ќ–√јЌ≤«ј÷≤я “ј — Ћјƒ
Ќаступною п≥сл¤ п≥хоти за чисельн≥стю та за значенн¤м родом в≥йськ в австро-угорськ≥й арм≥њ вважалас¤ кавалер≥¤.
    “радиц≥йно њй в≥дводилас¤ важлива роль на пол≥ бою; кр≥м того, р≥зноман≥тна нар¤дна форма кавалерист≥в, - в≥дважних вершник≥в та красен≥в-чолов≥к≥в Ц була "в≥зиткою" арм≥њ двоЇдиноњ монарх≥њ.

—клад кавалер≥њ п≥д час 1-оњ —в≥товоњ в≥йни був наступним:
    15 драгунських полк≥в, 16 гусарських полк≥в, 11 уланських полк≥в, 6 ландверних (австр≥йських резервних) уланських полк≥в, 10 гонведних (угорських резервних) гусарських полк≥в, 1 к≥нний т≥рольський див≥з≥он "народних стр≥льц≥в", 1 к≥нний далматинський див≥з≥он "народних стр≥льц≥в" та 47 угорських кавалер≥йських ескадрон≥в ландштурму (ополченн¤).

« 1868 р. в≥дм≥нност≥ в орган≥зац≥њ р≥зних р≥зновид≥в кавалер≥њ були скасован≥, та за складом вс≥ полки стали однаковими, незважаючи на збереженн¤ традиц≥йних найменувань гусар, улан та драгун.
    –≥зниц¤ ви¤вл¤лас¤ т≥льки в обмундируванн≥, а також в нац≥ональному склад≥. ƒрагунськ≥ полки комплектувалис¤ переважно н≥мц¤ми та чехами, з додаванн¤м словак≥в чи словенц≥в; уланськ≥ - в основному складалис¤ з пол¤к≥в та украњнц≥в, а також чех≥в, серб≥в та хорват≥в; в гусарських полках служили майже виключно угорц≥, з невеликою к≥льк≥стю румун, серб≥в чи словак≥в.
    ¬иключенн¤м був лише 9-й драгунський полк, ¤кий б≥льш н≥ж на половину складавс¤ з румун; ≥нш≥ були пол¤ками та украњнц¤ми (так склалос¤ через те, що цей полк був Їдиним з драгунських, ¤кий формувавс¤ не на заход≥ ≥мпер≥њ, а на Ѕуковин≥).

 авалер≥йський полк за штатом мирного часу складавс¤ з штабу, 6 ескадрон≥в (в ескадрон≥ 117 ос≥б; 3 взводи), розд≥лених на два див≥з≥они, п≥он≥рний (саперний) взвод, взвод зв'¤зку (2 телеграфн≥ секц≥њ та 2 команди ацетиленових сигнальних л≥хтар≥в), а також обоз й запасний кадр. ¬сього в полку без запасного кадру нал≥чувалос¤ 37 оф≥цер≥в та 874 нижн≥х чин≥в.

Ўтаб включав 2 див≥з≥йн≥ штаби; в ньому були: командир полку (полковник), 2 командири див≥з≥он≥в (п≥дполковник та майор), полковий ад'ютант (обер-лейтенант), командир п≥он≥рного взводу (обер-лейтенант), оф≥цер пров≥антськоњ служби (обер-лейтенант), 3 л≥кар≥, оф≥цер казначейськоњ служби (кап≥тан або обер-лейтенант), ур¤довець ветеринарноњ служби, 2 вахм≥стри, 2 телеграф≥сти (старш≥ унтер-оф≥цери), 2 сан≥тари, 2 капрали казначейськоњ служби, фельдфебель, полковий сурмач, 2 сурмач≥ див≥з≥он≥в, збройовий майстер та 10 денщик≥в.
    ¬сього: 10 оф≥цер≥в, в≥йськовий ур¤довець, 23 нижн≥ чини.

ѕ≥он≥рн≥ взводи кавалер≥йських полк≥в, кр≥м ≥ншого спец≥ального спор¤дженн¤, мали на озброЇнн≥ легк≥ понтони дл¤ переправи через невелик≥ р≥чки, а у 6-му драгунському, 1-му, 2-му, та 16-му гусарських, 3-му та 7-му уланських полках вони були навчен≥ ≥ оснащен≥ дл¤ форсуванн¤ б≥льш серйозних водних перешкод.

ѕо категор≥¤х особовий склад ескадрон≥в д≥ливс¤ таким чином. ќф≥цери:
    6 ротм≥стр≥в 1-го класу, 4 ротм≥стри 2-го класу, 8 обер-лейтенант≥в, 9 лейтенант≥в; к≥нн≥ нижн≥ чини: кадет - заступник оф≥цера, 12 вахм≥стр≥в, 24 старш≥ унтер-оф≥цери, 72 капрали, 6 ескадронних сурмач≥в, 24 Їфрейтори, 732 драгуни (улани або гусари); п≥ш≥ нижн≥ чини: 6 унтер-оф≥цер≥в казначейськоњ служби, 78 драгун≥в (улан≥в чи гусар≥в), 30 денщик≥в, 6 коновал≥в, 6 шорник≥в. ¬сього: 27 оф≥цер≥в та 851 нижн≥х чин≥в.

«апасний кадр: ротм≥стр 1-го класу, обер-лейтенант, 2 лейтенанти, вахм≥стр, старший унтер-оф≥цер; п≥ш≥ нижн≥ чини: унтер-оф≥цер казначейськоњ служби, 3 капрали, 2 Їфрейтори, 11 драгун≥в (улан≥в, гусар≥в), 4 денщики. ¬сього: 4 оф≥цери та 23 нижн≥ чини.

¬ мирний час кавалер≥¤ орган≥зац≥йно п≥дкор¤лас¤ командуванню територ≥альних корпус≥в. «'Їднанн¤ формувалис¤ р≥зноман≥тного складу, залежно в≥д к≥лькост≥ кавалер≥йських частин, що дислокувалис¤ на дан≥й територ≥њ, ¤ке, в свою чергу, залежало в≥д характеру театру в≥йськових д≥й й передбачуваност≥ ворога. ¬сього до початку в≥йни було 9 кавалер≥йських див≥з≥й ( 1-2 бригади), 9 окремих бригад ( 1-3 полки) та 3 окрем≥ полки.

ѕо моб≥л≥зац≥њ кавалер≥¤ зводилас¤ в 11 див≥з≥й. ƒл¤ прикритт¤ моб≥л≥зац≥њ решти арм≥њ, вони мали розгортатис¤ вздовж кордону. «вичайно див≥з≥¤ складалас¤ з 4 полк≥в (24 ескадрони, близько 3600 ос≥б) та к≥нно-артилер≥йського див≥з≥ону з 3 батарей (у ландверних та гонведних див≥з≥¤х була т≥льки 1 батаре¤), а також сан≥тарного загону, мостовоњ колони, колони з боЇприпасами та обозноњ колони.

ѕередбачувалось також на див≥з≥ю мати дв≥ кулеметн≥ команди (всього 4 кулемети при 3 оф≥церах та 57 нижн≥х чинах), але у багатьох див≥з≥¤х до початку в≥йни була т≥льки одна двокулеметна команда. ¬ кращ≥й ситуац≥њ опинилис¤ ландверн≥ та гонведн≥ кавалер≥йськ≥ див≥з≥њ, в кожн≥й з ¤ких було по одн≥й кулеметн≥й команд≥ на бригаду. Ќа озброЇнн≥ у кавалер≥њ були кулемети "Schwarzlose M.07" або M.07/12. «апас патрон≥в у 5000 одиниць дл¤ кожноњ команди перевозивс¤ на 4 в'ючних кон¤х, а ще 60000 - на возах колони з боЇприпасами. «годом, в ход≥ в≥йни, к≥льк≥сть кулемет≥в поступово доводилас¤ до 4 на полк й б≥льше.

