як б≥льш≥сть Ївропейц≥в у¤вл¤Ї Ївре¤ ? - чорн¤ва людина у чорному пальт≥ ≥ в чорному капелюс≥, пейси, талмуд в руках ?
    “ак, це ашкеназ≥ - представник Їврейського субетносу, що сформувавс¤ переважно на територ≥¤х јвстро-”горщини та Ќ≥меччини.
    «азвичай в ™вроп≥ п≥д словом "Їврей" ("юдей") мають на уваз≥ саме ашкеназького Ївре¤. ’оча словом "ашкеназ" у середньов≥чн≥й Їврейськ≥й религ≥йн≥й л≥тератур≥ означали не народ, а географ≥чний район в≥д –ейну до ¬исли.  р≥м ашкеназ≥ Їврейська нац≥¤ ще под≥л¤Їтьс¤ на так≥ субетноси: сефарди (ћарокко, ≤спан≥¤, ѕортугал≥¤), сабри (палестинськ≥ Їврењ що н≥куди не вињзджали), фалаши (≈ф≥оп≥¤) тощо.
    ” середньов≥чч¤ в —х≥дн≥й ™вроп≥ сформувалас¤ своЇр≥дна етнична група, що складалас¤ з етн≥чних Їврењв, залишк≥в хазар, угорц≥в ≥ представник≥в ≥нших нац≥ональностей. ÷¤ група ≥ отримала назву - ашкеназ≥.

«агальною мовою сп≥лкуванн¤ ашкеназ≥в на прот¤з≥ ’≤’ - поч.’’ ст. був ≥д≥ш - сх≥дний д≥алект середньон≥мецькоњ мови ≥з сильним прим≥сом ≥вритських, тюрських, слов'¤нських й ≥нших сл≥в.
    ¬≥доме картаве грассованн¤ в ≥д≥ш, скор≥ш за все, прийшло з н≥мецькоњ чи французькоњ. јнтрополог≥чно ашкеназ≥ неоднор≥дн≥.

≤стор≥¤ австр≥йських Їврењв

ѕро перебуванн¤ Їврењв в јвстр≥њ вперше згадуЇтьс¤ в документах, що в≥днос¤тьс¤ до 10 ст.
    ¬ ухвал≥ про податки, обнародуваному в пер≥од правл≥нн¤ Ћюдовика ƒит¤ти (899Ц911) говоритьс¤: Ђ¬изнан≥ законом торговц≥, тобто Їврењ та ≥нш≥ купц≥, зв≥дки б вони н≥ прийшли, з ц≥Їњ або ¤коњ-небудь ≥ншоњ крањни, повинн≥ сплачувати справедливий податок з≥ своњх раб≥в ≥ з ≥нших товар≥в, ¤к це було ≥ при колишн≥х корол¤хї. Ќайдавн≥ше Їврейське похованн¤, знайдене на територ≥њ јвстр≥њ, в  ар≥нт≥њ, датуЇтьс¤ 1130 р. ѕерша Їврейська громада в јвстр≥њ утворилас¤ у ¬≥дн≥. Ќайран≥ша згадка про в≥денську синагогу в≥дноситьс¤ до 1204 р.

¬ перш≥й половин≥ 13 ст. Їврейськ≥ громади утворилис¤ також у  ремс≥, ¬≥нер-Ќейштадт≥, √уллен≥,  остернейбурз≥. ” 13 ст. јвстр≥¤ стала центром Їврейськоњ ученост≥ дл¤ Ќ≥меччини ≥ зах≥дних слов'¤нських земель. ¬ цей час у ¬≥дн≥ жили дек≥лька в≥домих авторитет≥в равин≥в: ≤цхак бен ћоше, јв≥гдор бен ≈л≥¤гу га- оген, ћоше бен ’асдай.
« 13 ст. Їврењ в≥д≥гравали важливу роль в економ≥чному житт≥ крањни, в м≥жнародн≥й торг≥вл≥ (так, за њх пропозиц≥Їю, австр≥йський герцог ‘ридр≥х II /1230Ц46/ заборонив продаж зерна та вина до ”горщини п≥д час в≥йни), в збор≥ податк≥в, в монетн≥й справ≥.

Ќ≥мецький ≥мператор ‘ридр≥х II Ўтауфен, що в≥в в≥йну з австр≥йським герцогом, дл¤ завоюванн¤ прихильност≥ мешканц≥в ¬≥дн¤ об≥ц¤в њм у 1237 р., що в≥дтепер жоден Їврей не пос≥датиме державних посад. ” 1238 р. ц≥сар оголосив в≥денських Їврењв Ђкоммеркнехтамиї, тобто слугами ц≥сарськоњ скарбниц≥ (servi camerae nostrae), що зобов'¤зало Їврењв сплачувати за заступництво, охорону житт¤ ≥ майна особлив≥ податки.
    ” харт≥њ, надан≥й того ж року, ц≥сар зв≥льнив Їврењв в≥д обов'¤зку постачати коней ≥ вози дл¤ корол≥вськоњ свити, примусове хрещенн¤ Їврейських д≥тей було суворо заборонено.
™вре¤м гарантувалас¤ р≥вн≥сть з христи¤нами перед судом, Їврей не м≥г бути осуджений на п≥дстав≥ св≥доцтв самих христи¤н. ∆итт¤ Ївре¤ знаходилос¤ п≥д заступництвом закону, за вбивство Ївре¤ потр≥бно було заплатити такий же штраф, ¤к за вбивство христи¤нина.
    ” внутр≥шн≥х справах Ївре¤м надавалас¤ повна автоном≥¤.

ѕ≥сл¤ того, ¤к австр≥йський герцог ‘ридр≥х II в≥дновив владу над ¬≥днем, в≥н п≥дтвердив ц≥сарську заборону Ївре¤м пос≥дати державн≥ посади ≥ видав спец≥альну грамоту, де були перерахован≥ основн≥ закони дл¤ Їврењв јвстр≥њ.
    ÷≥ закони були д≥йсн≥ аж до вигнанн¤ австр≥йських Їврењв у 1420 р.
    ƒес¤ть з 30 розд≥л≥в грамоти присв¤чен≥ позиц≥ грошов≥й.
™вре¤м дозвол¤лос¤ видавати позику п≥д 173,33% р≥чних. «а вбивство христи¤нином Ївре¤, за оскверненн¤ Їврейського кладовища вживалас¤ смертна кара, за побоњ ≥ образу Ївре¤ призначавс¤ штраф, частина ¤кого йшла на користь потерп≥лого, а частина герцогу, за оскверненн¤ синагоги накладавс¤ штраф у два таланти. „еський король, ерцгерцог јвстр≥њ ѕршемисл II ќтокар (1251Ц76) п≥дтвердив 29 березн¤ 1254 р. грамоту ‘ридр≥ха ≥ додав пункт, що заборон¤Ї висувати проти Їврењв кривав≥ наклепи, посилаючись на в≥дпов≥дн≥ папськ≥ булли. «аборона приймати Їврењв на державну службу дотримувалас¤ не дуже строго. ¬ документ≥ 1257 р. згадуютьс¤ два Їврењ ¤к Ђкорол≥вськ≥ ф≥нансистиї.

 атолицька церква у 13 ст. р≥зко посилила антиЇврейську пол≥тику. —пец≥альний посланець папи римського  лимента IV пров≥в в травн≥ 1267 р. собор церковний у ¬≥дн≥, що прийн¤в р¤д антиЇврейських р≥шень.
    ¬водилос¤ нос≥нн¤ розр≥знювального знаку. ™вре¤м заборон¤лос¤ в≥дв≥дувати лазн≥ й таверни, що належать христи¤нам, тримати христи¤нську прислугу.
    ™врей, що живе разом з христи¤нкою, каравс¤ виплатою великого штрафу; христи¤ни не могли купувати продовольч≥ товари у Їврењв (через побоюванн¤, що продукти отруЇн≥).
    ™врейським л≥кар¤м не дозвол¤лос¤ мати пац≥Їнт≥в христи¤н. ™вре¤м заборон¤лос¤ будувати нов≥ синагоги. ѕроте численн≥ скарги св¤щеник≥в св≥дчили, що ухвали ¬≥денського собору виконувалис¤ не дуже суворо.

