвер≥). ѕот≥м терм≥н служби був зб≥льшений до п≥втора рок≥в, а з 1890 року Ц до двох. “аким чином, терм≥н п≥дготовки в≥йськовослужбовц≥в був доведений до р≥вн¤ загальноњ арм≥њ.

¬ п≥дрозд≥лах Honved службовою мовою була угорська, а у хорватських Ц хорватська та сербська.

ѕ≥хота гонведа
ѕ≥хотн≥ п≥дрозд≥ли угорськоњ територ≥альноњ оборони були зведен≥ в див≥з≥њ гонведа, нумерац≥¤ ¤ких входила в загальноарм≥йську систему.  омандуванн¤ 8 див≥з≥й гонведу ( honved gyalog hadosztaly) перед початком в≥йни дислокувалис¤ таким чином: 20-й у ¬арад≥
23-й у —егед≥
37-й в Ѕратислав≥
38-й у  луж≥
39-й в  ошиц≥
40-й ≥ 41-й в Ѕудапешт≥
42-й у «агреб≥

 ожна див≥з≥¤ складалас¤ з двох п≥хотних бригад гонведу ≥ польового артилер≥йського див≥з≥ону. Ѕригада Ц з двох полк≥в.

ѕолки були трьохбатальйонного складу, кр≥м 19-го, ¤кий складавс¤ з 4 батальйон≥в. ѕолком командував полковник (ezredes), батальйоном Ц п≥дполковник (alezredes) або майор (ornagy), ротою Ц кап≥тан (szazados). «а штатами мирного часу рота нал≥чувала 4 оф≥цери, 12 унтер-оф≥цер≥в ≥ 83 солдати. “аким чином полк мав не менше 1440 чолов≥к особового складу.

« в≥йськовою моб≥л≥зац≥Їю ≥ призовом резерв≥ст≥в кожна рота нал≥чувала вже по 5 оф≥цер≥в ≥ 262 нижн≥ чини. ќтже, три польов≥ батальйони, зведен≥ в полк, давали 3456 в≥йськовослужбовц≥в з 3065 гвинт≥вками ≥ 6 кулеметами.

ѕеред першою св≥товою в≥йною п≥хота гонведу складалас¤ з наступних 32 полк≥в:

¬ ход≥ в≥йськових д≥й з молодих призовник≥в ≥ призваних резерв≥ст≥в були додатково сформовано 16 п≥хотних полк≥в гонведу, що отримали нумерац≥ю в≥д 300 до 315. јле до к≥нц¤ 1916 року три з них (303-й, 304-й ≥ 312-й) були розформован≥.

 авалер≥¤ гонведу
 авалер≥йськ≥ частини угорськоњ територ≥альноњ оборони були зведен≥ в дв≥ див≥з≥њ кавалер≥њ гонведу: 5-у ( honved lovas hadosztaly) з≥ штабом у Ѕудапешт≥ ≥ 11-у (штаб в ƒебречин≥ (Debreczen)). ѓх нумерац≥¤ входила в загальноарм≥йську систему.

ѕолк кавалер≥њ гонведу складавс¤ з двох див≥з≥он≥в, по три ескадрони кожний. …ого штати в≥йськового часу були ≥дентичн≥ регул¤рн≥й арм≥њ й ландверу. ¬ мирний час штати ескадрона були зменшен≥ до 5 оф≥цер≥в, 15 унтер-оф≥цер≥в, 104 солдат≥в ≥ 110 верхових коней.  авалер≥¤ гонведу складалас¤ з наступних 10 полк≥в:

јртилер≥¤ гонведа
јртилер≥¤ угорськоњ територ≥альноњ оборони складалас¤ з 6 польових артилер≥йських полк≥в, але т≥льки два з них насправд≥ ≥снували ¤к полки, а ≥нш≥ були представлен≥ в≥сьма польовими артилер≥йськими див≥з≥онами.

