Ўикльгрубер (Schicklgruber)] јдольф - народивс¤ 20 кв≥тн¤ 1889 року у м.Ѕраунау (јвстро-”горщина), що на р≥чц≥ ≤нн, б≥л¤ самого кордону јвстр≥њ та Ќ≥меччини.
    …ого батьками був 52-р≥чний австр≥йський митний службовець јлоњс Ўикльгрубер ≥ 20-р≥чна сел¤нка  лара ѕельцль. ќбидв≥ г≥лки його с≥м'њ були родом з ¬альдф≥ртел¤ (Ќижн¤ јвстр≥¤), в≥ддаленого г≥рського району, де займалис¤ важкою працею общини др≥бних сел¤н. Ќедружн≥ люди були груб≥, ¤к земл¤, ¤ку вони обробл¤ли, ≥ п≥дозр≥л≥ по в≥дношенню до город¤н. ѕро пращур≥в Ўикльгрубера в≥домо небагато. …ого д≥д ≤оганн √еорг √≥длер, працювавший по найму на млинах, познайомивс¤ з сел¤нською д≥вчиною √анною ћар≥Їю Ўикльгрубер, економкою, що у той час служила, у √рац≥.
¬ 1837 √анна народила сина јлоњса, а лише п'¤ть рок≥в потому ≤оганн √≥длер ≥ √анна ћар≥¤ одружилис¤. јлоњс носив пр≥звище Ўикльгрубер до 1876, поки оф≥ц≥йно не зм≥нив його - оск≥льки виховувавс¤ в будинку свого д¤дька …оганна Ќепомука √≥длера - на √≥тлер. јлоњс був трич≥ одружений. …ого трет¤ дружина -  лара ѕельцль - була молодше його на 23 роки ≥ народила йому п'¤ть д≥тей, лише двоЇ з ¤ких дос¤гли зр≥лост≥ - јдольф та його молодша сестра ѕаула (померла у 1960).

ћати јдольфа була тихою працьовитою ж≥нкою з серйозним бл≥дим лицем ≥ величезними уважними очима.
¬она акуратно вела домашнЇ господарство ≥ вс≥л¤ко прагнула догодити своЇму чолов≥ку.

јдольф любив свою терпл¤чу мат≥р, ≥ вона, у свою чергу, вважала його улюбленою дитиною, нав≥ть не дивл¤чись на те, що в≥н, за њњ словами, був "божев≥льним".
¬она запевн¤ла його, що в≥н не схожий на ≥нших д≥тей, але не дивл¤чись на всю њњ любов, јдольф р≥с незадоволеною ≥ образливою дитиною. ѕсихолог≥чно вона п≥дсв≥домо формувала його, ¤к би компенсуючи власне нещасливе с≥мейне житт¤. јдольф бо¤вс¤ свого строгого батька, людини деспотичного ≥ незлаг≥дного, що п≥дпор¤дковував д≥тей власному жорстокому погл¤ду на житт¤. Ќещасний ≥ самотн≥й, трич≥ невдало одружений јлоњс √≥тлер шукав вт≥хи у "шнапс≥".
    Ѕагато раз≥в молодому јдольфу доводилос¤ вести свого п'¤ницю-батька додому. ѕ≥зн≥ше в≥н згадував батька ¤к п'¤ного садиста, що марнотратив с≥мейн≥ грош≥. ÷ей похмурий ≥ запальний деспот пост≥йно давав д≥т¤м в≥дчути силу своЇњ палиц≥ або ремен¤. јлоњс гарчав на сина, принижував його ≥ пост≥йно карав. ћ≥ж двома непримиренними характерами панувала величезна напруга. …мов≥рно, подальша люта ненависть јдольфа походила з ненавист≥ до власного батька. ¬≥н дуже рано взнав, що право завжди знаходитьс¤ на сторон≥ сильного.

¬ 1895 у в≥ц≥ 6 рок≥в јдольф поступив до народноњ школи в м≥стечку ‘≥шльхам, неподал≥к в≥д Ћ≥нцу. ƒва роки потому, будучи дуже набожною ж≥нкою, мати в≥дправила його у Ћамбах, в приходську школу бенедиктинського монастир¤, п≥сл¤ ¤коњ, ¤к вона спод≥валас¤, син врешт≥-решт стане св¤щеником. јле його виключили з≥ школи, заставши з цигаркою в монастирському саду. ѕот≥м с≥м'¤ перењхала до Ћеонд≥нгу, передм≥ст¤ Ћ≥нцу, де юний јдольф в≥дразу ж дос¤г усп≥ху у навчанн≥. ¬≥н вид≥л¤вс¤ серед товариш≥в завз¤т≥стю, ви¤вл¤ючись л≥дером у вс≥х дит¤чих ≥грах.
    ¬ 1900-1904 рр. в≥н в≥дв≥дував реальну школу у Ћ≥нц≥, а у 1904-1905 рр. - у Ўтейр≥. ¬ середн≥й школ≥ його усп≥хи були вельми р¤довими. "я вивчав те, що мен≥ подобалос¤, - писав в≥н п≥зн≥ше. - ≤ перш за все те, що могло б, ¤к мен≥ здавалос¤, стати в нагод≥ мен≥ в майбутньому ¤к художнику. ѕредмети, ¤к≥ представл¤лис¤ мен≥ неважливими в цьому значенн≥ або ¤к≥ не привертали мене, ¤ повн≥стю саботував".
    ¬ 16 рок≥в јдольф кинув школу. ѕрот¤гом двох рок≥в в≥н н≥чим не займавс¤, бродив по вулиц¤х або проводив час в б≥бл≥отец≥, читаючи книги по н≥мецьк≥й ≥стор≥њ та м≥фолог≥њ. ¬≥н мр≥¤в про те, ¤к стане художником, але насправд≥ дос¤г усп≥ху в мистецтв≥ уникати обов'¤зк≥в. ” нього на все житт¤ виробилос¤ презирство до осв≥чених людей. "” б≥льшост≥ моњх вчител≥в, - говорив в≥н, - було щось не в пор¤дку з розумом, ≥ лише дуже небагато з них к≥нчили своњ дн≥ ¤к щир≥ прихильники Ѕога".

¬ юност≥ з музичних ≥ л≥тературних твор≥в в≥н в≥ддавав перевагу операм ¬агнера, н≥мецьк≥й м≥фолог≥њ та пригодницьким романам  арла ћа¤; улюбленим композитором дорослого јдольфа був ¬агнер, улюбленим ф≥льмом -  ≥нг  онг. ’лопчиком √≥тлер любив т≥стечка й п≥кн≥ки, довг≥ розмови за п≥вн≥ч, любив дивитис¤ на привабливих д≥вчат; в зр≥л≥ роки ц≥ пристраст≥ посилилис¤.

™диний вчитель, ¤ким јдольф захоплювавс¤, був викладач ≥стор≥њ Ћеопольд ѕетч, ¤рий пангерман≥ст, апологет пруського корол¤ ‘р≥др≥ха II ≥ канцлера Ѕ≥смарка, що вчив хлопц≥в зневажати √абсбург≥в ≥ захищати справу н≥мецького нац≥онал≥зму. «нанн¤, отриман≥ јдольфом на його уроках, обмежувалис¤ головним чином фактами, що св≥дчили про "велич" та "≥сторичну м≥с≥ю" н≥мецького народу. ’оча в шк≥льному атестат≥ його знанн¤ ≥стор≥њ оц≥нен≥ в≥дм≥ткою "задов≥льно", це не перешкодило √≥тлеру згодом хвалитис¤, що "вже в школ≥ в≥н навчивс¤ розум≥ти ≥ поважати ≥стор≥ю". ™диним другом јдольфа в цей час був пом≥чник драп≥рувальника јвгуст  уб≥чек, вд¤чний гл¤дач його пост≥йноњ втеч≥ в м≥стицизм.

¬ жовтн≥ 1907 року 18-р≥чний јдольф покинув невил≥ковно хвору на рак мат≥р ≥ в≥дправивс¤ до ¬≥дн¤, щоб знайти св≥й шл¤х в житт≥. јле його сп≥ткала жахлива невдача - в≥н проваливс¤ на вступних ≥спитах у ¬≥денську академ≥ю мистецтв. ÷е був страшний удар по його самолюбност≥, в≥д ¤коњ в≥н так н≥коли ≥ не обл¤мувавс¤, вважаючи винними в тому, що в≥дбулос¤ "цих тупих професор≥в".
    ” грудн≥ 1908 року померла його мати, це стало ще одним потр¤с≥нн¤м в його житт≥. Ќаступн≥ п'¤ть рок≥в в≥н перебивавс¤ випадковим зароб≥тчанством або продавав своњ еск≥зи. "ѕ'¤ть рок≥в убогост≥ ≥ скорботи у ¬≥дн≥, - згадував в≥н п≥зн≥ше, - п'¤ть рок≥в, прот¤гом ¤ких ¤ заробл¤в на житт¤ спочатку ¤к п≥дмайстер, а пот≥м ¤к нев≥домий художник. √олод був пост≥йним моњм супутником. ¬≥н не покидав мене н≥ на мить".

