≤стор≥¤ —ловаччини д≥литьс¤ на чотири пер≥оди: пер≥од, передуючий угорському завоюванню у 10 ст.; доба угорського правл≥нн¤ до 1918 р.; чехословацький пер≥од (1918Ц1992 рр.) та доба незалежноњ —ловацькоњ –еспубл≥ки (з 1 с≥чн¤ 1993 р.).

ѕращури сучасних словак≥в засел¤ли п≥вденн≥ схили  арпат вже у 5 ст.
” 9 ст. була створена ¬еликоморавська держава, до складу ¤коњ ув≥йшли ≥ словаки, ≥ њх сус≥ди Ц чехи.
    јпостоли слов'¤н  ирило та ћефод≥й у 9 ст. розповсюдили серед словак≥в христи¤нство.
Ќа початку 10 ст. у ход≥ нашест¤ угорц≥в ¬ел≥коморавська¤ держава була зруйнована. —ловаччина, в≥дд≥лившис¤ в≥д чеських ≥ моравських земель, потрапила п≥д правл≥нн¤ угорц≥в.

”горське правл≥нн¤
«авойована ”горщиною крањна була населена в основному сел¤нами. ”горщина поводилас¤ по в≥дношенню до словак≥в ¤к до переможеного народу.
    ” 13 ст. територ≥¤ —ловаччини п≥ддалас¤ спустошливому нашестю монгол≥в, що вдердис¤ до ”горщини. ѕ≥зн≥ше з по¤вою переселенц≥в (в основному з Ќ≥меччини) почавс¤ економ≥чний розвиток словацьких земель. «ростали м≥ста, з'¤вивс¤ клас словацьких бюргер≥в.
    ” 13Ц14 ст. зв'¤зки м≥ж словаками ≥ чехами були в≥дновлен≥. √уситський рух в „ех≥њ торкнувс¤ ≥ —ловаччини.

–езультатом перемоги турк≥в п≥д ћохачем у 1526 р. став розд≥л ”горського корол≥вства на три рег≥они: центральний п≥д владою турк≥в, “ранс≥льван≥ю п≥д правл≥нн¤м м≥сцевих кн¤з≥в ≥ т.з.  орол≥вську ”горщину п≥д владою √абсбург≥в; у склад≥ останньоњ опинилас¤ —ловаччина.
    —ловаччина займала центральне положенн¤ в ”горському корол≥вств≥, а Ѕратислава була столицею √абсбург≥в до остаточного вигнанн¤ турок ≥ зв≥льненн¤ вс≥Їњ ”горщини наприк≥нц≥ 17 ст.
¬ рег≥он≥ розповсюдилос¤ протестантство, але при √абсбургах актив≥зувалис¤ сили католицькоњ  онтрреформац≥њ.

ѕер≥од про≥нформованого абсолютизму за ц≥сар¤ …осипа II (правив у 1765Ц1790 рр.) мав особливо важливе значенн¤ дл¤ розвитку —ловаччини.
    ’оча соц≥альн≥ реформи ≥ рел≥г≥йна терпим≥сть зробили спри¤тливий вплив на —ловаччину, введенн¤ н≥мецькоњ мови в ”горщин≥ викликало обуренн¤ м≥сцевого населенн¤, що у свою чергу под≥¤ло й на словак≥в.
    «ростанн¤ угорськоњ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ спри¤ло словацькому нац≥ональному в≥дродженню; под≥бний рух в≥дбувавс¤ ≥ серед чех≥в.
“ак≥ словацьк≥ письменники, ¤к ян  оллар та …озеф Ўафарик, з≥грали однаково важливу роль ≥ в чеському, ≥ в словацькому в≥дродженн≥. ќбидва писали на класичн≥й чеськ≥й мов≥. ƒе¤к≥ л≥тератори використовували словацьк≥ д≥алекти ¤к л≥тературну мову. ÷е була реакц≥¤ на пол≥тику ”горщини, ¤ка у 1836 р. оголосила ¤к оф≥ц≥йну т≥льки угорську мову.
    ” 1845 р. словацький л≥тератор ≥ патр≥от Ћюдовит Ўтур почав видавати перше словацькомовне пер≥одичне виданн¤ Ц "—ловацьку народну газету".