ѕ≥сл¤ початку в≥йни штати п≥дрозд≥л≥в були зб≥льшен≥ й, таким чином, чисельн≥сть артилер≥њ була доведена до 8 полк≥в.  ожний складавс¤ з 6 батарей (кожна по 6 гармат 8-см ћ.5 або ћ.5/8) ≥ двох див≥з≥он≥в к≥нноњ артилер≥њ (кожний з 3 батарей по 4 польов≥ гармати 8-см. ќтже, сумарний склад в≥дпов≥дав аналог≥чним частинам в регул¤рн≥й арм≥њ ≥ ландвер≥. ѕольов≥ артилер≥йськ≥ полки гонведу були розпод≥лен≥ м≥ж 8 п≥хотними див≥з≥¤ми гонведу ≥ кавалер≥йськими див≥з≥¤ми гонведу.

ѕеред в≥йною артилер≥йськими частинами гонведу були наступн≥ п≥дрозд≥ли:

ћедична служба
ћедична служба загальноњ арм≥њ керувалас¤ 14-м в≥дд≥лом в≥йськового м≥н≥стерства. ” мирний час вона складалас¤ з 27 сан≥тарних п≥дрозд≥л≥в (Sanitaetsabteilungen). ¬они обслуговували таку ж к≥льк≥сть гарн≥зонних госп≥тал≥в (Garnisonspitaeler). “≥ розташовувалис¤ в м≥стах, де дислокувалос¤ командуванн¤ арм≥йських корпус≥в чи була сконцентрована велика к≥льк≥сть в≥йськових частин:

1-й та 2-й у ¬≥дн≥
3-й у ѕеремишл≥
4-й в Ћ≥нц≥
5-й в Ѕрно
6-й в ќломоуц≥
7-й у √рац≥
8-й в Ћюбл¤н≥
9-й в “р≥Їст≥
10-й в ≤нсбруц≥
11-й у ѕраз≥
12-й в …осипштадт≥
13-й в “ерез≥Їнштадт≥
14-й у Ћьвов≥
15-й у  раков≥
16-й ≥ 17-й в Ѕудапешт≥
18-й в  омарно
19-й в Ѕратислав≥
20-й в  ошиц≥
21-й в “емешвар≥
22-й в Ќодьсебен≥
23-й у «агреб≥
24-й в ƒубровнику
25-й в —араЇво
26-й в ћостар≥
27-й у Ѕаден≥

¬ населених пунктах з гарн≥зоном б≥льше 500 ос≥б були орган≥зован≥ в≥йськов≥ шпитал≥ (Truppenspital), при ¤ких не т≥льки п≥клувалис¤ про хворих в≥йськовослужбовц≥в, але знаходилис¤ курси п≥дготовки сан≥тар≥в з носилками (Blessiertentraeger) та сан≥тар≥в з перев'¤зувальним матер≥алом (Bandagentraeger).

ћ≥сц¤ з гарн≥зоном в≥д 300 до 500 чолов≥к мали л≥карн≥ (Marodenhaus), в ¤ких проходили л≥куванн¤ легк≥ й нерухом≥ хвор≥. ¬ будь-¤к≥й казарм≥, дл¤ в≥дв≥дин потребуючими, був орган≥зований медпункт (Marodenzimmer), ¤кий м≥г на ¤кийсь час поселити хворого.

 р≥м того у в≥данн≥ медичноњ служби знаходилис¤ 11 банеолог≥чних курорт≥в: у Ѕаден≥, Ѕадгаштайн≥,  арлсбад≥, ‘ранценбад≥, √еркулесфюрд≥ б≥л¤ ћехаде, Ќофгаштайн≥, Ћ≥п≥ц≥, ѕестињн≥, Ўенау б≥л¤ “еплиц≥ у Ѕогем≥њ, “опушко та “ренчен-“еплиц≥.