” друг≥й половин≥ 13 ст. виросла ем≥грац≥¤ Їврењв з Ќ≥меччини. јле в ц≥лому з к≥нц¤ 13 ст., п≥сл¤ приходу до влади в јвстр≥њ династ≥њ √абсбург≥в, положенн¤ Їврењв стало пог≥ршуватис¤. јнтиЇврейськ≥ настроњ, що панували в Ќ≥меччин≥, розповсюдилис¤ ≥ в јвстр≥њ. ѕочаст≥шали кривав≥ наклепи, звинуваченн¤ в оскверненн≥. ” 1306 р. Їврењ  орнейбурга були вигнан≥ з м≥ста за звинуваченн¤м в оскверненн≥ гост≥њ.
    ¬ окремих випадках герцогська влада захищала Їврењв. “ак, јльбрехт I јвстр≥йський (1298Ц1308) подавив антиЇврейське безладд¤ в —ант-ѕельтен≥ й примусив город¤н заплатити великий штраф.

‘ридр≥х  расивий (1308Ц30) поступивс¤ правом на вс≥ податки, ¤к≥ платили Їврењ, зальцбурзькому арх≥Їпископов≥. ѕри ньому Ївре¤м було заборонено займатис¤ виготовленн¤м ≥ продажем од¤гу. ¬≥н анулював борги австр≥йських двор¤н Ївре¤м.
    ѕ≥д час правл≥нн¤ јльбрехта II (1330Ц58) у √етц≥, —урм≥, Ќейбурз≥ та ≥нших м≥стах в≥дбувалос¤ битт¤ Їврењв, звинувачених в оскверненн≥ гост≥њ. „ерез антиЇврейськ≥ настроњ, Їврейськ≥ лихвар≥ з ¬≥дн¤ вир≥шили зменшити розм≥ри позикового в≥дсотка з 173,33% р≥чних до 64% за велик≥ позики.

ѕ≥д час еп≥дем≥њ Ђчорноњ смерт≥ї 1348Ц49 рр. Їврењ, звинувачен≥ в отруЇнн≥ колод¤з≥в, були знищен≥ у  ремс≥, Ўтейн≥, ћаутерн≥≥ та ≥нших м≥стах јвстр≥њ. јльбрехт II намагавс¤ придушити антиЇврейське безладд¤. Ќа м≥ста, де в≥дбувалос¤ побитт¤ Їврењв, було накладено великий штраф. “рьох ватажк≥в погромник≥в було страчено. ѕри –удольф≥ IV (1358Ц65) Їврењ, що вињжджали з јвстр≥њ, втрачали право на отриманн¤ грошей за борговими зобов'¤занн¤ми. ѕри наступниках –удольфа јльбрехт≥ III ≥ Ћеопольд≥ (1365Ц95) ц¤ ухвала була посилена, Їврейськ≥ громади мали в≥дшкодовувати герцогу ф≥нансов≥ втрати, ¤к≥ в≥н н≥с при в≥д'њзд≥ Їврењв.
    ” 1366 р. Ївре¤м заборонили грав≥рувати печатки, у 1368 р. торгувати золотом ≥ ср≥блом й м≥н¤ти грош≥. ” 1370 р. вс≥ австр≥йськ≥ Їврењ були посаджен≥ у в'¤зницю, мабуть, з метою њх насильницького хрещенн¤, а њх майно було конф≥сковано; але незабаром арештованих випустили. ’оча у 1378 р. Ївре¤м була дарована грамота, що гарантуЇ право проживанн¤ у вс≥х герцогських волод≥нн¤х, що об≥ц¤ла допомогу представник≥в влади при ст¤гненн≥ борг≥в ≥ зобов'¤занн¤ не анулювати боргов≥ розписки ≥ не обкладати Їврењв новими додатковими податками, на практиц≥ н≥що не зм≥нилос¤, а у 1380 р. герцоги зажадали в≥д Їврењв нову колосальну позику.

” 1406 р. п≥сл¤ пожеж≥ (можливо, п≥дпалу) ¬≥денськоњ синагоги жител≥ м≥ста розгромили Їврейський квартал. јктивно пересл≥дував Їврењв јльбрехт V (1404Ц39).
    јнтиЇврейськ≥ настроњ в јвстр≥њ р≥зко посилилис¤ у зв'¤зку з гуситським рухом. ¬ 1420 р. за звинуваченн¤м в оскверненн≥ гост≥њ в ≈нс≥ за наказом јльбрехта V вс≥х Їврењв јвстр≥њ було заарештовано, 270 чолов≥к були спалено на багатт≥, вс≥ ≥нш≥, за вин¤тком тих, що погодилис¤ хреститис¤, були вислан≥ з крањни, њх власн≥сть конф≥скована, д≥ти Їврењв були в≥ддан≥ в монастир≥ на вихованн¤.
    ѕ≥сл¤ цих страшних под≥й јвстр≥¤ отримала у Їврењв назву Ђкривавоњ крањниї. ¬ перш≥ дес¤тил≥тт¤ п≥сл¤ вигнанн¤ лише в окремих австр≥йських земл¤х залишалис¤ де¤к≥ прив≥лейован≥ Їврењ.

¬ 1457 р. австр≥йськ≥ земл≥ перейшли у волод≥нн¤ герцога ‘ридр≥ха III (≥мператор Ќ≥меччини у 1440Ц93 рр.). …ому вдалос¤ добитис¤ в≥д папи ћиколи V виданн¤ булли, що дозвол¤ла Ївре¤м жити в його спадкових волод≥нн¤х, у тому числ≥ в  аринт≥њ, Ўтир≥њ, “≥рол≥. ѕроте стани вимагали в≥д ≥мператора п≥дтвердженн¤ заборони на мешканн¤ Їврењв в јвстр≥њ. ¬орож≥ в≥дчутт¤ до Їврењв п≥д≥гр≥валис¤ католицьким дух≥вництвом. јле Їврењ продовжували селитис¤ в земл¤х, зв≥дки вони були ран≥ше вигнан≥. ≤мператору вдалос¤ добитис¤ в≥д папи ѕавла II виданн¤ у 1469 р. булли, в ¤к≥й оголошувалос¤, що Їврењ мають право вимагати справедливого суду.
    ≤мператор захищав Їврењв в≥д кривавих наклеп≥в. …ого добре в≥дношенн¤ до Їврењв привело до того, що в јвстр≥њ його почали презирливо називати Ђкоролем Їврењвї.

÷≥сар ћаксим≥л≥ан I (1493Ц1519) проводив суперечливий курс по в≥дношенню до Їврењв. √острий брак грошей, особливо п≥д час воЇн з ‘ранц≥Їю нак≥нц≥ 15 ст. Ц початку 16 ст., в≥н протегував Ївре¤м, ¤к≥ були над≥йним джерелом доход≥в. јле коли у 1496 р. стани  аринт≥њ та Ўтир≥њ виразили згоду регул¤рно платити ц≥сарю ту суму, ¤ку в≥н збирав з Їврењв, ћаксим≥л≥ан перестав чинити оп≥р њх вигнанню. ѕроте в Ќижн≥й јвстр≥њ неодноразово в≥дновлюван≥ проханн¤ представник≥в стан≥в про вигнанн¤ Їврењв н≥коли повн≥стю не були задоволен≥. ћаксим≥л≥ан дозвол¤в Ївре¤м жити в прикордонних м≥стах.

÷≥сар  арл V продовжував пол≥тику своњх попередник≥в ≥ протегував Ївре¤м. ” 1520 р. в≥н оголосив, що Їврењ не можуть бути вигнан≥ без згоди ц≥сар¤ з тих м≥ст, де њм було дозволено селитис¤ ран≥ше. ‘ердинанд I (1521Ц64), ¤кому у 1522 р.  арл V поступивс¤ австр≥йськими земл¤ми, п≥дтвердив право Їврењв жити в тих населених пунктах, де њм було дозволено жити ран≥ше. ƒе¤к≥ в≥денськ≥ Їврењ користувалис¤ особливими прив≥ле¤ми: л≥кар Ћазарус; ¤кийсь ћойсей, що чеканив монету; ћ. Ќиршель (помер у 1674 р.), агент ‘ердинанда, що займавс¤ крупними ф≥нансовими операц≥¤ми.

