Ќелегкий, але героњчний бойовий шл¤х пройшов лег≥он ”крањнських с≥чових стр≥льц≥в (”——), створен≥й ≥з початком ѕершоњ св≥товоњ в≥йни ¤к окремий структурний п≥дрозд≥л австр≥йськоњ арм≥њ.
    ” серпн≥ 1914 р. на заклик новоствореннх √оловноњ украњнськоњ ради (м≥жпарт≥йноњ пол≥тичноњ орган≥зац≥њ, ¤ка представл¤ла галицьких украњнц≥в в јвстро-”горщин≥ в роки в≥йни) та Ѕойовоњ управи ”—— (орган≥зац≥йно-координац≥йного центру лег≥ону ”——) до нов≥тнього украњнського в≥йська зголосилис¤ 6л. «ќ тис. добровольц≥в з ус≥Їњ √аличини.
    јвстр≥йське командуванн¤, з недов≥рою ставл¤чись до патр≥отично настроЇноњ украњнськоњ молод≥ та спонукуване польськими пол≥тичними колами, обмежило чисельн≥сть лег≥ону до 2,5 тис¤ч, а на проханн¤ в≥дкликати з в≥йськ 100 старшин-украњнц≥в вид≥лило лише 16.
ядро лег≥ону становили актив≥сти с≥чово-сок≥льського, пластунського та стр≥лецького руху, вчорашн≥ г≥мназисти та студенти; були також викладач≥, правники, митц≥, представники сел¤нства тощо.
—еред них ≤.Ѕалюк, ƒ.¬≥товський, —.√орук, √. оссак, Ћ.Ћепкий, ќ.Ќазарук та ≥н.
ѕершим оф≥ц≥йним командантом (командиром) лег≥ону був ћ.√алущннський, директор –огатинськоњ г≥мназ≥њ.

—творенн¤ лег≥ону ”крањнських с≥чових стр≥льц≥в ознаменувало в≥дновленн¤ збройноњ боротьби за волю ”крањни ’оча його становленн¤ в≥дбувалос¤ в структурах австр≥йськоњ арм≥њ - то був тод≥ Їдино можливий шл¤х до орган≥зац≥њ украњнського в≥йська Ч це не означало, що стр≥лецтво мало нам≥р в≥дстоювати чуж≥ йому ≥нтереси.
    ќб'Їднуючи кращ≥ сили молод≥, ¤к≥ представл¤ли практично вс≥ сусп≥льн≥ верстви √аличини, лег≥он ”—— став вт≥ленн¤м передовоњ пол≥тичноњ думки ≥ виражав спод≥ванн¤ нац≥онально св≥домоњ частини галицько-украњнського сусп≥льства на виборенн¤ ”крањнськоњ держави.
ѕершим доказом того, що з початку свого ≥снуванн¤ ”крањнськ≥ с≥чов≥ стр≥льц≥ сто¤ли на нац≥ональних позиц≥¤х, були њхн≥ спроби в≥дмовитис¤ приймати прис¤гу на в≥рн≥сть габсбурзьк≥й династ≥њ, ¤к≥ хоч ≥ не ув≥нчались усп≥хом, зате ч≥тко визначили стр≥лецьк≥ пр≥оритети.

–озпочавши свою д≥¤льн≥сть ¤к гурт патр≥отично налаштованих, але погано зорган≥зованих та переважно далеких в≥д в≥йськовоњ служби ос≥б, ”——, докладаючи неймов≥рних зусиль дл¤ подоланн¤ р≥зноман≥тних перешкод на своЇму шл¤ху, зум≥ли до 1917 р. перетворити лег≥он у добре вишколену, фактично, украњнську в≥йськову формац≥ю з нац≥ональною символ≥кою, власними одностро¤ми й в≥дзнаками, а також украњнською оф≥ц≥йною мовою та украњнською терм≥нолог≥Їю. ѕрот¤гом 1914 Ч першоњ пол. 1915 р. лег≥он брав участь у бойових д≥¤х проти рос≥йських в≥йськ у  арпатах.
ќсобливо запеклими були боњ за гору ћак≥вку (29.IV. Ч 2.V. 1915), де ”крањнськ≥ с≥чов≥ стр≥льц≥ вкрили себе невмирущою славою, але зазнали значних втрат: 42 вбитими, 76 пораненими, 35 потрапило до полону. «годом один ≥з н≥мецьких генерал≥в сказав про стр≥льц≥в: Ђћоњ баварц≥ б'ютьс¤ ¤к леви, а украњнц≥ Ч ¤к чортиї.

” 1915 Ч 1917 рр. лег≥он ”—— в≥в кровопролитн≥ битви на под≥льськ≥й земл≥. ¬ажко знайти м≥сцев≥сть м≥ж «олотою Ћипою та «бручем, де б не було стр≥лецьких могил, на ¤ких, пор¤д з пр≥звищами полеглих борц≥в, були викарбуван≥ призабут≥ вже написи, сумн≥ й водночас горд≥: Ђ¬пав за волю ”крањниї.
    —отн≥ молодих патр≥от≥в загинули на схилах гори Ћисон≥, поблизу с≥л  онюхи та  уропатники на Ѕережанщин≥, та в ≥нших м≥сц¤х. —воЇю боротьбою стр≥льц≥ здобули чимало в≥дзначень ≥ похвал, викликали пошану й симпат≥њ союзник≥в, змусили рахуватись ≥з собою нав≥ть ворог≥в.
“ак, рос≥йське командуванн¤, характеризуючи ”—— у секретн≥й директив≥, наголошувало, що це Ђв≥дб≥рн≥ в≥йська, ¤к≥ називають себе украњнц¤ми ≥ мр≥ють про в≥дновленн¤ самост≥йноњ ”крањниї.