јвстр≥йський ландвер м≥стив 18 шпитал≥в (Landwehrspitaeler) аналог≥чних в≥йськовим шпитал¤м регул¤рноњ арм≥њ, ¤к≥ розташовувалис¤ у “ешен≥,  раков≥, ќломоуц≥,  ремс≥, √рац≥,  лагенфурт≥, ≈гер≥, ѕльзен≥, ’охенмаут≥, Ћ≥томержиц¤х, „аслау, –¤шев≥, ярослав≥, —трию, Ћ≥нц≥, —ант-ѕелтен≥ та ¬ельс≥.  р≥м того в його веденн≥ знаходилис¤ 56 л≥карень (Landwehrmarodenhaeuser) дл¤ гарн≥зон≥в з особовим складом менш н≥ж 500 ос≥б.

”горський гонвед мав у розпор¤дженн≥ св≥й гарн≥зонний шпиталь (helyorsegi korhaz) в Ѕудапешт≥, 7 в≥йськовими шпитал¤ми (csapat korhazat) та санатор≥Їм дл¤ видужувань (gyogyhaz) в Csiz.

≈волюц≥¤ арм≥њ п≥д час в≥йни

Ќавесн≥ 1914 року збройн≥ сили јвстро-угорськоњ ≥мпер≥њ нал≥чували 450000 чолов≥к, з них 36000 оф≥цер≥в. 28 червн¤ був вбитий спадкоЇмець престолу ерцгерцог ‘ранц ‘ердинанд, що служило приводом до в≥йни. ѕри моб≥л≥зац≥њ були призван≥ резерв≥сти регул¤рноњ арм≥њ, ландверу, гонведу й в≥йськовозобов'¤зан≥, зак≥нчуючи тими, ¤к≥ народилис¤ у 1872 роц≥. ѕризиву також п≥дл¤гали рекрути, що народилис¤ у 1893 роц≥ ≥ ще не проходили службу. “аким чином в сукупност≥ арм≥¤ стала нал≥чувати 90000 оф≥цер≥в та 3260000 нижн≥х чин≥в. « них близько 2000000 чолов≥к потрапили на фронт, а 1350000 були зад≥¤н≥ дл¤ забезпеченн¤ в зон≥ в≥йськових д≥й або залишилис¤ у внутр≥шн≥х гарн≥зонах.

18 арм≥йських корпус≥в. ќкр≥м 16 довоЇнних один з новостворених корпус≥в отримав номер XVII, а ≥нший Ц назву Armeegrouppe Kummer
50 п≥хотних див≥з≥й, з них 48 довоЇнних загальноњ арм≥њ, ландверу та гонведу дв≥ нов≥ Ц 95-а ≥ 106-а ландштурму.
112 п≥хотних бригад, 93 з них входили до складу див≥з≥й ≥ 19 були окремими. Ќумерац≥¤ њх була наступною: в≥д 3-њ до 92-њ (без 6-њ, 35-њ та 36-њ), 96-а, 121-а, 122-а, бригади ландштурму 1-а, 35-а, 36-а, 40-а, 94-¤6 97-а, в≥д 100-њ до 105-њ ≥ в≥д 107-њ до 112-њ. ўе чотири бригади називалис¤ по ≥менах своњх командир≥в: полковника ѕфайфера (Pfeifer), полковника ѕ¤сецького (Piasecki), генерал-майора ¬ойтеховського (Wojtechowsky) та полковника –охел¤ (Rochel)
14 г≥рських бригад, з них 9 у склад≥ див≥з≥й та 5 окремих. √≥рськ≥ бригади складалис¤ ¤к з п≥хотних батальйон≥в, так ≥ п≥дрозд≥л≥в ландштурму ≥ мали нумерац≥ю в≥д 1 до 14
14 маршових бригад з нумерац≥Їю в≥д 1-њ до 14-њ
5 маршових бригад ландштурму з нумерац≥Їю в≥д 1-њ до 5-њ 11 кавалер≥йських див≥з≥й, з них 9 загальноњ арм≥њ ≥ 2 гонведськ≥
22 кавалер≥йськ≥ бригади з нумерац≥Їю в≥д 1-њ до 24-њ (за вийн¤тком 2-њ та 12-њ)
17 територ≥альних бригад австр≥йського ландштурму з нумерац≥Їю в≥д 1-њ до 17-њ
9 етапних бригад угорського ополченн¤ (Nepfelkoloseg) з нумерац≥Їю в≥д 1-њ до 9-њ
44 польових артилер≥йських бригад, ¤к≥ були включен≥ в п≥хотн≥ див≥з≥њ. Ѕез артилер≥йських бригад залишилис¤ 1-а, 18-а, 47-а, 48-а, 95-а ≥ 106-а див≥з≥њ ландштурму. ¬ число артилер≥њ було включено 3 нових польових артилер≥йських полки ландштурму, що складалис¤ кожний з 4 батарей по 4 гармати 9-см ћ.75/96
5 бригад фортечноњ артилер≥њ з нумерац≥Їю в≥д 1-њ до 5-њ. ¬они включали 12 батарей по дв≥ 30,5-см мортири кожна, 12 батарей по чотири 24-см мортири, 32 батарењ по 4 15-см гаубиць ≥ 20 батарей по чотири 12-см гармати.

