ƒвоЇдина ≥мпер≥¤ - двоЇдине(?) в≥йсько
(ќсобливост≥ австро-угорськоњ арм≥њ)


    јвстро-”горщина Ц держава в ÷ентральн≥й ™вроп≥, що ≥снувала з 1156 до 1918 рр. (маютьс¤ на уваз≥ держави √абсбург≥в, оск≥льки јвстро-”горщина, ¤к ун≥кальне державне утворенн¤, ≥снувало т≥льки у 1868-1918 рр.)
    Ќайб≥льша, за територ≥Їю серед Ївропейських крањн (п≥сл¤ –ос≥њ, ¤кщо вважати њњ Ївропейською крањною), вона входила до числа великих св≥тових держав, а њњ збройн≥ сили грали важливу роль у зовн≥шн≥й ≥ внутр≥шн≥й пол≥тиц≥ держави.

ƒ¬ќ™ƒ»Ќј ћќЌј–’≤я


јвстро-”горщину часто називали "двоЇдиною монарх≥Їю".
¬ ц≥й назв≥ в≥дображавс¤ той факт, що вона складалас¤ з двох формально р≥вноправних союзних держав.              
ѕри вступ≥ на престол австр≥йський ц≥сар прис¤гав народу дв≥ч≥ спочатку на н≥мецьк≥й мов≥ Ц перед палатами австр≥йського рейхсрату, а пот≥м на угорськ≥й мов≥ Ц перед угорським сеймом: власне јвстр≥њ (јвстр≥йськ≥њ ≥мпер≥њ або ÷ислейтан≥њ) Ц 44% площ≥ крањни, та ”горщин≥ (”горському корол≥вству або “ранслейтан≥њ) Ц 56%.   ( ¬ реальност≥ обидв≥ складов≥ частини держави, у свою чергу складалис¤ з безл≥ч≥ б≥льш менш в≥дособлених рег≥он≥в, часто вони сильно р≥знилис¤ за природними ≥ економ≥чними умовами, нац≥ональним складом населенн¤, його традиц≥¤м ≥ культурним р≥внем.)
   Ѕагато хто з цих народ≥в у минулому мав власн≥ незалежн≥ держави або входив до складу сус≥дн≥х крањн.
Ѕагатонац≥ональна ≥мпер≥¤ об'Їднувала до 10 основних народ≥в, причому слов'¤ни (чехи, пол¤ки, словаки, словенц≥, украњнц≥, серби ≥ хорвати) складали до 45% населенн¤, н≥мц≥ Ц до 25%: угорц≥ Ц до 20%.
   ÷≥ пол≥тичн≥ та нац≥ональн≥ особливост≥ не могли не в≥добразитис¤ на орган≥зац≥њ збройних сил, що мала вплив на њх боЇздатн≥сть.

ќ–√јЌ≤«ј÷≤я ј–ћ≤ѓ


¬ерховним головнокомандуючим «— крањни був монарх з династ≥њ √абсбург≥в: з 1848 р. до 1914 р. ним був ц≥сар ‘ранц-…осип I, ≥з початком в≥йни ц≥сар ≥ король делегував своњ повноваженн¤ верховного головнокомандуючого своЇму брату ерцгерцогу генералу  арлу Ћюдв≥гу, п≥сл¤ смерт≥ Ц його плем≥нник  арл I.

«початку австр≥йський ≥ угорський ландвер призначалис¤ т≥льки дл¤ "оборони" своњх держав, але незабаром вони стали виконувати т≥ сам≥ функц≥њ, що ≥ "загальна арм≥¤", втративши практично вс≥ в≥дм≥нност≥.

Ќа в≥дм≥ну в≥д пруськоњ (справжньоњ ландверноњ системи що розум≥ла ландвер, ¤к на¤вн≥сть резерву першоњ черги), австро-угорська складалас¤ з:
   - загального в≥йська (воно поповнювалас¤ громад¤нами обох крањн, що входили в дуал≥стичну монарх≥ю, з резервом дл¤ поповненн¤ частин при моб≥л≥зац≥њ ≥ рекрутським запасом (ерзац-резервом), призначеним дл¤ поповненн¤ складу у в≥йськовий час);
   - ландверу (резервних в≥йськ) також з резервом ≥ рекрутським запасом. Ћандвер призначавс¤ дл¤ посиленн¤ у раз≥ потреби регул¤рноњ арм≥њ, а також дл¤ "внутр≥шньоњ оборони крањни" (знов таки, обов'¤зки "внутр≥шньоњ оборони крањни" виконувала вс¤ арм≥¤);
   - ландштурму (ополченн¤), що формувавс¤ у в≥йськовий час.

√ромад¤нин, що дос¤гнув 21-р≥чного в≥ку. (ѕ≥д час в≥йни призовний в≥к було знижено до 19, а згодом ≥ до 18 рок≥в), що в≥дпов≥дав вимогам по здоров'ю та зр≥стом, в≥д 155 см. п≥дл¤гав загальн≥й, особист≥й в≥йськовоњ повинност≥.
«агальний терм≥н служби був 12 рок≥в, у тому числ≥:
   - в регул¤рн≥й арм≥њ Ц 3 роки на д≥йсн≥й служб≥ (перед першою св≥товою в≥йною, прагнучи зб≥льшити к≥льк≥сть в≥йськовоздатних, в загальн≥й арм≥њ терм≥н д≥йсноњ в≥йськовоњ служби було скорочено до 2 рок≥в. “≥льки в кавалер≥њ та артилер≥њ терм≥н служби залишивс¤ колишн≥м), 7 рок≥в у резерв≥, а пот≥м ще 10 рок≥в - в рекрутському запас≥;
   - в ландвер≥ Ц 1 р≥к в јвстр≥њ та 2 роки в ”горщин≥ на д≥йсн≥й служб≥, 11 та 10 рок≥в в≥дпов≥дно в резерв≥, а пот≥м 12 рок≥в Ц у рекрутському запас≥;
   - до ландштурму п≥дл¤гали вс≥ громад¤ни у в≥ц≥ в≥д 19 до 42 рок≥в, "здатн≥ носити зброю" та що не п≥дл¤гали до ≥нших категор≥й в≥йськовозобов'¤заних.

ƒл¤ ос≥б, з будь-¤ких причин зв≥льнених в≥дбуванн¤ в≥йськовоњ повинност≥ (в першу чергу власники великих с≥льськогосподарських п≥дприЇмств) був встановлений особливий в≥йськовий податок.
    —в¤щеники та викладач≥ народний шк≥л зв≥льн¤лис¤ в≥д в≥йськовоњ служби безкоштовно.
   “≥ що мали певний осв≥тн≥й ценз в≥дбували службу прот¤гом 1 року на правах добровольц≥в, тобто на п≥льгових умовах, п≥сл¤ чого здавали ≥спит на званн¤ кандидата в оф≥цери. ƒобровольц≥ приймалис¤ на службу починаючи з 17 рок≥в.

 онтингент щор≥чно моб≥л≥зованих новобранц≥в, тривалий час залишавс¤ однаковим ≥ складав (з де¤кими в≥дхиленн¤ми) 122500 ос≥б. « 1912 р. це число почало поступово зб≥льшуватис¤ у в 1913 р. було моб≥л≥зовано 130650 чолов≥к.

ѕроте ц¤ струнка система значно ускладнювалас¤ нац≥ональними особливост¤ми. ‘актично в на¤вност≥ було три арм≥њ, причому кожна керувалас¤ окремим м≥н≥стерством:

- ц≥сарське в≥йськове м≥н≥стерство, ¤ке п≥дкор¤лос¤ безпосередньо ц≥сарю ≥ в≥дало справами регул¤рноњ арм≥њ ≥ флоту. ѕри комплектуванн≥ л≥н≥йних в≥йськ витримувавс¤ принцип пост≥йного поповненн¤ частин або австр≥йськими, або угорськими новобранц¤ми.
- австр≥йське м≥н≥стерство народноњ оборони, що займалос¤ австр≥йським ландвером, ландштурмом ≥ корпусом жандарм≥в.
- угорське м≥н≥стерство народноњ оборони, що займалос¤ угорським гонведом, ландштурмом ≥ корпусом жандарм≥в.

¬насл≥док таких особливостей, комплектуванн¤ збройних сил зручн≥ше всього було б проводити по територ≥альн≥й систем≥.
ƒл¤ цього вс¤ територ≥¤ крањни була розд≥лена на 105 округ≥в, кожен з ¤ких мав поповнювати 1-ий п≥хотний полк ц≥сарськоњ арм≥њ, причому полки одержували новобранц≥в завжди з одного ≥ того ж округу. ≤нш≥ роди в≥йськ поповнювалис¤ з дек≥лькох округ≥в, але також переважно з одних ≥ тих м≥сцевостей.
    ƒл¤ поповненн¤ ландверу јвстр≥¤ розд≥л¤лас¤ на 39 полкових округ≥в (117 батальйонних д≥л¤нок), а ”горщина Ц на 94 гонведн≥ батальйонн≥ д≥л¤нки.
     р≥м того, “ироль було розд≥лено на 3 д≥л¤нки, з ¤ких поповнювалис¤ 4-т≥ стр≥лецьк≥ полки, а ƒалмац≥¤ комплектувала 22-й п≥хотний та 2-≥ ландверн≥ п≥хотн≥ полки.

ќбласть Ѕосн≥¤ ≥ √ерцеговина розд≥л¤лас¤ на 4 округи ≥ комплектувала 4-т≥ полки та 1-ий батальйон.
Ѕосн≥йц≥ призивалис¤ у в≥ц≥ 19 рок≥в ≥ служили: 2 роки на д≥йсн≥й служб≥, пот≥м на 10 рок≥в зараховувалис¤ в резерв 1-го розр¤ду, до 37 рок≥в Ц в резерв≥ 2-го розр¤ду, до 42 рок≥в Ц в резерв≥ 3-го розр¤ду (фактично дв≥ останн≥ категор≥њ в≥дпов≥дали ландштурму).
   ѕридатн≥ до служби, але не призван≥ в≥йськовозобов'¤зан≥ зараховувалис¤ на 12 рок≥в в рекрутський запас, пот≥м також переходили у резерв 2-го або 3-го розр¤ду.

—”’ќѕ”“Ќј ј–ћ≤я ј¬—“–≤…—№ ќѓ ≤ћѕ≈–≤ѓ, 1909


  п≥хотних бат. кавалер≥йських еск. артилер≥йських батарей п≥он≥рських бат.
моб≥л. к≥нних г≥рських гауб. важ. гауб.  
–егул¤рна арм≥¤ 450 252 168 24 44 56 15 15
јвстр≥йський ландвер 120 41 - - - 16 - -
”горський гонвед 94 60 - - - - - -
Ѕосн≥йск≥ в≥йська 17 - - - - - - -
¬сього 681 353 168 24 44 72 15 15

«алежно в≥д переважаючих в полку представник≥в т≥Їњ або ≥ншоњ нац≥ональност≥, встановлювалис¤ 1-2 так зван≥ "полков≥ мови", част≥ше всього н≥мецька, угорська або польська (≥снувало 2 командн≥ мови (н≥мецька та угорська) ≥ безл≥ч полкових Ц по к≥лькост≥ нац≥ональностей в ≥мпер≥њ).

—истема в≥йськових чин≥в ≥ звань, мала в австр≥йськ≥й арм≥њ складний устр≥й, оск≥льки особлив≥ чини привласнювалис¤ не т≥льки стройовим оф≥церам, в≥йськовим ур¤довц¤м ≥ медикам, але також ≥ посадовц¤м пров≥антськоњ служби, скарбникам, аудиторам (в≥йськовим юристам) та ≥ншим.