¬ищеназван≥ 5-й та 14-й драгунськ≥, 2-й, 5-й, 8-й та 15-й гусарськ≥, 4-й та 10-й гонведн≥ гусарськ≥ полки та вс≥ 6 ландверних уланських полк≥в не потрапл¤ли до складу див≥з≥й в≥йськового часу, а розпод≥л¤лис¤ ¤к див≥з≥йна к≥ннота по п≥хотних з'Їднанн¤х (за звичай, по 2 ескадрони на п≥хотну див≥з≥ю) й призначалис¤ дл¤ виконанн¤ функц≥й к≥нних розв≥дник≥в та ординарц≥в, патрулюванн¤ м≥сцевост≥, охорони штабу див≥з≥њ, а також несен¤ в≥йськово-пол≥ц≥йноњ служби. ” м≥ру потреби дл¤ цього прит¤гувалис¤ по 1-2 ескадрони в≥д ≥нших полк≥в, що входили до складу кавалер≥йських див≥з≥й.  р≥м того, ще у мирний час к≥нний взвод прикомандировувавс¤ до штабу корпусу. ” в≥йськовий час ц¤ практика розповсюдилас¤ ≥ на штаби арм≥й.

 ≥нн≥ т≥рольськ≥ та далматинськ≥ "народн≥ стр≥льц≥" були ландверними (резервними) формуванн¤ми. “≥рольський див≥з≥он перебував на 58% з н≥мц≥в та на 38% з ≥тал≥йц≥в, а далматинський мав в своњх лавах 82% серб≥в та хорват≥в. —труктурно див≥з≥они "народних стр≥льц≥в" в≥др≥зн¤лис¤ в≥д л≥н≥йноњ кавалер≥њ тим, що взводи зв'¤зку складалис¤ т≥льки з телеграфних секц≥й; загони ацетиленових сигнальних л≥хтар≥в були в≥дсутн≥. —тр≥лки додавалис¤ г≥рським п≥хотним бригадам з розрахунку по взводу на бригаду. ¬ ход≥ в≥йни дл¤ ц≥Їњ мети повзводно використовувалис¤ також 5-й та 12-й уланськ≥ полки.

≈скадрони ландштурму (ополченн¤) формувалис¤ т≥льки у в≥йськовий час дл¤ допом≥жноњ служби в тилу.

“аким чином, загальна чисельн≥сть регул¤рноњ кавалер≥њ у в≥йськовий час мала скласти близько 52000 вершник≥в, в тому числ≥ близько 40000 у склад≥ кавалер≥йських див≥з≥й.

ќ«Ѕ–ќ™ЌЌя “ј —ѕќ–яƒ∆≈ЌЌя
Ќезалежно в≥д найменуванн¤, вс≥ кавалер≥йськ≥ полки до початку в≥йни мали однакове озброЇнн¤ й тактику д≥й на пол≥ бою.  ожний стройовий кавалерист озброювавс¤ шаблею ћ.1869 та караб≥ном "Mannlicher M.1895" або M.1890 ≥з запасом набоњв 30 штук у торбинках на по¤с≥, ще 50 набоњв знаходилис¤ в с≥дельних саквах. Ѕагнет до караб≥на не вживавс¤, хоча без нього солдат у п≥шому стан≥ ви¤вл¤вс¤ озброЇним слабк≥ше, н≥ж його найв≥рог≥дн≥ший супротивник - кавалерист рос≥йськоњ ≥мператорськоњ арм≥њ.

”нтер-оф≥цери (окр≥м 4 молодших по терм≥ну служби капрал≥в в кожному ескадрон≥) зам≥сть караб≥н≥в озброювалис¤ п≥столетами або револьверами одн≥Їњ з трьох що сто¤ли на озброЇнн≥ систем: кавалер≥йський револьвер системи "Rast & Gasser M". 1870/74 та його модиф≥кац≥¤ ћ.1898, автоматичн≥ п≥столети "Roth-Steyr M.07 або "Steyr" M.12". “аке ж озброЇнн¤ мали к≥нн≥ нижн≥ чини полкового штабу (за вин¤тком капрал≥в казначейськоњ служби, збройових майстр≥в, шорник≥в й коновал≥в, ¤кими вживалис¤ кр≥си), а також двоЇ солдат≥в взводу зв'¤зку.

 обура з револьвером або п≥столетом носилас¤ на боку справа, на ремен≥ шириною 4 см через л≥ве плече; рем≥нь мав пр¤жку дл¤ регулюванн¤ довжини, а в нижн≥й, пришитоњ до кобури, частини - петл≥, через ¤к≥ просмикувавс¤ по¤сний рем≥нь. ƒо цього виду зброњ вживавс¤ чорний шерст¤ний складений удв≥ч≥ шнур, одним к≥нцем над≥тий у вигл¤д≥ петл≥ на ком≥р мундира, а на ≥ншому гачок, що мав, пружинну кл¤мку, ¤кою ч≥пл¤вс¤ до к≥льц¤ або спец≥ального паза на руко¤тц≥ зброњ. ƒо 11-мм револьверу "Rast & Gasser" вживалис¤ дв≥ набойн≥ торбинки з шк≥р¤ними кублами всередин≥, в ¤к≥ вставл¤лос¤ по 15 набоњв. ѕ≥столетна кобура мала спец≥альну кишеню, в ¤к≥й пом≥щалос¤ до 30 запасних патрон≥в в обоймах. ѕо¤сний рем≥нь з одношпеньковою пр¤жкою мав довжину 110 см. та ширину 5,3 см.

 авалер≥йська шабл¤ ћ.1869 вживалас¤ вс≥ма чинами кавалер≥йського полку, п≥шим та к≥нним, кр≥м сан≥тар≥в та обозних, ¤к≥, кр≥м вогнепальноњ зброњ, озброювалис¤ саперними т≥саками.
    Ўабл¤ мала клинок з пом≥рним вигином завдовжки близько 84 см, вширшки б≥л¤ ефеса 3,7 см та товщиною близько 9 мм (¬ музейних ≥ приватних колекц≥¤х зустр≥чаютьс¤ зразки р≥зноњ довжини, ≥нод≥ с¤гають 100 см.). Ќа в≥дстан≥ 25 см в≥д в≥стр¤ клинок мав двоб≥чне заточуванн¤, ближче до ефесу - одноб≥чне. ѕ≥хви були сталевими пол≥рованими. ¬ага шабл≥ разом з п≥хвами складала близько 2 кг.

¬ к≥нному строњ шабл¤ звичайно прист≥балас¤ до с≥дла з л≥вого боку, що спрощувало д≥њ кавалериста при сп≥шуванн≥ й веденн≥ бою в п≥шому строњ, а кр≥с знаходивс¤ в положенн≥ "за спину" через л≥ве плече, тому антабки дл¤ рушничного ремен¤ знаходилис¤ з л≥вого боку лож≥.  р≥м того, спец≥альним рем≥нцем караб≥н додатково ф≥ксувавс¤ за шийку прикладу до по¤сного ремен¤, що запоб≥гало його перем≥щенн¤м на швидких аллюрах. Ќабойн≥ торбини прийн¤то було носити не збоку, а спереду на живот≥, в зв'¤зку, з чим пр¤жка по¤сного ремен¤, ¤к правило, зсовувалас¤ на л≥вий б≥к.

¬ пох≥дних умовах носили також фл¤гу (м≥стк≥сть - близько 0,5 л), звичайно на ремен≥ через праве плече. ƒо початку в≥йни був введений зразок з емальованого металу, але зустр≥чавс¤ ще ≥ старий зразок - ≥з зеленого скла в чохл≥ з б≥лоњ вовни.

” в≥йськовий час, у зв'¤зку ≥з специф≥кою бойових д≥й, кавалеристи поступово звикали, нав≥ть д≥ючи верхи, спод≥ватис¤ головним чином на вогнепальну зброю, тому в бойов≥й обстановц≥ караб≥н част≥ше за все знаходивс¤ в положенн≥ "на руку" (вертикально в прав≥й руц≥, потиличник прикладу на правому стегн≥).
    ќск≥льки кавалеристам все част≥ше доводилос¤ д≥¤ти у п≥шому стан≥, ношений запас набоњв часто ви¤вл¤вс¤ недостатн≥м, тому к≥льк≥сть по¤сних набойних торбинок прагнули зб≥льшити, а кр≥м того, незабаром став застосовуватис¤ спец≥альний плечовий рем≥нь, на ¤кий над¤гали додатково 2-3 набойн≥ торби, так, щоб вони знаходилис¤ на середин≥ грудей.

 ≤Ќ—№ »… — Ћјƒ та —ѕќ–яƒ∆≈ЌЌя
”р¤д докладав вс≥ зусилл¤ до постачанн¤ кавалер≥њ ¤кнайкращим к≥нним складом, велика частина ¤кого поступала, зрозум≥ло, з ”горщини. ѕеред в≥йною кавалер≥йський к≥нь повинен був мати в≥к 5-7 рок≥в при зр≥ст≥ 155-163 см; на в≥дм≥ну в≥д ≥нших крањн, кол≥р не регламентувавс¤.