ўодн¤ в≥н обходив кав'¤рн≥, робив еск≥зи ≥ намагавс¤ продати малюнки, щоб купити поњсти. Ќеголений, в брудному чорному казанку ≥ довгому, трохи не до земл≥ пальт≥, в≥н був схожий на опущенного брод¤гу. ” ¬≥дн≥ в≥н навчивс¤ ненавид≥ти. ¬≥дкинувши теор≥ю  арла ћаркса, в≥н на все житт¤ залишивс¤ в≥рний антимарксизму. ѕ≥д впливом праць  арла Ћюгера молодий јдольф почав ненавид≥ти Їврењв ¤к "щур≥в, паразит≥в ≥ кровосос≥в". ќдного разу на в≥денськ≥й вулиц≥ в≥н зустр≥в Ївре¤ в каптан≥ ≥ запитав себе: „и "могло це бути н≥мцем?" ѕот≥м посл≥дувало те, що в≥н називав духовним пошуком - боротьба м≥ж в≥дчутт¤м ≥ розумом. ™врењ, вир≥шив в≥н, об'Їднуютьс¤ з марксистами, щоб знищити мир. "якщо Їврењ за допомогою марксист≥в отримають перемогу над св≥том, то це означатиме загибель дл¤ людства". ƒо того ж в≥н почав зневажати демократ≥ю ≥ знаходив полегшенн¤ лише в мр≥¤х про велику ≥ славну Ќ≥меччину, ¤ка стане п≥сл¤ скиданн¤ слабких √абсбург≥в великою крањною. ƒо цього часу в≥н зац≥кавивс¤ м≥стикою та окультизмом.
    ¬ крих≥тних кав'¤рн¤х јдольф виступав з пол≥тичними промовами проти тих, кого ненавид≥в. ѕубл≥ка починала прислухатис¤ до хворобливого докучливого хлопц¤ з г≥пнотизуючим погл¤дом. ¬≥н покинув ¬≥день у травн≥ 1913 ≥ перебравс¤ до Ќ≥меччини, до ћюнхена. јле ≥ тут в≥н залишавс¤ пригн≥ченим ≥ озлобленим, самотн≥й ≥ чужий серед веселого ≥ вируючого столичного м≥ста.

¬ лютому 1914 року јдольфа викликали до јвстр≥њ, щоб провести медичний огл¤д на придатн≥сть до в≥йськовоњ служби. јле, ¤к "дуже слабкого ≥ непридатного до служби в арм≥њ", його зв≥льнили.  оли у серпн≥ 1914 року почалас¤ в≥йна, в≥н звернувс¤ до корол¤ Ѕавар≥њ з проханн¤м про зарахуванн¤ в його арм≥ю. …ого визначили у 16-й баварський п≥хотний полк, набраний головним чином з≥ студент≥в-добров≥льц≥в. Ћише через дек≥лька тиждн≥в навчанн¤ його в≥дправили на фронт.

√≥тлер ви¤вивс¤ вм≥лим ≥ хоробрим солдатом. —початку в≥н був сан≥таром, а пот≥м майже всю в≥йну виконував обов'¤зки зв'¤зного, доставл¤ючи донесенн¤ ≥ накази з штабу полку на передову. «а чотири роки в≥йни в≥н брав участь у 47 битвах, часто опин¤вс¤ у самому пекл≥. Ѕув дв≥ч≥ поранений.
    7 жовтн¤ 1916 року п≥сл¤ пораненн¤ в ногу потрапив у шпиталь √ерм≥су п≥д Ѕерл≥ном. ƒва роки потому, за 4 тиждн≥ до зак≥нченн¤ в≥йни в≥н був уражений газами (при ≤пр≥), й три найважч≥ м≥с¤ц≥ пров≥в у лазарет≥. —вою першу нагороду - «ал≥зний хрест II ступен¤ - отримав у грудн≥ 1914 року, а 4 серпн¤ 1918 року його нагородили «ал≥зним хрестом I ступеню, що було р≥дк≥сною нагородою дл¤ простого солдата в ≥мператорськ≥й н≥мецьк≥й арм≥њ. ÷ю останню нагороду √≥тлер отримав, захопивши в полон ворожого оф≥цера та 15 солдат≥в.

¬≥йна залишила глибокий сл≥д в його житт≥. ¬она дала нарешт≥ йому мету, до ¤коњ в≥н весь час прагнув. ¬≥н взнав жорсток≥сть ≥ навчивс¤ њњ застосовувати. ѕ≥зн≥ше в≥н розпов≥дав про своњ в≥дчутт¤ в≥д газовоњ атаки в самому к≥нц≥ в≥йни.  оли, охоплений жахом перед наступаючою сл≥потою, в≥н почав слаб≥ти, нев≥домий голос прогрим≥в над ним: "∆алюг≥дний дурень, ти збираЇшс¤ плакати в той час, коли тис¤чам куди ¤к г≥рше, н≥ж тоб≥".
    √≥тлер розказував, що чим б≥льше в≥н намагавс¤ усв≥домити всю велич цього моменту, тим сильн≥ше шар≥лос¤ його обличч¤. "я знав, що все було втрачено. “≥льки дурн≥ - брехуни або злочинц≥ - можуть спод≥ватис¤ на под¤ку ворог≥в. ¬ ц≥ ноч≥ виросла мо¤ ненависть до тих, хто припустивс¤ цього злочину. јле не дивл¤чись н≥ на що, ¤ вир≥шив присв¤тити себе пол≥тичн≥й д≥¤льност≥".

ѕ≥сл¤ принизливоњ дл¤ Ќ≥меччини поразки у в≥йн≥ √≥тлер повернувс¤ до ћюнхену. ќбурений революц≥Їю в Ќ≥меччин≥ та п≥дйомом ¬еймарськоњ республ≥ки, в≥н звернувс¤ до пол≥тичноњ д≥¤льност≥, щоб одночасно протисто¤ти ≥ ¬ерсальському договору 1919 року, ≥ нов≥й н≥мецьк≥й демократ≥њ. ќск≥льки його все ще було зараховано до штату свого старого полку, йому доручили шп≥йонити за пол≥тичними парт≥¤ми.
    ” вересн≥ 1919 року √≥тлеру наказали навести дов≥дки про невелику групу нац≥онал≥стично набудованих ветеран≥в з Ќ≥мецькоњ робочоњ парт≥њ. ÷¤ парт≥¤ не мала н≥ програми, н≥ плану д≥й (вона виступала лише проти ур¤ду), њњ казна нал≥чувала дек≥лька марок, але √≥тлера надзвичайно вразили де¤к≥ њњ певн≥ ≥дењ, сп≥впадаюч≥ з його власними. ¬≥н вступив в цю парт≥ю п≥д є55, а п≥зн≥ше став є7 њњ виконавського ком≥тету.

Ќарешт≥ в≥н знайшов г≥дне застосуванн¤ своњм зд≥бност¤м пол≥тичноњ аг≥тац≥њ ≥ вже не упускав можливост≥ виступити перед натовпом, де б в≥н не збиралас¤. "я м≥г говорити! „ерез 30 хвилин люди в крих≥тн≥й к≥мнатц≥ ставали наелектризованими!" Ќе пройшло ≥ двох рок≥в, ¤к √≥тлера висунули в кер≥вництво ц≥Їњ невеликоњ парт≥њ. ¬≥н придумав њй нову назву - Ќационал-социал≥ст≥чеська¤ робоча парт≥¤ Ќ≥меччини (Ќ—ƒјѕ). «в≥дси ж народивс¤ ≥ терм≥н нацизм - пох≥дне в≥д сл≥в Ќац≥онал-со÷≤ал≥ст. √≥тлер п≥шов з арм≥њ, щоб весь св≥й час присв¤тити становленню новоњ парт≥њ. ”мови дл¤ цього в Ќ≥меччин≥ т≥Їњ пори були сам≥ спри¤тлив≥: крайн¤ незадоволен≥сть економ≥чним станом ≥ люта ненависть до супротивника, що перем≥г.

≤дењ, ¤к≥ в≥н виношував ще у ¬≥дн≥ ≥ ¤ким додавав особливе значенн¤, √≥тлер виклав у 25 пунктах своЇњ програми, обнародуваноњ 24 лютого 1920: антисем≥тизм, ультра-нацизм, перевага ар≥йськоњ раси, презирство до л≥беральноњ демократ≥њ та принцип фюрерства. ѕрограма була розроблена таким чином, що мала привернути кожного, у кого був хоч щонайменший прив≥д дл¤ незадоволеност≥. Ѕ≥льш≥сть ≥дей √≥тлера не в≥др≥зн¤лас¤ новизною, але в≥н вм≥в п≥дносити њх надзвичайно видовищно ≥ красномовно. ¬≥н дав нацистськ≥й парт≥њ символ - свастику, та в≥танн¤ "’айль!", запозичивши ≥ то ≥ ≥нше у своњх стародавн≥х ≥сторичних попередник≥в. ¬≥н шукав засоби придбати газету "‘ельк≥шер беобахтер", щоб широко пропагувати парт≥йн≥ погл¤ди. ƒл¤ охорони парт≥йних зборищ њм були орган≥зован≥ штурмов≥ загони "коричньовосорочник≥в" - —ј (Sturmabteilung), п≥д командуванн¤м його найближчого друга кап≥тана ≈рнста –ема. ≤нша орган≥зац≥¤ - —— (Schutzstaffel), "чорносорочники", стала особистою гвард≥Їю √≥тлера, заснована на найлют≥ш≥й дисципл≥н≥, члени ¤коњ прис¤галис¤ битис¤ за свого фюрера до останньоњ крапл≥ кров≥.

