Так і не дочекавшися надійної роботи від кулемета «Шкода», військо Австро-Угорщини прийняло кулемет системи німецького конструктора Андреаса Вільгельма Шварцлозе (Swarzlosе) з іншою схемою напіввільного затвора — мабуть, австрійських військових все ж таки більш приваблювали системи з нерухомим стволом та відносно невеликою кількістю деталей.    У 1906 р. Австро-Угорщина придбала право на виробництво кулеметів Шварцлозе на «Остерайхіше Вафенфабрік, Штейр» (або просто «Штейр»). Перші кулемети під 8-мм патрон «манліхер» потрапили до війська під позначенням М/05, у 1907 р. до озброєння прийняли дещо модернізований М/07.

Основу кулемета складали короб (ствільна коробка) з відкидною коробчатою кришкою і кожух ствола, сполучений з коробом різьбленням. Ствіл кріпився до короба секторними виступами казенної частини і клямкою. Ствіл був порівняно коротким — при вибраній схемі автоматики потрібно було зменшити тиск в канали ствола, а куля мала встигнути покинути ствіл до початку відмикання каналу ствола.
    Уповільнення відмикання в системі Шварцлозе здійснювалося відразу двома способами — опором пари шарнірно зчленованих важелів і перерозподілом енергії віддачі між двома частинами затвора.
Пара важелів — шатун, сполучений з масивним остовом затвора, і кривошип, пов'язаний з коробом, — знаходилася в передньому положенні поблизу мертвої точки. Ударний механізм включав ударник, ковзаючий в каналі остову затвора, надіту на хвіст ударника тарілку з гребенем і укріплену на тарілці кісточку.
    Після пострілу затвор під дією віддачі рухався назад, захоплюючи за собою шатун. Наявність деякого плеча між осями цапф шатуна у вертикальній площині викликала його поворот та обертання кривошипа біля його осі гойдання.
Розкладання важелів уповільнювало відхід затвора від казенника ствола. При цьому шатун своїм заднім коліном тиснув на гребінь тарілки, відводячи масивну тарілку й ударник назад щодо остову затвора — це прискорення ударника також відбирало у остову частину кінетичної енергії.
    Разом з тарілкою рухалася кісточка з шепталом — до того, що зачіпляє шептала з бойовим взводом верхнього гребеня затвора, після чого тарілка вже не могла присунутися до остову.
У такому вигляді рухома система доходила до крайньої задньої точки (довжина ходу затвора — 100 мм), після чого під дією гвинтової поворотно-бойової пружини йшла вперед.
    Остов затвора підхоплював черговий патрон, досилав його у патронник, важелі складалися, дещо гальмуючи затвор і пом'якшуючи удар у передній точці, не допускаючи відскоку затвора. Після замикання каналу ствола ударник залишався зведеним, а поворотно-бойова пружина підібраною.

Спусковий механізм складався із спускового важеля на потиличнику та спускової тяги. Неавтоматичний запобіжник в спусковому важелі не дозволяв йому зміститися вперед.
При натиску на важіль спускова тяга піднімала головку кісточки і повертала кісточку.
Шептало виходило з бойовим взводом затвору. Ударник йшов вперед і розбивав капсуль патрона. При натиснутому важелі спускова тяга залишалася в задньому положенні, і в наступному циклі автоматики відбувався постріл. Рукоять перезаряджання з правої сторони короба була жорстко посаджена на праву шийку кривошипа.

Живлення — від полотняної стрічка на 100 або 250 набоїв. Для полегшення заряджання стрічка забезпечувалася шкіряним наконечником. Знизу короба збирався подаючий механізм барабанного типу. Барабан ніс зубчатку для куль і гільз, втулка — колесо храпу.
Затвор, рухаючись назад, переднім нижнім гребенем тиснув на зуб колеса храпу і повертав його вліво. Барабан захоплював патрон і просував стрічку вліво. Витягувач остову затвора зсовував патрон за капелюшок гільзи назад, витягуючи його із стрічки і переводячи в канавку барабана, патрон повертався носиком кулі вгору і при подальшому обертанні барабана підіймався по направляючих скосах короба на лінію досилання. В цей час на зубчатку вставав наступний патрон. Поворот барабана проводився при русі назад і вперед.
Така система вимагала при заряджанні кулемета тричі повернути рукоятку перезарядження, щоб перший патрон опинився у патроннику. Витягання стріляної гільзи проводив підпружинений викидач остову затвора. Змонтований в пазу остову відбивач ковзав виступом по пазу короба, і упершися в задній край паза виступав за дзеркало затвора і виштовхував гільзу вліво.