ќстанн≥й зразок кавалер≥йського с≥дла поступив на озброЇнн¤ у 1883 р. ќголов'Ї та вс≥ шк≥р¤н≥ детал≥ виготовл¤лис¤ з лощеноњ шк≥ри, пр¤жки, к≥льц¤ й ≥нш≥ металев≥ детал≥ були з оцинкованого зал≥за. ” оф≥церських коней пр¤жки й к≥льц¤ оголов'¤ були з латун≥, зал≥зн≥ детал≥ с≥дла пол≥рован≥.

Ќеобх≥дн≥ у поход≥ предмети, запасн≥ набоњ й особист≥ реч≥ кавалерист перевозив у двох саквах, що мали вид пр¤мокутних (35x21 см) шк≥р¤них коробок з кришками. “орби пом≥щалис¤ спереду с≥дла, а позаду приторочувавс¤ згорнутий в скатку плащ та сакви дл¤ в≥вса, тут же мали знаходитис¤ с≥тки з с≥ном.

ƒоречно зауважити, що великий вих≥д з ладу к≥нського складу у перш≥ м≥с¤ц≥ бойових д≥й приписуЇтьс¤, кр≥м ≥нших чинник≥в, невдалому зразку с≥дла та поганому його пригону (до 80% втрат в кон¤х може бути враховано з цього приводу).

ќƒЌќ—“–≤…
¬ 1869 р. одностр≥й та спор¤дженн¤ кавалер≥йських частин австр≥йськоњ арм≥њ були значно спрощен≥ й ун≥ф≥кован≥. “ак, були введен≥ Їдин≥ дл¤ вс≥Їњ кавалер≥њ крапов≥ брюки дл¤ верховоњ њзди, кеп≥ дл¤ польовоњ служби (фуражний кашкет) того ж кольору, чорн≥ чоботи з≥ шпорами, кавово-коричнева кавалер≥йська шинель (пальто), через св≥й в≥льний кр≥й часто ≥менована також плащем. ƒо 1914 р. ц≥ предмети, що доказали на справ≥ свою практичн≥сть, залишалис¤ на постачанн≥.

Ўинель ћ. 1881 була двобортною (2x6 металевих гудзик≥в), мала позаду розр≥з ≥ застебнутий на один гудзик хл¤стик з двох частин.  апюшон був до цього часу в≥дм≥нений, зате на рукавах з'¤вивс¤ обшлаг. ƒосить широкий в≥дкладний ком≥р прикрашавс¤ петлиц¤ми з приладового сукна. ѕри нос≥нн≥ шинел≥ в п≥шому строњ, ¤кщо шабл¤ не залишалас¤ на с≥дл≥, то знаходилас¤ п≥д од¤гом, а ефес виставл¤вс¤ назовн≥ через прор≥з л≥воњ кишен≥.

ќкр≥м шинелей, вс≥ австро-угорськ≥ кавалеристи мали додатково ще один р≥зновид верхнього од¤гу, аналог≥чний гусарському ментику. ÷е були куртки на хутр≥ (¤к правило, вживалас¤ овчина), ¤к≥ вони носили, дивл¤чись по сезону, над≥тими в рукави, або внакидку. ƒетал≥ крою й обробки в≥др≥зн¤лис¤ зг≥дно сталим у кожному з вид≥в кавалер≥њ традиц≥¤м, мова про це йти буде нижче.

‘уражний кашкет мав кр≥й, аналог≥чний п≥хотному кеп≥, але козирок, на в≥дм≥ну в≥д нього, виготовл¤вс¤ не з шк≥ри, а з двох шар≥в того ж крапового сукна що ≥ сам кашкет. «вичайно в≥н був складений й притиснутий до передньоњ частини кашкета застебнутим на гудзики одворотом, ≥ переводивс¤ в "робоче положенн¤" т≥льки у раз≥ потреби. ¬ складеному вигл¤д≥ цей капелюх був схожий на сучасн≥ п≥лотки. …ого належало вживати зам≥сть парадного головного убору зовн≥ строю, а також - на зан¤тт¤х у склад≥ ескадрону.

Ѕрюки були досить в≥льними вище за кол≥но й обл¤гаючими нижче його, дл¤ зручного нос≥нн¤ з високими чоб≥тьми. Ќа передн≥й частин≥ стегон знаходилис¤ горизонтально прор≥зан≥ кишен≥ без клапан≥в, що заст≥балис¤ на к≥ст¤н≥ гудзики.

–азом з парадними брюками вживалис¤ також повс¤кденн≥, ¤к≥ мали на с≥днич≥й частин≥ обшивку з т≥Їњ ж тканини.

ƒл¤ заощадженн¤ мундир≥в на госпроботах ≥ в стайн≥ носили робочий од¤г - вл≥тку з полотна, в решт≥ часу - кавалер≥йську блузу ћ.1869, схожу на п≥хотну, але без погон.

Ћог≥чним продовженн¤м ун≥ф≥кац≥њ повинно було стати введенн¤ дл¤ в≥йськового часу одноман≥тного однострою захисного кольору, ¤к це ≥ в≥дбулос¤ на початку XX ст. в јнгл≥њ, –ос≥њ, Ќ≥меччин≥, та ≥нших крањнах. ѕроте, цього не трапилос¤, оск≥льки генерал-≥нспектор кавалер≥њ Ѕрудерман не вважав такий вид однострою необх≥дним дл¤ свого роду в≥йськ.
    “аким чином, у 1914 р. кавалер≥¤ австро-угорськоњ ≥мпер≥њ вз¤ла участь у перших битвах в≥йни в традиц≥йному одностроњ ¤скравих кольор≥в, будучи чудовою м≥шенню дл¤ ворожих стр≥льц≥в. “≥льки в'ючн≥ кулеметн≥ команди у 1908 р., разом з п≥хотою, отримали захисну форму с≥рого кольору.

«вичайно в≥дмова в≥д введенн¤ захисноњ форми розц≥нюЇтьс¤ ¤к показник в≥дсталост≥ вищого в≥йськового кер≥вництва ≥мпер≥њ, його прихильност≥ традиц≥¤м нав≥ть всупереч здоровому глузду. Ќасправд≥ причини складн≥ше, ≥ знаходилис¤ вони, ¤к не дивно, у царин≥ оперативно-тактичн≥й. ћаючи ¤к найв≥рог≥дн≥шого супротивника у майбутн≥й в≥йн≥ –ос≥ю, командуванн¤ збройних сил јвстро-”горщини припускало, що з початком в≥йськових д≥й численна та добре п≥дготовлена рос≥йська к≥ннота "хлине" на територ≥ю крањни, зм≥таючи все на своЇму шл¤ху. (це твердженн¤ Ї повною ≥нсинуац≥Їю автора джерела, оск≥льки вс≥ велик≥ Ївропейськ≥ арм≥њ, виход¤чи з досв≥ду франко-пруськоњ в≥йни, були ор≥Їнтован≥ на наступальн≥ в≥йськов≥ д≥њ й не припускали прориву великих мас супротивника на свою територ≥ю).