ƒо к≥нц¤ 1923 √≥тлер переконавс¤, що ¬еймарська¤ республ≥ка знаходитьс¤ на меж≥ краху, ≥ що саме зараз в≥н м≥г би зд≥йснити об≥ц¤ний њм "марш на Ѕерл≥н" ≥ повалити ур¤д "зрадник≥в жидо-марксист≥в". ѕри п≥дтримц≥ арм≥њ в≥н збиравс¤ поставити Ќ≥меччину п≥д нацистський контроль. √≥тлер посв¤тив у своњ плани в≥домого в народ≥ ≥ арм≥њ генерала ≈р≥ха Ћюдендорфа, ветерана 1-њ св≥товоњ в≥йни, крайнього реакц≥онера ≥ м≥л≥тариста. √≥тлер та Ћюдендорф спробували скористатис¤ невизначен≥стю пол≥тичноњ ситуац≥њ ≥ орган≥зували у ћюнхен≥ 8 листопада 1923 року спробу державного перевороту з метою чинити тиск на баварський ур¤д ≥ вимусити командуючого м≥сцевими частинами рейхсверу проголосити нац≥ональну революц≥ю. ¬з¤вши у заручники в≥дв≥дувач≥в пивного залу, √≥тлер в дикому збудженн≥ схопивс¤ на ст≥лець, вистр≥лив з п≥столета в стелю ≥ оголосив революц≥ю: "јбо завтра буде знайдений нац≥ональний ур¤д дл¤ Ќ≥меччини, або нас знайдуть мертвими!" Ќаступного дн¤ нацисти маршем пройшли по вулиц¤х ћюнхена, пр¤муючи до буд≥вл≥ ¬≥йськового м≥н≥стерства, але њх зустр≥ли пол≥цейськ≥ кордони, в≥дкрили по них вогонь ≥ роз≥гнали колону. ѕутч проваливс¤.

26 лютого 1924 року ј. √≥тлера судили по звинуваченню у державн≥й зрад≥. ¬≥н скориставс¤ можлив≥стю, що представилас¤, ≥ перетворив процес на пропагандистський тр≥умф. √≥тлер продемонстрував блискуч≥ ораторськ≥ зд≥бност≥, зваливши на себе роль адвоката: "ћо¤ позиц≥¤ така: ¤ вважаю за краще бути пов≥шеним в б≥льшовицьк≥й Ќ≥меччин≥, н≥ж загинути п≥д французьким мечем". Ќастав момент, коли сто¤чий на вулиц¤х п≥д прапорами ≥з свастикою натовп почав об'Їднуватис¤ з тими, хто ще донедавно стр≥л¤в у них. –оти перетворювалис¤ на батальйони, батальйони в полки, полки в див≥з≥њ. "Ќав≥ть ¤кщо ви тис¤чу раз визнаЇте нас винними, в≥чний суд ≥стор≥њ виправдаЇ нас та з≥ см≥хом викине вердикт вашого суду". √≥тлера засудили до 5 рок≥в ув'¤зненн¤. …ого повед≥нка в зал≥ суду справила сильне враженн¤ на вс≥х н≥мц≥в, ¤к≥ стали почитати його ¤к найб≥льшого нац≥онального геро¤. ¬≥н засвоњв важливий урок путчу, що проваливс¤ : вкрай необх≥дно, щоб його рух прийшов до влади легальним засобом. √≥тлер пров≥в у в'¤зниц≥ Ћандсбергу т≥льки 9 м≥с¤ц≥в.

…ому надали зручну камеру, де в≥н м≥г роздумувати над своњми помилками. ¬≥н сн≥дав у л≥жку, виступав перед товаришами по камер≥ ≥ гул¤в в саду - все це б≥льше нагадувало санатор≥й, н≥ж в'¤зницю.
    “ут в≥н продиктував –удольфу √ессу перший том "ћайн кампф", що стала пол≥тичною б≥бл≥Їю нацистського руху. ¬ ц≥й галаслив≥й, пихат≥й, неврегульован≥й книз≥ √≥тлер в≥добразив ≥стор≥ю свого житт¤, свою ф≥лософ≥ю ≥ проект програми, ¤ку в≥н нам≥чав зд≥йснити в Ќ≥меччин≥. Ћейтмотивом книги був соц≥альний дарв≥н≥зм: ≥ особи, ≥ нац≥њ Ї суб'Їктами боротьби, що продовжуЇтьс¤, за виживанн¤. ћораль - дур≥сть, перевага - в сил≥. –асов≥й переваз≥ н≥мц≥в загрожували Їврењ - "гнучкий демон упадку людства", марксисти, б≥льшовики та л≥берали, а також гуман≥сти та ф≥лантропи вс≥х кольор≥в. Ќ≥меччина знов зможе стати величною, ¤кщо поведе безжальну в≥йну проти своњх внутр≥шн≥х ворог≥в. “≥льки за допомогою п≥дтримуваноњ народом диктатури ≥ завд¤ки оновленню, сильна Ќ≥меччина знайде "лебенсраум", "життЇвий прост≥р", в≥двоювавши його у зовн≥шн≥х ворог≥в.
    Ќовий нацистський рух мав закласти стратег≥ю дл¤ майбутнього св≥тового пануванн¤. Ќе дивл¤чись на те, що "ћайн кампф" була нудним ≥ багатосл≥вним твором, вона незабаром придбала широку попул¤рн≥сть. ƒо 1939 року ц¤ книга була перекладена на 11 мов, а загальний тираж склав б≥льше 5,2 млн. екземпл¤р≥в. √онорар зробив √≥тлера багатою людиною.

ѕровал путчу 1923 викликав тимчасовий розпад нацистськоњ парт≥њ, але зв≥льнений по амн≥ст≥њ з в'¤зниц≥ Ћандсбергу у грудн≥ 1924 року √≥тлер знов ≥з завз¤т≥стю вз¤вс¤ за в≥дновленн¤ свого руху. ѕри п≥дтримц≥ найближчих соратник≥в - в≥ртуоза-пропагандиста ѕаул¤ …озефа √еббельса та геро¤ 1-њ св≥товоњ в≥йни п≥лота-аса, кап≥тана √ермана √ер≥нга, - √≥тлер приступив до вельми невд¤чного зан¤тт¤ - завоюванн¤ п≥дтримки мас. ѕеред ним виникла вимагаюча нев≥дкладного р≥шенн¤ проблема - зробити виб≥р м≥ж своњми прихильниками в Ѕерл≥н≥ - л≥вими соц≥ал≥стами, ¤ких очолював √регор Ўтрассер, ≥ правими нац≥онал≥стами в ћюнхен≥. Ќа парт≥йн≥й конференц≥њ, що в≥дбулас¤ в лютому 1926 року, √≥тлер обдурив Ўтрассера, позбавивши його ¤кого б то н≥ було впливу на м≥цн≥ючий нацистський рух (Ѕамберзький парт≥йний з'њзд). ¬олод≥ючи р≥дк≥сною пол≥тичною прониклив≥стю ≥ використовуючи своЇ ораторське мистецтво, в≥н привернув на св≥й б≥к ≥ правих, ≥ л≥вих. …ого виступи були звернен≥ до малозабезпечених верств населенн¤, що особливо сильно страждали в≥д економ≥чноњ депрес≥њ. ¬ той же час, наполеглив≥сть, з ¤кою в≥н просувавс¤ до влади, причому, використовуючи в≥дтепер законн≥ методи, що дало мотив називати його "јдольф-законник", - все це принесло йому попул¤рн≥сть серед в≥йськових, нац≥онал≥ст≥в та консерватор≥в. ƒивне проникненн¤ в суть масовоњ психолог≥њ ≥ готовн≥сть сп≥впрацювати з правими консерваторами послужили могутн≥м чинником просуванн¤ √≥тлера до вершин пол≥тичноњ влади. ѕоступово в≥н знову знайшов грунт п≥д ногами, загублений п≥сл¤ провалу "ѕивного путчу". ƒо 1930 року √≥тлер став безперечним л≥дером нацистського руху. ¬ парт≥йну казну потекли засоби в≥д багатих рейнландських промисловц≥в, ¤к≥ побачили у √≥тлер≥ над≥йну гарант≥ю в≥д обридлих профсп≥лок та комун≥ст≥в. Ќовий л≥дер знаходив все зростаючу п≥дтримку ¤к з боку буржуаз≥њ, так ≥ з боку незадоволених роб≥тник≥в; ≥ тим ≥ ≥ншим в≥н твердо об≥ц¤в зв≥льненн¤ ≥ захист в≥д пограбунку з боку Їврейських ф≥нансових магнат≥в.

Ќа виборах до рейхстагу у 1928 роц≥ нацисти отримали т≥льки 12 м≥сць, тод≥ ¤к комун≥сти - 54. ” 1929 роц≥, з початком економ≥чноњ депрес≥њ, √≥тлер утворив аль¤нс з нац≥онал≥стично налаштованим јльфредом ’угенбергом, щоб протисто¤ти репарац≥йному "плану ёнга". „ерез контрольован≥ ’угенбергом газети √≥тлер ≥з самого початку мав нагоду звертатис¤ до широкоњ нац≥ональноњ аудитор≥њ.  р≥м того, у нього з'¤вилас¤ можлив≥сть сп≥лкуватис¤ з величезною к≥льк≥стю промисловц≥в та банк≥р≥в, ¤к≥ без проблем забезпечили його парт≥њ м≥цну ф≥нансову основу. Ќа виборах 1930 року Ќ—ƒјѕ завоювала б≥льше 6 млн. голос≥в ≥ отримала 107 м≥сць у рейхстаз≥, ставши тим самим другою за величиною парт≥Їю в крањн≥. „исло представник≥в комун≥ст≥в зросло до 77. Ўкандальна тактика √≥тлера не могла не привернути до нього увагу н≥мецьких виборц≥в.