ѕоложенн¤ Їврењв зм≥нилос¤ за доби австро-турецьких воЇн 1540Ц47, 1551Ц62, 1566Ц68, 1592Ц1606 рр. ÷ерковн≥ кола звинувачували Їврењв в сп≥вчутт≥ “уреччини. ” 1549 р. був п≥дписаний наказ про вигнанн¤ Їврењв з јвстр≥њ. јле цей наказ не був виконаний повн≥стю ≥ частина Їврейського населенн¤ залишилас¤. ¬ обстановц≥ безперервних воЇн з “уреччиною, контрреформац≥њ положенн¤ Їврењв јвстр≥њ пог≥ршилос¤. ѕри ћаксим≥л≥ан≥ II (1546Ц76) був виданий наказ про вигнанн¤ Їврењв Ќижньоњ јвстр≥њ (1572), але в≥н також не був приведений у виконанн¤ не дивл¤чись на клопотанн¤ стан≥в. ™врењв змусили носити розр≥знювальний знак, введений в јвстр≥њ у 1550 р.

«а –удольфа II (1576Ц1612) чисельн≥сть Їврейського населенн¤ ¬≥дн¤ зросла. «б≥льшилос¤ число придворних Їврењв. ™вре¤м дозволили збудувати синагогу. ‘ердинанд II (1619Ц37) знаходивс¤ п≥д сильним впливом Їзуњт≥в, але “ридц¤тир≥чна в≥йна (1618Ц48) вимагала все нових грошових кошт≥в, тому в своњй пол≥тиц≥ в≥н був змушений дотримуватись ≥нтерес≥в в≥денськоњ Їврейськоњ громади, серед член≥в ¤коњ було дек≥лька багатих ф≥нансист≥в.
    ÷≥сар дозволив Ївре¤м жити в передм≥ст¤х ¬≥дн¤, де вони могли купувати землю. ¬ м≥ст≥ було скасовано обов'¤зок нос≥нн¤ Ївре¤ми розр≥знювального знака, населенню заборон¤лос¤ ображати Їврењв, вони були в≥ддан≥ п≥д юрисдикц≥ю ц≥сарських властей, будинки Їврењв було зв≥льнено в≥д постоњв. јле в≥денськ≥ Їврењ були зобов'¤зан≥ щосуботи слухати пропов≥дь св¤щеника про перевагу христи¤нськоњ в≥ри. ѕ≥сл¤ смерт≥ ‘ердинанда II мун≥ципальн≥ власт≥ зажадали, щоб новий ц≥сар ‘ердинанд III (1637Ц57) вигнав Їврењв з Ќижньоњ јвстр≥њ. —амодержець не погодивс¤ на цю вимогу, але заборонив Ївре¤м мати крамниц≥ у ¬≥дн≥ ≥ переп≥дпор¤дкував њх мун≥ципальним владам м≥ста. ѕроте у 1641 р. цю заборону було скасовано.

¬ результат≥ Їврейських погром≥в п≥д час повстанн¤ Ѕ.’мельницького багато Їврењв вт≥кло до јвстр≥њ. ™врейське населенн¤ потерпало страшн≥ б≥ди п≥д час “ридц¤тир≥чноњ в≥йни в результат≥ грабеж≥в ≥ вбивств, ¤к≥ скоювали солдати протиборчих стор≥н. ”р¤д обкладав Їврењв численними податками, викачуючи грош≥ дл¤ продовженн¤ в≥йни.
    ƒл¤ того, щоб уникнути виданн¤ декрету про вигнанн¤ Їврењв з Ќижньоњ јвстр≥њ у 1652 р. Їврейська громада повинна була заплатити 35 тис. флорин≥в. Ћеопольд I (1657Ц1705), дуже набожний, що готувавс¤ в молодост≥ до прийн¤тт¤ духовного сану, готовий був поступитис¤ тиску к≥л клерикал≥зму ≥ в≥денського мун≥ципал≥тету ≥ посилити антиЇврейську пол≥тику. јле в перш≥ роки свого царюванн¤ в≥н не м≥г зм≥нити ≥снуюче положенн¤. “ак, у 1658 р. в≥н п≥дтвердив прив≥лењ Їврењв, у 1661 р. не дозволив в≥денському мун≥ципал≥тету провести оц≥нку борг≥в Їврењв, не дозволив город¤нам зд≥йснити погром, коли у 1665 р. в Їврейському квартал≥ було знайдено труп ж≥нки. јле п≥д впливом Їпископа ¬≥дн¤ монарх поступивс¤ вимогам город¤н, та у 1669 р. був п≥дписаний ц≥сарський наказ про вигнанн¤ Їврењв з ¬≥дн¤, Ќижньоњ ≥ ¬ерхньоњ јвстр≥њ.
    ¬осени 1669 р. було виселено 1600 Їврењв. ¬ 1670 р. були вислан≥ ≥нш≥, у тому числ≥ найбагатш≥ в≥денськ≥ Їврењ. ¬≥денська синагога була перетворена на церкву, названу Ћеопольд≥вською.

¬игнанн¤ Їврењв негативно позначилос¤ на економ≥ц≥ јвстр≥њ. ¬≥денський мун≥ципал≥тет ви¤вивс¤ неспроможним платити в казну т≥ податки, ¤к≥ ран≥ше платили Їврењ. ÷≥сар був змушений дозволити висланим Ївре¤м оселитис¤ в Ѕогем≥њ ≥ ћорав≥њ, а у 1673 р. дозволив в≥дв≥дувати ¤рмарки у Ќижн≥й јвстр≥њ.
    ’оча указ про вигнанн¤ Їврењв з јвстр≥њ формально збер≥гав силу до 1848 р., вже незабаром п≥сл¤ його виданн¤ окрем≥ Їврењ змогли поселитис¤ у ¬≥дн≥. “ак Ў. ќппенгеймер та р¤д його родич≥в (у тому числ≥ плем≥нник «. ¬ертгеймер) та службовц≥в разом з с≥м'¤ми прибули до ¬≥дн¤ у 1676 р. „ерез короткий час в м≥ст≥ склалас¤ неоф≥ц≥йна Їврейська громада.

™врењ, що жили в јвстр≥њ, не мали права будувати синагоги. “ак, у Ѕрюнн≥ в 1706 р. ¤кийсь —. ƒейч проводив богослуж≥нн¤ в готел≥, поки йому не заборонили робити це п≥д загрозою штрафу в 100 рейхсталлер≥в. ѕот≥м ƒейч отримав дозв≥л читати молитви без використовуванн¤ —ефер-тора, оск≥льки Ђце вже пахне синагогоюї. ™вре¤м јвстр≥њ, особливо багатим Ївре¤м ¬≥дн¤, доводилос¤ весь час вносити в казну колосальн≥ суми.  арл VI (1711Ц40) зажадав в≥д Їврењв ¬≥дн¤ 148 тис. флорин≥в на покритт¤ витрат по коронац≥њ. ¬ 1717 р. вони повинн≥ були надати ц≥сарю позику у 1 млн. 237 тис. флорин≥в; 500 тис. флорин≥в вн≥с «. ¬ертгеймер.

¬лада ≥мпер≥њ продовжувала в≥дноситис¤ до Їврењв ¤к до групи населенн¤, що представл¤Ї небезпеку дл¤ сусп≥льства. ƒл¤ обмеженн¤ Їврейського населенн¤ у 1727 р. був виданий ц≥сарський наказ, зг≥дно ¤кого т≥льки старший син в Їврейськ≥й родини мав право одружуватис¤. «акон формально ≥снував до 1848 р. «а ѕожеревацьким миром, що завершив австро-турецьку в≥йну 1716Ц18 рр., Ївре¤м Ч турецьким п≥дданим дозвол¤лос¤ в≥льно жити ≥ торгувати в јвстр≥њ, њх положенн¤ було набагато краще, н≥ж положенн¤ Їврењв Ч австр≥йських п≥дданих. ” 1736 р. барон ƒ≥Їго ƒТјг≥л¤р (1699Ц1759) очолив громаду турецьких Їврењв у ¬≥дн≥.