ѕќЋ » ј¬—“–ќ-”√ќ–—№ ќѓ  ј¬јЋ≈–≤ѓ

ƒрагунськ≥ полки
Ќомер та назва полку (почесний шеф) ::  ол≥р ком≥ра та обшлага мундира :: √удзики
1-й ÷≥сар¤ ‘ранца :: темно-червоний :: б≥л≥
2-й Ѕарона ѕаара :: чорний :: б≥л≥
3-й  орол¤ ‘ридр≥ха јвгуста :: темно-червоний :: жовт≥
4-й ≤мператора ‘ердинанда :: трав'¤нисто-зелений :: б≥л≥
5-й ÷ар¤ ћиколи I :: "ц≥сарський жовтий" :: б≥л≥
6-й √ерцога ‘р≥др≥ха-‘ранца IV :: чорний :: жовт≥
7-й √ерцога Ћотаринзького :: с≥рчисто-жовтий :: б≥л≥
8-й  н¤з¤ ћонтекуккол≥ :: ¤скраво-червоний :: жовт≥
9-й ≈рцгерцога јльбрехта :: трав'¤нисто-зелений :: жовт≥
10-й  н¤з¤ Ћ≥хтенштейну :: с≥рчисто-жовтий :: жовт≥
11-й …ого ¬еличн≥сть :: ¤скраво-червоний :: б≥л≥
12-й ¬еликого  н¤з¤ ћиколи :: "ц≥сарський жовтий" :: жовт≥
13-й  н¤з¤ ™вгена —авойського :: краповий :: б≥л≥
14-й  н¤з¤ ¬≥нд≥шгрец :: краповий :: жовт≥
15-й ≈рцгерцога …осипа :: б≥лий :: жовт≥

ƒив≥з≥они  ≥нних "Ќародних стр≥льц≥в"
“≥рольськ≥ к≥нн≥ стр≥льц≥ :: трав'¤нисто-зелений :: б≥л≥
ƒалматинськ≥ к≥нн≥ стр≥льц≥ :: трав'¤нисто-зелений :: б≥л≥

”ланськ≥ полки
Ќомер та назва полку (почесний шеф) ::  ол≥р капелюха :: √удзики
1-й √енерала Ѕрудерманна :: "ц≥сарський жовтий" :: жовт≥
2-й  н¤з¤ Ўварценберга ::темно-зелений :: жовт≥
3-й ≈рцгерцога  арла :: краповий :: жовт≥
4-й …ого ¬еличн≥сть :: б≥лий :: жовт≥
5-й ÷ар¤ ћиколи II :: св≥тло-син≥й :: жовт≥
6-й ÷≥сар¤ …осипа II :: "ц≥сарський жовтий" :: б≥л≥
7-й ≈рцгерцога ‘ранца-‘ердинанда :: темно-зелений :: б≥л≥
8-й Ѕарона јуерсперга :: краповий :: б≥л≥
11-й ÷ар¤ ќлександра II :: вишневий :: б≥л≥
12-й Ѕарона ’ун :: темно-син≥й :: жовт≥
13-й √енерала Ѕем-≈рмол≥ :: темно-син≥й :: б≥л≥
Ћандверн≥ полки NN. 1 - 6 :: краповий :: б≥л≥ з номером

√усарськ≥ полки
Ќомер ≥ назва (почесний шеф)  ол≥р к≥вера ::  ол≥р доламана ::  ол≥р ментика :: √удзики
1-й …ого ¬еличн≥сть :: темно-син≥й :: темно-син≥й :: жовт≥
2-й  орол¤ ѕруського ‘ридр≥ха-Ћеопольда :: б≥лий :: св≥тло-син≥й :: жовт≥
3-й Ѕарона фон ’ад≥к :: б≥лий :: темно-син≥й :: жовт≥
4-й  орол¤ јртура :: краповий :: св≥тло-син≥й :: б≥л≥
5-й  н¤з¤ –адецького :: краповий :: темно-син≥й :: б≥л≥
6-й  орол¤ ¬≥ртемберзького ¬≥льгельма II :: попел¤сто-с≥рий :: св≥тло-син≥й :: жовт≥
7-й ≤мператора ¬≥льгельма II :: св≥тло-син≥й :: св≥тло-син≥й :: б≥л≥
8-й √енерала “ерщанського :: краповий :: темно-син≥й :: жовт≥
9-й Ѕарона ЌадашдуЇва :: б≥лий :: темно-син≥й :: б≥л≥
10-й  орол¤ ѕруського ‘ридр≥ха-¬≥льгельма III :: св≥тло-син≥й :: св≥тло-син≥й :: жовт≥
11-й  орол¤ Ѕолгарського ‘ердинанда I :: попел¤сто-с≥рий :: темно-син≥й :: б≥л≥
12-й :: б≥лий :: св≥тло-син≥й :: б≥л≥
13-й кронпринца н≥мецького ¬≥льгельма :: темно-син≥й :: темно-син≥й :: б≥л≥
14-й √енерала  олоссварова :: краповий :: св≥тло-син≥й :: жовт≥
15-й ≈рцгерцога ‘ранца-—альватора :: попел¤сто-с≥рий :: темно-син≥й :: жовт≥
16-й Ѕарона ≤кськюль-√юлленбанд :: попел¤сто-с≥рий :: св≥тло-син≥й :: б≥л≥
1-й гонведний полк :: попел¤сто-с≥рий :: темно-син≥й :: жовт≥
2-й гонведний полк :: св≥тло-син≥й :: темно-син≥й :: жовт≥
3-й гонведний полк :: б≥лий :: темно-син≥й :: жовт≥
4-й гонведний полк :: чорний :: темно-син≥й :: жовт≥
5-й гонведний полк :: краповий :: темно-син≥й :: жовт≥
6-й гонведний полк :: темно-син≥й :: темно-син≥й :: жовт≥
7-й гонведний полк :: темно-зелений :: темно-син≥й :: жовт≥
8-й гонведний полк :: краповий :: темно-син≥й :: жовт≥
9-й гонведний полк :: краповий :: темно-син≥й :: жовт≥
10-й гонведний полк :: краповий :: темно-син≥й :: жовт≥

ƒл¤ протид≥њ цьому, австр≥йська кавалер≥¤ з початком в≥йни мала розвернутис¤ вздовж кордону дл¤ прикритт¤ моб≥л≥зац≥њ, а пот≥м попереджуючими ударами зустр≥ти ворога, розбити його й, за спри¤тливих умов, вторгнутис¤ на ворожу територ≥ю.  авалер≥¤ мала д≥¤ти виключно в к≥нних лавах, значними масами ≥ н≥ про ¤ке маскуванн¤ або тривалу вогн¤ну д≥ю на ворога при так≥й тактиц≥ мови йти не могло.
     р≥м того, передбачалос¤, що майбутн¤ в≥йна не може бути тривалою та зак≥нчитис¤ прот¤гом дек≥лькох м≥с¤ц≥в.

ѕоЇднанн¤ вс≥х цих чинник≥в породило впевнен≥сть, що к≥ннота маЇ бути готова переважно до кавалер≥йських сутичок в з≥мкнутих лавах, чому ≥ прид≥л¤лос¤ б≥льш всього уваги на маневрах р≥зних р≥вн≥в. Ќе останню роль грала ≥ можлив≥сть блиснути ¤скравим видовищем перед спостер≥гаючими за маневрами гост¤ми та кер≥вництвом. «розум≥ло, при такому використовуванн≥ цього роду в≥йськ, захисне обмундируванн¤ було майже даремне, зате красивий традиц≥йний одностр≥й п≥дтримував "кавалер≥йський дух".

™диною поступкою вимогам часу можна вважати введенн¤ у 1910-1911 рр. нового зразка кавалер≥йськоњ блузи, по крою под≥бноњ п≥хотноњ, але без погон (описувана блуза спочатку призначалас¤ т≥льки дл¤ оф≥цер≥в та старших (надстрокових) унтер-оф≥цер≥в).
    ¬се част≥ше вона зам≥нювала мундир на зан¤тт¤х та маневрах. ѕроте вона була не захисного, а ¤к ≥ ран≥ше синього кольору (з с≥рого сукна њњ почали шити вже в ход≥ в≥йни).

“аким чином, вийшло, що австро-угорська кавалер≥¤ вступила в першу велику в≥йну XX ст. в обмундируванн≥ минулого стол≥тт¤.

Ўолом унтер-оф≥цер≥в в≥др≥зн¤лас¤ тим, що п≥дстава, на ¤к≥й греб≥нь кр≥пивс¤ до ковпака, збер≥гала кол≥р латун≥, на в≥дм≥ну в≥д р¤дових, у ¤ких ц¤ деталь покривалас¤ чорним лаком разом з ковпаком.

” оф≥церськоњ шоломи вс≥ латунн≥ детал≥ були позолоченими; обробка також в≥др≥зн¤лас¤ б≥льшою декоративн≥стю: на позолочених б≥чних поверхн¤х гребен¤ шолому зображалас¤ сцена боротьби лева ≥з зм≥Їю, фестони луски п≥дбор≥дд¤ штампувалис¤ у вигл¤д≥ лаврового лист¤, а розетки, ¤кими вона прикр≥пл¤лас¤ до шолома, несли зображенн¤ левових гол≥в.

ƒрагунський мундир по крою був схожий з п≥хотним, також заст≥бавс¤ на 6 гладких гудзик≥в, але не мав погон (≥ плечових вал≥в). Ќа л≥ве плече пришивавс¤ складений вдв≥ч≥ жовто-чорний шерст¤ний шнур, застебнутий на малий гудзик, пришитий у 1,5 см в≥д шва ком≥ра. Ўнур призначавс¤ дл¤ утриманн¤ плечового ремен¤ кобури. ѕозаду, на тал≥њ, пришивалис¤ два гудзики.