ƒо складу арм≥йських з'Їднань не вв≥йшли 6 рот босн≥йсько-герцеговинських прикордонник≥в (Grenzjaegerkompagnien). ѕризив народного ополченн¤ дав 40 п≥хотних полк≥в австр≥йського ландштурму (в≥д 2 до 4 батальйон≥в кожний) та 32 п≥хотн≥ полки угорського (19-й полк з 4 батальйон≥в, ≥нш≥ Ц по 3).  р≥м того, були створено п≥втора батальйону велосипедист≥в (Radfahrerbataillone) та 3 батальйони польських добровольц≥в (Polenbataillone).

«≥ вс≥х цих в≥йськових частин були сформовано 6 арм≥й. “ри з них (2-а, 5-а й 6-а Armee) були висунут≥ на Ѕалкани проти сербськоњ арм≥њ, а ≥нш≥ (1-а, 3-а та 4-а) Ц в √аличину проти рос≥йськоњ. јле вже 21 серпн¤ в √аличину була перекинута ≥ 2-а арм≥¤.

ƒо к≥нц¤ грудн¤ 1914 року австро-угорська арм≥¤ втратила вбитими, пораненими, хворими й полоненими 14709 оф≥цер≥в та 716174 нижн≥х чин≥в. ¬трати в першу чергу несли бойов≥ частини, ≥ в них Ц молод≥ резерв≥сти й молодш≥ оф≥цери, ¤к≥ разом з≥ своњми солдатами були у шанц¤х.

ƒл¤ того, щоб в≥дновити штати, доводилос¤ призивати молодих хлопц≥в, що проходили в≥йськову п≥дготовку т≥льки у склад≥ ерзацбатальон≥в, або старих, вже в≥двиклих в≥д в≥йськовоњ служби. ÷е положенн¤ збер≥галос¤ на всьому прот¤з≥ в≥йни. як насл≥док, р≥вень п≥дготовки арм≥њ неухильно знижувавс¤ в пор≥вн¤нн≥ з довоЇнним.

ѕ≥зн≥ше, 8 травн¤ 1915 року, була створена 7-а арм≥¤ шл¤хом перетворенн¤ Armeegrouppe Pflanzer-Baltin.