≤мператриц¤ ћар≥¤ “ерез≥¤ (1740Ц80), фанатична католичка, в≥др≥зн¤лас¤ антиЇврейськими погл¤дами, але в той же час була зац≥кавлена в розвитку економ≥ки ≥ заохочувала багатих Їврейських п≥дприЇмц≥в. ” спец≥альному декрет≥ в≥д 1749 р. Їврењ заохочувалис¤ до створенн¤ мануфактури. ” ¬≥дн≥ у той час жила група дуже спроможних Їврењв, що з≥грали велику роль в економ≥ц≥ јвстр≥њ ≥ пов'¤заних з австр≥йськими власт¤ми. —еред них родина ќппенгеймер, родини јрнстейн, јушп≥ц, ≈ськелес,  ен≥гсберг, ¬ецлар. ¬ результат≥ першого розд≥лу ѕольщ≥ до јвстр≥њ в≥д≥йшла √аличина, що привело до р≥зкого зб≥льшенн¤ Їврейського населенн¤ в крањн≥.
    Ѕагато хто з Їврењв √аличини оселивс¤ у ¬≥дн≥. ёденрунг 1753 р. регулював вс≥ аспекти Їврейського сусп≥льного ≥ приватного житт¤ ≥ гарантував повну юридичну автоном≥ю громад. ѕ≥д час в≥йни за јвстр≥йський спадок (1740Ц48) ≥мператриц¤ повн≥стю дов≥р¤ла чуткам про те, що Їврењ п≥дтримують ѕрус≥ю ‘ридр≥ха II, ≥ примусила Їврењв заплатити в державну казну 50 тис. флорин≥в.
    ¬ грудн≥ 1744 р. та в с≥чн≥ 1745 р. були видано два едикти про вигнанн¤ вс≥х Їврењв з корол≥вства Ѕогем≥њ, включаючи ћорав≥ю та —≥лез≥ю, ≥ лише втручанн¤ Їврейських банк≥р≥в ≥ п≥дприЇмц≥в, особливо ƒ. дТјг≥л¤ра папського нунц≥¤, а також дипломатичних представник≥в низки держав змусило ћар≥ю “ерез≥ю у травн≥ 1745 р. в≥дм≥нити указ про вигнанн¤ в т≥й його частин≥, ¤ка торкалас¤ ћорав≥њ ≥ Ѕогем≥њ. ¬ ѕрагу Їврейське населенн¤ змогло повернутис¤ лише у 1748 р. ќстанн≥ми роками правл≥нн¤ ≥мператриц¤ проводила б≥льш пом≥рну пол≥тику в≥дносно Їврењв. ¬ 1769 р. було видано розпор¤дженн¤, що жодна Їврейська дитина не може бути в≥ддана хрещенню без згоди батьк≥в. ” 1772 р. не дивл¤чись на протести г≥льд≥њ кравц≥в вона дозволила Їврейським кравц¤м торгувати своњми виробами. ¬ тому ж роц≥ Ївре¤м було дозволено ставати майстрами золотих справ, але без права прийому учн≥в. ” 1775 р. Ївре¤м було дозволено в≥дкривати шк≥р¤н≥ заводи.

ќдин з видатних представник≥в про≥нформованого абсолютизму …осип II в своњй пол≥тиц≥ при р≥шенн≥ Їврейського питанн¤ сл≥дував в≥двернутий трактуемой теор≥њ Ђкорист≥ державиї, насадженню св≥тськоњ осв≥ти, св≥тськоњ терпимост≥, а також мет≥ ослабленн¤ могутност≥ католицькоњ церкви. ¬≥н почав зд≥йснювати свою пол≥тику п≥сл¤ смерт≥ матер≥ в 1780 р., коли став одноос≥бним правителем. ¬ жовтн≥ 1781 р. було скасовано вс≥ закони про нос≥нн¤ Ївре¤ми ≥мпер≥њ розр≥знювального знака. ќск≥льки ≥мператор прагнув привернути Їврењв до продуктивноњ прац≥ ≥ в≥двернути в≥д торг≥вл≥, ¤ку в≥н вважав Ђшк≥дливоюї, …осип II в 1781 р. дозволив Ївре¤м орендувати землю, обробл¤ти њњ ≥ займатис¤ будь-¤ким ремеслом.
    ¬≥н скасував прибутковий податок, под≥бний податок на велику рогату худобу, обов'¤зкове нос≥нн¤ Ївре¤ми бороди. Ќа початку 1782 р. був обнародуваний Ђ≈дикт про терпим≥стьї (“олеранцпатент) дл¤ Їврењв ¬≥дн¤, Ѕогем≥њ, ћорав≥њ, ”горщини, в 1789 р. Ч дл¤ Їврењв √аличини. ” вступн≥й частин≥ едикту мовилос¤, що вс≥ п≥ддан≥ без в≥дм≥нност≥ рел≥г≥њ ≥ походженн¤ мають користуватис¤ свободою ≥ плодами добробуту держави. …осип II дозволив Ївре¤м, окр≥м вже згаданого, займатис¤ в≥льними профес≥¤ми, волод≥ти мануфактурою ≥ наймати роб≥тник≥вЧхристи¤н, надав Ївре¤м свободу пересуванн¤ ≥ право жити в ≥мперських м≥стах (окр≥м г≥рничозаводських), дозволив навчанн¤ у вищих учбових закладах. ™вре¤м наказало створювати початков≥ школи на н≥мецьк≥й мов≥ або посилати д≥тей в загальноосв≥тн≥ школи. ”каз в≥дм≥н¤в р¤д обмежень, що збереглис¤ з ¬≥денського собору 1267 р., наприклад, заборону Ївре¤м виходити з≥ своњх будинк≥в до 12 години дн¤ в нед≥лю ≥ дн≥ католицьких св¤т, в≥дв≥дувати розважальн≥ заклади.

јле обмеженн¤ дл¤ Їврењв на право проживанн¤ у ¬≥дн≥ ≥ Ќижн≥й јвстр≥њ були збережен≥. ¬ 1787 р. був виданий наказ, що приписував Ївре¤м брати певн≥ пр≥звища, у 1788 р. Ч указ, що вводив в≥йськову повинн≥сть. ™врейська громадська автоном≥¤ була л≥кв≥дована у 1784 р. –авини були позбавлен≥ права судити ≥ накладати херем. ƒл¤ того, щоб змусити Їврењв в≥дв≥дувати н≥мецьк≥ школи, тих людей що не зак≥нчили школу були позбавл¤ли права одружуватис¤ до 25 рок≥в. ѕрагнучи Ђвиправитиї Їврењв ≥ вважаючи, що вони займаютьс¤ промислами, шк≥дливими дл¤ решти населенн¤, укази …осипа заборон¤ли Ївре¤м брати в≥дкуп, тримати шинки. Ѕагат≥ Їврењ ¬≥дн¤, ¬ерхньоњ та Ќижньоњ јвстр≥њ ≥з рад≥стю зустр≥ли едикти …осипа, але багато рел≥г≥йних людей вважали ц≥ новини важкою б≥дою.

Ќакази …осипа особливо важко вплинули на становище Їврейського населенн¤ √аличини, прихильного традиц≥њ ≥ звичним Їврейським зан¤тт¤м.

ѕ≥сл¤ смерт≥ …осипа II клерикально-реакц≥йн≥ кола неодноразово робили спроби добитис¤ скасуванн¤ б≥льшост≥ пункт≥в Ђ≈дикту про терпим≥стьї та ≥нших закон≥в, що зр≥внювали Їврењв у правах з рештою населенн¤. “ак, австр≥йськ≥ Їпископи подали петиц≥ю ц≥сарю Ћеопольду II (1790Ц92), вимагаючи ц≥лковитого скасуванн¤ Їврейського законодавства …осипа II. јле ц≥сар в≥дмовивс¤ що-небудь м≥н¤ти в положенн≥ Їврењв. ѕевн≥ кроки в цьому напр¤м≥ зробив ‘ранц I (1792Ц1835). ™вре¤м б≥льш не дозвол¤лос¤ орендувати землю, виключенн¤ було зроблено т≥льки дл¤ шл¤хетських земель (1793), але спадкове орендуванн¤ було заборонено. Ќакази 1816 р. та 1827 р. п≥дтверджували, що Їврењ-кредитори можуть п≥сл¤ зак≥нченн¤ домовленого терм≥ну накладати арешт на закладену у них нерухом≥сть, але не мають права ан≥ волод≥ти, ан≥ управл¤ти нею. Ќакази 1804 р. та 1814 р. заборон¤ли Ївре¤м торгувати сел≥трою та зб≥жж¤м. ™вре¤м було заборонено в≥дкривати москательн≥ крамниц≥. «розум≥ло, що ц≥ закони вступили в суперечн≥сть з Ђ≈диктом про терпим≥стьї.