ѕолковими в≥дм≥нност¤ми, так само ¤к ≥ в п≥хот≥, служили приладовий кол≥р ком≥ра та обшлага, а також приладовий метал - б≥лий або жовтий.

ќф≥церський мундир був аналог≥чним по крою й також мав на л≥вому плеч≥ вдв≥ч≥ складений шнур, але золотий, з прошивками з чорного шовку.

 уртка на хутру була двобортна, з двома паралельними р¤дами по 8 гудзик≥в. ¬она мала п≥дкладку з б≥лоњ овчини; позаду, нижче тал≥њ, спинн≥ шви переходили в кишеньков≥ клапани тримисковоњ форми, прикрашен≥ трьома гудзиками кожний. —переду, нижче тал≥њ, в п≥длогах похило прор≥залис¤ дв≥ кишен≥, прикрит≥ клапанами аналог≥чноњ форми. ѕо краю вс≥х клапан≥в проходила обл¤м≥вка приладового кольору; з матер≥алу того ж кольору був ≥ обшлаг, п≥дшитий чорною овчиною. « чорноњ овчини кроњвс¤ ≥ в≥дкладний ком≥р; до його передн≥х к≥нц≥в пришивалис¤ жовто-чорн≥ мЇнтишкетн≥ шнури, що служили дл¤ утриманн¤ куртки на плечах при њњ нос≥нн≥ в накидку. якщо куртка була над≥та в рукави, то шнури оберталис¤ навкруги ком≥ра ≥ заст≥балис¤ спереду. як ≥ на мундир≥, зл≥ва пришивавс¤ плечовий шнур.

ќф≥церська драгунська куртка в≥др≥зн¤лас¤ значно кращою ¤к≥стю матер≥ал≥в ≥ пошитт¤, що використовуютьс¤, а також на¤вн≥стю золотих шнур≥в зам≥сть вовн¤них.

ƒ»¬≤«≤ќЌ»  ≤ЌЌ»’ "Ќј–ќƒЌ»’ —“–≤Ћ№÷≤¬"
 ≥нн≥ стр≥льц≥ носили фетров≥ капелюхи з пол¤ми (та спец≥альними знаками у вигл¤д≥ р≥жк≥в з т≥рольським (дл¤ т≥рольц≥в) ≥ ц≥сарським (дл¤ далматинц≥в) орлами) та кеп≥ з шк≥р¤ним козирком (дл¤ нижн≥х чин≥в при повс¤кденному обмундируванн≥ передбачалас¤ т≥льки кавалер≥йська п≥лотка чорного кольору), ¤к ≥ п≥ш≥ стр≥льц≥, та так≥ ж однобортн≥ мундири з с≥ро-блакитного сукна. ¬≥дм≥нн≥стю к≥нних стр≥льц≥в було нос≥нн¤ с≥ро-син≥х брюк (на практиц≥ Ц чорних) дл¤ верховоњ њзди й високих чоб≥т драгунського зразка з≥ шпорами. “≥рольц≥, кр≥м того, носили взимку двобортну куртку драгунського зразка (≥з зеленим обшлагом) такого ж кольору, ¤к мундир; у далматинц≥в куртка вживалас¤ т≥льки оф≥церам. ÷≥каво, що оф≥цери ¤к рангов≥ в≥дм≥нност≥ носили одночасно ≥ п≥хотн≥ по¤сн≥ шарфи, ≥ кавалер≥йськ≥ л¤дунки.

”ЋјЌ—№ ≤ ѕќЋ »
ѕарадним головним убором улан був капелюх ћ.1876. ¬≥н складавс¤ з п≥всферичного ковпака, пресованого з ц≥льного шматка товстоњ шк≥ри, та тульњ, що мала вигл¤д переверненоњ п≥рам≥ди.  овпак зовн≥ покривавс¤ чорним лаком, зверху в ньому був хрестопод≥бний вир≥з (д≥аметр близько 11 см), на ¤кий кр≥пилас¤ тул≥¤, нижн≥й край оторочувавс¤ смужкою тонкоњ чорноњ шк≥ри. ƒо ковпака пришивавс¤ шк≥р¤ний козирок, зовн≥ також покритий чорним лаком, а ≥з внутр≥шньоњ сторони збер≥гаючий натуральний коричневий кол≥р; зовн≥шн≥й край козирка посилювавс¤ латунним ободом. “ул≥¤ виготовл¤лас¤ з листа щ≥льного водотривкого фетру, до њњ верхньоњ частини, що мала вигл¤д квадрата, прикр≥пл¤лос¤ шк≥р¤не донце. ѕосередин≥ л≥воњ передньоњ сторони донц¤ знаходилас¤ металева г≥льза дл¤ султану, ¤кий в даному випадку кр≥пивс¤ горизонтально. —ултан виготовл¤вс¤ з чорного к≥нського волосс¤ (дл¤ сурмач≥в - червоного кольору) та мав довжину 26 см.
    ¬≥н прикр≥пл¤вс¤ до дерев'¤ноњ шайби, накритою круглою латунною накладкою д≥аметром 3,5 см у вигл¤д≥ кокарди з прос≥каними в н≥й ≥н≥ц≥алами ц≥сар¤ "FJI". ѕрийн¤то було, к≥нець султана зв'¤зувати в пучок ≥ прикр≥плювати до л≥воњ сторони капелюха за допомогою латунного ланцюжка. ƒо б≥чних ст≥нок тул≥њ прист≥балас¤ суконна накладка полкового кольору. –ем≥нь п≥дбор≥дд¤ з лускою та розетками мав саме такий вигл¤д ¤к у драгунськоњ каски.
    —переду ковпака пом≥щавс¤ ц≥сарський двоголовий орел, несучий на груд¤х гладкий щит з прор≥зним номером полку.

 апелюхи унтер-оф≥цер≥в в≥др≥зн¤лис¤ обшивкою жовто-чорним шнуром по швах суконноњ накладки на тул≥њ, а також по д≥агонал¤х квадратного донц¤.

” оф≥церськоњ шапки полкового кольору сукном обт¤гувалис¤ не т≥льки б≥чн≥ ст≥нки тул≥њ, але й донце, ¤ке, на в≥дм≥ну в≥д нижн≥х чин≥в, мало нахил вперед ≥ управо. Ўви накладки та д≥агонал≥ донц¤ обробл¤лис¤ 7-мм золотим з чорними прошивками шнуром. «овн≥шн≥й край козирка був прикрашений золотим галуном шириною 1 см.
    Ћанцюжок дл¤ ф≥ксац≥њ султана прикр≥пл¤вс¤ до капелюха трьома спец≥альними детал¤ми у вигл¤д≥ золотих (т≥льки в 2-у полку - ср≥бних) стил≥зованих левових гол≥в.  окарда виготовл¤лас¤ ≥з золотого шнура канител≥ ≥з центром з чорного оксамиту, на ¤кому вензель ц≥сар¤ вишивавс¤ золотою ниткою.

”ланський одностр≥й був однобортною курткою ≥з сто¤чим ком≥ром, застебнуту на 10 формових гудзик≥в (нижн¤ з них знаходилас¤ на р≥вн≥ тал≥њ), з двома нагрудними та двома похилими б≥чними прор≥зними кишен¤ми. як ≥ у драгун, на л≥вому плеч≥ пришивавс¤ в≥др≥зок шнура дл¤ утриманн¤ плечового ремен¤ кобури.
    √удзики використовувалис¤ особливого зразка, п≥всферичноњ форми, гладк≥; вони штампувалис¤ або ≥з стал≥ з подальшим н≥келюванн¤м, або з латун≥, залежно в≥д приладового металу полку.  ишен≥ прикривалис¤ клапанами характерноњ тримисковоњ форми, окантованими краповою обл¤м≥вкою. “ака ж обл¤м≥вка йшла по борту, по спинних та рукавних швах ≥ навкруги задн≥х кишенькових клапан≥в (також тримисковоњ форми, з трьома гудзиками мундир≥в на кожному). ћ≥ж ними знаходилос¤ 5 вертикальних зашитих др≥бних складок, а у оф≥цер≥в на р≥вн≥ тал≥њ була ще одна ориг≥нальна прикраса: бахрома, на зразок т≥Їњ, ¤ку в ≥нших арм≥¤х вживали на еполетах, так званий "водоспад". ќбшлаг викроювавс¤ "миском", на њх задн≥х швах пришивалос¤ по два гудзики.

