Того ж дня, коли УСС завершували свої переможні бої на Маківці, війська Центральних Держав розпочали у Західній Галичині велику протиросійську офензиву глибоким проривом під Горлицями.
    Великі території Галичини звільнились від росіян, які до 14 травня відійшли аж за Сян. Того ж дня почали московити відворот у скільських горах на фронті ХХV-го корпусу, в напрямі Стрия і Болехова.

Після тримісячного стояння в районі Славсько-Маківка-Татарівка, - обидва курені УСС вирушили за ворогом, що дременув через Тухлю, Камінку, Тисів - у напрямі Болехова. В горах почалася весна. Були гарні, теплі дні. Покидаючи Карпати, УСС вирушили в один із своїх найкращих походів.

Через місяць УСС спинилися коло Болехова. 28 травня відійшли до бойової лінії - І курінь під Лісовичі і ІІ курінь на північ від Гузієва.
    Росіяни почали сильні протинаступи. В бою під Лісовичами мав І курінь великі втрати у вбитих, ранених і полонених.
ІІ курінь мав також втрати в убитих під Гузієвом і стримав наступаючих масою ворогів на залізничому шляху під Болеховом. Після здобуття німцями Огрия 3 червня УСС попрямували в авангарді ХХV корпусу на Калуш і Галич, промощуючи шлях у боях із сильними ворожими задніми сторожами.
Спинились у викторівських лісах під Галичем. Внедовзі покинули росіяни оборону Галича.
    27 червня Українські Січові Стрільці увійшли перші до княжої столиці. Сотник Вітовський обняв команду міста в ратуші.
З ратуші було скинено російський прапор, а на його місці з'явився український.

Був це день великого піднесення національно-державних почувань Стрілецтва, коли воно, як нове українське військо, стануло у своєму поході на місцях старої княжої слави.

Ці ідеологічні елементи стрілецької духової творчости тим характерні, що їх не творили люди, що стояли осторонь боротьби УСС. Тут самі активні учасники боротьби є творцями і авторами своєї визвольно-політичної ідеології та закріплюють її і надають їй особливої історичної вартости своїм безпосереднім бойовим чином. Ідея і чин спливаються в одне нерозлучне, гармонійне звено. І в боротьбі дальше росла, розвивалась і дозрівала стрілецька ідея. Але за ідеєю і чином слідувало ще те найвище потвердження, найсильніше закріплення всього ідейного змісту УССтрілецтва - а саме: жертва крови. Не тільки самим бойовим чином стверджувалась сила ідеї, але також пролитою кров'ю її творців і носіїв.

28 червня 1915 р. під час облоги Галича поліг на фронті у викторівських лісах, УСС Теофіль Мелень, один з колишніх основників і провідників "Молодої України", визначний політичний діяч в українськім робітничім русі, блискучий публіцист, а в останньому часі член Загальної Української Ради.
    Його активна, революційна природа не затримала його на високім політичнім становищі.
    Він хотів бути особисто на полі бою, бути самому між борцями за волю України і ділом причинитися до визволення рідного народу. Ще місяць до його геройської смерті, слухали УСС його промови та читали його відомі статті про потребу, значення та мету збройної боротьби проти Москви.

По закінченню Шевченківського свята УСС у Варпалянці, що відбулося 29 квітня 1915 на терасі замку Коріятовичів при участі понад 600 стрільців, Т.Мелень говорив:
    "...Шевченкові ідеали поширилися і вкорінилися широко в масах українського народу, а найкращим доказом цього є факт, що сьогодні, коли ведеться війна проти царської імперії, сповнюється одне з найгарячіших бажань Шевченка, - сповнюється його зазив, щоб український нарід вражою, злою кров'ю окропив свою волю.
    Сьогодні Ви, Товариші Стрільці, переводите в життя, в діло слова Шевченкового заповіту, бо зі зброєю в руках у тяжких кривавих боях, боретеся за святе, велике діло, яке мусить бути увінчане перемогою..."
    ...Монгольська повінь московських наїзників спинилась об наші Карпати і царські орди розбиваються в наших горах, кладуться покотом під ударами сміливих військ, в рядах яких бореться також Ви, Товариші Стрільці.
    І прийде хвиля, коли ослаблена царська армія скотиться з гір, коли сила ворога буде зламана і наїзник буде мусіти пріч піти з української землі.
Ми всі віримо, що це станеться, що наша справа побідить, що жертви, які з рядів стрілецьких упали на полі битви, не підуть намарно".