«≥ вступом до в≥йни 24 травн¤ 1915 року ≤тал≥њ, що викликало в≥дкритт¤ нового фронту, в австро-угорськ≥й арм≥њ в≥дбулис¤ подальш≥ зм≥ни. 25 с≥чн¤ 1916 року з Armeegrouppe GdK. Rohr ≥ ≥нших п≥дрозд≥л≥в була створена 10-а арм≥¤. ¬она залишилас¤ там, де знаходилис¤ п≥дрозд≥ли њњ склали з самого початку бойових д≥й Ц у високог≥рн≥й Carnia. “ри м≥с¤ц≥ оп≥сл¤, п≥д час п≥дготовки наступу в ѕ≥вденному “ирол≥ (так звана "Strafexpedition"), була створена з п≥дрозд≥л≥в VIII, III, та XIV арм≥йських корпус≥в ≥ 2-њ, 3-њ, 4-њ арм≥й 11-а арм≥¤. ¬ березн≥ того ж 1915 року збройн≥ сили подв≥йноњ монарх≥њ складалис¤ з:
26 арм≥йських корпус≥в з нумерац≥Їю в≥д I до XIII, ≥ в≥д XV до XXI (XIV корпус (≤нсбрук) було переведено з ѕ≥вденного “≥рол¤ на сх≥дний фронт й у стад≥њ п≥дготовки до наступу був переформований у XX. Korps п≥д командуванн¤м спадкоЇмц¤ престолу ерцгерцога  арла), Landesverteidigungskommando in Tirol що називалис¤ по ≥менах своњх командир≥в: FZM. Benigni, GdI. Fath, FML. Hadfy, FML. Hofmann, FML. Szurmay
1 артилер≥йський корпус, що називавс¤ на ≥м'¤ свого командира Ц GdK. Hauer
69 п≥хотних див≥з≥й. ¬они мали наступну нумерац≥ю: в≥д 1-њ до 48-њ (без 23-њ п≥хотноњ див≥з≥њ гонведу, ¤ка 22 березн¤ 1915 року потрапила у рос≥йський полон п≥д ѕеремишлем ≥ б≥льш не в≥дновлювалас¤), пот≥м 50-а, 51-а гонведна, 53-а, 54-а Sch., 55-а, 57-а, 58-а, 59-а, 61-а, 62-а, 63-а, 70-а гонведна, 90-а, 92-а, 94-а, 106-а Lst., див≥з≥¤ польських добровольц≥в (Polendivision) та Keiserschueetzendivision; ще 4 називалис¤ по ≥менах своњх командир≥в: FML. Goiginger (Pustertal, тобто Val Pusteria), FML. Koennen-Horak (Rayon III., сектор ѕ≥вденний “ироль), FML. Rollingen, FML. Wucherer
126 п≥хотних бригад (111 повноц≥нних та 4 нап≥вбригади у склад≥ п≥хотних див≥з≥й й 13 окремих). ¬они мали наступну нумерац≥ю: в≥д 3-њ до 92-њ (без 6-њ, 35-њ, 36-њ, 45-њ, 46-њ та 85-њ) плюс 96-а, 98-а, в≥д 129-њ до 132-њ, в≥д 179-њ до 181-њ, в≥д 200-њ до 202-њ, 207-а, 208-а ≥ 215-а. ўе були п≥хотн≥ бригади ландштурму з номерами 1-а, 110-а, 11-а, 127-а, 128-а, 187-а, 205-а та в≥д 209-њ до 212-њ. ўе, кр≥м того, де¤к≥ називалис¤ по ≥менах своњх командир≥в (Obstlt. Papp, GM. Steinhardt (Rayon II., сектор Tonale), GM. Schiesser, Obst. Fasser, контрадм≥рал Koudelka, GM. Istvanovic, GM. Kindl, Obst. Scotti, GM. Andrian, Obst. Schmidt). “акож були Gruppe Antivari, 3 бригади польських лег≥онер≥в та нап≥вбригади 50-а, 51-а, 52-а ≥ 53-а
31 г≥рська бригада (23 входили до складу див≥з≥й та 8 були окремими) з нумерац≥Їю в≥д 1-њ до 16-њ, в≥д 18-њ до 22-њ, в≥д 24-њ до 28-њ та в≥д 55-њ до 59-њ
11 кавалер≥йських див≥з≥й: 9 регул¤рноњ арм≥њ та 2 гонведу.
26 кавалер≥йських бригад у склад≥ див≥з≥й, ¤к≥ були пронумерован≥ в≥д 1-њ до 24-њ (за вийн¤тком 2-њ ≥ 12-њ) та ≥снувала ще одна з назвою на ≥м'¤ командира: GM. Le Gay