”ланська хутр¤на куртка була двобортною (2x7 гудзик≥в), причому борт викроювавс¤ у вигл¤д≥ ф≥гурного лацкана з "миском", под≥бно уланським мундирам в ≥нших арм≥¤х (наприклад в рос≥йськ≥й та н≥мецьк≥й). ¬ ≥ншому њњ пристр≥й був схожий з драгунською, ≥з внесенн¤м р¤ду характерних дл¤ улан деталей (обл¤м≥вки на спинних швах, обшлаг "миском" тощо).

 ол≥р обшлага та ком≥ра був краповим у вс≥х полках, тобто полки розр≥зн¤лис¤ т≥льки кол≥ром накладки й номером на капелюс≥, а також кол≥ром гудзик≥в.

ќбмундируванн¤ ландверних уланських полк≥в було таким саме, ¤к ≥ в л≥н≥йних, капелюхи у вс≥х мали накладки крапового кол≥ру, ≥стотною в≥дм≥нн≥стю були гудзики - у вс≥х б≥лого металу, але з арабською цифрою, що позначала номер полку.

√”—ј–—№ ≤ ѕќЋ »
ѕарадним головним убором гусар був к≥вер ћ.1871. Ўк≥р¤ний к≥вер обт¤гувавс¤ сукном приладового полкового кольору; овальне донце було з чорноњ лакованоњ шк≥ри, нижн≥й край обшивавс¤ шк≥р¤ною стр≥чкою. —переду посередин≥ пришивалас¤ шк≥р¤на кишенька дл¤ кокарди та султану.
    як ≥ на п≥хотному парадному головному убор≥, спереду пом≥щавс¤ ц≥сарський герб - двоголовий орел, з щитом на груд¤х, на щит≥ була прор≥зна арабська цифра, прокладена зсередини чорноњ шк≥рою, що означала номер полку.  ругла кокарда виготовл¤лас¤ з двох латунних, на дерев'¤н≥й основ≥, деталей у форм≥ ус≥ченого конусу з коронованим штампованим вензелем ц≥сар¤ "FJI" посередин≥. —ултан з чорного к≥нського волосс¤ дос¤гав 12 см, сурмачами традиц≥йно вживалис¤ султани червоного кольору.
    ≈т≥шкет складавс¤ з чотиригранного вовн¤ного жовто-чорного шнура завтовшки 7 мм. —кладений вдв≥ч≥, в≥н мав довжину 34 см й доповнювавс¤ плетеними прикрасами (т.з. "ракетками") д≥аметром 4 см. ≈т≥шкет закр≥плювавс¤ справа ≥ зл≥ва у верхнього краю к≥вера, звисаючи спереду та позаду, "ракетки" знаходилис¤ з правоњ сторони.

ќф≥церський к≥вер мав п≥д козирком п≥дкладку ≥з зеленоњ шк≥ри, а його зовн≥шн≥й край був посилений обшивкою з чорноњ лакованоњ шк≥ри.
    √ерб та кокарда був позолочен≥, етишкет - ≥з золотого з чорними прошивками шнура. ѕлетен≥ прикраси також виготовл¤лис¤ ≥з золотого шнура, на њх зовн≥шн≥й сторон≥ пом≥щалис¤ вишит≥ зображенн¤ ц≥сарського герба й ц≥сарського вензел¤ (под≥бно тому, ¤к це робилос¤ на гронах оф≥церських шарф≥в в п≥хот≥). Ќа нижн≥х к≥нц¤х прикрас знаходилис¤ детал≥ ≥з золотоњ канител≥ й шнура завдовжки 4,6 см у форм≥ жолуд≥в.

ѕри пох≥дн≥й форм≥ к≥вер часто накривавс¤ чохлом с≥рого кольору з вощеноњ тканини або кл≥йонки. ≈т≥шкет та султан в цьому випадку належало зн≥мати, але, суд¤чи з ≥конограф≥чних матер≥ал≥в, ≥нод≥ этишкет залишавс¤ п≥д чохлом на своЇму м≥сц≥.

ќбмундируванн¤ гусар традиц≥йно значно в≥др≥зн¤лос¤ в≥д ≥ншоњ кавалер≥њ. √усарський доламан (традиц≥йна угорська назва "атт≥ла") був однобортною курткою ≥з сто¤чим ком≥ром, п≥дшитою жовто-чорними шерст¤ними шнурами.
    Ўнуром обшивалис¤ крањ борт≥в та поли, верх та низ ком≥ра, похил≥ прор≥зи двох б≥чних кишень, спинн≥ шви. Ќа груд¤х складен≥ вдв≥ч≥ шнури розташовувалис¤ у 5 горизонтальних р¤д≥в, утворюючи по зовн≥шн≥х кра¤х фестони ("лист¤ конюшини"), прикрашен≥ також круглими металевими розетками.
    ѕосередин≥ грудей вони заст≥балис¤ на гудзики овальноњ форми, так зван≥ "оливки". "Ћист¤ конюшини" з шнура викладалос¤ також позаду на середин≥ ком≥ра, а на обшлагу з нього виконувалис¤ особлив≥ прикраси у вигл¤д≥ вузл≥в. «л≥ва нашивавс¤ плечовий шнур. –укави були суц≥льнокроЇн≥, на обшлагу позаду вони мали розр≥з, також прикрашений шнуром. ѕозаду нижче тал≥њ сп≥дниц¤ доламана прикрашалас¤ особливого вигл¤ду "гусарськими вузлами" з того ж шнура.

ќф≥церський доламан обробл¤вс¤ золотим шнуром завтовшки 7 мм з прошивками з чорного шовку. "ќливки" та розетки були позолочен≥ або поср≥блен≥, в≥дпов≥дно приладовому металу полку, причому плечовий шнур також заст≥бавс¤ розеткою, а не гудзиком, т≥льки меншого розм≥ру.

ћент≥к по крою ≥ забарвленню повторював доламан, але мав п≥дкладку ≥ обробку з овчини: п≥дкладка - з хутра б≥лого кольору; ком≥р, обшлаг та шви вздовж борт≥в ≥ навколо п≥длога - з чорного. ќф≥церський ментик повн≥стю обробл¤вс¤ т≥льки чорним хутром. Ўнурова обробка, загалом, повторювала доламаний, окр≥м того, що розшив спини.

–≥зноман≥тн≥сть забарвлень вс≥х предмет≥в обмундируванн¤, що в≥др≥зн¤ла гусар у XIX ст., йшло в минуле. “епер њх доламани та ментики мусили бути лише двох кольор≥в - або св≥тло-, або темно-синього; в забарвленн≥ к≥вер≥в використовувалос¤ с≥м кольор≥в. ¬ сукупност≥ з б≥лим або жовтим приладовим металом виходили р≥зн≥ поЇднанн¤ дл¤ кожного полку.

ѕроте у повс¤кденному одностроњ, без к≥вер≥в, розр≥знити гусар р≥зних полк≥в було важко, тому на фуражн≥ капелюхи часто нашивали цифру, що означала номер полку.

 рапово-червон≥ гусарськ≥ чакч≥ри, не дивл¤чись на загальну ун≥ф≥кац≥ю, пом≥тно в≥др≥зн¤лис¤ кроЇм та обробкою. ¬ пор≥вн¤нн≥ з драгунськими або уланськими брюками, вони шилис¤ б≥льш обл¤гаючими, по зовн≥шн≥х швах нашивавс¤ такий саме шнур що й на доломан≥, а на передн≥й частин≥ стегон з нього викладалис¤ так≥ ж вузли ¤к на спин≥.

„оботи шилис¤ також особливого зразка, з ф≥гурним вир≥зом верху ≥ розеткою. ѕригвинчен≥ до каблук≥в шпори, на в≥дм≥ну в≥д драгунських ≥ уланських, були пр¤мими ≥ дещо б≥льш довгими.