¬ 1803 р. на територ≥њ самоњ јвстр≥њ мешкало 332 Їврейськ≥ родини, а в межах вс≥Їњ ≥мпер≥њ Ч 87 тис. Їврењв. ÷≥сар особисто ретельно стежив, щоб к≥льк≥сть Їврењв, що мали право проживанн¤ у ¬≥дн≥, у жодному випадку не зб≥льшувалас¤. “ак, в≥н з обуренн¤м писав про те, що Їврењ купують будинки на ≥мена христи¤н, ≥ закликав припинити це Ђнеподобствої. ¬ 1802 р. був випущений декрет, що св≥дчив, що в≥дтепер н≥хто не може н≥ отримати статус Ђтерпимогої у ¬≥дн≥, н≥ жити в м≥ст≥, але п≥зн≥ше декрет був зм≥нений, щоб дозволити дек≥льком спроможним Ївре¤м оселитис¤ в австр≥йськ≥й столиц≥. –еакц≥йний ур¤д нав≥ть п≥дтвердив р¤д середньов≥чних закон≥в про Їврењв. “ак, неодноразово в законодавчому пор¤дку п≥дтверджувалос¤ прийн¤те на ¬≥денському собор≥ 1267 р. ухвала, що Їврењ не можуть тримати христи¤нську прислугу. ¬ 1806 р. ≥ 1823 р. був виданий наказ, що заборон¤в христи¤нам танцювати на ѕур≥м в будинках Їврењв.

‘ранц I побоювавс¤, що Їврењ не ло¤льн≥ австр≥йським власт¤м.  оли в ѕариж≥ у червн≥ 1806 р. за наказом Ќаполеона I в≥дкривс¤ зб≥р Їврейських нотабл≥в, австр≥йськ≥й пол≥ц≥њ було наказано ретельно стежити за листуванн¤м, ¤ке ведуть Їврењ, щоб з'¤сувати, чи не замишл¤ють вони ¤к≥-небудь д≥њ, ворож≥ јвстр≥њ. јле пол≥ц≥¤ швидко встановила, що Їврењ абсолютно байдуж≥ ¤к до збору Їврейських нотабл≥в, так ≥ до незабаром створеному —инедр≥ону французькому.

«а ‘ранца I продовжувалис¤ зусилл¤ австр≥йських властей по в≥дкриттю Їврейських шк≥л з викладанн¤м на н≥мецьк≥й мов≥, по залученню Їврењв в училища та ун≥верситети. –. √омберг (1749Ц1841), призначений у 1784 р. ≥нспектором Їврейських училищ в √аличин≥, з≥ткнувшись з оп≥ром зд≥йсненню шк≥льноњ реформи з боку Їврейських рел≥г≥йних к≥л, вимагав в≥д властей закритт¤ Їш≥в та хедер≥в.
    —кладений ним у 1812 р. катех≥зис ЂЅней ÷≥онї (Ђ—ини —≥онуї), за р≥шенн¤м австр≥йського ур¤ду, був обов'¤зковим дл¤ вс≥х молодих Їврењв. ¬ Ѕогем≥њ Їврењ могли одружуватис¤ т≥льки п≥сл¤ здач≥ ≥спиту на знанн¤ катех≥зису.

–≥зко зросла к≥льк≥сть Їврењв, що грали пров≥дну роль в розвитку промисловост≥, торг≥вл≥, банк≥вськоњ справи, транспорту. “ак, дл¤ розвитку текстильноњ промисловост≥ багато зробили Ћ. јусп≥тц (1772Ц1853), ћ. Ћ. Ѕ≥Їдерман (1769Ц1843); першу зал≥зницю в јвстр≥њ побудував барон Ў. ћ. –отшильд. ћ. Ћ. Ѕ≥Їдерман, –отшильд≥, јрнштайн-≈ськелес≥,  ен≥гсбартери створили австр≥йськ≥ банки. Ѕагато австр≥йських Їврењв усп≥шно виступили на терен≥ н≥мецькоњ л≥тератури, поез≥њ, журнал≥стики: серед них ј. ‘ранкл (1810Ц94), ћ. —аф≥р (1795Ц1858), ћ. √артман (1821Ц72), Ћ.  омперт (1822Ц66).
    ѕ≥д час ¬≥денського конгресу 1814Ц15 рр. Ќ. фон јрнштейн та ≥нш≥ спроможн≥ Їврењ безусп≥шно зверталис¤ до ц≥сар¤ з проханн¤ми про наданн¤ Ївре¤м јвстр≥њ цив≥льних прав.

ќф≥ц≥йно Їврейськоњ громади у ¬≥дн≥ не ≥снувало. “≥льки у 1811 р. був даний дозв≥л в≥дкрити молитовний будинок, у 1812 р. було в≥дкрито рел≥г≥йне училище. ¬ 1820 р. та 1826 р. були видан≥ закони, зг≥дно ¤ким громади јвстр≥њ могли приймати на посаду равина т≥льки ос≥б, що прослуховували в ун≥верситет≥ курс ф≥лософських наук. ¬ 1829 р. в ѕадуњ, що входила тод≥ до складу јвстр≥йськоњ ≥мпер≥њ, був в≥дкритий ≥нститут дл¤ п≥дготовки равин≥в.
    ¬ кв≥тн≥ 1826 р. у ¬≥дн≥ була в≥дкрита перша в јвстр≥њ реформ≥ст-синагога Ђ“емпльї (Ђ’рамї), равином ¤коњ став Ќ. ћанхеймер (1793Ц1865), один з найвидн≥ших Їврейських пропов≥дник≥в 19 ст.

яскравим виразом антиЇврейського курсу, ¤кий в јвстр≥њ посиливс¤ ≥з зак≥нченн¤м в≥йни з ‘ранц≥Їю Ќаполеона I, став наказ 1834 р. про заборону австр≥йським Ївре¤м брати ≥мена христи¤нських св¤тих. ’оча при ц≥сар≥ ‘ердинанд≥ I (1835Ц41) панував реакц≥йний курс, уособленн¤м ¤кого був канцлер јвстр≥њ кн¤зь ƒо. ћеттерн≥х, що фактично керував крањною, в житт≥ Їврењв в≥дбувалис¤ незначн≥ пол≥пшенн¤. ѕрихильник розширенн¤ прав Їврењв, що активно виступав на њх захист п≥д час ƒамаськоњ справи, в≥н через загальний реакц≥йний напр¤м своЇњ пол≥тики не м≥г зд≥йснити значн≥ перетворенн¤ в≥дносно Їврењв. ƒекретом в≥д 4 червн¤ 1841 р. Ївре¤м було дозволено волод≥ти земельною власн≥стю. ”р¤д дещо пом'¤кшив свою пол≥тику в≥дносно дозволу на брак т≥льки одному сину в Їврейськ≥й родин≥: вчител≥, равини, вчен≥, промисловц≥, банк≥ри стали одружуватис¤ без обмежень. «ростала к≥льк≥сть родин, що одержувала право проживанн¤ у ¬≥дн≥ (з 121 с≥м'њ у 1800 р. до 197 с≥мей у 1847 р.). ¬ 1847 р. була в≥дм≥нена ганебна Ђприс¤га по Їврейському обр¤дуї.

–еволюц≥¤ 1848 р., в ¤к≥й Їврењ јвстр≥њ брали активну участь, привела до радикальноњ зм≥ни становища громади. ¬ опубл≥кованому 25 травн¤ проект≥ новоњ конституц≥њ була гарантована свобода в≥роспов≥данн¤ вс≥м громад¤нам јвстр≥њ. 28 жовтн¤ були в≥дм≥нен≥ вс≥ спец≥альн≥ Їврейськ≥ податки. Ќ≥¤ких обмежень в прав≥ на проживанн¤ б≥льше не ≥снувало. ™врењ отримали активне ≥ пасивне виборче право. ƒо парламенту, що почав свою роботу 22 липн¤ 1848 р. у ¬≥дн≥, було обрано п'¤ть Їврењв: ј. ‘≥шлов (1816Ц1893), депутат в≥д ¬≥дн¤, голова ком≥тету сусп≥льноњ безпеки; ≤. √ольдмарк (1818Ц?), кер≥вник революц≥йного јкадем≥чного лег≥ону, депутат в≥д ¬≥дн¤, п≥сл¤ перемоги контрреволюц≥њ в к≥нц≥ 1849 р. заочно засуджений в≥йськово-польовим судом до страти (зб≥г до —Ўј). —еред видатних революц≥йних д≥¤ч≥в були: журнал≥ст √. ™лл≥нек (1822Ц48), страчений п≥сл¤ завоюванн¤ ¬≥дн¤ контрреволюц≥йними в≥йськами за р≥шенн¤м в≥йськово-польового суду; Ћ. ј. ‘ранкль (1810Ц94), автор в≥рша Ђ”н≥верситетї, що став революц≥йним г≥мном.