¬с≥ частини регул¤рних в≥йськ були зведен≥ в бригади, див≥з≥њ ≥ корпуси.
 орпус в мирний час був не ст≥льки бойовим з'Їднанн¤м, ск≥льки територ≥ально-адм≥н≥стративною одиницею.  омандиру п≥дкор¤лис¤ не т≥льки належн≥ до складу корпусу частини, але також ≥ вс≥ взагал≥ в≥йськов≥ установи ≥ учбов≥ заклади, що знаходилис¤ в межах корпусного територ≥ального округу. ѕередбачалос¤, що полки мають дислокуватис¤ в межах своњх корпусних округ≥в, а по можливост≥ Ц в своњх полкових округах (тобто там, зв≥дки до них моб≥л≥зувалос¤ поповненн¤), проте на практиц≥ це часто не дотримувалос¤, в полковому окруз≥, ¤к правило, залишавс¤ по черз≥ один з батальйон≥в полку, там же збер≥галис¤ ≥ полков≥ недоторканн≥ запаси дл¤ моб≥л≥зац≥њ (тобто квартирувалось полкове депо).

ўор≥чно навесн≥ в≥дбувалас¤ зм≥на гарн≥зон≥в, ¤к у межах корпусного району, так ≥ зовн≥ нього (цим пересл≥дувалос¤ м≥н≥мум дв≥ мети: ознайомити в≥йськовослужбовц≥в з незвиклим дл¤ них рельЇфом м≥сцевост≥ (а часто ≥ дати г≥рську п≥дготовку), а також щоб дл¤ пол≥цейських акц≥й мати сили не зв'¤зан≥ н≥ нац≥онально, н≥ пол≥тично з м≥сцевим населенн¤м).

¬ результат≥ п≥хотний полк у мирн≥ часи ви¤вл¤вс¤ символ≥чною одиницею, оск≥льки п≥хотн≥ бригади складалис¤ з окремих батальйон≥в р≥зних полк≥в, ≥нод≥ з доданн¤м стр≥лецьких, п≥он≥рних або саперних батальйон≥в. ¬сього нал≥чувалос¤ 60 п≥хотних та 14 г≥рських бригад з р≥зною нумерац≥Їю в ц≥лому по арм≥њ.

ѕ≥хотн≥ див≥з≥њ складалис¤, ¤к правило, з 2 бригад та 2 артилер≥йських полк≥в. Ћандверн≥ див≥з≥њ мали аналог≥чний склад, але њх артилер≥¤ складалас¤ з 2 див≥з≥он≥в. √онведн≥ див≥з≥њ формувалис¤ у в≥йськовий час ≥ закр≥пленоњ артилер≥њ не мали.
 авалер≥йськ≥ див≥з≥њ складалис¤ з 1-2 бригад (по 2-3 кавалер≥йськ≥ полки кожна) ≥ див≥з≥ону к≥нноњ артилер≥њ.
¬сього в корпус≥ було, ¤к правило, 2 п≥хотн≥ та 1 кавалер≥йська див≥з≥¤, 1 ландверна або гонведна див≥з≥¤, частини забезпеченн¤ й п≥дтримки. ѕроте реально цей склад м≥г значно р≥знитис¤ залежно в≥д багатьох чинник≥в.

ѕ≤’ќ“ј


ƒо початку в≥йни в регул¤рн≥й арм≥њ нал≥чувалос¤:
- п≥хотн≥ полки (No. 1-102) 4-го батальйонного складу, тобто всього 408 батальйон≥в.
   Ѕатальйони складалис¤ з 4 рот, рота - з 4 взвод≥в.
—клад роти у в≥йськовий час: 4 оф≥цери, кандидат на оф≥церський чин, 35 унтер-оф≥цер≥в, 183 р¤дових, 4 сапери, 3 нос≥њ, 4 денщики, унтер-оф≥цер казначейськоњ служби, сурмач.
¬ батальйон≥ в≥йськового часу було 19 оф≥цер≥в та 1062 нижн≥х чин≥в.
¬ полку, в≥дпов≥дно, 84 та 4327 в≥йськовослужбовц≥в, у тому числ≥ 305 нестройових.

- стр≥лецьк≥ (Їгерськ≥) полки (≥ батальйони): т≥рольськ≥ полки (No. 1-4), також по 4 батальйони кожний, через особливост≥ комплектуванн¤ й п≥дготовки, що вважалис¤ ел≥тними, ≥ 26 стр≥лецьких батальйон≥в (No. 1-26). ¬сього, таким чином, в арм≥њ нал≥чувалос¤ 42 стр≥лецьк≥ батальйони, штатною чисельн≥стю у в≥йськовий час по 22 оф≥цери, 1075 солдат≥в та унтер-оф≥цер≥в (в ротах по 240 ос≥б).

- Ѕосн≥йськ≥ п≥хотн≥ частини: 4 полки (No. 1-4) та 1 стр≥лецький батальйон; склад аналог≥чний л≥н≥йн≥й п≥хот≥.
¬ кожному полку (кр≥м босн≥йських) в мирний час ≥снував резерв кадрових в≥йськовослужбовц≥в з 7 оф≥цер≥в та 24 нижн≥х чин≥в дл¤ формуванн¤ по моб≥л≥зац≥њ запасних ≥ маршових батальйон≥в.
   ” в≥йськовий час були додатково сформован≥: 6 стр≥лецьких батальйон≥в (No. 27-32); 2 босн≥йськ≥ стр≥лецьк≥ батальйони; 6 босн≥йських прикордонних рот з резерв≥ст≥в похилого в≥ку.
ѕ≥хота ландвера в мирний час складалас¤ з 37 п≥хотних полк≥в (No. 1-37) по 3 батальйони в кожному (в батальйон≥ 18 оф≥цер≥в ≥ 243 нижн≥ чини) та 3 т≥рольських народних стр≥лецьких полк≥в. « 1917 р. вс≥ ландверн≥ п≥хотн≥ полки називалис¤ стр≥лецькими.
√онведна п≥хота нал≥чувала 28 п≥хотних полк≥в (No. 1-28), у тому числ≥ 18 по 3 батальйони та 10 Ц 4 батальйонних (по 18 оф≥цер≥в ≥ 208 нижн≥х чин≥в в батальйон≥), зведених у 14 гонведн≥ бригади. ƒо 1917 р. число полк≥в дос¤гло 32.
Ћандштурм в пер≥од в≥йни складавс¤ з 41 австр≥йського та 47 угорських полк≥в.

Ќезадовго до початку в≥йни при де¤ких стр≥лецьких батальйонах почали формувати роти самокатчик≥в (велосипедист≥в). ƒо початку в≥йни було 4 роти ≥ формувалос¤ ще дек≥лька, так що до 1915 р. вони були зведен≥ у 3 самокатних батальйони.

ќ«Ѕ–ќ™ЌЌя ≤ —ѕќ–яƒ∆≈ЌЌя

√оловною зброЇю австр≥йського п≥хотинц¤ була магазинна гвинт≥вка системи ћанл≥хера з клинковим багнетом. ÷ей зразок з п'¤тизар¤дним магазином був прийн¤тий до озброЇнн¤ ще у 1886 р., спочатку п≥д 11-мм патрон системи ¬ерндл¤, спор¤джений димним порохом. „ерез два роки з'¤вилас¤ модель ћ.1888 ≥з зменшеним до 8 мм кал≥бром, спочатку також з димним порохом. –ан≥ше виготовлен≥ гвинт≥вки п≥ддалис¤ переробц≥ п≥д новий патрон ≥ отримали позначенн¤ ћ.1886/90 (зам≥на ствола п≥д кал≥бр 8 мм) ≥ ћ. 1888/90 (переробка патронника).
«бро¤, в≥дразу виготовлена п≥д новий патрон, позначалас¤ ћ.1890.

ќстанн≥й перед в≥йною зразок прийн¤тий на озброЇнн¤ в 1895 р. ¬≥н, ¤к ≥ попередн≥, виготовл¤вс¤ в трьох вар≥антах:
- п≥хотна гвинт≥вка ћ.1895;
- кавалер≥йський кр≥с ћ.1895. ÷¤ збро¤ мала cкорочений ствsл, кр≥пленн¤ рушничного ремен¤ забезпечувало зручне нос≥нн¤ кр≥са в положенн≥ "за спину", багнет ≥ деталь дл¤ його кр≥пленн¤ були в≥дсутн≥ (жандармський вар≥ант мав в≥дкидний голчатий багнет);
- штуцер ћ.1895. ¬≥н був вар≥антом кр≥са з деталлю дл¤ кр≥пленн¤ багнета.

¬сього до початку в≥йни було в на¤вност≥:
- 118000 гвинт≥вок та кр≥с≥в системи ¬ерндл¤ ћ.67/77 та ћ.73/77;
- 1300000 гвинт≥вок системи ћанл≥хера зразк≥в ћ.86/90, ћ.88/90, ћ.90, та ћ.95;
- 80000 кр≥с≥в ћ.90;
- 850000 кр≥с≥в ≥ штуцер≥в ћ.95.

ƒовелос¤ використовувати ≥ нестандартн≥ зразки:
- близько 75000 гвинт≥вок й кр≥с≥в ћанл≥хера ћ.93, виготовлених дл¤ –умун≥њ п≥д патрон кал≥бру 6,5 мм шл¤хом розсвердлюванн¤ ствола та патронника, а також переробки магазина були пристосован≥ дл¤ стр≥льби 8-мм патроном;
- близько 80000 гвинт≥вок системи ћаузер ћ.14, виготовлен≥ дл¤ ћексики,  олумб≥њ т а „ил≥ (розр≥зн¤лис¤ т≥льки виштампованими на ств≥льн≥й коробц≥ гербами) п≥д патрон кал≥бру 7 мм використовувалис¤ з ориг≥нальними патронами, виробництво ¤ких було налагоджено;
- близько 9000 гвинт≥вок системи ћанл≥хер-ЎенауЇр ћ.03/14, вироблених дл¤ √рец≥њ п≥д патрон кал≥бру 6,5 мм також використовувалис¤ без переробок, з "р≥дними боЇприпасами".

ƒе¤ка к≥льк≥сть зброњ поступила в≥д союзник≥в:
- 72000 гвинт≥вок системи ћаузер-ћанл≥хер зразка 1888 р. кал≥бру 7,9 мм; переробка ¤ких обмежилас¤ т≥льки зм≥ною кр≥пленн¤ рушничного ремен¤;
- невелика к≥льк≥сть н≥мецьких ≥ турецьких гвинт≥вок системи ћаузера кал≥бру 7,65 мм

Ќеобх≥дн≥сть примушувала використовувати також трофейну зброю:
- близько 45000 рос≥йських гвинт≥вок системи ћос≥на зразка 1891 р. п≥ддалис¤ переробц≥ п≥д австр≥йський 8-мм патрон; значна к≥льк≥сть рос≥йських гвинт≥вок використовувалас¤ у фронтових частинах без переробки з трофейними ж боЇприпасами. ƒо реч≥, аналог≥чним чином ≥ в рос≥йськ≥й арм≥њ ц≥л≥ див≥з≥њ на ѕ≥вденно-зах≥дному фронт≥ були озброЇн≥ австр≥йськими гвинт≥вками, причому учасники боњв згадували, що в≥дносно постачанн¤ боЇприпасами вони часто опин¤лис¤ нав≥ть в кращому положенн≥, н≥ж ≥нш≥;
- ≥тал≥йськ≥ гвинт≥вки системи ћанл≥хер- аркано зразка 1891 р. кал≥бру 6,5 мм; частина з них була перероблена п≥д грецький патрон того ж кал≥бру;
- в невеликих к≥лькост¤х використовувалис¤ французьк≥ та англ≥йськ≥ гвинт≥вки.
Ќошевий боЇкомплект п≥хоти складавс¤ з 200 патрон≥в, у тому числ≥ 40 штук в двох набойних торбинках.

