Колоніальне становище Західної України, її економічна відсталість, численні кріпосницькі пережитки зумовили характтер та особливості суспільно-політичного й національного руху в краї.
      Мляве та сонне життя галицьких українців у 50-х роках переривали лише суперечки про мову та правопис і т.зв. азбучна війна, що виникла в кін. 50-х років через проект австрійського уряду, згідно з яким українцям нав'язувався латинський правопис. Усе українство одностайно виступило проти цього проекту й захистило свою слов'янську абетку.
      Нове пожвавлення громадського життя галицьких українців почалося у 1860 р. під впливом політичних подій в Австрії. 20 жовтня 1860 р. в імперії було прийнято нову конституцію, яку 26 лютого 1861 року доповнили в досить ліберальному дусі.
      Галичина разом з іншими коронними краями дістала автономію з власним сеймом та крайовим урядом (аиділом). В основу як австрійської конституції, так і крайових автономій було покладено не національну, а станову систему.
      Галичина, що була конгломератом українських і польських земель, за значної переваги привілейованих, здебільшого неукраїнських станів, являла собою штучне утворення. У представницьких органах краю українське населення було репрезентоване в меньшості.

Галицький сейм мав складатися зі 150 послів. На перших виборах українці провели до сейму 49 своїх представників. У сеймі відразу почалася національна боротьба, яка не припинялася до початку Першої світової війни й розпаду Австро-Угорщини.
      На польському боці завдяки куріальній системі виборів була переважна більшість послів, тому майже всі домагання українців національно-політичного характеру діставали відмову.

Xоча формально в Галичині проголосили рівноправність поляків та українців, фактично крайова управа була в руках місцевої польської шляхти.
      Від початкової школи до універсітету панувала польська мова. Центр ваги в розв'язанні питань міжнаціональних відносин бів перенесений із Відня до Львова. Галицьким українцям постійно доводилося наполегливо боротися за рівноправність як в економічній, так і в політичній та культурних сферах.