ѕ≥сл¤ того, ¤к 25 лютого 1932 року до Ќ≥меччини приЇднавс¤ Ѕрауншвейг, √≥тлер вир≥шив випробувати силу своЇњ парт≥њ в боротьб≥ за президентське кр≥сло. —тарезний ѕауль фон √≥нденбург мав п≥дтримку серед соц≥ал≥ст≥в, католик≥в та лейборист≥в. Ѕуло й два ≥нш≥ кандидати: арм≥йський оф≥цер “еодор ƒуйстерберг та л≥дер комун≥ст≥в ≈рнст “ельман. √≥тлер пров≥в могутню передвиборну кампан≥ю ≥ завоював понад 30 % голос≥в, позбавивши тим самим √≥нденбурга абсолютноњ б≥льшост≥. Ќа заключному етап≥ вибор≥в, 10 кв≥тн¤ 1932 року, попул¤рному ветерану в≥йни все ж таки вдалос¤ повернути соб≥ перемогу з 53 % голос≥в (√инденбург - 19359650; √≥тлер - 13418011; “ельман - 3706655).
    Ќа виборах до рейхстагу в липн≥ 1932 року нацисти завоювали 230 м≥сць ≥ перетворилис¤ на найб≥льшу пол≥тичну парт≥ю Ќ≥меччини. ¬ листопад≥ √≥тлера сп≥ткала короткочасна невдача, коли число нацистських депутат≥в знизилос¤ до 196, тод≥ ¤к число комун≥ст≥в у рейхстаз≥ зб≥льшилос¤ до 100. —аме в цей час ≥ дос¤гли свого п≥ку кривав≥ з≥ткненн¤ на вулиц¤х м≥ж "коричневосорочниками" та "–от-фронтом".

“им часом пол≥тична ситуац≥¤ в крањн≥ повол≥ пог≥ршувалас¤.  анцлер √енр≥х Ѕрюн≥нг, не дивл¤чись на те, що був позбавлений забобон≥в ≥ тверезо дививс¤ у майбутнЇ, був вимушений вдатис¤ до жорсткого управл≥нн¤ державою. ÷е, ¤к ви¤вилос¤, помилкове р≥шенн¤, розчистило дорогу диктатур≥. 30 травн¤ 1932 року √≥нденбург усунув Ѕрюн≥нга з посади. ¬ибухнула запекла закул≥сна пол≥тична боротьба м≥ж сх≥дним юнкерством, багатими промисловц¤ми заходу та оф≥церським корпусом рейхсверу. ѕредставники цих трьох груп займали ключов≥ пости в ур¤д≥, очолювали ¤кий спочатку проникливий ≥нтриган ‘ранц фон ѕапен, а пот≥м генерал  урт фон Ўлейхер, прихильник в≥йськовоњ диктатури. ‘он ѕапен уклав пол≥тичний союз з √≥тлером. ¬они таЇмно зустр≥лис¤ 4 с≥чн¤ 1933 ≥ домовилис¤ разом боротис¤ за утворенн¤ такого каб≥нету, де √≥тлер був би канцлером, а союзники фон ѕапена зайн¤ли б ключов≥ м≥н≥стерськ≥ пости. ¬они також домовилис¤ усунути з пол≥тичноњ арени соц≥ал-демократ≥в, комун≥ст≥в та Їврењв. √≥тлер пооб≥ц¤в в≥дмовитис¤ в≥д соц≥ал≥стичноњ частини своЇњ програми, а фон ѕапен зав≥рив, що доб'Їтьс¤ крупних субсид≥й в≥д промисловц≥в дл¤ п≥дтримки √≥тлера. «алишалос¤ т≥льки завоювати симпат≥њ старезного президента, ¤кий все б≥льше нагадував кинувшогос¤ в атаку грубого капрала час≥в 1-њ св≥товоњ в≥йни. ≤ син президента, ќскар фон √≥нденбург, що турбувавс¤ за св≥й родовий маЇток у Ќойдец≥, ≥ крупний банк≥р  урт фон Ўредер наст≥йно радили президенту продовжити сп≥впрацю з фон ѕапеном. 30 с≥чн¤ 1933 року з великим небажанн¤м √≥нденбург проголосив √≥тлера канцлером Ќ≥меччини в коал≥ц≥йному ур¤д≥, але в≥дмовив йому в надзвичайних повноваженн¤х. ÷е був найб≥льший момент в житт≥ маленькоњ людини, нещодавно - брудного волоцюги з в≥денських вулиць. ¬≥н добивс¤ своЇњ мети без путч≥в ≥ революц≥й, конституц≥йним шл¤хом, на ¤кий розраховував.

√≥тлер запевн¤в, що розпочавшийс¤ у 1933 роц≥ “рет≥й рейх про≥снуЇ тис¤чу рок≥в. ќпинившис¤ б≥л¤ влади, в≥н завз¤то прийн¤вс¤ створювати ≥ зм≥цнювати в крањн≥ абсолютну диктатуру. ќск≥льки абсолютноњ б≥льшост≥ у рейхстаз≥ √≥тлер поки не мав, в≥н заручивс¤ згодою √≥нденбурга на нов≥ вибори. ѕрагнучи укр≥пити власне положенн¤ за рахунок комун≥ст≥в, його першою турботою стало попередити крањну про небезпеку червоного терору. ѕ≥дпал рейхстагу в н≥ч на 27 лютого 1933 року став тим необх≥дним приводом дл¤ усуненн¤ своњх пол≥тичних супротивник≥в, ¤кий закр≥пив грунт дл¤ встановленн¤ в Ќ≥меччин≥ тотал≥тарноњ системи. ’оча формально п≥дпал був справою рук дуркуватого 24-р≥чного голандського п'¤ниц≥ ћар≥нуса ¬ан дер Ћюббе, що був у св≥й час членом комун≥стичного клубу в √оланд≥њ, але було очевидним, що нацисти сам≥ влаштували пожежу, зваливши провину на комун≥ст≥в. Ѕуло встановлено, що група штурмовик≥в проникла в буд≥влю рейхстагу, скориставшис¤ тунелем, пров≥деним в≥д штаб-квартири √ер≥нга, облила зав≥ски ≥ килими ¤коюсь легко-займистою р≥диною, а пот≥м привела тупуватого голандц¤ екс-комун≥ста, ¤кий ≥ "влаштував" пожежу. ѕитанн¤ в≥дпов≥дальност≥ за п≥дпал рейхстагу дотепер залишаЇтьс¤ предметом суперечок ≥сторик≥в.

як би там не було, нацисти або хто ≥нший п≥дпалив рейхстаг, √≥тлеру це п≥шло т≥льки на користь, оск≥льки надало мотив розгромити своњх супротивник≥в. ¬ибори 5 березн¤ 1933 року дозволили нацистам зб≥льшити своЇ представництво у рейхстаз≥ з 196 до 288 депутат≥в, а загальне число отриманих голос≥в - з 11737000 до 17277200 або до 44 % в≥д загального числа виборц≥в. ј ≥з врахуванн¤м п≥дтримавших його нац≥онал≥ст≥в, √≥тлер отримав 52 %-у б≥льш≥сть. 24 березн¤ 1933 року рейхстаг прийн¤в надзвичайний «акон про захист народу ≥ рейху (Gesetz zur Erhebung der Not von Volk und Reich). ¬ п'¤ти коротких пунктах м≥стилас¤ в≥дм≥на законодавчих прав рейхстагу, включаючи контроль за бюджетом, внесенн¤ конституц≥йних поправок ≥ ратиф≥кац≥ю договор≥в з ≥ноземними державами, та передача њх на 4-р≥чний терм≥н ≥мперському ур¤ду. Ќе пройшло ≥ дек≥лькох м≥с¤ц≥в, ¤к ≥нш≥ парт≥њ, вс≥ до одн≥Їњ, були заборонен≥, нацистськ≥ штатхальтери зд≥йснювали контроль в н≥мецьких земл¤х, профсп≥лки були роз≥гнан≥, а все населенн¤ ви¤вилос¤ залученим у перебуваюч≥ п≥д нацистським контролем незл≥ченн≥ союзи, групи та орган≥зац≥њ.

√≥тлер укр≥плював свою владу за допомогою ретельно продуманоњ системи жорстокост≥ ≥ терору. “их, хто намагавс¤ протестувати проти под≥бного правл≥нн¤, били або вбивали, арештовували ≥ кидали у в'¤зниц≥. ѕрагнучи не зач≥пати впливових ос≥б, √≥тлер хитромудро в≥дт≥сн¤в консерватор≥в вб≥к, в той же час грубо розставл¤ючи власних людей в ур¤д≥. « прекрасною майстерн≥стю в≥н проводив мак≥авелл≥вську пол≥тику, розор¤ючи, п≥ддаючи арештам ≥ позбавл¤ючи своњх супротивник≥в прав ≥ самого житт¤. ¬≥н створював слухн¤ний йому ур¤д, п≥дпор¤дковував законодавство, осв≥ту ≥ рел≥г≥ю ≥нтересам нац≥онал-соц≥ал≥зму. ѕод≥бно ћуссол≥н≥, в≥н прагнув нагл¤дати за сп≥вв≥тчизниками з колиски до труни. "’айль √≥тлер!" - стало обов'¤зковою формою в≥танн¤, свастика перетворилас¤ на символ нацистськоњ держави, "’орст ¬ессель" отримав статус оф≥ц≥йного г≥мну, а "хл≥б та видовища" були оголошен≥ першор¤дною потребою н≥мецькоњ нац≥њ. ѕ≥д кер≥вництвом √еббельса насаджувавс¤ культ поклон≥нн¤ фюреру. ¬ 1934 роц≥, об'Їднавши пости канцлера ≥ президента, √≥тлер став Їдиновладним правителем Ќ≥меччини.