–ешта спор¤дженн¤ складалас¤ з наступних предмет≥в:
- чорний ( фарбований в коричневий кол≥р) шк≥р¤ний по¤сний рем≥нь зразка 1910 р., з бл¤хою жовтого металу, на ¤к≥й був штампований або накладний двоглавий орел (дл¤ австр≥йських частин) або угорський герб (дл¤ гонведа) (з 1916 року дл¤ вс≥Їњ арм≥њ введений новий герб на пр¤жки Ц з трьох гербових щит≥в (двох великих австр≥йськоњ, угорськоњ монарх≥й ≥ маленького герба √абсбургов Ћотар≥нгськ≥х) й дев≥зу "™дина ≥ непод≥льна" на латин≥.
ƒо середини в≥йни пр¤жки почали виготовл¤ти не з дорогоњ латун≥, а ≥з зал≥за ≥ фарбувати њх в захисний кол≥р); п≥д час в≥йни вживалис¤ також так зван≥ ерзац-пр¤жки у вигл¤д≥ рамки (насправд≥ це були просто кавалер≥йськ≥ ремен≥ на одношпеньков≥й рамков≥й пр¤жц≥);
- ранець зразка 1887 р.;
- набойовий ранець зразка 1888 р. Ц в ньому пом≥щалис¤ 6-8 картонних пачок з набо¤ми, в кожн≥й по 2 обойми, тобто всього 60-80 патрон≥в; решта патрон≥в клалас¤ в основний ранець. ќбидва ранц≥ виготовл¤лис¤, ¤к ≥ у XVIII ст., з коричневоњ тел¤чоњ або к≥нськоњ шк≥ри, причому кришки Ц шерстю назовн≥, що перешкоджало попаданню в ранець води.

- сухарний м≥шок Ц спочатку шк≥р¤ний, п≥д час в≥йни став виготовл¤тис¤ з брезенту; носивс¤ ¤к п≥дв≥шеним до по¤сного ремен¤ за допомогою двох шлевок ≥ металевого гачка, так ≥ на л¤мц≥ через плече; всередин≥ розд≥л¤вс¤ перегородками на три частини: дл¤ фл¤ги, консерв≥в ≥ сухого пайка.
- п≥хотна лопатка в шк≥р¤ному чохл≥, що закривав кра¤ металевоњ частини; до чохла при пох≥дному спор¤дженн≥ кр≥пилис¤ багнетов≥≥ п≥хви;
- фл¤га, що носилас¤ або на л¤мц≥ через плече, або в сухарному м≥шку, металева емальована (“ак≥ фл¤ги були значно краще рос≥йських ≥ волод≥нн¤ трофейною фл¤гою було мр≥Їю кожного рос≥йського п≥хотинц¤), або скл¤на, обшита сукном (емальована фл¤га пом≥щалас¤ в суконний чохол ≥ до нењ знизу приторочувавс¤ рем≥нц¤ми металевий емальований стакан, висотою, приблизно, в половину висоти фл¤ги. ÷ей стакан формою був абсолютно ≥дентичний нижн≥й частин≥ фл¤ги, т≥льки, розм≥ром б≥льше.
¬ 1909 роц≥ запровадили овальну полегшену алюм≥н≥Їву фл¤гу).

ѕри повному пох≥дному спор¤дженн≥ набойний ранець прист≥бавс¤ до по¤сного ремен¤ позаду на р≥вн≥ по¤сниц≥ ≥ п≥дпирав знизу основний ранець. ќбидва ранц≥ з'Їднувалис¤ м≥ж собою спец≥альною пластинкою. ѕлечов≥ ремен≥ одним к≥нцем прист≥балис¤ до задньоњ ст≥нки основного ранц¤, а ≥ншим просмикувалис¤ п≥д погони ≥ зач≥пл¤лис¤ спец≥альними гачками за металев≥ шлевки на п≥дсумках.
Ўинель, приторочувалас¤ до основного ранц¤. ѕ≥сл¤ маршу перед атакою ранець з скаткою можна було зн¤ти й нести на соб≥ в б≥й т≥льки набоњ.

Ѕув передбачений ≥ вар≥ант полегшеного спор¤дженн¤, коли над¤гавс¤ т≥льки набойний ранець, а скатка шинел≥ ≥ плечов≥ ремен≥ прист≥балис¤ до нього.

« собою солдат мав носити: комплект б≥лизни, пару запасного взутт¤ полегшеного зразка, взимку в'¤заний светр дл¤ над¤ганн¤ п≥д шинель, казанок ≥ ложку, недоторканний запас продовольства (2 банки консерв≥в), особист≥ реч≥ ≥ туалетн≥ обладнанн¤. «алежно в≥д вар≥анту спор¤дженн¤ ц≥ реч≥ пом≥щалис¤ в одному з ранц≥в або в сухарному м≥шку. «агальна вага спор¤дженн¤ с¤гала 28 кг.
—апери повинн≥ були, кр≥м того, мати при соб≥ ношевий шанцевий ≥нструмент: до ранц¤ кр≥пилас¤ велика лопата, кирка ≥ моток мотузка (а тесл¤ри переносили або сокиру л≥соруба ≥з звичайною сокирою, або сокиру л≥соруба з дворучною пилою). «вичайно у в≥йськовий час сапер≥в рот полку зводили в саперний взвод. ≤нженерний взвод (п≥сл¤ реорган≥зац≥њ арм≥њ - ≥нженерна рота) був частиною полкового штабу).

Ќовиною, внесеною в п≥хотне спор¤дженн¤ у в≥йськовий час, було широке вживанн¤ з середин≥ 1915 р. так званих тирольських рюкзак≥в зам≥сть ранц≥в. ¬они виготовл¤лис¤ з с≥ро-зеленого або коричневого брезенту ≥ до цього зам≥нювали ранц≥ т≥льки в г≥рсько-стр≥лецьких частинах, до ¤ких в≥дносилис¤ тирольськ≥ стр≥льц≥, народн≥ стр≥льц≥ ≥ де¤к≥ полки ландверу.

—амокатники також забезпечувалис¤ цими рюкзаками ≥ не носили сухарних м≥шк≥в, мал≥ лопатки вони звичайно прист≥бали до рюкзак≥в.

ѕ≥хотний полк у мирний час мав в розпор¤дженн≥ два кулеметн≥ в≥дд≥ленн¤ по 2 станков≥ кулемети "Schwarzloze M.07" або 07/12 в кожному (1 оф≥цер, 34 нижн≥ чини). ¬ ландверних та гонведних полках було по 1 кулемету на батальйон, стр≥лецьк≥ батальйони також мали по 1 кулемету.
¬ 1913 р. кулеметн≥ в≥дд≥ленн¤ були сформован≥ також при самокатних ротах, причому кулемети перевозилис¤ на мотоциклах (част≥ше Ц на велосипедах).

¬ 1915 р. оф≥ц≥йно затверджена на¤вн≥сть при кожному п≥хотному батальйон≥ кулеметноњ команди по 4 кулемети, а з 1916 р. њх к≥льк≥сть зросла до 8.
” 1918 р. планувалос¤ сформувати додатково взводи ручних кулемет≥в, озброЇн≥ зразками, скоп≥йованими з трофейних ≥тал≥йських "Vilar-Revelli", але зважаючи на зак≥нченн¤ в≥йни цей зах≥д був впровадженний у житт¤ лише в невеликому обс¤з≥.

¬ 1915 р. було почато формуванн¤ при п≥хотних полках п≥дрозд≥л≥в п≥хотних мортир та шанцевих гармат.

Ќаприк≥нц≥ 1916 р. командуванн¤ австро-угорськоњ арм≥њ приступило до створенн¤ за штурмових загон≥в, призначених дл¤ ближнього бою у шанц¤х при прорив≥ зм≥цнених позиц≥й супротивника. ¬ них в≥дбирали кращ≥х солдат≥в, ¤к правило, добровольц≥в, ¤ким доручали сам≥ небезпечн≥ задач≥: першими атакувати ворож≥ зм≥цненн¤, або контратакувати вклинившихс¤ в оборону ворога.

Ўтурмовики мали при соб≥ в бою велику к≥льк≥сть ручних гранат, дл¤ чого застосовувалис¤ р≥зн≥ брезентов≥ м≥шки ≥ торби.  р≥м того, вживалис¤ ≥ рушничн≥ гранати (австр≥йська граната "кукурудза" перетворювалас¤ на рушничну шл¤хом зн¤тт¤ дрот¤ноњ руко¤т≥ ≥ приЇднанн¤м трубки, ¤ка вставл¤лас¤ у ств≥л гвинт≥вки).
—олдати носили зам≥сть гвинт≥вок б≥льш легк≥ й зручн≥ в ближньому бою штуцери, а ¤к додаткове озброЇнн¤ дл¤ рукопашного бою вони мали шанцев≥ палиц≥ р≥зних зразк≥в, кастети та кинджали.
ƒл¤ захисту голови обов'¤зково використовували сталев≥ шоломи; ≥нше спор¤дженн¤ було стандартних зразк≥в, а обмундируванн¤ штурмовики продовжували носити тих частин, з ¤ких були в≥др¤джен≥.

ќЅћ”Ќƒ»–”¬јЌЌя

ƒл¤ позначенн¤ в≥йськових чин≥в та ранг≥в використовувалис¤ поЇднанн¤ з≥рочок ≥ р≥зного виду галуну, нашитого на передн≥ к≥нц≥ ком≥ра, поверх клапан≥в (петлиць) приладового кольору.

¬ мирний час п≥хота носила або мундир, або блузу. ѕерший вживавс¤ при парадному одностроњ; другу ввели спочатку т≥льки дл¤ польового однострою, пот≥м дозволили носити також ≥ при повс¤кденному, а п≥д час в≥йни блуза остаточно вит≥снила мундир, ¤кий зр≥дка зустр≥чавс¤ лише в тилових частинах ландштурму.

ћундир п≥хотного зразку був однобортним, на 6 гудзиках, суконну куртку темно-синього кольору. Ќевисокий, злегка скошений сто¤чий ком≥р мав клапани полкового (приладового) кольору, такий саме кол≥р мав ≥ обшлаг (приладового кольору був весь ком≥р, обшлаг, погони ≥ плечов≥ вали).
” вживанн≥ було 28 р≥зних забарвлень приладового сукна, у тому числ≥ 11 в≥дт≥нк≥в червоного кольору. ƒодатковою в≥дм≥нн≥стю м≥ж полками були гудзики - б≥лого або жовтого металу, з номером полку. ѕогони викроювалис¤ з сукна мундира, причому довше за плече, надлишок довжини п≥двертавс¤ всередину ≥, таким чином, погон ви¤вл¤вс¤ ¤к би з двох шар≥в тканини. ќкр≥м погон, в плечов≥ шви вшивалис¤ ще особлив≥ вали, призначен≥ дл¤ утриманн¤ ремен≥в спор¤дженн¤ в≥д з≥сковзуванн¤. ¬али обшивалис¤ сукном приладового кольору ≥ в пер≥од 1-њ —в≥товоњ в≥йни мали вже, головним чином, декоративне призначенн¤.
 ишень на мундир≥ не було, за вин¤тком одного внутр≥шнього на груд¤х. ѕ≥д мундиром традиц≥йно носилас¤ чорна суконна краватка, кр≥й ¤коњ не м≥н¤вс¤ з XVIII ст. (це був вже не "слин¤вчик", а ком≥рець ≥дентичний ком≥рцю католицьких св¤щеник≥в. ƒо нього п≥дшивавс¤ б≥лий п≥дком≥рець)

ћундир в угорських ≥ австр≥йських полках в цей час був практично однакового крою; за вин¤тком петлиць на обшлаз≥ в угорських полках (в "н≥мецьких полках" на мундир≥ був пр¤мий ("шведський") обшлаг, а в "угорських" - "польський", тобто миском).
ѕродовжувала також збер≥гатис¤ традиц≥йна в≥дм≥нн≥сть у фасон≥ панталон≥в. Ќ≥мецьк≥ полки носили панталони пр¤мого крою, при польовому одностроњ мали в нижн≥й частин≥ манжету, що заст≥балас¤ на два гудзики (панталони були приналежн≥стю парадного мундира ≥ носилис¤ без манжет). ”горськими, гонведним полками вживалис¤ угорськ≥ штани, дещо завужен≥ донизу ≥ заправлен≥ у взутт¤.
≤ панталони, ≥ штани були суконними, св≥тло-синього кольору з обл¤м≥вкою приладового кольору в зовн≥шньому шв≥: угорськ≥ штани, кр≥м того, мали на передн≥й половин≥ холош вище за кол≥но узор з червоного шнура у вигл¤д≥ традиц≥йного малюнка з вузл≥в ≥ петель (у гонвед≥ ≥ канти, ≥ "угорськ≥ вузли" на стегнах були д≥йсно червоного кольору, але в угорських полках загальноњ арм≥њ вони нашивалис¤ з чорно-жовтого шнура).