На другий день після зайняття Галича УСС переправились під сильним обстрілом ворожої артилерії на другий берег Дністра, де після завзятого нічного бою виперли росіян за Гнилу Липу. Звідси рушили через Медуху і Пановичі на Золоту Липу. Недалеко Завалова оба курені затримались до кінця серпня.
    Перший місяць свого постою над Золотою Липою перебули УСС в запасі бригад, розтаборившись досить вигідно в лісі, в землянках, по колибах і під наматами. Створився дуже оригінальний стрілецький табір.
Спокій на фронті дав можливість відпочинку. Зараз ожило духово-культурне життя, читання часописів і книжок, дискусії і гутірки, співи, списування воєнних переживань.
    Скликували загальні стрілецькі збори-віча. Особлива творча і організаційна ініціятива проявилась в підготовці видавання стрілецького ідеологічного журналу, що мав добре поставлену фінансову базу в т. зв. "стрілецькому фонді", який вже кілька місяців систематично складало Стрілецтво. Душею стрілецького фонду та гуртка, що підготовляв появу журналу - був чот. Іван Балюк.
    Загально панував бадьорий настрій, особливо, після звільнення Львова. Всі жили надією на скорий похід вперед до Збруча і на вимріяну Україну...

В тому ж часі в організації УССтрілецтва настала деяка зміна на краще. На основі розпорядку Начальної Команди з дня 9 серпня, злучено обидва дотепер самостійні курені, та створено "І-ий полк Українських Січових Стрільців", як одноцілу бойову одиницю. Командантом полку призначено дотеперішнього команданта І куреня отамана Гриця Коссака.
Це піднесло також престиж Стрілецтва.
    22 серпня був виданий перший полковий наказ.
    Але ця зміна не виправдада повв'язаних з нею надій про поширення організації УСС до бригади, бо, не зважаючи на енергійні старання президії ЗУРади та УБУправи, вони не змогли добитися в австрійської військової влади аж до разпаду Австро-Угорщини згоди і дозволу навіть на організацію третього куреня.
    Були обіцянки про поширення УСС, але їх ніколи влада не дотримувала. Польський легіон в тому ж часі творив три повні полки піхоти, крім частин кавалерії і артилерії.

В половині серпня перейшов полк УСС на становище до Завалова та біля Маркової. Почались нові затяжні бої, що тривали приблизно до половини листопада.
    На відтинку полку УСС, перед Заваловом і Марковою збудували росіяни три ряди шанців із сильними дротяними загородами.

27 серпня розпочався на всьому фронті загальний наступ військ Центральних Держав. Під охороною сильного артилерійського вогню, ІІ-ий курінь перейшов Золоту Липу.
    Перший випад виконав чот. І.Балюк з своєю чотою на осередок московських укріплень, вдерся в перші становища і пігнав зі своїми стрільцями до дальших становищ на горі. Тут він і згинув, саме в хвилині, коли добиравсь до останніх ворожих позицій.
    УСС опанували всі ворожі становища та відбили три сильні протинаступи.

Більшість складу його чоти творили молоді гуцули. Це ті діти Гуцульщини, з-під Чорногори і з-над Черемошу, що слідами славного січового руху, який так буйно розвинувся там до війни, в багатьох сотнях вийшли з своїх гір воювати за Україну.
    Виховані серед стрімких гір, диких зворів і рвучких річок, зжиті з природою, відчайдушні і сміливі при зустрічі з ворогом - були добрими вояками-стрільцями, вірними товаришами та відважними в боях.

Їх цікавий говір та простота й щирість дітей природи - це оригінальні признаки їх духовости. Тому згадуючи на цьому місці про гуцулів УСС-ів (належало б написати: Усусусів, бо це від них пішла ця вимова літер: УСС), яких багато було в чоті І.Балюка.