ѕ≥сл¤ придушенн¤ революц≥њ 1848-1949 рр. правл¤ч≥ кола јвстр≥йськоњ ≥мпер≥њ зробили спробу л≥кв≥дувати революц≥йн≥ реформи й в≥дновини абсолютну владу ц≥сар¤.
    «окрема було розпущено парламент та скасовано конституц≥ю. ќднак невдовз≥ јвстр≥¤, зазнавши дошкульних поразок на м≥жнародн≥й арен≥, спочатку в≥д француз≥в та сардинц≥в в ≤тал≥њ (1859), а згодом - в≥д ѕрус≥њ (1866), змушена була п≥ти на радикальну реорган≥зац≥ю свого внутр≥шнього устрою. Ќасамперед було зроблено поступки угорц¤м, ¤к≥ мали сильн≥ позиц≥њ в ≥мпер≥њ.
    ¬насл≥док австро-угорського компром≥су јвстр≥йська ≥мпер≥¤ перетворилас¤ на дуал≥стичну јвстро-”горську (1867). « украњнських земель до угорськоњ частини монарх≥њ вв≥йшло «акарпаттт¤, а до австр≥йськоњ - √аличина ≥ Ѕуковина.  р≥м того, ¬≥день погодивс¤ на неоф≥ц≥йний компром≥с ≥з пол¤ками, пооб≥ц¤вши не втручатис¤ у њхню пол≥тику в √аличин≥.

√осподарство
” «ах≥дн≥й ”крањн≥ кр≥зь залишки феодал≥зму пробивалис¤ паростки соц≥ального прогресу. ѕом≥тне пожвавленн¤ в економ≥ц≥ почалос¤ наприк≥нц≥ 60-х - на поч. 70-х рок≥в.
    “а лише 70-80-т≥ стали роками становленн¤ фабрично-заводськоњ промисловост≥. јле з 869 п≥дприЇмств —х≥дноњ √аличини б≥льш≥сть становили др≥бн≥, на ¤ких було зайн¤то по 5-10 роб≥тник≥в. ƒр≥бн≥ п≥дприЇмства переважали ≥ на Ѕуковин≥ та в «акарпатт≥. ѕопереду були борошномельна, л≥сопильна, нафтова галуз≥, де до сер. 90-х рок≥в завершивс¤ промисловий переворот.

Ќазван≥ вище галуз≥ виробництва у √аличин≥ стимулювали зал≥зничне буд≥вництво. ” 60-т≥ - на поч. 70-х рок≥в зах≥дноукрањнськ≥ земл≥ отримали зал≥зничне сполученн¤ ≥з «аходом, ¤ке зд≥йснювалос¤ не т≥льк≥ з економ≥чних, а й воЇнно-стратег≥чних м≥ркувань.
    «годом воно з'Їднало Ћьв≥в з украњнськими земл¤ми, що входили до –ос≥њ. ƒо поч. 1901 р. довжина зализниць дос¤гнула 3859 км, що спри¤ло розвитков≥ торг≥вл≥ й промисловост≥.

Ќаприк≥нц≥ XIX ст. почали розвиватис¤ металообробна та машинобуд≥вна галузь промисловост≥, хоч ≥ на низькому р≥вн≥.

ѕроте «ах≥дна ”крањна залишалас¤ землеробською. ” с≥льському господарств≥ почали застосовувати нову техн≥ку, вирощувати нов≥ культури, використовувати в≥льнонайману працю, розвивати торгове тваринництво та зернове господарство. «емл¤, ¤к ≥ ран≥ше була зосереджена в руках пом≥щик≥в ≥ сел¤н, ¤к≥ розбагат≥ли. ” —х≥дн≥й √аличин≥ нал≥чувалос¤ 80% др≥бних сел¤нських господарств, на Ѕуковин≥ - 87%.
    —хожа картина спостер≥галас¤ ≥ в «акарпатт≥, де становище пог≥ршувалос¤ через проведену у 1867 р. комасац≥Їю та сегрегац≥Їю (комасац≥¤ - це зведенн¤ розкиданих др≥бних земельних д≥л¤нок в один масив; сегрегац≥¤ - в≥докремленн¤ сел¤нських пасовищ в≥д пом≥щицьких)

—ел¤ни сплачували непосильн≥ викупн≥ платеж≥, витрачали велик≥ кошти на тривал≥ судов≥ процеси за л≥си й пасовиська, та т.зв. проп≥нац≥ю.
    ≈коном≥чний т¤гар, що лежав на плечах трудового люду, цим не обмежувавс¤. …ого значно посилювали ¤к пр¤м≥, так ≥ непр¤м≥ податки, р≥зноман≥тн≥ повинност≥.

Ќеодм≥нним атрибутом зах≥дноукрањнського села була корчма, що служила м≥сцем дл¤ лихварських операц≥й, пристановищем дл¤ покидьк≥в сусп≥льства, у т.ч. й пол≥ц≥йних агент≥в.
«а п≥драхунками ¬.Ќавроцького, на кожне галицьке село у 1869 р. припадало в середньому чотири корчми.

—тановище сел¤н «ах≥дноњ ”крањни набагато пог≥ршилос¤ внасл≥док економ≥чноњ кризи 70-80-х рок≥в 19 ст. ƒан≥ оф≥ц≥йноњ статистики св≥дчили, що за смертн≥стю √аличина займала перше м≥сце в ™вроп≥. ѕрот¤гом всього пореформенного пер≥оду не припин¤лас¤ боротьба сел¤н за право користуватис¤ громадськими л≥сами ≥ пасовищами. ” —х≥дн≥й √аличин≥ та на ѕ≥вн≥чн≥й Ѕуковин≥ в≥дбувс¤ 871 сел¤нський виступ.
    —ел¤ни використовували так≥ форми боротьби: в≥дмову працювати у пом≥щицьких маЇтках, страйки, збори, захопленн¤ пом≥щицьких земель, втеч≥, п≥дпали.

