До складу ветеринарної служби австро-угорської армії входили ветеринари та фахівці по підковці коней.

Ветеринарів вербували з числа випускників Вищої Ветеринарної школи у Відні та з ветеринарів резерву, що пройшли дійсну військову службу як однорічних добровільців. Всі корпуси ветеринарів, були організовані в особливу групу військових урядовців, що складалася з трьох підгруп: одна для регулярної армії та дві для австрійського й угорського ландверу.
    Ветеринари відносилися до кавалерії і тому, для забезпечення їх служби, до ветеринарного корпусу була прикомандирована значна кількість коней.
    Штат ветеринарного корпусу був розподілений між 3-м Відділом Військового Міністерства, штабами корпусів, Королівським Угорським міністерством оборони й Королівським Угорським інспекторатом кавалерії.

Ковалі окрім своїх основних функцій були зобов'язані допомагати ветеринарам. Ковалі, як і їх старші товариші, були розділені між регулярною армією та двома ландверами. Вони вербувалися з числа унтер-офіцерів та солдатів, прослуховували у Відні або Будапешті Курс фахівців по підкові коней при Вищій Ветеринарній школі.

Ця школа у Відні була призначена для навчання як цивільних, так й військових ветеринарів і професійній підготовці ковалів. Факультет очолював професор як ректор, а військове відділення – штаб-офіцер. Викладацький склад складався з професорів, урядовців, помічників й тощо. Головний ветеринарний курс начитувався 4 роки, а для ковалів – 3. Ще чотири тижні підготовки передбачалися для тих випускників, які далі вибрали військову службу.

В армії Австро-угорської імперії, як і в німецькій, ветеринари не відносилися до офіцерів технічних служб. Вони складали особливу категорію військових урядовців з власною специфічною табеллю рангів:

Oberstabstierarzt (підполковник)
Stabstierarzt (майор)
Militaerobertierarzt (капітан)
Militaertierarzt (обер-лейтенант)
Militaeruntertierarzt (лейтенант)
Militaertierаrztlichepraktikant (фенрих)

У 1914 році самим старшим офіцером у ветеринарному корпусі та єдиним його членом у званні підполковника був Oberstabstierarzt Йозеф Лоренц, працюючий у Військовому Міністерстві. До 1918 року вже 8 ветеринарам було привласнено це звання. Виходячи з ветеринарної табелі про ранги, можна припустити, що до складу кавалерійського полку входили один або два ветеринари, як і в полк польової артилерії.

Обмундирування ветеринарів складалося з чорного двобортного мундира з краповими (madder red) облямівками та жовтим приладовим металом. Сіро-сині штані мали червоні канти. Як головний убір використовувалася чорний капелюх-двокутець.