3 окрем≥ кавалер≥йськ≥ бригади, бригади гусар≥в ландштурму та дв≥ з назвами по ≥менах командир≥в: Obst. Benes та Obst. Kranz
3 територ≥альн≥ бригади австр≥йського ландштурму (3-а, 6-а ≥ 11-а)
64 польових артилер≥йських бригад з нумерац≥Їю п≥хотних див≥з≥й, до ¤ких вони були зарахован≥, та, кр≥м того, 1. (з складу 7-й кавалер≥йськоњ див≥з≥њ) й 4 з назвою по ≥менах командир≥в: Obst. Smrcek (90-а див≥з≥¤), Obstlt. Mandich (94-а див≥з≥¤), Obst. Pengov (див≥з≥¤ Pustertal), Obst. Nadherny (див≥з≥¤ FML. Koennen-Horak). Ѕез польових артилер≥йських бригад залишилис¤ наступн≥ див≥з≥њ: 47-а, 63-а, 92-а, FML. Rollinger, FML. Wucherer та польська див≥з≥¤.
1 бригада фортечноњ артилер≥њ (4-а у ѕол≥)

Ќезабаром був розформований 36-й п≥хотний полк, що здавс¤ у 1915 роц≥ рос≥йськ≥й арм≥њ, та створен≥ три нових (103-й, 104-й ≥ RIR. 2.). ѕольових Їгерських батальйон≥в стало 33 (додалис¤ 30-й, 31-й ≥ 32-й), а боснийско-герцеоговинських Ц 8. ÷≥ останн≥ були створен≥ шл¤хом реорган≥зац≥њ п'¤ти батальйон≥в босн≥йсько-герцеговинських п≥хотних полк≥в та м≥сцевих фортечних п≥хотних батальйон≥в. ўе п'¤ть останн≥х (Festungsinfanteriebataillone) були використан≥ дл¤ ближнього захисту пост≥йних фортиф≥кац≥йних споруд.

 р≥м того, к≥льк≥сть п≥хотних полк≥в гонведу була доведена до 42 з нумерац≥Їю в≥д 1-го до 32-го та в≥д 300-го до 315-го (за вийн¤тком 2-го, 5-го, 7-го, 8-го (¤к≥ потрапили в рос≥йський полон в березн≥ 1915 року при оборон≥ ѕеремишл¤ та н≥коли б≥льш не в≥дновлювалис¤) та без 303-го ≥ 304-го). « угорських резерв≥ст≥в також створили 2 гусарськ≥ полки ландштурму ( honved nepfelkelo huszar ezred), сукупною силою у 8 ескадрон≥в.

¬нутр≥шню безпеку держави забезпечували 6,5 батальйон≥в Gendarmerie, а дл¤ охорони кордон≥в з нейтральними сус≥дн≥ми державами були створено 4 прикордонн≥ роти (Grenzwachtkompagnien). ќхорона узбережж¤ ƒалмац≥њ була дов≥рена 8 батальйонам угорського ополченн¤, ¤к≥ називалис¤ Landsturm Kuestenschuetzbataillone.

«начно зб≥льшилас¤ к≥льк≥сть добровольчих в≥йськових частин, ¤к≥, част≥ше, зараховувалис¤ або в австр≥йське (Landsturm), або в угорське (Nepfelkoloseg) ополченн¤. ƒо травн¤ 1916 року вони складалис¤ з наступних п≥дрозд≥л≥в:

1 польський лег≥он (Polenlegion) з 6 п≥хотних полк≥в та 8 кавалер≥йських ескадрон≥в
1 полк украњнських добровольц≥в (Freiwillige Ukrainerregiment) з 2 батальйон≥в
1 добровольчого буковинського корпусу (Bukovinaer Freiwillige Korps) з 2 батальйон≥в (Rumaenenbataillon ≥ Huzulenbataillon )
48 п≥дрозд≥л≥в Standschuetzen з жител≥в “≥рол¤ та ‘оральберга, ≥з зм≥нним складом в≥д 80 до 500 чолов≥к
1 добровольчий стр≥лецький полк  аринт≥њ (Kaertner Freiwillige Schuetzenregiment) з 4 батальйон≥в
1 добровольчий стр≥лецький полк ¬ерхньоњ јвстр≥њ (oberoesterreichischer Freiwillige Schuetzenregiment) з 2 батальйон≥в
4 добровольчих стр≥лецьких батальйон≥в ≥з «альцбурга,  аринт≥њ,  райни й  юстенланда
1 батальйон молодих стр≥льц≥в (Jungschuetzenbataillon)
1 албанський лег≥он (Albanische Legion) з 9 батальйон≥в