¬зутт¤м були, ¤к правило, черевики на шнурках, зр≥дка ще зустр≥чалис¤ чоботи з короткими хал¤вами, ¤к≥ були у вживанн≥ в XIX ст. —зовн≥ ладу, часто нав≥ть р¤дов≥ солдати носили легк≥ черевики штатського зразка (зм≥нним взутт¤м ≥ дл¤ роб≥т в межах казарми служили комб≥нован≥ з шк≥ри ≥ брезенту полегшен≥ черевики).

ѕарадним головним убором був к≥вер зразка 1869 р. з чорного сукна з шк≥р¤ними козирком, рем≥нцем п≥дбор≥дд¤ ≥ донцем, на тверд≥й основ≥. —переду в≥н прикрашавс¤ металевим гербом (австр≥йським двоглавим орлом або угорським гербом) в н≥мецьких або угорських полках в≥дпов≥дно (угорський герб на к≥вер використовувавс¤ т≥льки у гонвед≥. ¬с≥ ≥нш≥, кому належав к≥вер, носили ≥мперського орла).
¬ище за герб кр≥пилас¤ кокарда Ц латунний диск з прор≥заними в ньому ≥н≥ц≥алами ≥мператора: "FJI" (Franz Josef I) Ц в регул¤рн≥й арм≥њ ≥ ландвер≥, IJF (I Ferenc Jozsef) Ц у гонвед≥ (описан≥ кокарди були приналежн≥стю повс¤кденного ≥ польового кеп≥. Ќа парадному к≥вер≥ нижн≥ чини носили штамповану латунну кокарду з рад≥альними р≥вн¤ми ≥ закрашеною чорною серединою).

—тр≥лецьк≥ частини ще з XIX ст. традиц≥йно носили все обмундируванн¤ св≥тло-с≥рого кольору з голубуватим в≥дт≥нком "hechtgrau" ≥ з трав'¤нисто-зеленим обшлагом, ком≥рами, погонами, напл≥чними валами ≥ обл¤м≥вками. √удзики були жовтого металу, причому стр≥лецьк≥ батальйони розр≥зн¤лис¤ м≥ж собою вибитими на них номерами; т≥рольськ≥ ж стр≥лки гудзики мали гладк≥, а полки розр≥зн¤лис¤ за номером на погонах.
ѕарадним головним убором стр≥льц≥в був круглий чорний фетровий капелюх з пол¤ми, прикрашена султаном ≥з зеленого п≥вн¤чого п≥р'¤ й металевим зображенн¤м мисливськоњ сурми - широко поширеною емблемою легкоњ п≥хоти.

¬ерхн≥м од¤гом в холодний час п≥хотинц¤м служила двобортна шинель з коричневого сукна (до введенн¤ обмундируванн¤ захисного кольору шинель б≥льшост≥ полог≥в в≥йськ була з грубого нефарбованого сукна ≥ за кольором ближче за все сто¤ла до рад¤нських солдатських шинелей.
 оричнева шинель Ц приналежн≥сть артилер≥њ ≥ кавалер≥њ), в≥льного крою, з в≥дкладним ком≥ром, завдовжки трохи нижче кол≥на. ѕриналежн≥сть до конкретноњ в≥йськовоњ частини позначалас¤ петлиц¤ми характерноњ ф≥гурноњ форми на передн≥х к≥нц¤х ком≥ра.

Ѕлуза, введена у 1869 р., мала в≥льн≥ший кр≥й, н≥ж мундир, дв≥ б≥чн≥ кишен≥, прикрит≥ характерноњ форми тримисковими клапанами та потайну заст≥бку на 5 гудзик≥в.
—початку кол≥р блузи не в≥др≥зн¤вс¤ в≥д мундира, але при введенн≥ у 1907 р. польового обмундируванн¤ захисного кольору, ¤к став використовуватис¤ "hechtgrau". як ≥ в ≥нших арм≥¤х, цей зах≥д, необх≥дн≥сть ¤кого була доведена досв≥дом англо-бурськоњ ≥ рос≥йсько-¤понськоњ воЇн, зустр≥в в јвстро-”горщин≥ сильну опозиц≥ю у в≥йськово-придворних кругах, серед ос≥б, звиклих бачити арм≥ю головним чином на огл¤дах, парадах ≥ ≥нших церемон≥альних заходах.
ѕроте начальник австр≥йського √енерального штабу генерал  онрад фон √етцендорф насто¤в на введенн≥ польового однострою, тож саме його наполегливост≥ зобов'¤зана своЇю по¤вою Їдиний польовий одностр≥й зразка 1908 р. (ќкрем≥ њњ елементи стал≥ вживатис¤ ще у 1906-1907 рр.)

ѓњ склад дл¤ п≥хотних частин був наступним:
- кеп≥ зразка 1908 р. ѕо крою майже не в≥др≥зн¤лос¤ в≥д головного убору зразка 1873 р. (до введенн¤ захисного обмундируванн¤ при повс¤кденн≥й форм≥ носилос¤ кеп≥ з св≥тло-синього сукна з гудзичками кольору полкового приладового металу), що вживавс¤ ран≥ше при повс¤кденному ≥ польовому одностроњ, шилос¤ з сукна ≥ мало суконний же напотиличник, ¤кий, складений удв≥ч≥, п≥д≥ймавс¤ догори ≥ заст≥бавс¤ спереду над козирком двома малими гудзиками.
 озирок спочатку робивс¤ з чорноњ лакованоњ шк≥ри, у в≥йськовий час отримали розповсюдженн¤ козирки з пресованого картону, а також з сукна з картонною вставкою. —переду зверху прикр≥пл¤лас¤ кокарда, такого ж вигл¤ду ¤к на к≥вер≥, але менша розм≥ром. « 1917 р. на н≥й ¤к ≥н≥ц≥ал нового ц≥сар¤ наносилас¤ л≥тера " ".
” в≥йськовий час гудзики й кокарди фарбували в с≥рий захисний кол≥р, або виготовл¤ли з р≥зних ерзац-матер≥ал≥в в≥дпов≥дного кольору ≥ фактури;

- блуза польова. ќднобортна, з потайною заст≥бкою на 6 гудзик≥в, мала окр≥м б≥чних, ще дв≥ велик≥, нагрудн≥, накладн≥ кишен≥. ¬с≥ кишен≥ прикривалис¤ тримисковими, злегка скошеними назовн≥, клапанами. ¬ по¤с, дл¤ регулюванн¤ повноти в тал≥њ, була вшита тесьма.
ѕогони були ¤к на мундир≥, причому на правий погон за допомогою шлевки повинен був над¤гатис¤ вал, перешкоджаючий з≥скакуванню рушничного ремен¤ з плеча. Ќа ком≥р≥, ¤к ≥ на мундир≥, нашивалис¤ петлиц≥ приладового кольору. « лютого 1916 р. в ц≥л¤х економ≥њ њх зам≥нювали смужкою приладового сукна, нашиваною у заднього краю петлиц≥.
ѕокр≥й блузи м≥н¤вс¤ в ход≥ в≥йни. ѕри масовому виробництв≥, в умовах браку багатьох вид≥в сировини, на перший план виступили простота й дешевизна виробництва.
÷е повернуло до житт¤ блузу зразка 1916 р. - гранично спрощений вар≥ант з в≥дкладним ком≥ром, без нагрудних кишень ≥ з б≥чними кишен¤ми без клапан≥в, що заст≥бавс¤ на 7 гудзик≥в без потайноњ заст≥бки.

„исленн≥ фотодокументи св≥дчать про нос≥нн¤ у в≥йськовий час в п≥хот≥ р≥зних вар≥ант≥в польових блуз;

- панталони пр¤мого крою та угорськ≥ штани. ¬они мали дв≥ б≥чн≥ внутр≥шн≥ кишен≥ ≥ носилис¤ з високими гетрами, що мали збоку шнуруванн¤ або застебнут≥ на гудзики гамаш≥ з брезенту (гетри носилис¤ в холодну пору року, а в тепле Ц згадуван≥ вище манжети.
 р≥м того, в захисному польовому обмундируванн≥ угорських штан≥в не було Ц на звичайн≥ панталони на стегна нашивалис¤ "угорськ≥ вузли" з шнура захисного кольору). ” в≥йськовий час, з початку 1916 р., широке розповсюдженн¤ отримали суконн≥ обмотки;
- шинель залишилас¤ колишнього крою, п≥д нею дл¤ утепленн¤ могли носити в'¤заний вовн¤ний светр.

√≥рсько-стр≥лецьк≥ частини носили м≥цн≥ черевики, крањ п≥дошв ¤ких були забезпечен≥ зал≥зними гачками, кр≥м того, вживалис¤ гетри, в'¤зан≥ з грубоњ шерст≥, причому обмотки над¤гали поверх них. ѕ≥д час в≥йни таким взутт¤м забезпечували ≥нод≥ ≥ ≥нш≥ п≥хотн≥ частини.

—олдати, що несли службу в к≥нному лад≥ (њздов≥ та ≥нш≥) забезпечувалис¤ шк≥р¤ними крагами, що заст≥балис¤ на рем≥нц≥ з пр¤жками;

¬ основному переобмундируванн¤ по цьому новому зразку ск≥нчили у 1911 р.

¬с≥ предмети польовоњ форми належало виготовл¤ти з сукна кольору "hechtgrau". ѕроте у в≥йськовий час ≥ це положенн¤ не залишилос¤ незм≥нним.
Ќа рубеж≥ 1914-1915 рр. було затверджено нов≥ зразки сукон дл¤ арм≥њ, при цьому з'¤сувалос¤, що зважаючи на пог≥ршенн¤ ¤кост≥ сировини продовженн¤ виробництва тканин кольору "hechtgrau" неможливе. як новий кол≥р польовоњ форми був затверджений "feldgrau" Ц с≥рий ≥з зеленуватим в≥дт≥нком.
–еально вживалос¤ дл¤ виготовленн¤ обмундируванн¤ с≥ре сукно будь-¤ких в≥дт≥нк≥в, ≥ нав≥ть трофейне ≥тал≥йське темно-зелене "grigio-verde".

‘ќ–ћ”¬јЌЌя ј¬—“–≤…—№ ќѓ –≈√”Ћя–Ќќѓ ѕ≤’ќ“»

ѕ≥хота була основою сухопутних в≥йськ ≥мпер≥њ, що знайшло ч≥тке визначенн¤ в бойовому статут≥ 1911 р.: "ѕ≥хота Ц це головна сила арм≥њ.
«датна битис¤ на великих просторах або на п'¤тачку земл≥, захищаючись або нападаючи, п≥хота може використовувати свою зброю усп≥шно проти будь-¤кого ворога, на будь-¤к≥й м≥сцевост≥, вдень також усп≥шно, ¤к ≥ вноч≥. ¬она вир≥шуЇ результат битв, нав≥ть без п≥дтримки ≥нших род≥в в≥йськ ≥ проти чисельно перевершуючого супротивника вона здатна отримати перемогу, ¤кщо т≥льки в≥рить в себе ≥ маЇ волю до перемоги. «ал≥зна ст≥йк≥сть в поЇднанн≥ з грубою потужн≥стю, що характеризують п≥хоту незм≥нно привод¤ть до перемоги, не дивл¤чись на вс≥ перешкоди ≥ втрати".

