muzyka: Feliks Nowowejski
słowa: Maria Konopnicka
Nie rzucim ziemi skąd nasz ród
nie damy pogrześć mowy.
Polski my naród, polski lud,
królewski szczep piastowy.
Nie damy by nas gnębił wróg,
tak nam dopomóż Bóg!

Do krwi ostatniej kropli z żył
bronić będziemy ducha,
aż się rozpadnie w proch i руł
krzyżacka zawierucha.
Twierdzą nam będzie każdy próg
tak nam dopomóż Bóg!

Nie będzie Niemiec pluł nam w twarz,
ni dzieci nam germanił
orężny stanie hufiec nasz,
Duch będzie nam hetmanił
Pójdziem, gdy zabrzmi złoty róg –
tak nam dopomóż Bóg?

Два останні вірші подвійно

Вірш Марії Конопницької, відомої польської поетеси, що мешкала з 10-річного віку у Західній Європі, складений у 1901 році у відповідь на спроби онімечування поляків на території "забора пруського" - частини Польщі, яка за поділом країни наприкінці 18 ст. відійшла до Прусії.
Вперше видано у 1908 р. в листопадовому номері краківського часопису "Przowodnica" ("Передовиця") - три рядки; пізніше у рукописах знайшли ще один, четвертий рядок.
Музику написано 13 січня 1910 р. у Кракові композитором й органістом-віртуозом Феліксом Нововейським, та присвячена до 500-річчя Грюнвальдської битви.
Вперше виконана краківським хором "Сокіл" 23 січня 1910 на вечірці, присвяченій річниці Січневого повстання 1863 р.
Перше публічне виконання відбулося 15 липня 1910 р., в день 500-річчя Грюнвальдської битви, на площі Матейки у Кракові, одночасно з відкриттям пам'ятника герою битви королю Володиславу Ягайло.
Виконав хор, що було зіррано з усіх трьох польських "заборів" - російського, австрійського та пруського, під керуванням Фелікса Нововейського та у супроводі оркестру. В роки Першої світової війни стала однією з найпопулярніших польських патріотичних пісень та гімном еміграції (згодом гімном еміграції стала "Marsz, marsz Polonia").
Після відновлення незалежності (1918) була кандідатом на гімн. Польши