ƒек≥лька м≥с¤ц≥в потому, до цих формувань додалис¤ 5 рот трансильванськоњ морськоњ п≥хоти (Siebenbuerger freiwillige Striefkompagnien), ¤к≥ були з'Їднан≥ в батальйон, називавс¤ "Tigerbataillon".

” 1916 роц≥ до кавалер≥њ додалас¤ 12. reitende Schutzendivision, що складалас¤ з кавалер≥йських п≥дрозд≥л≥в австр≥йського ландверу. ѕонад те, було створено 8 високог≥рних рот (Hochgebirgskompagnien) та 12 окремих альп≥йських частин (Bergfuehrerabteilungen), ¤к≥ навесн≥ 1917 року були зб≥льшен≥ до 15 перш≥, й до 13 друг≥. Ќаступного року к≥льк≥сть високог≥рних рот була зб≥льшена до 21, тод≥ ¤к 13 альп≥йських частин стали Bergfuehrerkompagnien.

Ќа початку 1917 року у склад≥ угорського гонведу було створено 2 полки (311-й ≥ 316-й), ¤к≥ складалис¤ з Їдиного батальйону кожний. ¬ них з≥брали заразливих хворих на трахому й в≥русну коньюктивитом. ”сл≥д в регул¤рн≥й арм≥њ були сформовано под≥бн≥ 2 полки (203-й ≥ 204-й), називалис¤ "Trachomregimenter". ÷≥ частини використовували на ≥зольованих г≥рських д≥л¤нках фронту, щоб виключити њх контакт з ≥ншими п≥дрозд≥лами.

« реорган≥зац≥Їю арм≥њ на початку 1918 року п≥хотн≥ полки були перекладен≥ на трьохбатальйонний склад, а надм≥рн≥ батальйони п≥шли на формуванн¤ нових полк≥в (њх к≥льк≥сть було доведено до 138, хоча сумарна потужн≥сть арм≥њ не зм≥нилас¤).  ≥льк≥сть п≥хотних див≥з≥й була навпаки зменшена з 73 до 66, а окремих бригад Ц до 12. “аким чином, в арм≥њ залишалас¤ наступна к≥льк≥сть п≥хотних з'Їднань:

ѕ≥хотн≥ див≥з≥њ регул¤рноњ арм≥њ: 1-а, 2-а, Edelweissdivision (3-а), з 4-њ до 7-њ, Kaiserjaegerdivision (8-а), з 9-њ до 12-њ, з 14-њ до 19-њ, 24-а, 25-а, з 27-њ до 36-њ, з 47-њ до 50-њ, 52-а, 53-а, 55-а, з 57-њ до 60-њ, 62-а (що складалас¤ з п≥дрозд≥л≥в ландштурму) та Gruppe I/XIX.
ƒив≥з≥њ австр≥йського ландверу: 13-а Sch., 21-а Sch., 22-а Sch., 26-а Sch., 43-а Sch., 44-а Sch., 45-а Sch., 46-а Sch., 54-а Sch., 56-а Sch. та 106-а Lst.
ƒив≥з≥њ угорського гонведу: 20-а Ќ., 37-а Ќ., 38-а Ќ., 39-а Ќ., 40-а Ќ., 41-а Ќ., 42-а Ќ., 51-а Ќ., 64-а Ќ., 70-а Ќ., 74-а Ќ. та 155-а Ќ.
окрем≥ бригади й групи регул¤рноњ арм≥њ: 145-а, 220-а та Orientkorps (4 батальйони)
ќкрем≥ бригади й групи австр≥йського ландверу: 143-а, 159-а, 187-а, 201-а, Brigade Ellison, Brigade Lempruch, Gruppe Hospodarz ≥ Abschnitt Riva (сектор озера √арда)
ќокрема бригада угорського гонведу: 216-а