ƒо початку в≥йни в регул¤рн≥й арм≥њ нал≥чувалос¤ 102 полки л≥н≥йноњ п≥хоти ≥ практично вс≥ з них мали почесних "шеф≥в". ѕовне оф≥ц≥йне найменуванн¤ полку м≥стило також вказ≥вку на його приналежн≥сть до т≥Їњ або ≥ншоњ частини арм≥њ:

Ц полки загально≥мперськоњ арм≥њ, ландвера та австр≥йського ландштурму називалис¤ "ц≥сарськими та корол≥вськими" (каiserliche und коеnigliche, скорочено k.u.k. або k.k.); окрем≥ батальйони (стр≥лецьк≥ й г≥рськ≥) такого титулу не мали
Ц полки гонведу ≥ угорського ландштурму йменувалис¤ "корол≥вськими угорськими" (коеnigliche ungarische, скорочено k.u.).

“аким чином, комплекс полкових в≥дм≥нностей включав: найменуванн¤ полку, (наприклад: "ц≥сарський ≥ корол≥вський п≥хотний полк јльберта I, корол¤ Ѕельг≥њ, No. 27"), приладовий кол≥р та приладовий метал.

ќф≥ц≥йна назва полк≥в ландверу включала назву територ≥альноњ одиниц≥ (округи, графства ≥ т.п.), де комплектувавс¤ полк, наприклад: "ц≥сарський ≥ корол≥вський ландверный п≥хотний полк —ент-ѕельтен, No. 21". јналог≥чно ≥менувалис¤ ≥ полки гонведу (угорського ландвера), наприклад: "корол≥вський угорський ландверний п≥хотний полк —опрон, No. 18".

ѕќЋ » Ћ≤Ќ≤…Ќќѓ ѕ≤’ќ“» ћ»–Ќќ√ќ „ј—”


No. та назва полка

Ўеф або найменуванн¤

ѕриладний кол≥р

ѕриладний метал

Ќац≥ональний склад

1-й —илезький (Ќ) ц≥сар ‘ранц-…осип I темно-червоний жовтий н≥мц≥
2-й (¬) ц≥сар ќлександр I жовтий жовтий румуни, мад¤ри
3-й ћоравський (Ќ) ≈рцгерцог  арл блакитний б≥лий чехи, пол¤ки
4-й (Ќ) "Hoch und Deutschemeister" блакитний жовтий н≥мц≥, чехи
5-й (¬) барон  лобукар малиновий жовтий мад¤ри, румуни
6-й (¬) король  арл I малиновий б≥лий серби, хорвати, н≥мц≥
7-й (Ќ) граф фон  ефенхюллер темно-коричневий б≥лий н≥мц≥, словенц≥
8-й (Ќ) ≈рцгерцог  арл-—тефан зелений жовтий чехи
9-й √алицький (Ќ) граф ≈лерфейт ¤блучно-зелений жовтий русини, пол¤ки
10-й √алицький (Ќ) король √устав V св≥тло-зелений б≥лий русини, пол¤ки
11-й (Ќ) принц √еорг поп≥льно-с≥рий жовтий чехи
12-й (¬) ѕарман темно-коричневий жовтий словаки, мад¤ри
13-й √алицький (Ќ) граф √у≥добальд —таремберг малиновий жовтий пол¤ки
14-й (Ќ) великий герцог ≈рнст Ћюдв≥г чорний жовтий н≥мц≥
15-й √алицький (Ќ) барон фон √еорг≥ краповий жовтий русини, пол¤ки
16-й (¬) барон фон √≥зль с≥рково-жовтий жовтий серби, хорвати
17-й (Ќ) кавалер фон ћ≥льде червоно-коричневий б≥лий словенц≥, румуни
18-й (Ќ) ≈рцгерцог Ћеопольд-—альватор темно-червоний б≥лий чехи
19-й (¬) ≈рцгерцог ‘ранц-‘ердинанд блакитний б≥лий мад¤ри
20-й √алицький (Ќ) принц √енр≥х раково-червоний б≥лий пол¤ки
21-й (Ќ) граф фон јбенсперг-“раун синьо-зелений жовтий чехи
22-й (Ќ) граф фон Ћасс≥ жовтий б≥лий серби, хорвати
23-й (¬) маркграф фон Ѕаден вишневий б≥лий мад¤ри, н≥мц≥, серби
24-й √алицько-буковинський (Ќ) генерал фон  уммер поп≥льно-с≥рий б≥лий русини, пол¤ки
25-й (¬) ≈длер фон ѕокорн≥ синьо-зелений б≥лий мад¤ри, словаки
26-й (¬) Ўрайбер чорний жовтий мад¤ри, словаки
27-й (Ќ) король јльберт I жовтий жовтий н≥мц≥
28-й (Ќ) король ¬≥ктор-≈мануњл III зелений б≥лий чехи, пол¤ки
29-й (¬) барон фон Ћоудон св≥тло-блакитний б≥лий м≥шаний
30-й √алицький (Ќ) генерал Ўойдлер св≥тло-с≥рий жовтий русини, пол¤ки
31-й (¬) ѕухЇрна жовтий б≥лий н≥мц≥, мад¤ри, румуни
32-й (¬) ћар≥¤-“ерез≥¤ зелений жовтий мад¤ри
33-й (¬) ц≥сар Ћеопольд II поп≥льно-с≥рий б≥лий румуни, мад¤ри, н≥мц≥
34-й (¬) ц≥сар ¬≥льгельм II краповий б≥лий мад¤ри, словаки
35-й (Ќ) барон фон Ўтернек раково-червоний жовтий чехи
36-й (Ќ) граф Ѕраун св≥тло-червоний б≥лий чехи
37-й (¬) ≈рцгерцог …осип алий жовтий мад¤ри, румуни
38-й (¬) король јльфонс XIII чорний б≥лий мад¤ри, румуни
39-й (¬) барон фон  онрад алий б≥лий мад¤ри, румуни
40-й √алицький (Ќ) генерал фон ѕ≥но св≥тло-блакитний жовтий пол¤ки, русини

41-й (Ќ)

≈рцгерцог ™вген

темно-жовтий

б≥лий

румуни, русини, н≥мц≥

42-й (H)

герцог ≈рнст-јвгуст

помаранчевий

б≥лий

н≥мц≥, чехи

43-й (¬)

кронпринц –уперт

вишневий

жовтий

румуни, серби, хорвати

44-й (¬)

≈рцгерцог јльбрехт

краповий

жовтий

мад¤ри, н≥мц≥

45-й √алицький (Ќ)

≈рцгерцог …осип-‘ердинанд

алий

жовтий

русини, пол¤ки

46-й (¬)

-

св≥тло-зелений

жовтий

мад¤ри

47-й (Ќ)

граф Ѕек-–жиховський

с≥ро-зелений

б≥лий

н≥мц≥, словенц≥

48-й (¬)

Poop

с≥ро-зелений

жовтий

мад¤ри

49-й (Ќ)

барон фон √Їсс

св≥тло-с≥рий

б≥лий

н≥мц≥

50-й (¬)

великий герцог ‘ридр≥х

св≥тло-зелений

б≥лий

румуни, мад¤ри

51-й (¬)

фон ЅороЇвич

поп≥льно-с≥рий

жовтий

румуни, мад¤ри

52-й (¬)

≈рцгерцог ‘ридр≥х

темно-червоний

жовтий

мад¤ри, н≥мц≥

53-й (¬)

ƒанкль

темно-червоний

б≥лий

серби, хорвати

54-й (Ќ)

граф —таремберг

¤блучно-зелений

б≥лий

чехи, н≥мц≥

55-й √алицький (Ќ)

король ћикола I

червоно-коричневий

жовтий

чехи, русини, пол¤ки

56-й √алицький (Ќ)

граф ƒаун

с≥ро-зелений

жовтий

пол¤ки

57-й √алицький (Ќ)

принц —аксен- обург

св≥тло-червоний

жовтий

пол¤ки

58-й √алицький (Ќ)

≈рцгерцог Ћюдв≥г-—альватор

чорний

б≥лий

русини, пол¤ки

59-й (Ќ)

≈рцгерцог –айнер

помаранчевий

жовтий

н≥мц≥

60-й (¬)

кавалер фон ÷≥глер

с≥ро-зелений

б≥лий

мад¤ри

61-й (¬)

кавалер фон ‘ранк

зелений

жовтий

н≥мц≥, румуни

62-й (¬)

король Ћюдв≥г III

зелений

б≥лий

мад¤ри, румуни

63-й (¬)

барон фон ѕ≥трайх

помаранчевий

б≥лий

румуни

64-й (¬)

кавалер фон јуффенберг

помаранчевий

жовтий

румуни

65-й (¬)

≈рцгерцог Ћюдв≥г-¬≥ктор

св≥тло-червоний

жовтий

мад¤ри, русини

66-й (¬)

ѕ≥тер ‘ердинанд

св≥тло-червоний

б≥лий

мад¤ри, русини, словаки

67-й (¬)

барон  рай

раково-червоний

б≥лий

словаки

68-й (¬)

барон фон –айхер

червоно-коричневий

жовтий

мад¤ри

69-й (¬)

-

св≥тло-с≥рий

б≥лий

мад¤ри

70-й (¬)

≈длер фон јппель

синьо-зелений

жовтий

серби, хорвати

71-й (¬)

√алготч

раково-червоний

жовтий

словаки

72-й (¬)

барон фон ƒавид

св≥тло-блакитний

жовтий

мад¤ри, словаки

73-й (Ќ)

герцог јльбрехт

вишневий

жовтий

н≥мц≥

74-й (Ќ)

барон фон Ўонањх

краповий

б≥лий

чехи, н≥мц≥

75-й (Ќ)

-

св≥тло-блакитний

б≥лий

чехи

76-й (¬)

барон фон —ал≥с-—огл≥о

св≥тло-с≥рий

жовтий

мад¤ри, н≥мц≥

77-й √алицький (Ќ)

герцог ѕилип

вишневий

б≥лий

русини, пол¤ки

78-й (¬)

√ерба

червоно-коричневий

б≥лий

серби, хорвати

79-й (¬)

граф ≈ласс≥с

¤блучно-зелений

б≥лий

серби, хорвати

80-й √алицький (Ќ)

великий герцог ¬≥льгельм-≈рнст

алий

б≥лий

русини, пол¤ки

81-й (Ќ)

барон фон ¬альштаттен

кармазиновий

б≥лий

чехи

82-й (¬)

барон фон Ўв≥тцер

кармазиновий

б≥лий

мад¤ри

83-й (¬)

барон фон Ўикоський

темно-коричневий

б≥лий

мад¤ри, н≥мц≥

84-й (Ќ)

барон фон Ѕольфрас

кармазиновий

жовтий

н≥мц≥

85-й (¬)

фон √аудернак

¤блучно-зелений

жовтий

русини, румуни

86-й (¬)

барон фон Ўтайн≥нгер

амарантовий

жовтий

мад¤ри, серби, хорвати

87-й (Ќ)

барон фон —укковат≥

синьо-зелений

б≥лий

словенц≥

88-й (Ќ)

-

бордовий

б≥лий

чехи

89-й √алицький (Ќ)

барон фон јльбор≥

бордовий

жовтий

русини, пол¤ки

90-й √алицький (Ќ)

≈длер фон ’орсетський

амарантовий

жовтий

пол¤ки

91-й (Ќ)

-

св≥тло-зелений

жовтий

н≥мц≥, чехи

92-й (Ќ)

≈длер фон ’утштайн

б≥лий

б≥лий

н≥мц≥

93-й ћоравський (Ќ)

-

темно-коричневий

жовтий

н≥мц≥, чехи

94-й (Ќ)

барон фон  оллЇр

б≥лий

жовтий

н≥мц≥, чехи

95-й √алицький (Ќ)

фон  еветц

амарантовий

б≥лий

русини, пол¤ки

96 -й (¬)

кронпринц ‘ердинанд

кармазиновий

жовтий

серби, хорвати

97-й (Ќ)

барон фон ¬альдштаттен

малиновий

б≥лий

≥тал≥йц≥, словенц≥

98-й (Ќ)

фон –уммер

шамуа

б≥лий

чех≥, н≥мц≥

99-й (Ќ)

-

темно-жовтий

жовтий

н≥мц≥, чехи, пол¤ки

100-й —илез.-морав. (Ќ)

фон Ўтайнсберг

шамуа

жовтий

н≥мц≥, чехи, пол¤ки

101-й (¬)

барон фон ƒратшм≥дт

темно-жовтий

б≥лий

мад¤ри

102-й (Ќ)

ѕот≥орек

синьо-зелений

жовтий

чехи

ѕ≥д мад¤рами маютьс¤ на уваз≥ угорц≥, п≥д русинами Ц украњнц≥, п≥д румунами Ц трансильванськ≥ та молдовськ≥ румуни.