√онведн≥ гусарськ≥ полки мали обмундируванн¤ такого ж типу ¤к л≥н≥йн≥, темно-синього кольору, гудзики - жовт≥, султани на к≥верах б≥л≥ в ус≥х чин≥в, окр≥м оф≥цер≥в. «ам≥сть ц≥сарського двоголового орла на к≥вер≥ носивс¤ угорський герб.
    Ќа л≥в≥й сторон≥ к≥вера кр≥пилас¤ металева арабська цифра, що означала номер полку. Ќижн≥ чини зам≥сть доламана носили темно-синю блузу, кроЇм схожу з п≥хотною, з двома нагрудними та двома б≥чними прор≥зними кишен¤ми з клапанами, шнурову обшивку, що мала, навкруги ком≥ра ≥ на обшлагу. Ќа груд¤х були 5 р¤д≥в подв≥йного шнура, коротше, н≥ж на доломан≥, що заст≥балис¤ "оливками" та без розеток.
    ” оф≥цер≥в доламани ¤к в л≥н≥йних полках; шнур при цьому вживавс¤ червоний у нижн≥х чин≥в ≥ золотий з прошивками червоним шовком у оф≥цер≥в. “аким же шнуром викладалис¤ вузли ≥ канти на крапових чакч≥рах. ћентик був таким саме, ¤к у л≥н≥йних полках, але мав шви з б≥лого хутра (у тому числ≥ ≥ у оф≥цер≥в), а розшив виконувавс¤ червоним (золотим у оф≥цер≥в) шнуром.

¬≤ƒћ≤ЌЌќ—“≤ ќ‘≤÷≈–≤¬
¬≥дм≥нн≥стю, що зам≥нювала оф≥церський шарф, в кавалер≥њ служила л¤дунка з перев'¤ззю, що носилас¤ через л≥ве плече. Ћ¤дунку мали носити у вс≥х випадках в строю, у тому числ≥ ≥ у поход≥; реально ж њњ у в≥йськовий час використовували далеко не завжди. ¬она була невеликою (6,5x12x3,5 см) коробочкою з червоноњ сап'¤новоњ шк≥ри з опуклою ср≥бною кришкою; своЇ функц≥ональне призначенн¤ (патронташ) л¤дунка практично загубила, але залишилас¤ ранговою в≥дм≥нн≥стю.  ришка була ф≥гурноњ форми ≥з закруглюючими кутами ≥ прикрашалас¤ позолоченим двоглавим ≥мперським орлом, по зовн≥шньому краю йшов позолочений борт у вигл¤д≥ рослинного орнаменту. Ѕ≥чн≥ ст≥нки були ср≥бними пластинками ≥з зображенн¤м так званих "в≥йськових арматур" або "трофењв" - прапор≥в, старовинних гарматних ствол≥в та ¤дер, схрещених шабель, спис≥в тощо.
    “еоретично всередин≥ л¤дунки мали пом≥щатис¤ 18 запасних патрон≥в до револьвера, на практиц≥ ж в описуваний пер≥од цим, ¤к правило, нехтували, част≥ше за все натом≥сть пом≥щали туди запасн≥ б≥л≥ рукавички або ≥нш≥ особист≥ реч≥ (сл≥д також згадати л¤дунку оф≥цер≥в кавалер≥њ гонведа, ¤ка в≥др≥зн¤лас¤ лише позолоченим коронованим вензелем "1FJ" зам≥сть орла, ≥ л¤дунку кавалер≥йських прапорщик≥в (¤к кандидат≥в на оф≥церське званн¤), ¤ка н≥¤ких прикрас не мала й виготовл¤лас¤ з коричневоњ шк≥ри, збер≥гаючи при цьому ≥ розм≥р, ≥ форму оф≥церськоњ).

ѕерев'¤зь до л¤дунки була ременем з червоного сап'¤ну шириною 3,4 см, обшитий золотим галуном шириною 2,2 см з чорним просв≥том посередин≥ шириною 1 мм ƒл¤ регулюванн¤ по довжин≥ використовувалис¤ шестикутноњ форми пр¤жка, запр¤жник та ф≥гурний нак≥нечник з поср≥бленого металу, ¤к≥ при над≥т≥й л¤дунц≥ знаходилис¤ на спин≥.

ќф≥церам, ¤к ≥ њх п≥длеглим, належало в поход≥ накривати своњ парадн≥ головн≥ убори водонепроникними чохлами с≥рого кольору на шовков≥й п≥дкладц≥. ѕроте, часто натом≥сть застосовувалас¤ особливого роду ≥м≥тац≥¤: з пластичноњ маси типу пап'Ї-маше виготовл¤вс¤ предмет, повторюючий кол≥р ≥ форму головного убору, упакованого в чохол, але незр≥вн¤нно б≥льш легкий.

Ўтаби-оф≥цер≥в дл¤ б≥льшоњ в≥дм≥нност≥ носили на обшлагу своњх ментик≥в або курток встановлений њм галун.

ќф≥церське пальто було аналог≥чно п≥хотному, але з коричневого сукна.

ќкр≥м стройових брюк дл¤ верховоњ њзди з крапового сукна, були дозволен≥ дл¤ вживанн¤ п≥д час повс¤кденних зан¤ть брюки с≥ро-синього кольору такого ж крою. «овн≥ строю дозвол¤лос¤ нос≥нн¤ брюк навипуск пр¤мого крою с≥ро-синього (реально - майже чорного) кольору з обл¤м≥вкою крапового кольору.

ѕовс¤кденне оф≥церське кеп≥ та темл¤к були тих же зразк≥в, що ≥ в п≥ших в≥йськах. ” в≥йськовий час розповсюдилос¤ нос≥нн¤ оф≥церами ¤к повс¤кденний головний убор фуражного капелюха солдатського зразка.

’олодна збро¤ носилас¤ на по¤сн≥й портупењ, що над¤галась п≥д мундир. ѕри парадному одностроњ пасов≥ ремен≥ портупењ прикрашалис¤ золотим галуном з чорним просв≥том.

¬огн¤на м≥ць кавалер≥йських див≥з≥й ви¤вилас¤ недостатньою, кр≥м того, засоби посиленн¤ часто використовувалис¤ хаотично, оск≥льки треба вс≥м було достатньо прагненн¤ завершити б≥й красивою к≥нною атакою. ¬ результат≥ виснажених частин швидко зростало, катастроф≥чно зб≥льшувалис¤ втрати в люд¤х та к≥нному склад≥. ўо залишилис¤ без коней кавалеристи зводилис¤ в п≥ш≥ команди, ¤к≥ використовувалис¤ в ескадронах ¤к власна п≥хота, головним чином дл¤ вогн¤ноњ д≥њ на супротивника, дл¤ патрульноњ та чатовоњ служби.

Ѕрак коней пост≥йно зб≥льшувавс¤; так, наприклад, на 5 груден¤ 1914 р. у 5-й гонведн≥й кавалер≥йськ≥й див≥з≥њ 1-й гусарський полк мав 232 кон¤, 8-й - 267 та 7-й - 125, тобто всього 624 на див≥з≥ю у пор≥вн¤нн≥ з 697 в сп≥шених п≥дрозд≥лах. јвстро-”горщина ≥ в мирний час не мала таких багатих ресурс≥в дл¤ поповненн¤ арм≥њ к≥ньми ¤к, наприклад, –ос≥¤, з ц≥Їњ причини тут давно вже в≥дмовилис¤ в≥д формуванн¤ полк≥в ≥ нав≥ть ескадрон≥в по маст¤х. јдже безл≥ч коней ще була потр≥бна ≥ дл¤ артилер≥њ, ≥ дл¤ обоз≥в, що в обстановц≥ ц≥Їњ в≥йни ставало важлив≥шим. Ќаправл¤Їме в д≥ючу арм≥ю поповненн¤ через брак коней часто взагал≥ не мали н≥¤коњ кавалер≥йськоњ п≥дготовки.
    ¬ цих умовах було оф≥ц≥йно санкц≥оновано формуванн¤ в кожному кавалер≥йському полку п≥шого батальйону, що отримав назву "стр≥лецький див≥з≥он", в ¤кий ≥ були зведен≥ колишн≥ сп≥шен≥ команди. Ќомер див≥з≥ону привласнювавс¤ по номеру полку. ¬ м≥ру можливост≥ посилено формувалис¤ нов≥ кулеметн≥ команди, ¤к≥ часто також включалис¤ до складу цього див≥з≥ону.

