Гаврило Принцип (25 липня 1894 — 28 квітня 1918) — сербський націоналіст з Боснії, 28 червня 1914 року вбив австрійського престолонаслідника Франца Фердинанда та його дружину Софію.
    Це стало приводом для початку Першої світової війни.

Серб за національністю, народився в Обляє (Прољаj), в Боснії. Сербія була тоді незалежною державою, а Боснія — частиною Австро-угорської імперії (окупованої в 1878 і анексованої в 1908 році), населеної переважно сербами.
    Принцип вступив в анархістську, націоналістичну організацію «Млада Босна», що боролася проти окупації.

28 червня 1914 року ерцгерцог Франц Фердинанд приїхав в Сараєво на запрошення генерала Оскара Потьєрека (Oscar Potiorek), щоб спостерігати за навчаннями. Франц Фердинанд був помірним австрійським політиком, прихильником автономії для боснійців, і вже цим сильно дратував екстремістів з «Младої Босни». «Млада Босна» вирішила вбити Фердинанда.
    Вбивство було доручено групі з шести змовників, принаймні три з них, у тому числі Принцип, були хворі на туберкульоз — у той час смертельне і невиліковне захворювання. Цікаво, що Франц Фердинанд теж був хворий на туберкульоз. Незадовго до 10 ранку в неділю подружжя прибуло в Сараєво на потягу. В 10.10 кортеж з шести машин (подружжя їхало в другій, разом з Потьєреком), минув центральне відділення поліції. Там їх чекали змовники.

Неделько Чабріновіч (Недиљдо Чабриновић) кинув гранату, але промахнувся. Замість Фердинанда граната убила водія третьої машини і поранила її пасажирів, а також поліціянта та перехожих з натовпу. Чабріновіч проковтнув наперед заготовану їм отруту (ціаністий калій), але його тільки вирвало (можливо, замість ціаністого калію йому дали якусь більш слабку отруту). Він спробував стрибнути в річку, але був схоплений натовпом, жорстоко побитий і переданий до рук правосуддя.
    Інші змовники не змогли нічого зробити через натовп народу, що затулил машину. Замах неначе провалився.

Фердинанд поїхав читати промову в міську ратушу. Після читання промови один з придворних його свити, барон Морсі (Morsey), запропонував йому виїхати. У відповідь Потьєрек сказав «Ви гадаєте, що Сараєво кишить вбивцями?» Фердинанд вирішив поїхати в лікарню відвідати поранених при замаху. Софі настояла на тому, щоб їхати з ним. Їхати вирішили по бічній вулиці Аппель Квай (Appel Quay). Ось тільки Потьєрек забув повідомити водія Франца Урбана про зміну маршруту.

Водій повернув на вулицю Франца Йосипа. Йому пояснили, що він їде неправильно. Він почав поволі розвертати машину. У цей момент машину помітив Гаврило Принцип, що купував у сусідній крамниці сендвіч. Він підбіг до машини і вистрілив вагітній Софі в живіт, а потім Францу Фердинанду в шию. Як і Чабріновіч, він спробував отруїтися, його теж вирвало. Потім він спробував застрелитися, але люди, що набігли, відібрали у нього пістолет. Як і Чабріновіча, його побили — так жорстоко, що у в'язниці йому довелося ампутувати руку.

Фердинанда та його дружину було перевезено в резиденцію губернатора, де вони померли не більше ніж через годину після пострілів. Всіх шістьох змовників були заарештовано. Вони відмовлялися відповідати на питання слідчих, тільки один з них (ймовірно, Даніло Іліч) зламався і розказав всі деталі, у тому числі заявив, що зброя була представлена сербським урядом.

Принципа не могли засудити до страти, оскільки йому було тільки 19 років, і за австро-угорськими законами, він був неповнолітнім. його було засуджено до максимально можливого терміну — 20 років ув'язнення.
    Він перебував у в'язниці в тяжких умовах і помер від туберкульозу 28 квітня 1918 року.
    Решта змовників, окрім Даніло Іліча, теж була засуджена до тривалих термінів. Іліч був повішений.

Австро-Угорщина пред'явила Сербії принизливий ультиматум. До загального здивування, Сербія його прийняла. Проте Австро-Угорщина звинуватила Сербію в нещирості і почала війну.
    Війна завершилася розвалом Австро-Угорщини, Боснія і Герцеговина була приєднана до Сербії.
    Це відбулося через три місяці після смерті Гаврило Принципа.