ѕ≥хотний полк на початок в≥йни складавс¤ з штабу (9 оф≥цер≥в, 82 нижн≥х чин≥в), 4 батальйон≥в (по 20 оф≥цер≥в ≥ 1048 нижн≥х чин≥в), 4 кулеметн≥ в≥дд≥ленн¤ (4 оф≥цери, 144 нижн≥х чин≥в, 8 кулемет≥в) й обоз. ќбоз, у свою чергу, п≥дрозд≥л¤вс¤ на бойовий (16 парних воз≥в з набо¤ми ≥ запасними гвинт≥вками, 16 парних воз≥в з р≥зним майном, ≥нструментом ≥ канцел¤р≥Їю, польова кухн¤, в≥з ≥ польова кухн¤ полкового штабу) ≥ тиловий (32 мули або ≥нш≥ в'ючн≥ тварини п≥д набоњ, 4 мули з медичним майном, 6 мул≥в з майном кулеметного в≥дд≥ленн¤, 6 багажних воз≥в).

¬ ход≥ в≥йни дл¤ поповненн¤ кадрових частин формувалис¤ маршов≥ п≥дрозд≥ли, створюван≥ на основ≥ полкових депо. ” м≥ру надходженн¤ в депо новобранц≥в ≥ запасник≥в, завершенн¤ њх спор¤дженн¤ та п≥дготовки, формувалис¤ маршов≥ батальйони або роти. ’оча ц≥ п≥дрозд≥ли вважалис¤ тимчасовими, кожному привласнювавс¤ ≥ндив≥дуальний номер, вони зводилис¤ в полки та бригади, що пол¤гали у розпор¤дженн≥ командуванн¤ арм≥й або арм≥йських груп.
ѕ≥сл¤ прибутт¤ в св≥й полк вони повинн≥ були розпод≥л¤тис¤ по його п≥дрозд≥лах ≥ нормальним вважалос¤, ¤кщо в полк щом≥с¤чно в≥дправл¤вс¤ один маршовий батальйон. ѕроте на практиц≥ ц¤ норма дотримувалас¤ т≥льки в перш≥ м≥с¤ц≥ в≥йни, пот≥м вдавалос¤ в≥дправл¤ти маршов≥ батальйони в середньому раз на 3 м≥с¤ц≥, а ≥нод≥ ще р≥дше.

Ќа фронт≥ вище командуванн¤ часто зм≥нювало м≥сце призначенн¤ цих п≥дрозд≥л≥в, направл¤ючи њх не в своњ полки, а туди, де в≥йська несли найб≥льш≥ втрати ≥, отже, була найб≥льша потреба в поповненн≥. ¬ так≥й ситуац≥њ дуже гостро вставала проблема мовноњ несум≥сност≥ через р≥зний нац≥ональний склад.
„асто поповненн¤ ≥ кадровий склад могли сп≥лкуватис¤ насилу, тому де¤к≥ маршов≥ батальйони ≥снували тривалий час ≥ д≥¤ли нар≥вн≥ звичайних л≥н≥йних частин, не вливаючись в них.

ќрган≥зац≥¤ п≥хотних частин не залишилас¤ незм≥нною в ход≥ в≥йни. ¬ значн≥й м≥р≥ це в≥дбулос¤ завд¤ки вступу до в≥йни ≤тал≥њ. ѕ≥хотний полк 4-х батальйонного складу, в≥дпов≥дний за боњ проти рос≥¤н на р≥внинах √аличини, ви¤вивс¤ дуже гром≥здким дл¤ боротьби в г≥рських районах вздовж кордону з ≤тал≥Їю. «важаючи на особлив≥ умови м≥сцевост≥, тут самост≥йними бойовими одиниц¤ми стали окрем≥ батальйони ≥ нав≥ть посилен≥ роти.
 р≥м того, вже в середин≥ в≥йни австро-угорська арм≥¤ стала в≥дчувати деф≥цит людських ресурс≥в дл¤ поповненн¤ д≥ючих на фронт≥ частин. ¬се це привело до переформовуванн¤ прот¤гом 1917 р. п≥хотних рот до складу 3-взводу, а в к≥нц≥ року, п≥хотн≥ полки були переведен≥ в 3-х батальйонний склад. ўо залишилис¤ понадштатними батальйони були використан≥ дл¤ формуванн¤ 40 нових полк≥в, що отримали номери в пор¤дку р≥зноњ нумерац≥њ

ѕќЋ » Ћ≤Ќ≤…Ќќѓ ѕ≤’ќ“» ¬≤…—№ ќ¬ќ√ќ „ј—”

No. полка    No. полк≥в, чињ батальони п≥шли на формируванн¤ ѕриладний кол≥р Ќац≥ональний склад
103-й 63-й та 85-й блакитний румуни, мад¤ри
104-й 4-й та 84-й блакитний н≥мц≥
105-й 44-й, 52-й та 69-й блакитний мад¤ри, н≥мц≥
106-й 83-й та 76-й блакитний мад¤ри, н≥мц≥
107-й 59-й та 7-й блакитний н≥мц≥
108-й 8-й, 89-й та 99-й блакитний чехи, н≥мц≥, пол¤ки
109-й 9-й, 45-й та 77-й блакитний русини, пол¤ки
110-й 40-й та 10-й блакитний пол¤ки, русини
111-й 11-й, 88-й та 35-й блакитний чехи
112-й 71-й та 72-й блакитний мад¤ри, словаки
113-й 13-й та 20-й блакитний пол¤ки
114-й 14-й та 49-й блакитний н≥мц≥
115-й 95-й та 15-й блакитний русини, пол¤ки
116-й 78-й та 16-й блакитний серби, хорвати
117-й 17-й, 97-й та 87-й блакитний словенц≥
118-й 21-й, 98-й та 18-й блакитний чехи
119-й 54-й, 3-й та 93-й блакитний н≥мц≥, чехи
120-й 100-й та 1-й блакитний пол¤ки, чехи, н≥мц≥
121-й 94-й та 74-й блакитний н≥мц≥, чехи
122-й 97-й та 22-й блакитний серби, хорвати, словенц≥
123-й 23-й та 86-й блакитний мад¤ри, серби, хорвати
124-й 24-й, 41-й та 58-й блакитний русини, пол¤ки, н≥мц≥
125-й 25-й, 60-й та 67-й блакитний мад¤ри, словаки
126-й 12-й, 19-й та 26-й блакитний мад¤ри, словаки
127-й 47-й та 27-й блакитний н≥мц≥, словенц≥
128-й 62-й та 51-й блакитний мад¤ри, румуни
129-й 61-й та 29-й блакитний н≥мц≥, румуни
130-й 30-й, 80-й та 89-й блакитний  
131-й 82-й та 31-й блакитний русини, пол¤ки
132-й 68-й та 32-й блакитний мад¤ри
133-й 33-й, 46-й та 101-й блакитний мад¤ри, н≥мц≥
134-й 34-й та 65-й блакитний мад¤ри, русини, словаки
135-й 53-й та 96-й блакитний серби, хорвати
136-й 102-й, 75-й та 10-й блакитний чехи
137-й 42-й та 92-й блакитний н≥мц≥
138-й 50-й та 64-й блакитний мад¤ри, румуни
139-й 37-й та 39-й блакитний мад¤ри, румуни
203-й 3-й, 34-й, 70-й та 78-й блакитний -
204-й

45-й, 86-й та 78-й

 блакитний

203-й та 204-й полки були створен≥ з хворих на трахому та в≥русний кон'юктив≥т. “ому говорити про батальйони, що п≥шли на њх формуванн¤, не доводитьс¤. ÷≥ "Trachomregimenter" використовувалис¤ на ≥зольованих д≥л¤нках ≤тал≥йського фронту. Ќовосформованн≥ у 1917 роц≥ полки отримали вже не полковий приладовий кол≥р, а введений дл¤ вс≥Їњ регул¤рноњ п≥хоти в лютому 1916 року св≥тло-син≥й.

Ѕосн≥йсько-герцегов≥нськ≥ п≥хотн≥ полки також в ход≥ в≥йни були перетворен≥ у 3-х батальйонний склад, ≥ з батальйон≥в, що залишилис¤, з доданн¤м окремих босн≥йських стр≥лецьких батальйон≥в, були сформован≥ 5-й, 6-й, 7-й, 8-й полки.

¬ умовах позиц≥йноњ в≥йни, коли супротивник≥в розд≥л¤ли часто дуже незначн≥ дистанц≥њ, звичайна польова артилер≥¤ не могла зд≥йснювати вогн¤ну п≥дтримку через небезпеку вразити своњ в≥йська. «важаючи на це з 1915 р. п≥хотн≥ полки почали одержувати на озброЇнн¤ траншейн≥ мортири. ¬ ход≥ в≥йни у в≥йськах також з'¤вилис¤ вогнемети та прожектори, досконал≥ш≥ засоби зв'¤зку ≥ ≥нш≥ зразки озброЇнн¤ ≥ техн≥ки. ќбслуговуванн¤ ≥ застосуванн¤ новоњ техн≥ки вимагало спец≥ально навчених солдат≥в, що привело до формуванн¤, до к≥нц¤ в≥йни, при кожному п≥хотному полку техн≥чноњ роти ≥ ≥нших спец≥альних п≥дрозд≥л≥в.

“≥ ж особлив≥ умови позиц≥йноњ в≥йни привели ≥ до по¤ви в кожному п≥хотному батальйон≥ штурмових взвод≥в. ’оча оф≥ц≥йно њх формуванн¤ розпочато наприк≥нц≥ 1916 р., багато джерел вказують, що реально це в≥дбулос¤ ще у 1915 р. (÷е були спонтанн≥ р≥шенн¤, що приймаютьс¤ командирами частин, що знаходилис¤ на –ос≥йському фронт≥. ÷е була реакц≥¤ на використовуванн¤ рос≥¤нами мисливських команд, що виконували функц≥њ полковоњ розв≥дки. –еальн≥ штурмов≥ команди австро-угорськоњ арм≥њ почали створюватис¤ у 1916 роц≥ на основ≥ досв≥ду н≥мецькоњ арм≥њ).
¬ м≥ру необх≥дност≥ вони зводилис¤ в полкову штурмову роту або батальйон в масштаб≥ див≥з≥њ, виконуючи особливо важлив≥ задач≥ у склад≥ свого полку.

ѕор≥вн¤нн¤ орган≥зац≥њ п≥хотного полку в р≥зн≥ роки в≥йни показуЇ, що ¤кщо в њњ початку головну силу полку складала маса солдат≥в, озброЇних виключно стр≥лецькою зброЇю, то до к≥нц¤ в≥йни в≥н став в≥йськовою частиною, що включала до свого складу р≥зноман≥тн≥ бойов≥ п≥дрозд≥ли, у тому числ≥ артилер≥йськ≥, ≥нженерн≥ та штурмов≥, а також п≥дрозд≥ли забезпеченн¤ ≥ обслуговуванн¤, лише ч≥тка взаЇмод≥¤ ¤ких могла забезпечити усп≥х бою.