¬≥дбулис¤ зм≥ни ≥ в област≥ обмундируванн¤, озброЇнн¤ та спор¤дженн¤. «никли ≥з вживанн¤ парадн≥ головн≥ убори. —укно с≥рого захисного кольору на ментиках ≥ куртках поступово зам≥нили тканини ≥нших кольор≥в. ‘уражн≥ капелюхи почали виготовл¤ти з темно-коричневого шинельного сукна, а пот≥м з с≥рого.
    « грудн¤ 1914 р. ескадрони поповненн¤ в кавалер≥йськ≥ полки в≥дправл¤лис¤ вже т≥льки в обмундируванн≥ захисного кольору. ѕроте в д≥ючих частинах ще майже весь 1915 р. обмундируванн¤ було сум≥шшю предмет≥в захисного кольору ≥ виготовлених в мирний час "кольорових речей".

ѕри виготовленн≥ захисних одностроњв, дотримуючись полкових традиц≥й, прагнули зберегти св≥й, кавалер≥йський кр≥й предмет≥в обмундируванн¤, розшив (¤кий тепер доводилос¤ виконувати зеленим або коричневим шнуром) та ≥нш≥ традиц≥йн≥ детал≥. «важаючи на брак тканин та ≥ншоњ сировини це було достатньо важко, до к≥нц¤ в≥йни розр≥знити п≥хотинц¤ та кавалериста, несучого поруч службу у шанц¤х ≥ од¤гнених в однаков≥ блузи, стало достатньо складно.
    ћабуть, останньою пом≥тною в≥дм≥нн≥стю залишалис¤ висок≥ кавалер≥йськ≥ чоботи, на ¤ких часто все ще продовжували носити шпори, не дивл¤чись на њх ¤вну непрактичн≥сть при шанцев≥й служб≥. јле й черевики з обмотками отримали "права громад¤нства" в сп≥шених п≥дрозд≥лах. Ќа п≥дкладку ≥ шви курток та ментик≥в вживали тепер будь-¤ке придатне хутро, не дивл¤чись на його кол≥р; часто в≥д хутр¤ноњ п≥дкладки зовс≥м доводилос¤ в≥дмовл¤тис¤ в раз≥ економ≥њ. « кращого боку показала себе коричнева кавалер≥йська шинель, практично без зм≥н що пройшла всю в≥йну, т≥льки гудзики на н≥й зам≥нювали к≥ст¤ними або обт¤гували тканиною.

ƒл¤ кращоњ в≥дм≥нност≥ полк≥в на фуражний капелюх почали нашивати л≥тери "D" (драгунський), "U" (уланський) або "Ќ" (гусарський) з номером полку.

Ќовиною в спор¤дженн≥ став ношевий шанцевий ≥нструмент (лопатки, ломи, кирки) п≥хотного зразка, а також багнети. Ўабл≥ в сп≥шених п≥дрозд≥лах продовжували носити т≥льки оф≥цери, та й то не завжди. Ќошевий запас патрон≥в прагнули зб≥льшити до 100-150 шт. ” друг≥й половин≥ в≥йни з'¤вилис¤ в кавалер≥њ ≥ сталев≥ шоломи.

¬ "ћемуарах в≥йськового кореспондента" ‘еренца ћольнара привод¤тьс¤ так≥ ц≥кав≥ спогади, що характеризують австр≥йських кавалерист≥в, мимовол≥ що стали п≥хотинц¤ми:
    "“раншењ гусар характерн≥ майже надм≥рною ≥ педантичною чистотою. √усар невтомний в питанн¤х устаткуванн¤ - беручи до уваги, що в≥н був колись здатний витратити весь день на чищенн¤ свого кон¤, тепер, коли кон¤ в≥д нього забрали, в≥н витрачаЇ весь день, обтираючи траншею, миючи њњ, вишкр≥баючи њњ, чист¤чи њњ. ¬они безпосередньо також - ¤к того вимагаЇ традиц≥¤ - дуже акуратн≥. ”сюди лад: гвинт≥вка блищить ¤к нова шпилька, вир≥зане у глин≥ б≥л¤ нењ точно за розм≥ром поглибленн¤ м≥стить набоњ, готов≥ до зар¤джанн¤... ≤сторичний героњзм гусар, занурених в брудну глину, що могло б найшикарн≥шого кавалериста перетворити на брод¤гу, утримуЇ њх в≥д кап≥тул¤ц≥њ перед суворими обставинами, що вимушують до скотопод≥бного ≥снуванн¤... Ќав≥ть тут вони говор¤ть з нами, "п≥хотним", звисока".

Ќа початку 1916 р. мала м≥сце подальша р≥шуча реорган≥зац≥¤ кавалер≥њ.  ≥льк≥сть ескадрон≥в в полках зменшена до чотирьох, штатною чисельн≥стю по 150 ос≥б (п≥зн≥ше понижена до 110). «ате були сформован≥ друг≥ стр≥лецьк≥ див≥з≥они, а де було можливе - також й трет≥.
    «'¤вилис¤ артилер≥йськ≥ команди (траншейна артилер≥¤), спочатку що комплектувалис¤ прислугою з п≥хоти. ” вересн≥ цього ж року було встановлено, що кавалер≥йська див≥з≥¤ маЇ складатис¤ з 4 полк≥в, а полки - з вказаноњ к≥лькост≥ ескадрон≥в та одного стр≥лецького див≥з≥ону, але число ескадрон≥в в ньому могло бути р≥зним, при цьому один з ескадрон≥в приймав до своњх лав вершник≥в, що втратили коней. Ўтатна к≥льк≥сть кулемет≥в в див≥з≥њ дос¤гла 32.

(Ќа початку 1917 року кавалер≥¤ австр≥йського ландвера була перейменована в "к≥нних стр≥льц≥в" (reitende Schuetzen)).

ќск≥льки в≥йна продовжувалас¤, брак коней все зб≥льшувавс¤. ќдин за ≥ншим кавалер≥йськ≥ див≥з≥њ одержували накази "под≥литис¤" к≥ньми, що залишалис¤, з артилер≥Їю.  авалер≥¤ остаточно втрачала свою основну властив≥сть - рухлив≥сть, несучи позиц≥йну службу нар≥вн≥ з п≥хотою у шанц¤х, або знаход¤чись в резерв≥.

13 березн¤ 1917 р. почалас¤ чергова радикальна реорган≥зац≥¤. ¬ кожн≥й кавалер≥йськ≥й див≥з≥њ повинен був залишитис¤ к≥нним т≥льки один ескадрон! –ешта гусар≥в, улан≥в та драгун≥в, збер≥гаючи кавалер≥йськ≥ назви ≥ частково обмундируванн¤, остаточно перетворювалис¤ на п≥хоту.

« с≥чн¤ 1918 р. в≥йська, що зв≥льнилис¤ п≥сл¤ виходу з в≥йни –ос≥њ, стали перекидатис¤ на ≤тал≥йський фронт, у тому числ≥ майже вс≥ кавалер≥йськ≥ див≥з≥њ. „ерез ≥нший характер м≥сцевост≥ та особливост≥ позиц≥йноњ в≥йни, що в≥дбувалас¤ тут, њм довелос¤ спершу п≥ддатис¤ реорган≥зац≥њ та посиленому навчанню в тил≥ фронту. ѕ≥сл¤ цього кожний полк нал≥чував с≥м п≥ших ескадрон≥в ( 200 багнет≥в) ≥ техн≥чний ескадрон. Ќа озброЇнн≥ було 16 станкових та 12 ручних кулемет≥в, й по 2 шанцев≥ гармати, м≥номет, бомбомет та вогнемет.

¬ останн≥х м≥с¤ц¤х в≥йни перед австро-угорською арм≥Їю виникла задача окупац≥њ територ≥њ ”крањни. “ут знову знадобилас¤ кавалер≥¤, ¤ка була б такою не т≥льки за назвою. ѕроте блискучоњ австро-угорськоњ кавалер≥њ початкового пер≥оду в≥йни в цей час вже не ≥снувало.

Ћ≥тература:

Ulanowski A. Austrijska armia. Krakow, 1935 r.
Hungarian Hussar. An illustrated history. Budapest, 2000.
Judex M. Uniformen Distinktions- und Sonstige Abzeichen der gesamten Oesterr.-Ung. Wehrmacht. Troppau, 1904.
Nowakowski T. Armia Austro-Wegerska 1908-1918. Warszawa, 1992.
¬оенна¤ инциклопеди¤. “. 1. —анкт-ѕетербург, 1911.
Barcy Z., Somogyi G. Magyar Huszarok. Budapest, 1987
Das Heer 1895. Band 10. Wien.