ѕатр≥отичний п≥дйом ≥ розповсюдженн¤ революц≥йних ≥дей в ”горщин≥ продовжували надавати стимулюючу д≥ю на словацький патр≥отичний рух.
    ¬ ход≥ революц≥њ 1848 р. була розроблена програма "¬имоги словацького народу" Ц перший вираз пол≥тичних вимог словак≥в.
ѕрограма закликала використовувати словацьку мову в школах, судах, органах м≥сцевого самовр¤дуванн¤, а також обирати словацький парламент на основ≥ загального виборчого права.
÷е привело до протиборства словак≥в та угорц≥в; де¤к≥ словацьк≥ революц≥онери перењхали до ѕраги. ѕоразка угорськоњ революц≥њ й перемога австр≥йськоњ реакц≥њ не пол≥пшили положенн¤ словак≥в. ѕрийн¤тий у 1861 "ћеморандум словацького народу", вимогав м≥сцевоњ автоном≥њ. Ѕуло засновано культурно-просв≥тницьке сусп≥льство "ћат≥ца словацька".

—творенн¤ јвстро-угорськоњ ≥мпер≥њ (1867) зб≥льшило залежн≥сть словак≥в в≥д Ѕудапешту.
    ”горц≥, ¤ких надихнула ≥де¤ об'Їднанн¤ своЇњ частини ≥мпер≥њ, з великим завз¤тт¤м проводили пол≥тику мадь¤ризац≥њ.
Ѕули закрит≥ "ћат≥ца словацька" та словацьк≥ вищ≥ учбов≥ заклади, словацька мова була дозволена лише у початкових школах.
    ѕродовжувалас¤ пол≥тична дискрим≥нац≥¤ словак≥в, словацьк≥ депутати вкрай р≥дко обиралис¤ до парламенту ”горщини.
Ѕули в≥дсутн≥ механ≥зми формуванн¤ словацькоњ ел≥ти; роль пол≥тичного л≥дера часто брало на себе дух≥вництво. Ќапередодн≥ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни словацьк≥ патр≥оти т≥сно сп≥вроб≥тничали з ≥ншими народами јвстро-угорськоњ ≥мпер≥њ; саме в цей час почала приймати ч≥тк≥ контури ≥де¤ створенн¤ чехословацькоњ держави.

¬ роки ѕершоњ св≥товоњ в≥йни чехи ≥ словаки виступили з вимогою Їдиноњ держави. —ловацький генерал ћ≥лан Ўтефаник разом з чеськими л≥дерами “омашем ћасар≥ком та ≈дуардом Ѕенешем провели роки в≥йни на «аход≥, вимагаючи п≥дтримки з боку ‘ранц≥њ ≥ ¬еликобритан≥њ.
    ¬ сам≥й —ловаччин≥ до створенн¤ новоњ крањни закликали св¤щеник јндр≥й √л≥нка та ¬авро Ўробар; ћ≥лан √оджа став виразником чеських та словацьких ≥нтерес≥в у ¬≥дн≥. як т≥льки рух за незалежн≥сть набрав силу всередин≥ —ловаччини ≥ за кордоном, словаки в —Ўј виступили з ≥н≥ц≥ативою п≥дписанн¤ угоди з чехами, що м≥стив плани створенн¤ чехословацькоњ держави.
    ѕ≥ттсбурзька декларац≥¤ в≥д 30 травн¤ 1918 р., п≥дписана у присутност≥ ћасар≥ка, не мала статусу оф≥ц≥йного документа; у н≥й йшлос¤ про те, що —ловаччина маЇ стати автономною частиною новоњ держави з власним парламентом, адм≥н≥страц≥Їю, судовою системою, ¤к оф≥ц≥йну передбачалос¤ використовувати словацьку мову.