ѕоставивши своЇю основною метою виборенн¤ украњнськоњ державност≥, ”крањнськ≥ с≥чов≥ стр≥льц≥ усв≥домлювали, що реал≥зац≥¤ цього потребуЇ ретельноњ ≥ ц≥леспр¤мованоњ п≥дготовки.
    “ому в лег≥он≥ д≥¤в р¤д громадсько-осв≥тн≥х та мистецьких структур, покликаних ознайомлювати стр≥льц≥в, головним чином стр≥лецьких новобранц≥в, з њхн≥ми завданн¤ми у в≥йн≥, п≥двищувати осв≥тн≥й р≥вень, готувати до п≥сл¤воЇнноњ громадськоњ д≥¤льност≥.
Ќасамперед сл≥д в≥дзначити б≥бл≥отеку, Ђетапну г≥мназ≥юї, а також ѕресову  ватиру, у склад≥ ¤коњ пл≥дно працювали ј.Ѕаб'юк (ћ.≤рчан), ј.Ћотоцький, ќ.Ќазарук, ё.Ўкрумел¤к, Ћ.Ћепкий, ћ.√айворонський, –. упчинський, ќ. урилас та ≥нш≥ талановит≥ письменники, журнал≥сти, композитори, актори, художники.
«усилл¤ми митц≥в налагоджено випуск альманаху Ђ„ервона  алинаї, сатиричних журнал≥в Ђ—амохотникї, Ђ—амопалї, видано к≥лька книг тощо.

Ќац≥онально-пол≥тична та культурно-осв≥тн¤ активн≥сть ”крањнських с≥чових стр≥льц≥в не обмежувалас¤ лише працею в стр≥лецькому лег≥он≥.
    ƒобре розум≥ючи, що запорукою усп≥шноњ реал≥зац≥њ нац≥онально-державницькоњ ≥дењ можуть бути т≥льки сили власного народу, вони пор¤д ≥з самоосв≥тою та самовдосконаленн¤м прид≥л¤ли величезну увагу й нац≥онально-осв≥домлююч≥й та просв≥тницьк≥й прац≥ серед широких к≥л украњнськоњ громадськост≥ Ч ¤к у √аличин≥, так ≥ в «акарпатт≥, на ¬олин≥ ≥ нав≥ть у Ќаддн≥пр¤нщин≥ Ч щоб допомогти населенню швидше усв≥домити своњ сили та шл¤хи, ¤кими можна було б добитис¤ людського ≥снуванн¤ та г≥дного м≥сц¤ в ≥стор≥њ.

¬же з 1914 р. передова частина стр≥лецтва вела роз'¤снювальну роботу серед украњнц≥в у м≥сц¤х свого постою, залучала њх до сп≥льних ман≥фестац≥й, допомагала в створенн≥ р≥зноман≥тних нац≥ональних ≥нституц≥й, зокрема, читалень, товариств Ђѕросв≥тиї, господарських осередк≥в, орган≥зовувала курси л≥кв≥дац≥њ неграмотност≥ тощо.
—в≥дченн¤м того, що ”крањнськ≥ с≥чов≥ стр≥льц≥ працювали ≥ на перспективу, була њхн¤ участь в орган≥зац≥њ та п≥дтримц≥ украњнського шк≥льництва.
«окрема, прот¤гом 1916 Ч поч. 1917 рр. близько двох дес¤тк≥в стр≥льц≥в п≥д кер≥вництвом сотника ƒ.¬≥тебського та четар≥в ћ.—аЇвича ≥ ћ.√аврилка орган≥зували на ¬олин≥ до 100 украњнських шк≥л, працювали в них учител¤ми ≥ нав≥ть видавали п≥дручники дл¤ волинськоњ д≥твори.
    ¬ажливе значенн¤ дл¤ поширенн¤ та пропаганди нац≥онально-державницьких погл¤д≥в мала й культурно-мистецька д≥¤льн≥сть ”——.
Ќер≥дко саме завд¤ки стр≥лецьким п≥сн¤м, музиц≥, виставам тощо украњнське населенн¤ того чи ≥ншого краю вперше ознайомлювалос¤ з ≥деЇю украњнськоњ державност≥, д≥знавалос¤ правду про свою минувшину, задумувалос¤ над майбутн≥м.
    ƒоступн≥сть цих жанр≥в давала змогу охопити ¤кнайширш≥ кола украњнства, починаючи в≥д «акарпатт¤ ≥ аж до Ќаддн≥пр¤нщини, а тематика та форми подач≥ спри¤ли проникненню стр≥лецьких ≥дей у глибини украњнськоњ душ≥.
¬≥чно сп≥ватиме украњнський народ Ђќй, у луз≥ червона калинаї, Ђќй, видно селої, Ђ„овен хитаЇтьс¤ї, Ђ«ажурились галичанкиї, ЂЅо в≥йна в≥йноюї, ЂЌе см≥Ї бути в нас страхуї ≥ багато ≥нших маршових, любовних, жарт≥вливих п≥сень, ¤к≥ постали в лег≥он≥ ”крањнських с≥чових стр≥льц≥в прот¤гом ѕершоњ св≥товоњ в≥йни.