јле б≥льш≥сть Їврењв јвстр≥њ не сп≥вчувала крайн≥м радикальним тенденц≥¤м ≥ була налаштована пом≥рно л≥берально. Ќова конституц≥¤ 1849 р. не обмежувала прав Їврењв. –озширенн¤ њх прав викликало народн≥ хвилюванн¤ у р¤д≥ м≥ст, де не бажали, щоб Їврењ селилис¤ без жодних обмежень. «'¤вилас¤ велика к≥льк≥сть антиЇврейських памфлет≥в ≥ брошур. 1 с≥чн¤ 1852 р. ц≥сар ‘ранц …осип (1848Ц1916) видав наказ про в≥дм≥ну конституц≥њ 1849 р. ’оча було оголошено, що надана свобода в≥роспов≥данн¤ не порушуватиметьс¤, в јвстр≥њ в≥дновилис¤ антиЇврейськ≥ обмеженн¤. “ак, влада стала вимагати, щоб Їврењ просили дозволу одружитис¤, але к≥льк≥сть шлюб≥в, в ¤к≥ могли вступати члени одн≥Їњ родини, не була обмежена. Ѕуло в≥дм≥нено право Їврењв орендувати нерухом≥сть. 2 жовтн¤ 1853 р. були п≥дтверджен≥ ≥снуюч≥ до революц≥њ 1848 р. обмеженн¤: тримати христи¤нських слуг ≥ давати д≥т¤м ≥мена христи¤нських св¤тих. ¬ травн≥ 1855 р. було видано закон, зг≥дно ¤кому Їврењ не мали права бути нотар≥усами.

ѕоложенн¤ Їврењв ще б≥льше пог≥ршилос¤ п≥сл¤ укладеного в травн≥ 1855 р. конкорданту м≥ж ур¤дом јвстр≥њ та римським папою, що поставив всю шк≥льну осв≥ту в ≥мпер≥њ п≥д контроль католицького дух≥вництва. ™врењв викладач≥в почали в масовому пор¤дку зв≥льн¤ти з≥ шк≥л та ун≥верситет≥в. ¬лада прагнула нав≥ть закрити Їврейським д≥т¤м доступ в загальн≥ школи, щоб зробити њх виключно католицькими. ¬ 1857 р. ур¤д заборонив орган≥зац≥ю Їврейських громад в Ќижн≥й јвстр≥њ. ¬ласт≥ низки м≥ст, посилаючись на старовинн≥ прив≥лењ, стали вимагати виселенн¤ Їврейських с≥мей. ¬ червн≥ 1859 р. було оголошено, що шлюби, укладен≥ без особливого дозволу влади, Ї нед≥йсними.

ѕроте 29 листопада 1857 р. ц≥ обмеженн¤ були в≥дм≥нен≥. ”р¤д дав об≥ц¤нку видати л≥беральн≥ закони, що регулювали положенн¤ Їврењв. 18 грудн¤ 1860 р. Ївре¤м р¤ду австр≥йських областей було надано право орендувати нерухомость. Ќова конституц≥¤ јвстро-угорськоњ монарх≥њ 1867 р. в≥дм≥нила вс≥ правов≥ обмеженн¤ дл¤ рел≥г≥йних меншин.
    ¬ 1868 р. було прийн¤то низку закон≥в, направлених на зд≥йсненн¤ конституц≥йного принципу р≥вноправност≥: про секул¤ризац≥ю школи, про свободу зм≥шаних шлюб≥в.
    ѕ≥сл¤ ухваленн¤ конституц≥њ в≥дбулос¤ стр≥мке зростанн¤ Їврейського населенн¤ ¬≥дн¤ в результат≥ переселенн¤ Їврењв з ≥нших областей јвстро-”горщини; так, у 1869 р. у ¬≥дн≥ мешкало 40 230 Їврењв (6,62% в≥д всього населенн¤ м≥ста), у 1880 р. Ч 73 270 (10,10%), у 1890 р. Ч 118 495 (8,68%), у 1900 р. Ч 146 926 (8,77%), у 1919 р. Ч дв≥ст≥ тис¤ч.

Ќа к≥нц≥ 19 ст. Ц на початку 20 ст. Їврењв јвстр≥њ взагал≥, а Їврењв ¬≥дн¤ особливо, в≥др≥зн¤в високий осв≥тн≥й р≥вень. “ак, в 1874Ц75 рр. у ¬≥дн≥ число Їврењв що навчалис¤ в початкових учбових закладах складало 9% в≥д загального числа учн≥в, а в середн≥х Ч 25%. ” 1901 р. Їврењ складали в середн≥х комерц≥йних школах ¬≥дн¤ 42,9% в≥д ус≥х учн≥в, в ж≥ночих г≥мназ≥¤х Ч 46,3%, у ¬≥денському ун≥верситет≥ Ч 23,6% в≥д числа вс≥х студент≥в; в “ехн≥чному ≥нститут≥ Ч 26,9%.

—еред австр≥йських Їврењв на к≥нц≥ 19 ст. Ц на початку 20 ст. було велике число л≥кар≥в, ≥нженер≥в, журнал≥ст≥в, адвокат≥в, державних та в≥йськових службовц≥в. “ак, зг≥дно з переписом у грудн≥ 1900 р., на тис¤чу ос≥б представник≥в в≥льних профес≥й або тих хто перебував на державн≥й служб≥ доводилос¤ 892 христи¤н та 70 Їврењв, з тис¤ч≥ христи¤н цими видами д≥¤льност≥ займалис¤ 106 ос≥б, а з тис¤ч≥ Їврењв Ч 162 особи (це дан≥ по вс≥й ≥мпер≥њ, але потр≥бно враховувати, що в √аличин≥, де у 1900 р. проживало 2/3 всього Їврейського населенн¤ крањни, в≥дсоток Їврењв, зайн¤тих на державн≥й служб≥, та ос≥б в≥льних профес≥й був незначним).
    ¬елика к≥льк≥сть австр≥йських Їврењв обирала в≥йськов≥ профес≥њ, оск≥льки в арм≥њ не було н≥¤ких обмежень за нац≥ональними або рел≥г≥йними ознаками.
    “ак, у 1893 р. на д≥йсн≥й служб≥ в арм≥њ јвстро-”горщини було 2179 оф≥цер≥в ≥ генерал≥в Їврењв; один з них, барон ™. фон Ўвейцер (1844Ц?), отримав у 1908 р. чин фельдмаршала-лейтенанта.
    ≤ншим попул¤рним видом д≥¤льност≥ серед Їврейського населенн¤ јвстро-угорськоњ ≥мпер≥њ була торг≥вл¤. “ак, у 1900 р. на тис¤чу Їврењв приходилос¤ 437 торговц≥в, а серед христи¤н в≥дпов≥дно 84 купц¤. ¬ р≥зних галуз¤х промисловост≥ ≥ ремесел на тис¤чу Їврењв доводилос¤ 287 зайн¤тих в цих област¤х (серед христи¤н в≥дпов≥дно 271).

