В останньому десятиріччі дев'ятнадцятого століття, і в першому десятиріччі століття двадцятого, формувався вигляд самозарядного пістолета.
    Великий внесок в розвиток цього виду стрілецької зброї внесли відомі австро-угорські зброяри Карел Крнка, Рудольф Фроммер, Фердінанд Манліхер та фабрикант Георг Рот.

В результаті співпраці Георга Рота і Карела Крнка з фабрикою «Остаррахіше Ваффен Фабрікс-Гезельшафт» в місті Штейєр був створений і прийнятий на озброєння кавалерійських частин Австро-Угорщини пістолет «Рот-Штейєр моделі» 1907 р. під оригінальний 8-мм безфланцевий патрон.
    В цьому пістолеті замикання здійснюється поворотом ствола. М-1907 має контури що нагадують револьвер та зустрічаємий в самозарядних пістолетах того часу постійний магазин, що заряджався з обойми.

Мабуть, саме Карел Крнка є автором або одним з авторів і пістолета «Штейєр М» 1911. Конструктивне виконання ряду елементів схожий з М-1907.
    Прикладом можуть служити замикання поворотом ствола й виконання поворотною пружиною функції пружини спускового гачка з тягою.

«Штейєр М-1911» розроблявся для армії Австро-Угорщини, але по ряду причин не був прийнятий до озброєння. Якийсь час М-1911 випускався для комерційного продажу.
    Зростаюча міжнародна напруженість напередодні Першої світової війни стала причиною вдосконалення озброєння. Вже непогано зарекомендувавший себе на той час М-1911 був прийнятий на озброєння в Австро-Угорщині як модель 1912.

«Штейєр М-1912» володіє непоганими, порівняно з своїми сучасниками технічними характеристиками та ергономічними параметрами.
Вага з магазином без набоїв складає 980 г. Довжина 216 мм при довжині ствола 128 мм. Постійний магазин вміщає вісім розроблених саме для цього пістолета 9-мм патронів, що отримали назву «Штейєр».
    По енергетиці ці патрони близькі до «Парабелума» 9x19, але мають дещо велику довжину гільзи і всього патрона в цілому.
    Швидкість кулі, випущеної з М 1912, складає 340 м/с, а її енергія 420 Дж.

Робота автоматики пістолета заснована на використовуванні енергії віддачі при короткому ходу ствола. Замикання й відмикання проводиться поворотом ствола навкруги своєї осі. Для здійснення повороту на ньому виконаний гвинтоподібний виступ, а рамка має гвинтоподібний паз.
    Ширина їх однакова, що виключає подовжній зсув ствола щодо рамки без повороту. Ствіл та затвор забезпечений двома бойовими упорами, розташованими тандемом і мають гвинтоподібні опорні поверхні для полегшення відмикання. Нарізна частина ствола складається з шести нарізів, що додає кулі обертання за годинниковою стрілкою. Напрям обертання ствола при відмиканні співпадає з напрямом обертання кулі.
Відмикання каналу стовбура починається одночасно з початком руху кулі. Відсутній властивий більшості автоматичної зброї вільний хід рухомих частин, за час якого куля покидає канал ствола, перш ніж почнеться відмикання. Таким чином обертаюча ствіл сила від взаємодії, направлена проти годинникової стрілки, перешкоджає відмиканню. У зв'язку з цим правомірно відзначити наявність в конструкції вузла замикання елементів напіввільного затвора.

Вдарно-спусковий механізм курка М-1912 забезпечує тільки одиночний вогонь і не забезпечений самовзводом. Спусковий механізм має тягу тягнучого типу, і виконаний окремою деталлю разобщитель, одночасно виконуючий функцію відбивача. До особливостей можна віднести виконання пружини шептіли та самої шептіли у вигляді однієї деталі.
Бойова пружина, пружини шептіли, разобщителя й затримки патронів пластинчаті, змінного перетину. Вони не технологічні у виробництві, у зв'язку з чим використовуються в останні десятиріччя тільки в елітній мисливській зброї.

«Штейєр» має запобіжник прапорця, замикаючий курок і кожух затвора при будь-якому положенні курка. Запобіжником від пострілів при незачиненому затворі є разобщитель.

Зарядження постійного магазина здійснюється за допомогою обойми на вісім патронів або вкладенням їх в магазин поодинці. По витраченні патронів рухомі частини зупиняються в задньому положенні на подавателе. Залишається включити затримку затвора, роль якої виконує запобіжник.
Далі в Т-образний паз вікна для віддзеркалення стріляної гільзи встановлюється обойма і натисненням на верхній патрон всі патрони переміщаються в магазин. Після цього необхідно видалити обойму і опустити запобіжник.
Затвор під дією поворотної пружини переміститься в переднє положення, дославши патрон. В кінці ходу відбувається замикання.
Пістолет готовий до стрільби.

Для розрядки на лівій стінці рукоятки розташована затримка патронів. При дії на неї при задньому положенні затвора на затримці затвора патрони під дією пружини магазина віддаляться за межі зброї.

Неповне розбирання і збірка «Штейєра» не вимагає особливих зусиль. Для розбирання треба, натискуючи на клямку сполучної чеки, просунути чеку убік і відділити.
Далі відвести затвор назад і, піднявши щодо рамки, вивести передні виступи з пазів, після чого ствіл відділяється від рамки. Збірка проводиться в зворотній послідовності.

Екстракція стріляної гільзи або осічного патрона здійснюється викидачем, виконаним у вигляді двупірої пластинчатої пружини. Віддача відбувається вгору при зустрічі дна гільзи із зубом разобщителя.

Бажання збільшити бойові можливості пістолета періодично приводить конструкторів до створення на базі раніше розроблених моделей зразків, що володіють можливістю ведення автоматичного вогню. Не обійшла ця доля і М-1912. З'явився М1912/П16 (М1912/Р16), забезпечений перенаправлювачем, що дозволяє вести одиночний і автоматичний вогонь, прикладом-кобурою та подовженим магазином на шістнадцять патронів.
Досить вдало була розв'язана проблема забезпечення автоматичного вогню практично без зміни деталей серійного М-1912. З'явилися лише додаткова тяга і перенаправлювач виду вогню. Це дотепне рішення було захищено патентом D.R.Р. 298858 від 28.12.1916.

Торкаючись компоновки і зовнішнього вигляду М-1912, можна відзначити його досконалість. Він має сучасні форми та невелику товщину. Відсутність надто виступаючих деталей забезпечує зручність носіння.

Не дивлячись на всі позитивні якості, «Штейр M» 1912 залишився як би в тіні, на відміну від однолітка «Кольта» М1911А1. Останній до восьмидесятих років перебував на озброєнні в армії США й широко використовується в світі до цього дня. Від «Штейєра» Австрія відмовилася після Другої світової війни, прийнявши на озброєння раніше згаданий «Кольт» та «Вальтер» Р .38. Та не в мало поширеному патроні, швидше всього справа, як це підносять деякі історики.
11,43-мм патрон, який використовувався у «Кольтах» М1911А1, теж не мав великого розповсюдження. Можливо однією з причин малої популярності «Штейєра» стало використовування постійного магазина, істотно знижуючого швидкострільність.

Еволюція пістолета показала, що обоймне заряджання не прижилося, не дивлячись на перевагу обойм у вазі перед магазинами.

Основні характеристики:
Калібр, мм - 9 «Штейєр»
Місткість магазина, патронів, шт. - 8
Загальна довжина, мм - 216
Довжина ствола, мм - 129
Вага незарядженого пістолета, кг - 1

Матеріал з - http://ah.milua.org/