Ќа шл¤ху до абсолютноњ диктатури залишалас¤ Їдина перешкода - радикально налаштован≥ елементи всередин≥ самоњ парт≥њ, що групувалис¤ навкруги —ј та њх л≥дера кап≥тана ≈рнста –ема. √≥тлер був вимушений п≥дтримувати сп≥впрацю з промисловими магнатами ≥ генерал≥тетом рейхсверу, що сплатив ≥ проклав йому шл¤х до пол≥тичноњ влади, ≥ до тепер≥шнього часу прагнув уникати радикальних д≥й при р≥шенн≥ внутр≥шньон≥мецьких проблем. јле –ем та його нетерпл¤ч≥ прихильники закликали до "продовженн¤ революц≥њ". "јльт≥ кампфер", стар≥ соратники, вимагали в≥д √≥тлера б≥льш важливоњ дл¤ себе рол≥ в арм≥йських справах. Ќ≥мецьк≥ генерали дали ¤сно зрозум≥ти √≥тлеру, що в≥н позбавитьс¤ њх п≥дтримки, ¤кщо не приборкаЇ штурмовик≥в. √≥тлер став перед вибором м≥ж нац≥онал≥стичним ≥ соц≥ал≥стичним напр¤мами свого руху. ¬≥н вц≥л≥в лише тому що вибрав тверде ≥ жорстке р≥шенн¤. «аручившис¤ п≥дтримкою парт≥йних та арм≥йських л≥дер≥в, ≥ перш за все —— на чол≥ з √енр≥хом √≥ммлером, в≥н завдав нищ≥вного удару по кер≥вництву —ј 30 червн¤ 1934 року ("Ќ≥ч довгих нож≥в"). √≥тлер вилет≥в у Ѕад-¬≥сзЇю, у ¬ерхн≥й Ѕавар≥њ, де –ем та дек≥лька його прихильник≥в знаходилис¤ в приватному санатор≥њ √ансельбауер. –ема було заарештовано. ƒва дн≥ потому √≥тлер запропонував йому накласти на себе руки. ¬≥д ц≥Їњ пропозиц≥њ –ем в≥дмовивс¤, п≥сл¤ чого був застрелений у своњй камер≥.

“им часом в Ѕерл≥н≥ було заарештовано близько 150 вищих кер≥вник≥в —ј, б≥льш≥сть з них в≥дразу ж була страчена; њх розстр≥лювали групами. Ќе в≥дом≥ точн≥ цифри страчених в цю н≥ч. Ў≥сть чолов≥к ув≥рвалис¤ на в≥ллу колишнього канцлера  урта фон Ўлейхера ≥ застрелили його. ¬ ћюнхен≥ вит¤гнули з будинку 72- л≥тнього √устава фон  ара, ¤кий дес¤тьма роками ран≥ше наказав подавити г≥тлер≥вський путч, застрелили його, а т≥ло кинули в болото. "” т≥ години, - згадував √≥тлер, - ¤ в≥дчував себе найвищим суддею н≥мецькоњ нац≥њ". « ц≥Їњ б≥йн≥ √≥тлер вийшов вже незаперечним диктатором “ретього рейху.

¬ерховенство закону в≥дтепер зак≥нчилос¤. ѕ≥сл¤ смерт≥ √≥нденбурга 2 серпн¤ 1934 року √≥тлер привласнив соб≥ званн¤ фюрера ≥ канцлера, в≥дм≥нивши пост рейхспрезидента. ¬се без виключенн¤ арм≥йськ≥ оф≥цери були зобов'¤зан≥ прис¤гнути на в≥рн≥сть, але не конституц≥њ, а особисто јдольфу √≥тлеру. « ц≥Їњ мит≥ внутр≥шн≥ справи мало ц≥кавили √≥тлера; основною його турботою було лише проведенн¤ пол≥тики повного п≥дкоренн¤ вищих посадовц≥в, що зд≥йснювали систему терору, ¤ку в≥н вважав необх≥дною, щоб зберегти ≥снуванн¤ свого режиму.  ожний з вищих кер≥вник≥в - √ер≥нг, √еббельс, √≥ммлер - проводили деспотичну владу всередин≥ власноњ сфери, заснувавши кожний дл¤ себе особливу посаду. ‘юрер уважно спостер≥гав за ними ≥ стежив, щоб жодна з п≥длеглих њм орган≥зац≥й не стала б достатньо могутньоњ ≥ не кинула б виклик його власн≥й влад≥. ¬≥н наказав √≥ммлеру створити мережу концентрац≥йних табор≥в дл¤ боротьби з внутр≥шн≥ми ворогами. Ѕули прийн¤т≥ закони Ќюрнберга про громад¤нство ≥ расу, 1935, ¤к≥ позбавл¤ли Їврењв громад¤нства ≥ заборон¤ли браки м≥ж ар≥йц¤ми (н≥мц¤ми) та неарийцами (Ївре¤ми). √≥тлер висував закони, що п≥дштовхували до ем≥грац≥њ Їврењв, соц≥ал≥ст≥в та ≥нтел≥генц≥ю, ¤к≥ н≥бито створювали труднощ≥ дл¤ житт¤ в обмеженому простор≥ “ретього рейху.

Ќ≥меччина перетворилас¤ на Їдиний суц≥льний конц-таб≥р. јгенти гестапо вривалис¤ у будинки серед ноч≥. ƒе¤к≥ заарештован≥ зникали назавжди, багато кого кидали в п≥двали, де п≥ддавали биттю ≥ тортурам, щоб вирвати визнанн¤. «лочини - в≥д пограбуванн¤ до вбивства - називали "пол≥тикою" в ≥м'¤ "нац≥ональноњ революц≥њ". ¬≥дбувалас¤ боротьба за можлив≥сть примазатис¤ до парт≥њ, що перемогла: т≥, хто займав в парт≥њ невисок≥ пости, використовували щонайменшу можлив≥сть, щоб продемонструвати св≥й ранн≥й вступ до нењ ≥ отримати ¤ку-небудь державну посаду. «м≥щувалис¤ з пост≥в професори ун≥верситет≥в, а на њх м≥сце призначалис¤ некомпетентн≥ нацистськ≥ ур¤довц≥. ўоб п≥дн¤ти емоц≥йний стан народу, в Ќюрнберз≥ почали проводити величезн≥ масов≥ зльоти. Ѕагатотис¤чн≥ колони марширували в буйств≥ фарб в≥д прапор≥в й штандарт≥в, заповнювали величезний стад≥он, щоб почути слова диктатора, у той час коли над головами через безл≥ч гучномовц≥в головний пропагандист “ретього рейху √еббельс щосили розхвалював фюрера: "ћи Ї св≥дками найб≥льшоњ под≥њ в ≥стор≥њ. √ен≥й створюЇ мир! …ого голос ми чули, коли Ќ≥меччина спала. …ого руки знову створили з нас нац≥ю! ¬≥н один н≥коли не помил¤Їтьс¤! ¬≥н завжди ¤к з≥рка над нами!" ≥ т.д.

«м≥цнивши за допомогою терору своЇ положенн¤ всередин≥ крањни, √≥тлер вз¤вс¤ за в≥дродженн¤ минулоњ н≥мецькоњ могутньост≥ в ™вроп≥, приступивши до зд≥йсненн¤ нам≥ченоњ у "ћайн кампф" мети. —початку таЇмно, а пот≥м в≥дкрито, в≥н п≥шов на порушенн¤ умов ¬ерсальського договору, по сут≥ що позбавив Ќ≥меччину арм≥њ. «авд¤ки великим державним субсид≥¤м на озброЇнн¤ ≥ хлинувшим в арм≥ю безроб≥тним, економ≥чний стан в крањн≥ дещо покращав.

—тавши канцлером, √≥тлер почав проводити агресивну зовн≥шню пол≥тику. ƒоговори з ¬атиканом ≥ ѕольщею (1934) були покликан≥ замаскувати його ≥стинн≥ задуми. ¬ жовтн≥ 1933 року Ќ≥меччина вийшла з Ћ≥ги Ќац≥й. ¬л≥тку 1934 року √≥тлер зробив спробу вторгнутис¤ до јвстр≥њ, але п≥сл¤ того, ¤к ћуссол≥н≥ послав своњ в≥йська на охорону австр≥йських кордон≥в, йому довелос¤ в≥дмовитис¤ в≥д своњх нам≥р≥в. ¬ березн≥ 1935 року √≥тлер оголосив про створенн¤ збройних сил мирного часу у склад≥ 36 див≥з≥й чисельн≥стю 550000 ос≥б, що було пр¤мим порушенн¤м умов ¬ерсальського договору. ¬елик≥ держави нер≥шуче протестували. –≥к потому, у березн≥ 1936 року, √≥тлер спр¤мував в≥йська в –ейнську дем≥л≥таризовану зону, анулюючи до цього часу Ћокарнськ≥ домовленост≥ 1925 року, ≥ знову не зустр≥в н≥¤кого опору з боку «аходу.  оли в липн≥ 1936 в ≤спан≥њ розгор≥лас¤ √ромад¤нська в≥йна, √≥тлер надав допомогу генералу ‘рансисько ‘ранко та ≥спанським фаланг≥стам. ƒо ≤спан≥њ був направлений лег≥он " ондор", й н≥мецьк≥ льотчики набули першого бойового досв≥ду, ¤кий став в нагод≥ п≥зн≥ше п≥д час 2-њ св≥товоњ в≥йни. 25 жовтн¤ 1936 був укладений в≥йськово-пол≥тичний союз з ≤тал≥Їю ("—талевий пакт"), ¤кий √≥тлер розгл¤дав ¤к можлив≥сть завоювати "життЇвий прост≥р" дл¤ "незаможних нац≥й". ¬ пер≥од в≥йськових приготувань ≥ пов'¤заноњ з ними економ≥чною переор≥Їнтац≥Їю, направленою на самодостатн≥сть (јвтарк≥¤), √≥тлер вибрав тактику обачноњ брехн≥, щоб приспати своњ майбутн≥ жертви брехливим в≥дчутт¤м безпеки. Ќасправд≥ в≥н робив публ≥чн≥ за¤ви про прагненн¤ до миру, при цьому серйозно готуючись до в≥йни. ≤ чим значн≥ше ≥ очевидн≥ше брехн¤, тим б≥льше людей вважало за краще в≥рити њй.