¬ 1870Ц90 рр. б≥льш≥сть Їврењв јвстр≥њ п≥дтримувала н≥мецьку л≥беральну парт≥ю. ™врењ були в числ≥ депутат≥в рейхсрату в≥д ц≥Їњ парт≥њ.
    —. ¬≥нтерштейн (1819Ц83) був м≥н≥стром торг≥вл≥ в каб≥нет≥  . јур≥нерга в грудн≥ 1867 р. Ц вересн≥ 1868 р. ¬идатним пол≥тичним д≥¤чем був депутат рейхсрату в≥д ¬≥дн¤ в 1861Ц77 рр. ≤.  уранда (1832Ц84) що був членом ≥ головою р≥зних Їврейських доброд≥йних та сусп≥льних установ в рейхсрат≥ захищав права н≥мецькоњ б≥льшост≥.
    ѕроцес асим≥л¤ц≥њ Їврењв австр≥йських земель, засвоЇнн¤ ними н≥мецькоњ мови йшли прискореними темпами, зросла к≥льк≥сть м≥шаних шлюб≥в, мав м≥сце перех≥д в ≥нш≥ конфес≥њ, наприклад, в католицьку. “ак, у ¬≥дн≥ в 1868Ц77 рр. в христи¤нство переходили в середньому 44 особи щор≥чно, в 1878Ц87 рр. Ч 181 ос≥б, в 1888Ц97 рр. Ч 362, в 1898Ц1902 рр. Ч 526, в 1903Ц1906 рр. Ч 598 ос≥б. «а к≥льк≥стю Їврењв що хрестилис¤, ¬≥день зайн¤в перше м≥сце серед м≥ст «ах≥дноњ ≥ ÷ентральноњ ™вропи.

ѕ≥сл¤ економ≥чноњ кризи, що вибухнула у 1873 р., в јвстро-”горщин≥ почалос¤ зростанн¤ антисем≥тизму. ѕочали виходити антисем≥тськ≥ виданн¤.  олосальною попул¤рн≥стю користувалас¤ книга професора –ол≥нга Ђ™врей за “алмудомї, повна зл≥сних антиЇврейських нападок. ” 1877 р. в≥дбувс¤ 1-й в≥денський католицький конгрес, на ¤кому була створена ’ристи¤нсько-соц≥альна парт≥¤, що за¤вила, що головною њњ метою Ї Ђборотьба проти Їврейськоњ буржуаз≥њ, проти Їврейського кап≥талуї. ¬ антисем≥тському рус≥ брали участь представники р≥зних прошарк≥в сусп≥льства: аристократи, що ненавид≥ли кап≥тал≥зм ≥ л≥беральн≥ пор¤дки јвстро-”горщини (њх представник кн¤зь ј. Ћ≥хтенштейн став одним з л≥дер≥в новоњ парт≥њ); др≥бн≥ п≥дприЇмц≥, рем≥сники, крамар≥, нал¤кан≥ насл≥дками кризи ≥ конкуренц≥Їю Їврейськоњ буржуаз≥њ (њх очолив адвокат  .Ћюегер). ¬ 1880 р. у ¬≥дн≥ в≥дбулос¤ антисем≥тський з'њзд, ¤кий виступив проти Ђкоробейник≥в та жид≥вї ≥ на ¤кому було засновано так зване “овариство захисту рем≥сник≥в.

јнтисем≥ти в јвстр≥њ стали висувати проти Їврењв кривав≥ наклепи. «винуваченн¤ в ритуальному вбивств≥ в 1882 р. було висунуто проти Їврењв угорського м≥ста “≥саеслар, ≥ хоча суд у 1883 р. повн≥стю виправдав Їврењв, звинувачених по ц≥й справ≥, –ол≥нг з приводу процесу опубл≥кував брошуру Ђћо¤ полем≥ка та людоњдство раввинизмуї, в ¤к≥й на п≥дстав≥ перекручених цитат, з Їврейських джерел доводив правдив≥сть звинуваченн¤ Їврењв у вбивств≥ з ритуальною метою ≥ запевн¤в, що може п≥дтвердити ≥стинн≥сть своњх писань п≥д прис¤гою. –¤д Їврейських д≥¤ч≥в, у тому числ≥ доктор ≤. «. Ѕл≥х (1850Ц1923), равин у в≥денському передм≥ст≥ ‘лор≥сдорф, виступив з р≥зкими нападками проти автора брошури, звинувативши його не т≥льки в абсолютному незнанн≥ Ѕ≥бл≥њ ≥ “алмуда, але ≥ лжесв≥дченн≥. “ак≥ р≥зк≥ нападки примусили –ол≥нга звернутис¤ до суду ≥з звинуваченн¤м в наклеп≥. ѕочавс¤ процес, але –ол≥нг, що л¤кавс¤ програшу, в≥дкликав скаргу.

ѕроте цей усп≥х не зм≥г зупинити переможного ходу антисем≥тизму в јвстр≥њ. ¬ 1884 р. в≥дправка в≥д ≥мен≥ в≥денського мун≥ципал≥тету в≥тальноњ телеграми ћ. ћонтеф≥оре у зв'¤зку з його стол≥тт¤м викликала антисем≥тське безладд¤.
    ¬ 1891 р. до парламенту Ќижньоњ јвстр≥њ було обрано ш≥сть христи¤нських соц≥ал≥ст≥в, у 1893 р.  . Ћюегера було обрано до ¬≥денського мун≥ципал≥тету.
    ¬ 1895 р. в мун≥ципал≥тет ¬≥дн¤ було обрано 24 ¤вн≥ антисем≥ти. ѕ≥сл¤ обранн¤  . Ћюегера в≥це-бургом≥стром, бургом≥стр √р≥бль склав з себе повноваженн¤ на знак протесту проти цього обранн¤. Ќа зас≥данн≥ мун≥ципал≥тету  . Ћюегера було обрано бургом≥стром ¬≥дн¤. ” в≥дпов≥дь на це ур¤д розпустив мун≥ципал≥тет. Ќа мун≥ципальних виборах 1896 р. ’ристи¤нсько-соц≥альна парт≥¤ отримала б≥льш≥сть.  . Ћюегера було новообрано бургом≥стром, але ур¤д знов не затвердив результат≥в вибор≥в ≥ розпустив мун≥ципал≥тет. ѕроте нова перемога антисем≥т≥в на виборах 1897 р. змусила ур¤д затвердити це обранн¤. Ћюегер оголосив в≥дкриту в≥йну Ђюдомад¤рамї ≥ за¤вив, що Ђсправа не в р≥вноправност≥ Їврењв, а в р≥вноправност≥ христи¤нї.

јнтисем≥ти почали посл≥довно вит≥сн¤ти Їврењв з орган≥в м≥ського управл≥нн¤, суду, з р≥зних сфер господарськоњ д≥¤льност≥, пов'¤заних з мун≥ципал≥тетом. “ак, у 1897 р. та у 1902Ц1907 рр. були затверджен≥ закони про роздр≥бну торг≥влю, що призвело до р≥зкого скороченн¤ дозвол≥в на зан¤тт¤ роздр≥бною торг≥влею у ¬≥дн≥.
    ¬ 1905 р. ¬≥денський мун≥ципал≥тет прийн¤в ухвалу, що заборон¤в ритуальний заб≥й. јле активн≥ протести Їврейських сусп≥льних д≥¤ч≥в змусили ур¤д Ќижньоњ јвстр≥њ скасувати цю ухвалу мун≥ципал≥тету.
    јнтисем≥тськ≥ настроњ були поширен≥ серед ≥нтел≥генц≥њ та студентства. “ак, в 1896 р. н≥мецьк≥ студентськ≥ корпорац≥њ винесли резолюц≥ю, що визнавала Їврењв Ђрасою, позбавленою в≥дчутт¤ чест≥ї, ≥ тому заборон¤ла членам корпорац≥й приймати виклики на дуель з боку Їврейських студент≥в.

«ростанн¤ антисем≥тизму в јвстро-”горщин≥ привело до п≥дйому нац≥онального руху серед австр≥йських Їврењв.
    —творений у 1886 р. јвстр≥йський союз ≥зраел≥т≥в, що спочатку ставив перед собою т≥льки наукову мету, з 1889 р. почав вести пол≥тичну боротьбу проти антисем≥тизму, зд≥йснювати правовий захист Їврењв, активно боротис¤ з економ≥чним бойкотом Їврейських п≥дприЇмств. ¬ 1891 р. був створений —оюз дл¤ боротьби з антисем≥тизмом в јвстр≥њ.