ѕ≥хотний полк на к≥нець в≥йни складавс¤ з штабу (11 оф≥цер≥в, 82 нижн≥х чин≥в), 3 батальйон≥в (60 оф≥цер≥в, б≥льше 1800 нижн≥х чин≥в), 4 кулеметних рот (15 оф≥цер≥в, 480 нижн≥х чин≥в, 8 кулемет≥в), взводу п≥хотних гармат (оф≥цер, 24 нижн≥х чин≥в, 2 гармат), штурмовоњ роти (3 оф≥цери, 150 нижн≥х чин≥в), техн≥чноњ роти (3 оф≥цери, 120 нижн≥х чин≥в) ≥ скороченого бойового ≥ тилового обозу.

јналог≥чн≥ зм≥ни в≥дбулис¤ ≥ у склад≥ окремих стр≥лецьких ≥ г≥рськостр≥лецьких батальйон≥в.

ѕрапори вживалис¤ т≥льки регул¤рними полками ц≥сарськоњ арм≥њ ≥ гонведу. Ќепоправн≥ втрати цих символ≥в в≥йськових частин в перш≥ м≥с¤ц≥ в≥йни, привели до того, що "безпрапорн≥" частини були в≥дправлен≥ до полкових депо.

√≤–—№ ќ-—“–≤Ћ≈÷№ ≤ „ј—“»Ќ»


«важаючи на на¤вн≥сть на територ≥њ крањни обширних г≥рських район≥в, в тому числ≥ ≥ на кордонах з сум≥жними державами, в австро-угорськ≥й арм≥њ ще у мирний час надавалас¤ достатньо велика увага г≥рськ≥й п≥дготовц≥ в≥йськ. ќкр≥м спец≥альних г≥рськостр≥лецьких частин, г≥рську п≥дготовку проходили ≥ батальйони л≥н≥йноњ п≥хоти в пор¤дку черговост≥. ¬ роки в≥йни на¤вн≥сть запасу п≥дготовлених в≥йськових альп≥н≥ст≥в поставила австр≥йц≥в в значно б≥льш виг≥дн≥ умови в пор≥вн¤нн≥ з ворогом.

¬ частинах, що м≥стилис¤ по г≥рських районах, весь обоз був в'ючним, а кожний другий п≥хотний батальйон мав власну г≥рську артилер≥ю. “аку орган≥зац≥ю перед в≥йною мали 1-а, 18-а, 47-а, 50-а, 57-60-а, 72-а ≥ 89-а п≥хотн≥ див≥з≥њ.

” в≥йськовий час з'¤вилис¤ ще 20 особливих г≥рських п≥дрозд≥л≥в Ц альп≥йських рот (Hochgebirgs Companies), що складалис¤ з 3 взвод≥в, кулеметного в≥дд≥ленн¤, 4 розв≥дувальних в≥дд≥лень, 2 телефонних в≥дд≥лень та техн≥чного в≥дд≥ленн¤.

 р≥м того, ≥снували ще й роти г≥рських пров≥дник≥в (Bergfuhrer Companies) No. 1-13. Ќа ц≥ п≥дрозд≥ли ¤к в оборон≥, так ≥ в наступ≥ покладалис¤ важлив≥ задач≥, що вимагали спец≥альноњ п≥дготовки. ¬они мали, кр≥м звичайного спор¤дженн¤, альпенштоки, мотузки, альп≥нистськ≥ черевики ≥ т.п., а у м≥ру необх≥дност≥ також ≥ лиж≥.

¬ горах вони служили пров≥дниками ≥ розв≥дниками дл¤ л≥н≥йних в≥йськ (дл¤ цього звичайно призначалос¤ одне в≥дд≥ленн¤), вс≥л¤ко допомагаючи њм долати труднощ≥ високог≥р'¤. „асто така рота, або вид≥лений з њњ складу взвод, використовувалис¤ ¤к штурмовий п≥дрозд≥л. ¬клинившис¤ в оборону ворога (¤к правило, з використанн¤м свого спец≥ального спор¤дженн¤ ≥ альп≥н≥стських навик≥в) вони завдавали удару з неспод≥ваного напр¤му у фланг ≥ тил, полегшуючи атаку головним силам.

ѕом≥тну роль з≥грали г≥рськ≥ частини в розгром≥ ≥тал≥йськоњ арм≥њ п≥д  апоретто наприк≥нц≥ жовтн¤ 1917 р. ѕ≥сл¤ прориву фронту, вперед спр¤мувалис¤ див≥з≥¤ "≈дельвейс" та 22-а п≥хотна див≥з≥¤, а також н≥мецький "јльп≥йський корпус" (вюртемберзький г≥рськостр≥лецький батальйон) (” склад≥ вюртемберзького батальйону воював обер-лейтенант ≈рв≥н –оммель (майбутн≥й командуючий н≥мецького јфриканського корпусу у 1941-43 рр.), що отримав за усп≥шн≥ д≥њ в ц≥й операц≥њ чин кап≥тана та орден "Pour le Merite".), 1-й та 2-й баварськ≥ Їгерськ≥ полки, баварський лейб-п≥хотний полк).
« найб≥льшими зусилл¤ми австр≥йц≥ п≥д≥ймалис¤ на обривист≥ схили ≥ посл≥довно вибивали ворога з розташованих ¤русами шанц≥в, виконавши поставлену задачу вже п≥зно вноч≥. "÷е було надзвичайне дос¤гненн¤. ”сп≥ху могли добитис¤ тут т≥льки дуже в≥дважн≥ в≥йська, спец≥ал≥зован≥ в г≥рськ≥й в≥йн≥", Ц писав згодом генерал  раус.

‘ќ–ћ”¬јЌЌя ј¬—“–≤…—№ ќ√ќ ЋјЌƒ¬≈–”


ƒо початку ѕершоњ —в≥товоњ в≥йни јвстро-”горщина мала в розпор¤дженн≥ 37 ландверн≥ (резервн≥) полки, в ¤ких, ¤к ≥ в арм≥њ в ц≥лому, зустр≥чалис¤ представники вс≥х нац≥ональностей:
1-й (н≥мц≥), 2-й (н≥мц≥), 3-й (н≥мц≥, чехи, пол¤ки), 4-й (н≥мц≥), 5-й (≥тал≥йц≥, словенц≥), 6-й (н≥мц≥), 7-й (чехи, н≥мц≥), 8-й (чехи), 9-й (н≥мц≥, чехи), 10-й (н≥мц≥), 11-й (чехи, н≥мц≥), 12-й (чехи), 13-й (чехи, пол¤ки, н≥мц≥), 14-й -, 15-й -, 16-й (пол¤ки), 17-й (пол¤ки), 18-й (пол¤ки, украњнц≥), 19-й (пол¤ки, украњнц≥), 20-й (пол¤ки, украњнц≥), 21-й (н≥мц≥), 22-й (украњнц≥, румуни), 23-й (серби, хорвати), 24-й (н≥мц≥, чехи), 25-й (чехи, пол¤ки), 26-й (словенц≥), 27-й (словенц≥), 28-й (чехи), 29-й (чехи, н≥мц≥), 30-й (н≥мц≥, чехи), 31-й (пол¤ки, чехи), 32-й (пол¤ки), 33-й (украњнц≥), 34-й (пол¤ки, украњнц≥), 35-й (украњнц≥, пол¤ки), 36-й (украњнц≥, пол¤ки), 37-й (серби, пол¤ки, чехи, хорвати).

÷≥ полки були зведен≥ у в≥с≥м див≥з≥й:
13-у, 21-у, 22-у, 26-у, 43-у, 44-у, 45-у ≥ 46-у. ” в≥йськовий час з'¤вилис¤ ще дв≥ ландверн≥ див≥з≥њ: 54-а та 56-а.

” 1917 р. вс≥ ландверн≥ п≥хотн≥ полки були перейменован≥ у стр≥лецьк≥ (Schuetzen).

Ћандверн≥ частини “≥рольських стр≥льц≥в (3 полки), так зван≥ "народн≥ стр≥льц≥" (Landesschuetzen) в тому ж роц≥ були перейменован≥ в "ц≥сарських стр≥льц≥в" (Kaiserschuetzen).

‘ќ–ћ”¬јЌЌя ј¬—“–≤…—№ ќ√ќ ЋјЌƒЎ“”–ћ”


Ћандштурм (народне ополченн¤) на початку в≥йни сформував 19 полк≥в, в ход≥ бойових д≥й було укомплектовано ще 2 полки ≥ окрем≥ батальйони.
—початку планувалос¤ використовувати њх т≥льки дл¤ тиловоњ ≥ гарн≥зонноњ служби, в крайньому випадку дл¤ оборони своњх пров≥нц≥й, проте в ход≥ в≥йни вони все част≥ше одержували бойов≥ задач≥ нар≥вн≥ з л≥н≥йними частинами ландверу.
ѕри цьому, "ландштурмар≥" озброювалис¤ застар≥лим озброЇнн¤м, одержували вживане обмундируванн¤ застар≥лих зразк≥в, а ≥нод≥ не одержували н≥¤кого, ≥ лише нарукавна пов'¤зка державних кольор≥в позначала њх приналежн≥сть до збройних сил.

ƒо вересн¤ 1918 р. в строю було 15 полк≥в ландштурму, ≥ вс≥ вони знаходилис¤ на фронт≥. Ќац≥ональний склад полк≥в ландштурму був наступним:
1-й (н≥мц≥), 2-й (н≥мц≥), 6-й (н≥мц≥, чехи, пол¤ки), 9-й (н≥мц≥), 11-й (чехи, н≥мц≥), 13-й (чехи, пол¤ки, н≥мц≥), 16-й (пол¤ки), 22-й (украњнц≥, румуни), 23-й (серби, хорвати), 25-й (чехи, пол¤ки), 26-й (словенц≥), 27-й (словенц≥), 31-й (пол¤ки, украњнц≥), 32-й (пол¤ки, украњнц≥), 33-й (украњнц≥), 37-й (серби, хорвати), 39-й (чехи), 51-й (пол¤ки, н≥мц≥, чехи), 409-й (чехи, н≥мц≥).

Ќац≥ональний склад окремих батальйон≥в ландштурму був наступним:
10-й (н≥мц≥), 23-й (чехи), 29-й (зм≥шаний), 37-й (н≥мц≥, чехи), 38-й (н≥мц≥, чехи), 39-й (н≥мц≥, чехи), 40-й (н≥мц≥, чехи), 41-й (н≥мц≥, чехи), 42-й (н≥мц≥, чехи), 44-й (н≥мц≥, чехи, пол¤ки), 45-й (н≥мц≥, чехи, пол¤ки), 46-й (н≥мц≥, чехи, пол¤ки), 75-й (н≥мц≥), 148-й (пол¤ки, украњнц≥), 150-й (н≥мц≥), 151-й (н≥мц≥), 152-й (н≥мц≥), 153-й (н≥мц≥), 157-й (н≥мц≥), 158-й (пол¤ки), 159-й (н≥мц≥, чехи), 160-173-й (м≥шан≥), 174-й (н≥мц≥).

≤снували також р≥зн≥ окрем≥ м≥сцев≥ формуванн¤ м≥л≥ц≥йного типу.
ўо приводитьс¤ нижче список не можна вважати вичерпаним:
1-3-й  аринт≥йський добровольчий стр≥лецький батальйон
4-й ћарбурзький добровольчий стр≥лецький батальйон
6-й Ћайбахський добровольчий стр≥лецький батальйон
7-й “р≥Їстський добровольчий стр≥лецький батальйон
¬ерхнЇавстр≥йський добровольчий стр≥лецький нап≥вбатальйон
«альцбурзький добровольчий стр≥лецький батальйон, ЎтейЇрський добровольчий стр≥лецький батальйон
¬етеранський корпус –≥ва-јрко (1 рота)
јвстр≥йський в≥йськовий корпус (1 рота)
—тр≥лецький корпус "Deutschemaister" (1 рота)
47 “≥рольських та ¬оральберзьких стац≥онарних стр≥лецьких рот.