ƒо к≥нц¤ 1937 року експанс≥он≥стська пол≥тика √≥тлера набрала повну силу. 5 листопада 1937 р., тобто майже за два роки до нападу на ѕольщу ≥ початку 2-њ св≥товоњ в≥йни, в≥н скликав нараду в≥йськового кер≥вництва, в≥дому з тих п≥р, ¤к ’оссбахська нарада, де ¤сно дав зрозум≥ти, що збираЇтьс¤ вир≥шити проблему "життЇвого простору" дл¤ Ќ≥меччини не п≥зн≥ше 1943-45 рр. ¬≥н хитро позбувс¤ два члени ¬ерховного командуванн¤ - фельдмаршала ¬ернера фон Ѕломберга та генерал-полковника ¬ернера фон ‘р≥ча, присутн≥х на ц≥й нарад≥ ≥ що опиралис¤ його агресивним задумам.
    ” березн≥ 1938 року √≥тлер, ман≥пулюючи складнощами в австро-н≥мецьких в≥дносинах, зд≥йснив аншлюс јвстр≥њ, вв≥вши туди в≥йська ≥ насильно приЇднавши њњ до “ретього рейху. Ќа проведеному п≥д диктуванн¤ нацист≥в плеб≥сцит≥ було отримане 99,59 % голос≥в австр≥йц≥в, що схвалили аншлюс. "÷е - найб≥льша година мого житт¤", - за¤вив √≥тлер.

Ѕ≥льш серйозну перев≥рку власноњ пол≥тики √≥тлер зд≥йснив в к≥нц≥ 1938 року, почавши кампан≥ю по "зв≥льненню" судетських н≥мц≥в в „ехословаччини - суверенноњ держави, чи¤ незалежн≥сть гарантувалас¤ зах≥дними державами ≥ –ад¤нським —оюзом. ѕ≥сл¤ ≥нсп≥рованого нацистами безладд¤ всередин≥ „ехословак≥њ, √≥тлер пооб≥ц¤в судетським н≥мц¤м, що не залишить њх. Ќал¤кан≥ в≥йськовою загрозою британський прем'Їр-м≥н≥стр Ќев≥лль „емберлен та французький прем'Їр ≈дуард ƒаладьЇ прибули до Ќ≥меччини ≥ п≥дписали принизливу ћюнхенську угоду 1938 року.
    ÷¤ безкровна перемога п≥дн¤ла престиж √≥тлера в очах н≥мц≥в. ћенш н≥ж за р≥к до рейху були приЇднан≥ територ≥њ з населенн¤м 10 млн. людей. ѕ≥сл¤ кожноњ отриманоњ перемоги √≥тлер за¤вл¤в, що не маЇ нам≥ру пред'¤вл¤ти подальших територ≥альних претенз≥й.  олишн≥й убогий авантюрист з ¬≥дн¤ став тепер наймогутн≥шим диктатором в ™вроп≥ з час≥в Ќаполеона.
Ќ≥мц≥ вважали його неперевершеним державним д≥¤чем, нав≥ть б≥льш великим, н≥ж Ѕ≥смарк, а дипломати зах≥дних крањн побоювалис¤ його ¤к агресора. Ќаступною жертвою √≥тлер вибрав ѕольщу. “епер в≥н претендував на ѕольський коридор та ƒанц≥г, втрату ¤ких пов'¤зував з ¬ерсальським договором. «ах≥дн≥ держави, у в≥дпов≥дь на зверненн¤ ѕольщ≥, гарантували њй збереженн¤ незалежност≥. –озум≥ючи, що життЇво важливо уникнути в≥йни на два фронти, про що в≥н писав ще у "ћайн кампф", √≥тлер почав переговори з ћосквою. 23 серпн¤ 1939 року два смертельних вороги - нацистська Ќ≥меччина та –ад¤нський —оюз п≥дписали догов≥р про дружбу ≥ ненапад, умовившис¤, проте, под≥лити ѕольщу м≥ж собою. “акою ви¤вилас¤ в≥дпов≥дь —тал≥на дипломатам «аходу, ¤ких в≥н п≥дозрював у прагненн≥ направити √≥тлера проти нього. ѕриголомшений ц≥Їю дипломатичною бомбою „емберлен ≥нформував √≥тлера, що ¬еликобритан≥¤ без коливань виконаЇ своњ зобов'¤занн¤ перед ѕольщею.
    –озгн≥ваний √≥тлер залишив цю за¤ву без в≥дпов≥д≥, але в приватн≥й бес≥д≥ сказав: "ћен≥ 50 рок≥в, ≥ ¤ вважаю за краще вести в≥йну зараз, а не тод≥, коли мен≥ виповнитьс¤ 53 або 60".

« ц≥Їњ мит≥ житт¤ ≥ д≥¤льн≥сть √≥тлера були поглинено водоспадом под≥й 2-њ св≥товоњ в≥йни. ¬≥н над≥в в≥йськовий к≥тель ≥ оголосив, що не зн≥ме його до повноњ перемоги Ќ≥меччини. ¬ перш≥ ж тиждн≥ розпочатоњ 1 вересн¤ 1939 в≥йни под≥лена ѕольща була окупована н≥мецькими та рад¤нськими в≥йськами. ¬ надзвичайному зверненн≥ до рейхстагу 6 жовтн¤ 1939 року √≥тлер запропонував ¬еликобритан≥њ ≥ ‘ранц≥њ укласти догов≥р про мир - його "останн¤ пропозиц≥¤". јле тепер вже стало очевидним, що його слову дов≥р¤ти не можна. ћ≥с¤ць потому, в роковини "ѕивного путчу", √≥тлер оголосив, що в≥ддаЇ наказ на 5-р≥чну в≥йну, ¤ка зак≥нчитьс¤ повною перемогою “ретього рейху.

ѕот≥м настaла пора т.з. "—ид¤чоњ в≥йни", що тривала всю зиму 1939-40 рр., п≥д час ¤коњ н≥ √≥тлер, н≥ його супротивники на «аход≥ не робили н≥¤ких д≥й. ‘ранц≥¤ спод≥валас¤ в≥дсид≥тис¤ за "смугою ћаж≥но", а британськ≥ льотчики "бомбардували" Ќ≥меччину лист≥вками. ¬ новор≥чному зверненн≥ до нац≥њ 1940 року √≥тлер за¤вив, що не маЇ нам≥ру боротис¤ за "новий пор¤док" в ™вроп≥. ¬ березн≥ 1940 року в≥н зустр≥вс¤ з своњм союзником ћуссол≥н≥ на Ѕреннерському перевал≥, щоб розкрити йому своњ задуми. 9 кв≥тн¤ 1940 року н≥мецьк≥ в≥йська вторгнулис¤ в ƒан≥ю ≥ Ќорвег≥ю. √≥тлер за¤вив, що це викликано тим, що ¬еликобритан≥¤ н≥бито встановлюЇ м≥нн≥ пол¤ в норвезьких територ≥альних водах. ћ≥с¤ць потому був зд≥йснений "бл≥цкр≥г" до Ѕельг≥њ, Ќ≥дерланд≥в, Ћюксембургу та ‘ранц≥њ. "÷¤ битва вир≥шить долю Ќ≥меччини на тис¤чу рок≥в", - за¤вив √≥тлер. 22 червн¤ 1940 триумфуючий √≥тлер зажадав в≥д француз≥в погодитис¤ на припиненн¤ бойових д≥й, причому в тому ж самому пасажирському вагон≥ в  омпьЇн≥, в ¤кому н≥мц≥ були вимушен≥ п≥дписати перемир'¤ у 1918 роц≥. ‘юрер повернувс¤ до Ѕерл≥на героЇм-переможцем. ѕод≥њ попередн≥х тижн≥в укр≥пили в≥ру н≥мц≥в в ген≥й √≥тлера. ќсобливе дов≥р'¤ в≥н придбав стратег≥чним плануванн¤м блискучих в≥йськових операц≥й. Ќаступним кроком √≥тлера було масоване пов≥тр¤не бомбардуванн¤ ¬еликобритан≥њ з подальшим зд≥йсненн¤м операц≥њ "ћорський лев" - висадкою сухопутних сил на Ѕританськ≥ острови. јле льотчики  орол≥вських в≥йськово-пов≥тр¤них сил, не подумуючи про кап≥тул¤ц≥ю, завдали щонайпотужн≥шого у в≥дпов≥дь удару по г≥тлер≥вськ≥й пов≥тр¤н≥й армад≥. “≥льки за 15 серпень 1940 англ≥йц≥ збили 180 н≥мецьких л≥так≥в. Ќе добившис¤ переваги в пов≥тр≥, н≥чого було ≥ думати про вторгненн¤ на острови. « ц≥Їњ мит≥ √≥тлер повернув свою стратег≥ю на сх≥д. ћуссол≥н≥, роздратований тим, що перебував в нев≥данн≥ щодо найближчих план≥в √≥тлера, напав на √рец≥ю, але одержана њм тут невдача вимусила √≥тлера звернути увагу на Ѕалкани ≥ ѕ≥вн≥чну јфрику. 6 кв≥тн¤ √≥тлер вв≥в в≥йська до √рец≥њ та ёгослав≥њ, а п≥зн≥ше в≥дправив јфриканський корпус до Ћ≥в≥њ та ™гипту. ѕервинному усп≥ху цього заходу спри¤в нейтрал≥тет –ад¤нського —оюзу.