” 1880Ц90 рр. ¬≥день був найб≥льшим в ÷ентральн≥й та «ах≥дн≥й ™вроп≥ центром руху ’овевей ÷≥он.
    “ут д≥¤ло дек≥лька гурт≥в палестиноф≥л≥в, серед ¤ких найб≥льшою була група Ђ ад≥маї, заснована Ќ. Ѕ≥рнбаумом. Ќа стор≥нках журналу що видававс¤ њм Ђ«ельбстеманс≥пац≥онї вперше з'¤вивс¤ терм≥н с≥онизм. ” ¬≥дн≥ було написано ≥ вперше опубл≥ковано Ђ™врейська державаї “. √ерцл¤.
    ¬ березн≥Цкв≥тн≥ 1896 р. прихильники с≥онизму розвернули в јвстр≥њ широку пропаганду ≥дей “. √ерцл¤. ¬ червн≥ виникла ¬≥денська с≥онистська асоц≥ац≥¤, ¤ку очолив ћ. Ўн≥рер (1861Ц1941). 6Ц7 березн¤ 1897 р. у ¬≥дн≥ в≥дбулос¤ с≥он≥стська конференц≥¤, що ухвалила за пропозиц≥Їю “. √ерцл¤ р≥шенн¤ про скликанн¤ 1-го —≥онистського конгресу. ќдночасно в столиц≥ јвстр≥њ сформувалас¤ сильна опозиц≥¤ с≥онизму, њњ очолювали л≥дери Їврейськоњ общини м≥ста, включаючи головного равина ћ. √юдемана, а п≥зн≥ше Ч редактора впливового тижневика Ђ≈стеррайх≥ше вохеншр≥фтї ≤. Ў. Ѕаха (1850Ц1923).

Ќа 1-у —≥онистському конгрес≥ було присутньо 18 представник≥в еврейства јвстр≥њ. ƒо смерт≥ “. √ерцл¤ ¬≥день був св≥товим центром с≥онистського руху: тут знаходивс¤ малий виконавський ком≥тет —≥онистськоњ орган≥зац≥њ; з червн¤ 1897 р. виходив њњ друкарський орган Ђƒ≥ вельтї, п≥зн≥ше стали публ≥куватис¤ й ≥нш≥ пер≥одичн≥ виданн¤.
    ¬ столиц≥ јвстр≥њ за ≥н≥ц≥ативою Ў. –. Ћандау (1870Ц1943) був заснований перший в св≥т≥ гурт с≥онист≥в-соц≥ал≥ст≥в Ђјхаваї. ” 1901Ц1907 рр. у ¬≥дн≥ розташовувалас¤ штаб-квартира ™врейськоњ нац≥ональноњ фундац≥њ.
    ” 1908 р. в јвстр≥њ нал≥чувалос¤ 25 с≥онистських об'Їднань; разом з с≥онистськими групами Ѕогем≥њ, ћорав≥њ ≥ —илез≥њ вони утворили —≥онистську орган≥зац≥ю «ах≥дноњ јвстр≥њ. Ќа конференц≥њ с≥онистських орган≥зац≥й јвстро-”горщини ( рак≥в, липень 1906 р.) австр≥йськ≥ с≥онисти п≥дтримали пропозиц≥ю однодумц≥в з √аличини про створенн¤ пол≥тичноњ парт≥њ дл¤ боротьби за представництво Їврейськоњ нац≥ональноњ меншини в парламентських установах крањни. ” 1907 р. знов створена ™врейська нац≥ональна парт≥¤ отримала на парламентських виборах чотири мандати (три в≥д √аличини, один Ч в≥д Ѕуковини).
    ƒепутати утворили Їврейську нац≥ональну фракц≥ю в рейхсрат≥. ѕарт≥¤ виставила своњх кандидат≥в на вибори в мун≥ципал≥тет ¬≥дн¤ в 1907 р.

ƒес¤тки тис¤ч Їврењв воювали у склад≥ арм≥њ јвстро-”горщини на фронтах 1-њ св≥товоњ в≥йни. ѕ≥д час в≥йни 36 тис¤ч Їврейських б≥женц≥в прибули до ¬≥дн¤, р¤туючись в≥д рос≥йськоњ арм≥њ, що тимчасово зайн¤ла √аличину та Ѕуковину. ™врейськ≥ орган≥зац≥њ створили у ¬≥дн≥ центр допомоги Ївре¤м Ч б≥женц¤м в≥йни.
    ѕ≥сл¤ поразки јвстро-”горщини у 1-й св≥тов≥й в≥йн≥ ≥ розпаду монарх≥њ нак≥нц≥ 1918 р. на територ≥њ јвстр≥њ нал≥чувалос¤ триста тис¤ч Їврењв, з ¤к≥ дв≥ст≥ тис¤ч жили у ¬≥дн≥. јвстр≥йськ≥ Їврењ створили 33 громади, з них: ш≥стнадц¤ть у Ќижн≥й јвстр≥њ, дес¤ть у Ѕургеланд≥, дв≥ у ¬ерхн≥й јвстр≥њ, по одн≥й Ч в «альцбурз≥,  аринт≥њ, Ўт≥р≥њ, “≥рол≥, ¬орарльберз≥.

—ен-∆ерменський мирний догов≥р, укладений 10 вересн¤ 1919 р. м≥ж —Ўј, Ѕританською ≥мпер≥Їю, ‘ранц≥Їю, ≤тал≥Їю та япон≥Їю, з одного боку, ≥ переможеною јвстр≥Їю Ч з ≥ншою, визнавав нац≥ональних права меншин (у тому числ≥ права Їврейськоњ меншини). ¬ 1918 р. за ≥н≥ц≥ативою с≥онист≥в була створена ™врейська нац≥ональна рада та Їврейськ≥ солдатськ≥ ком≥тети, ¤к≥ мали захищати Їврењв в≥д напад≥в.
    –. Ўтр≥кер став депутатом јвстр≥йськоњ нац≥ональноњ асамблењ у 1919 р. “рьох с≥онист≥в було обрано у ¬≥денський мун≥ципал≥тет. ™врењ, що оселилис¤ в јвстр≥њ п≥сл¤ 1-й св≥товоњ в≥йни, були позбавлен≥ права голосу. ” 1921 р. було вжито спец≥альних заход≥в, що дискрим≥нували ос≥б, що б≥гли до јвстр≥њ п≥д час в≥йни з ≥нших частин розваленоњ ≥мпер≥њ.

—еред австр≥йських Їврењв пол≥тичн≥ симпат≥њ д≥лилис¤ м≥ж с≥он≥стами та соц≥ал≥стами. ” 1925 р. в јвстр≥њ нал≥чувалос¤ 15 с≥он≥стських об'Їднань в пров≥нц≥¤х та 14 районних секц≥й у ¬≥дн≥.  р≥м того функц≥онували —≥он≥стська орган≥зац≥¤ вищоњ школи, јсоц≥ац≥¤ сефард≥в-с≥онист≥в, в≥дд≥ленн¤ ¬сесв≥тнього спортивного товариства Ђћаккаб≥ї та ¬≤÷ќ, численн≥ халуц≥анськ≥ рухи та с≥онистськ≥ групи.
    ” 1920Ц30-х рр. в јвстр≥њ були представлен≥ вс≥ с≥онистськ≥ пол≥тичн≥ парт≥њ; найб≥льш активн≥ "ѕо'алей ÷≥он" - «агальн≥ с≥онисти та —≥онисти-–ев≥з≥онисти. ” 1918Ц27 рр. виходила щоденна с≥онистська газета Ђ¬≥нер моргенцайтунгї. ” 1925 р. у ¬≥дн≥ в≥дбувс¤ 14-й —≥онистський конгрес.

¬ 1918 р. головним равином ¬≥дн¤ став переконаний прихильник с≥он≥зму ÷. ’. ’айЇс за його ≥н≥ц≥ативою в м≥ст≥ були в≥дкрит≥ вчительська сем≥нар≥¤, що готувала викладач≥в ≥вриту, ≥ середн¤ школа з навчанн¤м на ≥врит≥. ¬ 1932 р. с≥он≥сти отримали абсолютну б≥льш≥сть голос≥в на виборах в ради Їврейських громад ¬≥дн¤ та √рацу, на чол≥ першоњ з них сто¤в в≥домий д≥¤ч с≥он≥стського руху ƒ. ‘р≥дман (1880Ц1944).
    « австр≥йських парт≥й Їврењ п≥дтримували —оц≥ал-демократичну парт≥ю, л≥дерами ¤коњ були ‘. јдлер ќ. Ѕауер. Ћ≥дери парт≥њ бачили р≥шенн¤ Їврейського питанн¤ в асим≥л¤ц≥њ ≥ негативно в≥дносилис¤ до с≥он≥зму.

ўо було пот≥м в≥домо...

¬икористан≥ матер≥али: переклад з рос., ориг≥нал - статт¤ Ђјвстр≥¤ї, ≈™≈ http://www.eleven.co.il/article/10050