‘ќ–ћ”¬јЌЌя ”√ќ–—№ ќѓ ѕ≤’ќ“»


–езервна (ландвер ≥ гонвед н≥коли не були резервними частинами) угорська п≥хота (гонвед) що нал≥чувала перед в≥йною 28 полк≥в, у 1913 р. п≥ддалас¤ реорган≥зац≥њ, в ход≥ ¤коњ число полк≥в зросло до 32.
¬ ход≥ в≥йни њх число продовжувало рости, дос¤гнувши до 1916 р. 47, проте, внасл≥док бойових втрат у вересн≥ 1918 р. в на¤вност≥ ви¤вилос¤ т≥льки 44 полки. Ќомери зновсформованих полк≥в не продовжували р≥зну нумерац≥ю мирного часу, а починалис¤ з числа "300".

¬ ход≥ моб≥л≥зац≥њ 1914 р. полки гонведу були зведен≥ у 8 див≥з≥й:
20-у, 23-у, 37-у, 38-у, 39-у, 40-у, 41-у ≥, 42-у. ” в≥йськовий час з'¤вилис¤ 51-а, 64-а, 70-а, 74-а та 155-а п≥хотн≥ див≥з≥њ гонведу.

”горський ландштурм, на в≥дм≥ну в≥д австр≥йського, складавс¤ ¤к з п≥хотних, так ≥ з кавалер≥йських частин.

‘ќ–ћ”¬јЌЌя Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќќѓ ѕ≤’ќ“»


Ќов≥ нац≥ональн≥ формуванн¤ з'¤вилис¤ у склад≥ австро-угорськоњ арм≥њ п≥д час в≥йни зважаючи на брак живоњ сили (нац≥ональн≥ формуванн¤ створювалис¤ не через брак живоњ сили, а були такими ж добровольчими, ¤к ≥ згадан≥ вище. ¬с≥ створювалис¤ на п≥дстав≥ ц≥сарського патенту 1851 року.
ѕросто останн≥ були ще й нац≥ональними. ѕольськ≥ та украњнськ≥ частини почали створюватис¤ ще у 1914 роц≥ ≥ ¬≥йськове ћ≥н≥стерство планувало використовувати њх на нац≥ональних ворожих територ≥¤х дл¤ орган≥зац≥њ повстань м≥сцевого населенн¤. ѕершими виступили пол¤ки, але жител≥ —х≥дноњ ѕольщ≥ не надали њм належноњ п≥дтримки та лег≥онерам довелос¤ повернутис¤. ѕ≥сл¤ цього австр≥йський генштаб перегл¤нув плани використовуванн¤ польських формувань, перетворивши њх на звичайн≥ в≥йськов≥ частини).

–егул¤рна јлбанська м≥л≥ц≥¤ почала формуватис¤ у 1916 р., ≥ в результат≥ склала лег≥он з 9 батальйон≥в по 4 роти в кожному, причому весь оф≥церський склад був виключно з австро-угорц≥в. ќзброЇнн¤ дл¤ јлбанськоњ м≥л≥ц≥њ видавалос¤ трофейне, переважно ≥тал≥йське.

јналог≥чним чином були сформован≥ у склад≥ австро-угорськоњ арм≥њ польськ≥ та украњнськ≥ нац≥ональн≥ частини (—амост≥йних украњнських частин ≥снувало т≥льки дв≥ - Ћег≥он ”крањнських —≥чових —тр≥льц≥в (пот≥м 1-й полк ”крањнських —≥чових —тр≥льц≥в) ≥ √уцулський батальйон.
јле обмежена австр≥йц¤ми чисельн≥сть першого н≥коли не перевищувала 2,5 батальйон≥в, другого - роти.
180 колишн≥х с≥чових стр≥льц≥в добров≥льно записалис¤ в нього п≥сл¤ розгрому ”—— п≥д час "Ѕрусиловського прориву". √уцулський батальйон воював у склад≥ р≥зних з'Їднань, але н≥коли разом з –умунським.

ќƒЌќ—“–≤… ј¬—“–ќ-”√ќ–—№ ќѓ ѕ≤’ќ“»

¬≥йськовий одностр≥й австро-угорськоњ п≥хоти був досить екзотичним, в пор≥вн¤нн≥ з арм≥¤ми ≥нших крањн.
ѕ≥р'¤, манжети, кольоров≥ ком≥рц≥ та багато чого ≥ншого, викликають неаби-¤кий ≥нтерес, плюс до цього вс≥л¤к≥ традиц≥њ...

ѕо¤сний рем≥нь часто носили зсунувши пр¤жку до л≥вого боку. ÷ей звичай бере св≥й початок у XIX ст. ≥ обумовлений тим, що спереду на живот≥ тод≥ знаходилас¤ патронна сумка.
ћожливо тут було ≥ насл≥дуванн¤ оф≥церам: на цьому м≥сц≥ знаходилас¤ пр¤жка у оф≥церського по¤сного шарфа.

—талев≥ шоломи були введен≥ в австро-угорськ≥й арм≥њ в 1915 р. ¬важаЇтьс¤, що одним з вир≥шальних аргумент≥в в питанн≥ про њх ухваленн¤ на постачанн¤ в≥йськ послужив позитивний ефект, ¤кий давало застосуванн¤ сталевих накладок на драгунському шк≥р¤ному шолом≥.

—початку використовувалис¤ захоплен≥ у ≥тал≥йц≥в ≥ перефарбован≥ шоломи французькоњ системи јдр≥ана, а також отриман≥ в≥д союзник≥в н≥мецьк≥ шоломи. “≥льки у вересн≥ 1916 р. з Ќ≥меччини було отримано 15000 сталевих шолом≥в, а всього до 1918 р. Ц 416000 н≥мецьких шолом≥в зразка ћ.16.

ѕ≥зн≥ше на постачанн¤ був прийн¤тий зразок, розроблений в к≥нц≥ 1916 р. ф≥рмою "Metallwerke AG Bernsdorf". ‘ормою в≥н трохи в≥др≥зн¤вс¤ в≥д н≥мецького, але в центр≥ ковпака зверху був невеликий сферичний виступ, що прикривав вентил¤ц≥йний отв≥р.
ћасове виробництво цих шолом≥в, що отримали назву "Bernsdorfer", було налагоджено на початку 1917 р., в м≥с¤ць проводилос¤ близько 8000 штук, а всього прот¤гом в≥йни було виготовлене близько 140000 штук.

ќдночасно на австр≥йських заводах налагоджувалос¤ виробництво н≥мецьких шолом≥в типу ћ.16, за н≥мецькою технолог≥Їю ≥ з використанн¤м отриманих з Ќ≥меччини штамп≥в; м≥с¤чне виробництво дос¤гало 7000 штук.
÷≥ сталев≥ шоломи, зван≥ дл¤ в≥дм≥нност≥ в≥д "р≥дних" ћ.16 "nach deutschem Muster" (тобто "по н≥мецькому зразку"), розходилис¤ з прототипом незначними детал¤ми, зокрема, б≥льш широким застосуванн¤м ерзац-матер≥ал≥в у п≥дтулейному пристроњ.
¬сього њх було виготовлено 534000 шт.
(јвстр≥йський шолом модел≥ 1916 року в≥др≥зн¤вс¤ в≥д аналог≥чного н≥мецького рем≥нцем п≥дбор≥дд¤ з тканого матер≥алу, а не з шк≥ри, ≥ його кр≥пленн¤м, ¤ке було значно вищим н≥мецького ≥ знаходилос¤ практично п≥д п≥дшоломником. “ому н≥мецький ≥ австр≥йський шоломи ще можна розр≥знити по р≥вню заклепки. ¬ модел≥ 1917 року н≥мц≥ взагал≥ в≥дмовилис¤ в≥д нењ, зробивши рем≥нець п≥дбор≥дд¤ частиною п≥дшоломника).
Ќа кожний дес¤тий, знов виготовлений шолом покладавс¤ додатковий посилюючий начольник. Ўироко застосовувалис¤ р≥зноман≥тн≥ маскувальн≥ чохли, а зовн≥ австр≥йськ≥ шоломи в≥др≥зн¤лис¤ лише забарвленн¤м св≥тло-коричневого кол≥ру.

ќсобовий склад штурмових частин носив обмундируванн¤ своњх полк≥в, але њх легко можна було п≥знати по таких характерних детал¤х, ¤к шк≥р¤н≥ накол≥нники ≥ налок≥тники (д≥йсно, мундири штурмовик≥в обов'¤зково зм≥цнювалис¤ на л≥кт¤х ≥ кол≥нах, але переважно не шк≥рою, а сукном мундира), а також обов'¤зкова на¤вн≥сть сталевих шолом≥в.

ќбмундируванн¤ п≥хотних частин ландвера в мирний час складалос¤ з блузи с≥ро-блакитного кол≥ру ≥з зеленими погонами ≥ клапанами на ком≥р≥; кеп≥, панталон≥в ≥ шинел≥ с≥ро-синього кольору. ” в≥йськовий час вживалас¤ польова форма повн≥стю аналог≥чна форм≥ л≥н≥йноњ п≥хоти.
™диною деталлю, що дозвол¤Ї в≥др≥знити ландвериста в≥д п≥хотинц¤, були гудзики б≥лого металу з рельЇфним номером полку або батальйону, нанесеним арабськими цифрами.

ѕ≥хота гонведу у мирний час носила к≥вер, такий ¤к ≥ в л≥н≥йн≥й п≥хот≥ (т≥льки з угорським гербом), двобортний темно-син≥й мундир ≥ св≥тло-блакитного кол≥ру обт¤гуюч≥ штани угорського фасону. ƒаниною нац≥ональним традиц≥¤м був "угорський вузол" з червоного (у оф≥цер≥в - золотистого) шнура внизу кожного рукава (≥ на угорських штан¤х).
ќдностр≥й в≥йськового часу практично не в≥др≥зн¤лас¤ в≥д польовоњ однострою л≥н≥йноњ п≥хоти. Ќа прав≥й сторон≥ кеп≥ належало нашивати номер полку, але на практиц≥ це не завжди дотримувалос¤.

”крањнськ≥ лег≥онери носили загальноавстр≥йський п≥хотний одностр≥й, але р≥знилис¤ кеп≥. "ћазепинка" - кеп≥ з вир≥зом часто прикрашалас¤ жовто-блакитною кокардою.

јлбанська м≥л≥ц≥¤ обмундируванн¤м не в≥др≥зн¤лос¤ в≥д ≥ншоњ п≥хоти, але на кеп≥ носилас¤ кокарда нац≥ональних албанських кольор≥в (червоний ≥ чорний), а оф≥цери на ком≥р≥ мундира мали червоно-чорну окантовку.

ƒжерела ≥ л≥тература:

Ѕонч-Ѕруевич ћ. ѕотер¤ √алиции в 1915 г. ѕетроград, 1926.
–ождественский ћ. Ћуцкий прорыв. ћосква, 1938.
Muller. Kunter: Europaische Helme. Berlin. 1984.
ѕрорыв русского карпатского фронта у √орлицы-“арнова в 1915 г. ѕетербург, 1921.
Lucas J.S. Austro-Hungarian Infantry 1914-1918. 1973
Nowakowski T. Armia austro-wegierska. 1908-1918. Warszawa, 1992.
Rosignoli G. The Illustrated Encyclopedia of military insignia of the 20th century. London. 1997.
Muetter, Kunter. Europaeische Helme. Berlin, 1984.
Nowakowski T. Armia austro-wegerska 1908-1918. Warszawa, 1992.
Rosignoli G. The Illustrated Encyclopedia of military insignia of the 20th century. London, 1997.
La Gazette des Uniformes No. 148.
Militaria magazine No. 42 1989.

ћатер≥ал з - http://ah.milua.org/

Ќј √ќЋќ¬Ќ”


Хостинг от uCoz