¬ажким було становище зах≥дноукрањнських роб≥тник≥в. “ривал≥сть робочого дн¤, розм≥р зароб≥тньоњ плати, умови прац≥ та життт¤ залежали в≥д п≥дприЇмц≥в.
    ’оч у 1995 р. австро-угорський ур¤д видав закон про обмеженн¤ робочого дн¤ 11 годинами, насправд≥ в≥н тривав 12 ≥ б≥льше годин. Ќайнижчою в ≥мпер≥њ √абсбург≥в була зарплата роб≥тник≥в «ах≥дноњ ”крањни. Ћьв≥вський роб≥тник отримував вдв≥ч≥ меньше, н≥ж в≥денський. ƒо того ж, ж≥ночу та дит¤чу працю, ¤ку досить широко використовували у промисловост≥ краю, оплачували наполовину нижче за чолов≥чу.

Ќа зах≥дноукрањнських земл¤х поступово народжуЇтьс¤ та м≥цн≥Ї роб≥тничий рух. ѕерший орган≥зований виступ роб≥тництва в≥дбувс¤ в с≥чн≥ 1870 р. 100 льв≥вських друкар≥в провели 7-денний страйк, ¤кий зак≥нчивс¤ њх перемогою. Ќа рубеж≥ 70-80-х рок≥в пор¤д ≥з страйками роб≥тники проводили демонстрац≥њ, збори, м≥т≥нги.
Ќа них окр≥м економ≥чних, висували пол≥тичн≥ вимоги, зокрема щодо впровадженн¤ загального виборчого права. ¬иникають нелегальн≥ роб≥тнич≥ гуртки.

ѕов≥льний розвиток економ≥ки зах≥дноукрањнських земель, ¤к≥ залишились аграрно-сировинним колон≥альним придатком јвстро-”горщини та крањн «аходу, не м≥г повн≥стю забезпечити робочими м≥сц¤ми с≥льське та м≥ське населенн¤ краю. ÷е викликало в к≥н. 19 - на поч. 20 ст. масову ем≥грац≥ю, зумовлену вс≥Їю сукупн≥стю сусп≥льно-економ≥чних в≥дносин, чинник≥в соц≥ального ≥ нац≥онального гн≥ту.
    —еред основних причин ем≥грац≥њ ≤.‘ранко називав перенаселенн¤, пролетар≥зац≥ю та паупер≥зац≥ю б≥льшост≥ сел¤н, злиденн≥ закроб≥тки роб≥тництва. Ћише прот¤гом 1890-1914 рр. б≥льш ¤к 500 000 галицьких украњнц≥в ем≥грували до  анади, —Ўј, ѕ≥вденноњ јмерики.
¬еликих масштаб≥в дос¤гла сезонна зароб≥ткова ем≥грац≥¤ в Ќ≥меччину, Ўвец≥ю, ‘ранц≥ю, ƒан≥ю, –умун≥ю. “≥льк≥ в јвстр≥ю за 1870-1913 рр. ем≥грувало 800 000 сел¤н. ” «акарпатт≥ к≥льк≥сть ем≥груючих набагато перевищувала природн≥й прир≥ст населенн¤.

ќдним з небагатьох чинник≥в, що позитивно впливав на економ≥чний розвиток зах≥дноукрањнського рег≥ону, був своЇр≥дною формою економ≥чноњ самооборони м≥сцевого населенн¤, стала кооперац≥¤.

ѕерше зах≥дноукрањнське кооперативне товариство - торгове п≥дприЇмство "Ќародна торг≥вл¤" було орган≥зовано у 1883 р. у Ћьвов≥. ƒ≥¤льн≥сть "Ќародноњ торг≥вл≥" спочатку зводилась виключно до п≥дтримки украњнськоњ приватноњ торг≥вл≥. ѕроте вже у 1907 р. воно перетворилос¤ на союзне об'Їднанн¤ споживчих кооператив≥в. ¬ажливою под≥Їю в кооперативному рус≥ √аличини було заснуванн¤ в 1899 р. товариства "—≥льський господар", ¤ке у 1913 р. нал≥чувало понад 32000 член≥в. Ќайчисельн≥шими серед кооператив≥в були кредитн≥ сп≥лки.
    ƒаючи дес¤тив≥дсотков≥ позики, вони швидко вит≥снили б≥льш≥сть лихвар≥в. ” 1909 р. украњнськ≥ п≥дприЇмц≥ заснували акц≥онерний земельний ≥потечний банк, ¤кий ф≥нанс≥вав ≥нш≥ кредитн≥ заклади, зокрема " райовий союз кредитовий", "Ќародну торг≥влю", " райову сп≥лку господарства ≥ торг≥вл≥". «м≥цн≥ло позиц≥њ товариство "ƒн≥стер", ¤ке у 1907 р. мало 213000 кл≥Їнт≥в.
” 1911 р. воно почало д≥¤ти ≥ на Ѕуковин≥, де створило страхову компан≥ю " арпат≥¤".
¬сього перед ѕершою св≥товою в≥йною на зах≥дноукрањнських земл¤х нал≥чувалос¤ 1500 р≥зних кооператив≥в.