« другоњ пол. XIX ст. √аличиною зац≥кавлюютьс¤ наддн≥пр¤нськ≥ украњнц≥, ¤к≥ надавали њй особливого значенн¤ в справ≥ украњнського нац≥онального розвитку.
    ÷е по¤снювалос¤ тим, що, попри пол≥тичн≥ обмеженн¤ внасл≥док сильних польських позиц≥й, украњнц≥ √аличини жили все ж у конституц≥йн≥й монарх≥њ, де основн≥ права забеспечувалис¤ набагато ширше, н≥ж у самодержавн≥й –ос≥њ. ¬они вже в≥д часу революц≥њ 1848 р. брали участь у виборах, мали парламентське представництво, пол≥тичну пресу, громадськ≥ орган≥зац≥њ тощо. ” п≥дрос≥йськ≥й ”крањн≥ пол≥тичн≥ змаганн¤ могли ви¤вл¤тис¤ т≥льки нелегальним шл¤хом. “ому, коли рос≥йський ур¤д розпочав репрес≥њ проти украњнського руху, його активн≥ д≥¤ч≥ перенесли свою д≥¤льн≥сть до √аличини, в умови в≥льн≥шого конституц≥йного житт¤, зм≥цнюючи цим м≥сцевий нац≥ональний рух, щоб п≥зн≥ше використати його здобутки дл¤ вс≥Їњ ”крањни.

“ак √аличина стаЇ м≥сцем, де сп≥льними силами розвиваЇтьс¤ украњнське нац≥ональне житт¤, твор¤тьс¤ украњнськ≥ нац≥ональн≥ ц≥нност≥ дл¤ потреб ц≥лоњ ”крањни. « цього часу духовн≥ зв'¤зки м≥ж двома частинами ”крањни зм≥цнюютьс¤, витворюючи одну нац≥ональну культуру, одну пол≥тичну думку, один нац≥ональний ≥деал.

—еред перших визначних д≥¤ч≥в ¬еликоњ ”крањни, ¤к≥ налагодили т≥сн≥ в≥дносини з галицькими украњнц¤ми, був ѕантелеймон  ул≥ш. ≤.‘ранко писав: "ƒол¤ судила, що власне  ул≥ш був головним двигачем украњноф≥льського руху в √аличин≥ в 60-х ≥ майже до пол. 70-х рок≥в".
    ¬≥н перший звернув увагу молодих галицьких украњноф≥л≥в на потребу вивчати ≥стор≥ю ”крањни, на необх≥дн≥сть л≥тератури дл¤ простого народу.

70-80-т≥ роки в ≥стор≥њ украњнськоњ самосв≥домост≥ були часом переважаючого впливу ћихайла драгоманова. "¬≥н був дл¤ нас правдивим вчителем вповн≥ безкорисно не жалував прац≥..., щоб наводити нас, л≥нивих, малоосв≥чених, вирослих у рабських традиц≥¤х нашого глухого кута на кращ≥, ¤сн≥ш≥ шл¤хи ™вропейськоњ цив≥л≥зац≥њ", - так згадував ƒрагоманова ≤.‘ранко. јле "глибока ≥ сильна в≥ра в зах≥дноЇвропейськ≥ ≥деали соц≥¤льноњ р≥вност≥ ≥ пол≥тичноњ вол≥ заслонювали перед його очима ≥деал нац≥ональноњ самост≥йности, ≥деал, що не т≥льки вм≥щуЇ в соб≥ обидва попередн≥, але один т≥льки може дати њм поле до повного розвою".

ћайже одночасно з≥ смертю ћ.ƒрагоманова з  иЇва до Ћьв≥вського ун≥верситету перењхав викладати ≥стор≥ю визначний украњнський ≥сторик ћихайло √рушевський. …ому судилос¤ стати представником найнов≥шоњ фази украњнства, ¤ка в≥дштовхувалас¤ в≥д сусп≥льних ≥ пол≥тичних ≥дей драгоман≥вського критицизму, робл¤чи, однак, визначальним суто, нац≥ональне почутт¤, п≥дсилене ≥сторичними досл≥дженн¤ми.
    Ќаукова, пол≥тична ≥ культурно-осв≥тн¤ д≥¤льн≥сть ћ.√рушевського, ставши важливою Їднальною ланкою м≥ж "двома ”крањнами" у склад≥ двох ≥мпер≥й, утверджувала сусп≥льн≥сть ≥сторичного походженн¤, культури та нац≥ональних ≥нтерес≥в усього украњнства.

¬т≥м, що зв'¤зки м≥ж двома частинами ”крањни не обмежувалис¤ лише посередництвом пров≥дних д≥¤ч≥в. √аличину в≥дв≥дували ¤к представники старшого, так ≥ молодшого покол≥нн¤ Ќаддн≥пр¤ншини. вони часто перебували тут по к≥лька тижн≥в, придивл¤ючись до житт¤ тутешнього украњнства, прислухаючись до його думок, огл¤даючи м≥сцев≥ ≥нституц≥њ. ќбоп≥льн≥ в≥дносини ставали щораз ≥нтенсивн≥шими, взаЇмовплив щоразу б≥льшим.
    ”крањнський народ, хоч ≥ розд≥лений державними кордонами, ставав св≥домим своЇњ Їдност≥ ≥ переводив њњ в практичн≥ справи, витворюючи сп≥льн≥ ц≥нност≥ Їдиноњ нац≥ональноњ культури, Їдиноњ пол≥тичноњ думки.

” цьому процес≥ кожна з двох частин ”крањни в≥д≥гравала свою роль. ќт¤мившись п≥сл¤ поразки в боротьб≥ з ѕольщею та –ос≥Їю за свою свободу, украњнський народ - ¤к на —ход≥, так ≥ на «аход≥ - робив св≥й внесок до нац≥ональноњ скарбниц≥.
    ”крањнц≥ з –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, не маючи можливост≥ нац≥онального розвитку в себе, давали передовс≥м ≥дею, ¤ка впроваджувалас¤ на зах≥дноукрањнських земл¤х в практичну справу, твор¤чи новочасне украњнське нац≥ональне житт¤. √аличанам ¬елика ”крањна давала почутт¤ сили, ¤ку можуть мати т≥льки сини великого народу.
Ќац≥ональн≥ дос¤гненн¤ «ах≥дноњ ”крањни служили п≥дбадьоренн¤м ≥ зразком дл¤ насл≥дуванн¤ украњнц¤м п≥д рос≥йським пануванн¤м.