Щоб ослабити зчеплення гільзи із стінками патронника і запобігти її розриву при витяганні, в конструкцію ввели механізм мастила («осалки») - патрон перед досиланням в патронник змазувався маслом. Механізм вмонтовувався в кришці короба й окрім масельнички включав насос, поршень якого приводився в дію правим гребенем остову затвора, — при русі вперед він всмоктував в шток поршня порцію масла, а при русі назад видавлював її на патрон. У 1912 р. кулемет модернізували: поліпшена конструкція верстата, підвищена надійність і технологічність виробництва, на праву шийку кривошипа наділи ролик для зниження тертя при обертанні, витягувач зробили знімним, поліпшили конструкцію верстата. Зовні модифікація М/07/12 відрізнялася верхньою гранню кришки короба, що служила як би продовженням лінії кожуха ствола.

Нескладний золотниковий механізм в кожусі регулював відведення пари залежно від кута піднесення ствола.
Приціл — секторний, з трикутним прорізом целика, барабаном, насіченим від 2 до 24 (від 200 до 2400 м), і пристроєм введення бічних поправок. Мушка кріпилася на кожусі. Довжина прицільної лінії — 686 мм.
Непоганою знахідкою були горизонтальні рукоятки управління на потиличнику.

Верстат — тринога з жорстко привареною до підстави задньої і шарнірно укріпленими передніми ногами, зв'язаними розтяжками. Висота лінії вогню регулювалася висуненням ніг.
У верхнє кубло підстави вставлявся укріплений на коробі кулемета конічний вертлюг. Механізм вертикального наведення включав два зубчаті сектори і шестерний редуктор з маховичком і затиском. Горизонтальне наведення здійснювалося за допомогою вертлюга і ползушки, що рухалася по горизонтальній дузі з обмежувачами розсіювання.
Ползушка з'єднувалася з кульовою п'ятою кулемета.
При досить великій масі верстат вигідно відрізнявся від ряду «однолітків» порівняно невеликими розмірами. На верстат міг кріпитися щит. Згодом верстату додали можливість зенітної стрільби — або на ноги кріпили подовжуючі труби, що дозволяли вести зенітний вогонь з положення з коліна, або верстат перекидали вперед, а на задню ногу, як на зенітну стійку, кріпили спеціальне кубло для вертлюга кулемета.

Полегшений «ручний варіант» кулемета М/07/12/16 ставився на сошку або легку треногу, отримав знімний плечовий упор, стрічка використовувалася на 100 патронів.

Як і більшість кулеметів тих років, «Шварцлозе» послужив в авіації. «Авіаційна модифікація» М/07/12/R16 мала повітряне охолоджування ствола, а для підвищення темпу стрільби — і додаткову буферну пружину в потиличнику.

До переваг системи крім порівняльної простоти відносилися невелика (166) кількість деталей, їх великі розміри і міцність. Це була перша успішно працююча в бойових умовах система кулемета з напіввільним затвором.
Явними недоліками можна вважати низьку балістику і необхідність «осалки патронів». З часом, втім, масельничку з конструкції М/07/12 виключили, а для додаткової затримки відмикання каналу ствола обважнювали затвор.

В Росії частина трофейних «Шварцлозе» була перероблена в майстернях Київського та Петербурзького артилерійських складів під російський патрон — це полегшувалося тим, що австрійські кулемети розраховувалися під патрон з виступаючою закраїною.

Кулемети «Шварцлозе» поставлялися як арміям союзних держав — Болгарії, Туреччини, Італії (поки вона не перейшла на сторону Антанти) - так і Греції, Сербії, Румунії, як трофеї потрапили й до Австралії. За ліцензією кулемет випускався в Нідерландах та Швеції, після розпаду Австро-Угорщини виявився на озброєнні в Угорщині та Чехословаччині — остання навіть впровадила 7,92-мм «Шварцлозе».

Марка М/07 «Шварцлозе»
Патрон 8x51 R «манліхер»
Вага «тіла» кулемета без набоїв, кг
19,9 Вага кулемета з водою та на верстаті, кг 42,0
Довжина тіла кулемета, мм 1066
Довжина ствола, мм 530
Наріз правий 4
Довжина ходу нарізу, мм 240
Початкова швидкість кулі, м/с 625
Прицільна дальність, мм 2000
Темп стрільби, постр./хв. 500
Бойова скорострільність, постр./хв 250
Місткість стрічки, набоїв 250
Тип верстата тринога
Вага верстата, кг 19,0
Висота лінії вогню, мм. 250-600
Кут верт. наведення, град. від-35 до+25
Кут горизонтального наведення, град. 35

Матеріал з - http://ah.milua.org/