ќдночасно в кожн≥й п≥хотн≥й див≥з≥њ був сформований штурмовий батальйон (Sturmbataillon), а в кожн≥й окрем≥й бригад≥ Ц штурмовий нап≥вбатальйон (Sturmhalbbataillon), ¤к≥ носили номери своњх див≥з≥й або окремих бригад. ƒе¤к≥ див≥з≥њ мали у розпор¤дженн≥ роту Sturmtruppen вже вл≥тку 1917 року.

Ќавесн≥ 1918 року з трентийських Kaiserjaeger, за нац≥ональн≥стю ≥тал≥йц≥в, були сформовано 8 "п≥вденно-зах≥дних батальйон≥в" (Sud-West Bataillone). ќск≥льки ≥тал≥йц≥в вважали пол≥тично ненад≥йними, то батальйони залишилис¤ на сх≥дному фронт≥.

Ќе дивл¤чись на те, що збройн≥ сили складалис¤ з представник≥в дес¤ти р≥зних нац≥ональностей, австро-угорська арм≥¤ була дуже спа¤ною та дотримувалас¤ своњх традиц≥й. “≥льки незначний в≥дсоток чех≥в та словак≥в, що потрапили у полон до ворога, був з≥браний в колаборац≥он≥стських п≥дрозд≥лах та, нав≥ть, в переб≥гу дек≥лькох останн≥х м≥с¤ц≥в в≥йни воювали проти своњх же в≥йськ.

јле чим довше продовжувалас¤ в≥йна тим част≥ше ставали випадки дезертирства: в≥йськовослужбовц≥ або не поверталис¤ з в≥дпусток, або покидали фронтов≥ частини. «вичайно вони ≥з зброЇю ховалис¤ в л≥сах, збираючись в зграњ, що отримали назву "zeleni Kader". ¬≥йськове та пол≥тичне кер≥вництво було змушено ≥гнорувати факт њх ≥снуванн¤, оск≥льки не мали достатньоњ сили, щоб орган≥зовувати облави.

ѕозбавленн¤, ¤к≥ несло цив≥льне населенн¤ у внутр≥шн≥х рег≥онах держави, й в≥дсутн≥сть сенсу у тривал≥й в≥йн≥ посилили про¤ви нац≥онал≥зму, що стало причиною розвалу ≥мпер≥њ. ѕол≥тичне кер≥вництво не змогло з належною тверд≥стю подавити заколоти в де¤ких тилових частинах у жовтн≥ 1918 року та процес розпаду у в≥йськах, що довели свою хоробр≥сть, розвинувс¤ в повну силу. ¬они в≥дмовл¤лис¤ йти у шанц≥ та вимагали поверненн¤ додому, щоб захищати своњ нац≥ональн≥ кордони.

÷е перешкоджало своЇчасн≥й зм≥н≥ частин на фронт≥, ¤к≥, проте, продовжували ≥з завз¤т≥стю захищати своњ позиц≥њ, нав≥ть ц≥ною величезних втрат, й покинули фронт т≥льки тод≥, коли ≥мпер≥¤ розвалилас¤ на нац≥ональн≥ держави й, в≥дпов≥дно, втратила своњ багатоетничн≥ збройн≥ сили.

«г≥дно австр≥йським оф≥ц≥йним даним за 4 роки в≥йни в австро-угорську арм≥ю було моб≥л≥зоване близько 8000000 чолов≥к, з них 2707200 чолов≥к склали втрати, з ¤ких 1016200 чолов≥к померли, що склало 12,7% новобранц≥в.

ћатер≥ал з - http://ah.milua.org/