” цей момент √≥тлер ухвалив переломне р≥шенн¤ в своЇму житт≥. ћаючи у розпор¤дженн≥ 250 н≥мецьких див≥з≥й ≥ близько 100 див≥з≥й держав-сател≥т≥в, в≥н зваживс¤ напасти на –ад¤нський —оюз, будучи впевненим, що завоюЇ його прот¤гом шести тижн≥в. ¬≥н також розраховував внести розкол м≥ж —–—– ≥ його зах≥дними союзниками, зд≥йснивши "хрестовий пох≥д проти б≥льшовизму". 22 червн¤ 1941 року н≥мецьк≥ в≥йська перейшли кордон ≥ вторгнулис¤ в меж≥ –ад¤нського —оюзу на фронт≥ в≥д Ѕалт≥йського до „орного мор¤. ѕервинний усп≥х супроводив √≥тлеру, його в≥йська подолали дв≥ третини в≥дстан≥ до ћоскви за 26 дн≥в. –ад¤нськ≥ в≥йська, застосовуючи глибоко ешелоновану оборону, в≥дступали. "—ьогодн≥, - говорив √≥тлер 2 жовтн¤ 1941 року, - починаЇтьс¤ останн¤, вир≥шальна битва в≥йни". „астково в≥н ви¤вивс¤ прав - вона була вир≥шальною дл¤ —–—–. Ќе дивл¤чись на його хвалькуват≥ зав≥ренн¤, н≥би —–—– знищено, останн≥й в≥дчайдушний штурм на  авказ≥ повн≥стю проваливс¤. ѕ≥сл¤ катастроф≥чного розгрому п≥д ћосквою, 19 грудн¤ 1941 року √≥тлер зм≥стив свого головнокомандуючого фельдмаршала ¬альтера фон Ѕраухича ≥ прийн¤в на себе командуванн¤ вс≥ма бойовими д≥¤ми. ƒо цього часу у в≥йну вступили —получен≥ Ўтати јмерики, ≥ чотири п'¤т≥ св≥ту об'Їдналис¤ проти нацистськоњ Ќ≥меччини. Ќовор≥чне зверненн¤ 1942 року демонструЇ пом≥тне зниженн¤ ейфоричного ≥ самовпевненого настрою √≥тлера. ’оча його в≥йська ще брали перемоги на ”крањн≥ та в ѕ≥вн≥ч. јфриц≥, але "бл≥цкр≥г" вже не спрацьовував ефективно. √≥тлер усам≥тнивс¤ в своњй польов≥й ставц≥, пост≥йно приск≥пуючись до в≥йськових радник≥в з приводу тактики ≥ стратег≥њ, ≥ продовжував ухвалювати помилков≥ р≥шенн¤. Ќа —х≥дному фронт≥ в≥н кидавс¤ в≥д одн≥Їњ ц≥л≥ до ≥ншоњ, в≥ддавав накази своњм в≥йськам припинити в≥дступ ≥ битис¤, коли њх положенн¤ вже було безнад≥йним. ¬≥н нехтував —ередземномор'¤м, тод≥ ¤к пор≥вн¤но невелик≥ додатков≥ зусилл¤ могли б привести до позитивних результат≥в. “им часом √≥тлер надавав все менше ≥ менше уваги пол≥тичноњ ≥ дипломатичноњ д≥¤льност≥. ¬≥н наказав √≥ммлеру розробити структуру "нового пор¤дку" в ™вроп≥: передати управл≥нн¤ анексованих територ≥й - „ехословаччини, ѕольщ≥, ‘ранц≥њ та Ѕельг≥њ - нацистським губернаторам, а Ќорвег≥ю ≥ √оланд≥ю включити у в≥льний союз. ” вс≥х окупованих крањнах виникли могутн≥ вогнища опору, ¤к≥ √≥тлер намагавс¤ подавити тими ж методами терору, ¤к≥ в≥н усп≥шно застосовував в Ќ≥меччин≥. ƒл¤ постачанн¤ арм≥њ до Ќ≥меччини було увезено величезне число ≥ноземних прац≥вник≥в. ƒл¤ боротьби з ≥накомисл¤чими, дл¤ знищенн¤ Їврењв ≥ ≥нших "низьких елемент≥в", що забруднюють ар≥йську расу, за наказом √≥тлера була значно розширена мережа концентрац≥йних табор≥в ≥ табор≥в знищенн¤.

ѕоворотним моментом ви¤вилас¤ ос≥нь 1942. ƒо цього часу були розбит≥ п≥д ≈ль-јламейном в≥йська генерала –оммел¤. ¬ листопад≥ 6-а арм≥¤ генерала ‘р≥др≥ха фон ѕаулюса застр¤гла ≥ почала терп≥ти невдач≥ п≥д —тал≥нградом. "я не збираюс¤ йти з ¬олги!" - кричав √≥тлер ≥ наказав оточен≥й 6-й арм≥њ битис¤ до останнього солдата. ¬ лютому 1943 фон ѕаулюс кап≥тулював. ÷¤ трагед≥¤ означала програш у в≥йн≥. √≥тлер, на весь св≥т об≥ц¤ючий захопити —тал≥нград, вимушений змиритис¤ ≥з загибеллю величезноњ арм≥њ, зт≥каючоњ кров'ю, ≥ що намагалас¤ виконати дану йому кл¤тву. ƒо цього моменту √≥тлеру вдавалос¤, ¤к правило, дос¤гати нам≥ченоњ мети. “епер же зам≥сть розмов про перемогу, в≥н почав твердити про нездатн≥сть ворог≥в нанести йому поразку. ¬≥н в≥ддаливс¤ в св≥т власноњ фантаз≥њ ≥ уникав тих, хто застер≥гав його про неминучу поразку. …ого здоров'¤ стало пог≥ршуватис¤, в≥н все б≥льше ≥ б≥льше залежав в≥д л≥к≥в, що ввод¤тьс¤ йому д-р “еодором ћореллем. ѕер≥од слави √≥тлера наближавс¤ до к≥нц¤.

Ќе бажаючи визнавати своЇњ поразки, √≥тлер оголосив загальну моб≥л≥зац≥ю н≥мецькоњ економ≥ки, спод≥ваючись на це останнЇ зусилл¤. јле одна невдача сл≥дувала за ≥ншою. ¬ липн≥ 1943 року в ≤тал≥њ було повалено режим ћуссол≥н≥, ≥ √≥тлеру довелос¤ брати на себе в≥дпов≥дальн≥сть, щоб в≥дновити його. ¬≥н розраховував, що загроза бомбардувань н≥мецьких м≥ст ав≥ац≥Їю союзник≥в знов запалить бойовий дух нац≥њ. Ќ≥меччина н≥ за що не кап≥тулюЇ; "ћи битимемос¤ до останнього!". ”дари посипалис¤ на √≥тлера зв≥дус≥ль. —оюзники розгромили його в≥йська в ѕ≥вн≥ч. јфриц≥.

Ќа —х≥дному фронт≥ його солдати залишали один населений пункт за ≥ншим, в≥дступаючи до кордон≥в рейху. јнгло-американськ≥ в≥йська висадилис¤ на —≥ц≥л≥њ, а незабаром зайн¤ли ≥ решту територ≥њ ≤тал≥њ, до 1 жовтн¤ 1943 року д≥йшовши до Ќеапол¤, а 4 червн¤ 1944 вступили до –има. 6 червн¤ в≥дбулас¤ найважлив≥ша под≥¤ 1944 року - висадка союзник≥в у ‘ранц≥њ, операц≥¤ "—юзерен" ("ќверлок"). ќдна з найвидатн≥ших операц≥й у в≥йськов≥й ≥стор≥њ, вона була п≥дготовлена ≥ проведена абсолютно неспод≥вано. Ќезабаром м≥льйонна арм≥¤ союзник≥в погнала н≥мц≥в на сх≥д, п≥днос¤чи њм свою верс≥ю "бл≥цкр≥гу". √≥тлер опинивс¤ в г≥гантськ≥й пастц≥, коли в≥йська союзник≥в форсували –ейн, а з сходу невблаганно насувалис¤ рад¤нськ≥ в≥йська. Ћюфтваффе √ер≥нга ви¤вилис¤ нездатним захистити н≥мецьк≥ м≥ста ≥ промислов≥ центри в≥д руйн≥вних бомбардувань союзник≥в. ќперац≥њ п≥дводного флоту також не принесли бажаних результат≥в.

¬≥дчайдушне в≥йськове положенн¤ надихнуло невеликий антиг≥тлер≥вський рух всередин≥ Ќ≥меччини ≥ спонукало його до активних д≥й. ƒ≥апазон протид≥њ фюреру був надзвичайно широкий: в≥д саботажу до таЇмних змов. ƒек≥лька невеликих ≥ розр≥знених опозиц≥йних груп н≥коли не були орган≥зован≥ в могутн≥й масовий рух. ћабуть, вони не волод≥ли т≥Їю ≥стотною силою, ¤ку мали п≥дп≥льники в окупованих крањнах, ¤к≥ вели справжню в≥йну проти нацист≥в. ѕроте н≥мецький рух опору все ж таки вчинив дек≥лька спроб усунути √≥тлера. 20 липн¤ 1944 року дек≥лька вищих в≥йськових ≥ цив≥льних посадовц≥в, у тому числ≥ фельдмаршал ≈рв≥н фон ¬≥цлебен,  арл ‘р≥др≥х √ерделер, бургом≥стр Ћейпц≥га, та 37-р≥чний полковник  лаус Ўенк граф фон Ўтауффенберг спробували зд≥йснити давно задуманий замах на √≥тлера п≥д час наради в його сх≥дн≥й прифронтов≥й ставц≥ у –астенбурз≥. «в≥льнившис¤ легкими пошкодженн¤ми п≥д час вибуху, √≥тлер учинив страшну помсту змовникам.

Ѕезнад≥йно програючи в≥йну, √≥тлер перен≥с свою ставку до Ѕерл≥на. “ут у п≥дземному бункер≥, побудованому п≥д садом канцел¤р≥њ, в≥н пров≥в своњ останн≥ дн≥. ¬ оточенн≥ небагатьох в≥дданих йому людей в≥н проводив багато годин над г≥гантськими картами бойових д≥й, перем≥щаючи р≥знокольоров≥ шпильки, визначаючи м≥сцезнаходженн¤ п≥дрозд≥л≥в, ¤ких вже не ≥снувало. ƒо цього часу √≥тлер знаходивс¤ у стан≥ крайнього нервового виснаженн¤; хоча йому було всього 56 рок≥в, рухавс¤ в≥н ¤к др¤хлий старий. Ќе дивл¤чись на вс≥ старанн¤ доктор≥в, його здоров'¤ стр≥мко пог≥ршувалос¤. «а вин¤тком √еббельса, ћарт≥на Ѕормана, секретар≥в та де¤ких ≥нших, вс≥ його заступники почали покидати його. ¬≥н звинуватив √ер≥нга у прагненн≥ узурпувати владу, а √≥ммлера - в закул≥сних переговорах з союзниками. јльберт ЎпЇЇр в≥дмовивс¤ виконувати його наказ про тактику "випаленоњ земл≥". ¬изнавши, нарешт≥, поразку, фюрер вир≥шив покинути цей св≥т у вагнеровському стил≥, прин≥сши себе в жертву. Ќ≥меччина, говорив в≥н, також повинна накласти на себе руки, тому що н≥мц≥ ви¤вилис¤ нег≥дн≥ його ген≥¤ ≥ приречен≥ на програш в боротьб≥ за житт¤. …ому залишалос¤ вчинити ще дв≥ справи. –ано вранц≥ 29 кв≥тн¤ в≥н поЇднавс¤ шлюбом з ™вою Ѕраун, своЇю коханкою, ≥ в≥дразу ж п≥сл¤ цього продиктував свою останню волю ≥ пол≥тичний запов≥т, в ¤ких виправдовував своЇ житт¤ ≥ д≥¤льн≥сть. Ќаступного дн¤ о п≥в-четвертоњ, в≥н п≥шов у своњ апартаменти ≥ застреливс¤, а ™ва Ѕраун прийн¤ла отруту. ¬≥дпов≥дно до його запов≥ту, њх т≥ла кинули в котлован в саду канцел¤р≥њ, облили бензином ≥ спалили.

ќсоба √≥тлера типова дл¤ кожного прусака. ѕрактичний, зарозум≥лий самоучка - типовий н≥мець, що звисока дивитьс¤ на будь-¤кий предмет п≥д сонцем - в≥д њж≥ до пол≥тики, в≥д музики до чистоти раси. ѕихатий, всезнаючий, в≥н в≥дмовл¤Їтьс¤ сприймати думки, натом≥сть сипе висловами ≥ наказами. —амовпевнено дов≥р¤ючи власн≥й ≥нтуњц≥њ, в≥н в≥дкидаЇ науков≥ факти. …ому в≥дом≥ вс≥ в≥дпов≥д≥ на питанн¤ ≥стор≥њ. ∆ивучи в дивному, придуманому њм самим св≥т≥, в≥н в≥дкидаЇ ¤к н≥сен≥тницю будь-¤ку ≥дею, не в≥дпов≥дну його у¤вленн¤м ≥ невиразним власним монологам.

—томлив≥, триваюч≥ н≥ч безперервно одкровенн¤, заст≥льн≥ бес≥ди дають ключ до особи ≥ характеру √≥тлера:
ѕро расу: "Ќаш борг - пост≥йно будити сили, що др≥мають в кров≥ нашого народу".
—амовихвал¤нн¤: " олись в ™вроп≥ був т≥льки один прусак, в≥н жив в –им≥. ѕот≥м з'¤вивс¤ другий, в ћюнхен≥. ÷е був ¤".
ћан≥¤ велич≥: " ожний, що входить в рейхсканцел¤рию, маЇ в≥дчувати, що в≥дв≥дав володар¤ св≥ту".
ѕ≥дозр≥л≥сть: "я ще не зустр≥чав англ≥йц¤, ¤кий не за¤вив би, що „ерчилль вижив з розуму". "ЌемаЇ сумн≥в≥в, що –узвельт - людина недоумкувата".
¬орож≥сть: "ЌемаЇ б≥льш тупих людей, н≥ж американц≥. ¬они н≥коли не зможуть битис¤ ¤к героњ".

–озумов≥ зд≥бност≥ √≥тлера давно ц≥кавл¤ть псих≥атр≥в, психоанал≥тик≥в, психолог≥в, ≥сторик≥в. «вичайно б≥льш≥сть з них сходитьс¤ на думц≥, що √≥тлер страждав нестачею розумовоњ стаб≥льност≥, а де¤к≥ нав≥ть затверджують, що в≥н був схильний певним про¤вам божев≥лл¤. …ого характер формувавс¤ в ранн≥ роки п≥д впливом розчарувань, ворожост≥ й ненавист≥, джерелом ¤ких були безв≥сн≥сть та невдач≥, що пересл≥дували його в юност≥.
Ѕританський ≥сторик “ревор-–опер описуЇ розумов≥ зд≥бност≥ √≥тлера у вельми вбивчих виразах: "∆ахливий феномен, що справл¤Ї сильне враженн¤ своњй справд≥ гран≥тною груб≥стю ≥ неск≥нченно р≥зноман≥тною убог≥стю; в≥н нагадуЇ перв≥сного кам'¤ного ≥стукана - уособленн¤ жахливоњ сили ≥ лютого ген≥¤ в оточенн≥ гн≥йноњ см≥ттЇвоњ купи - старих жерст¤нок ≥ дохлих паразит≥в, огризк≥в, ¤Їчноњ шкаралупи ≥ гною - ≥нтелектуальних недоњдк≥в стор≥ч".

Ќеупереджен≥ досл≥дники сход¤тьс¤ на важливост≥ рол≥ √≥тлера не т≥льки дл¤ ≥стор≥њ “ретього рейху, але ≥ дл¤ ≥стор≥њ XX стол≥тт¤ в ц≥лому. ¬≥н йшов до пол≥тичноњ влади за допомогою жорстокост≥ ≥ брехн≥, використовуючи будь-¤к≥ засоби дл¤ п≥дкоренн¤ ≥нших народ≥в. ƒо моменту самогубства в≥н поруйнував структуру св≥ту, в ¤кому жив, ≥ вимостив дорогу дл¤ ще б≥льших можливостей руйнуванн¤. “а величезна влада, ¤кою в≥н волод≥в, була безпрецедентною, особливо що стосуЇтьс¤ промислових ресурс≥в, ¤к≥ в≥н контролював.
…ого ≥дењ були в≥тхими й поношеними, але його методи - у дус≥ ћак≥авелл≥ - були прикрашен≥ атрибутами сучасних технолог≥чних дос¤гнень. ≤ на шл¤ху до влади, ≥ п≥д час свого правл≥нн¤ в≥н використовував брехню, терор ≥ крайню жорсток≥сть, але все це не зберегло його в≥д краху. ¬ очах всього св≥ту √≥тлер став уособленн¤м ди¤вола. …ого спадщина - це пам'¤ть про одну з найжахлив≥ших тиран≥й за всю ≥стор≥ю цив≥л≥зац≥њ.

≤снуЇ три основн≥ точки зору щодо житт¤ ≥ д≥¤льност≥ √≥тлера. ƒл¤ н≥мецьких нацист≥в вс≥х мастей в≥н був найб≥льшим нац≥ональним героЇм, що боровс¤ проти несправедливого устрою св≥ту ≥ що зум≥в знову п≥дн¤ти Ќ≥меччину на вершину св≥тового пануванн¤. ƒл¤ невеликоњ групи ≥сторик≥в-рев≥з≥он≥ст≥в √≥тлер був ун≥кальним пол≥тичним ген≥Їм, ¤кий ви¤вивс¤ здатним ефективно використовувати чуж≥ помилки ≥ дипломатичн≥ промахи у дус≥ ‘р≥др≥ха ¬ел≥кого. ƒл¤ найб≥льшоњ групи досл≥дник≥в, проте, √≥тлер представл¤Їтьс¤ позбавленим морал≥ ди¤вольським ген≥Їм, ¤кий прив≥в зах≥дну цив≥л≥зац≥ю до краю пр≥рви, майже знищивши њњ перед цим.
“≥льки на ньому, затверджують вони, лежить вс¤ в≥дпов≥дальн≥сть за жахи ≥ варварство “ретього рейху. Ѕудучи людиною з порушеною псих≥кою, в≥н знайшов в змученому душевному стан≥ н≥мецького народу, що пережив шок в≥д поразки у 1-й св≥тов≥й в≥йн≥, в≥ддзеркаленн¤ власноњ хвороњ псих≥ки, крайнього розладу ≥ ворожост≥. ¬се житт¤ в≥н, будучи австр≥йцем, вперто вливав себе в н≥мецький народ ≥, розбурхував його своњми г≥пнотичними ораторськими зд≥бност¤ми ≥ злобною пропагандою, знаходив в цьому в≥ддушину дл¤ власноњ ненавист≥ ≥ честолюбства. …ого ≥нтуњтивне розум≥нн¤ н≥мецького духу було надзвичайним. √≥тлер добивс¤ вражаючого усп≥ху - чого не вдавалос¤ н≥кому н≥ до нього, н≥ п≥сл¤ - впровадити жахливе тиран≥ю в народ, такий величезний внесок, що вн≥с у минулому, в Ївропейську культуру.
«б≥г обставин п≥дн≥с його з вуличного оратора на вершину влади в Ќ≥меччин≥. ўоб повалити його - було потр≥бно об'Їднанн¤ сил всього св≥ту.

ћожна впевнено констатувати - народжений австр≥йцем Ўикльгрубер, зганьбивши свою вишукану, мистецьку Ѕатьк≥вшину, помер √≥тлером - воЇнизованим прусаком.
як не поталанило нашому св≥ту, в ту мить, коли в≥денський художник-невдаха проваливс¤ на ≥спит≥...