Ќе дивл¤чись на пор≥вн¤но стаб≥льне положенн¤ на фронтах, шанси на спри¤тливий результат в≥йни неухильно пог≥ршувалис¤. ѕ≥сл¤ невдалого наступу рос≥йських в≥йськ у липн≥ 1917 р. та прориву п≥д “арнополем, що посл≥дував п≥сл¤ австро-угорського, јвстро-”горщини з боку –ос≥њ вже н≥ що не загрожувало. ѕ≥сл¤ перемоги ∆овтневоњ революц≥њ —х≥дний фронт взагал≥ перестав ≥снувати.
     ќсновну турботу дл¤ арм≥й јвстро-”горщини з того часу представл¤в лише ≥тал≥йський фронт, де ≥з зм≥нним усп≥хом йшли важк≥ кровопролитн≥, але не катастроф≥чн≥ дл¤ ћонарх≥њ боњ.
¬осени того ж року п≥сл¤ поразки ≥тал≥йц≥в п≥д  апоретто л≥н≥¤ фронту пересунулас¤ на п≥вдень, до берег≥в р≥чки ѕ≥аве.
     ѕроте, вих≥д з в≥йни –ос≥њ, участь австро-угорських в≥йськ в окупац≥њ значних територ≥й на ”крањн≥ не змогли переламати ситуац≥ю на користь јвстро-”горщини.

¬ јвстро-”горщин≥, найслаб≥ш≥й ланц≥ германо-австр≥йського союзу, мирн≥ настроњ ви¤вилис¤ вже у середин≥ 1915 р. соц≥ал-демократичн≥ парт≥њ ћонарх≥њ 15 липн¤ звернулис¤ до ћ≥жнародного соц≥ал≥стичного бюро з письмовим проханн¤м ≥н≥ц≥ювати початок переговор≥в з соц≥ал≥стичними парт≥¤ми крањн јнтанти.
     ƒл¤ соц≥ал≥ст≥в це був лог≥чний ≥ природний крок.

Ќа в≥дм≥ну в≥д австр≥йськоњ, де парламент, рейхсрат, не скликавс¤ прот¤гом рок≥в, ≥ тому австр≥йськ≥ каб≥нети управл¤ли крањною на основ≥ 14 статт≥ конституц≥њ про надзвичайне положенн¤, в угорськ≥й половин≥ ≥мпер≥њ парламент, тобто державний зб≥р, п≥д час в≥йни функц≥онував так само справно, ¤к ≥ в мирний час.
–озбещений ще у березн≥ 1914 р. австр≥йський парламент в≥дновив д≥¤льн≥сть лише 30 травн¤ 1917 р. —оц≥ал-демократична фракц≥¤ скористалас¤ цим, щоб зробити принципову за¤ву про необх≥дн≥сть укласти "мир без анекс≥њ та контрибуц≥й".
     ќбидв≥ соц≥ал-демократичн≥ парт≥њ ≥мпер≥њ, на в≥дм≥ну в≥д н≥мецькоњ соц≥ал-демократ≥њ, не вчинили "гр≥хопад≥нн¤", що трапилос¤ з ≥ншими парт≥¤ми II ≤нтернац≥оналу у серпн≥ 1914 р., тому що були позбавлен≥ можливост≥ "про¤вити себе" в критичний момент: австр≥йська - оск≥льки не працював рейхсрат, а угорська - зважаючи на в≥дсутн≥сть њњ представник≥в у державному збор≥.

ƒотриманн¤ конституц≥йност≥ в ”горщин≥ ≥ було одн≥Їю з причин зб≥льшеного впливу та ваги “ранслейтан≥њ у систем≥ дуал≥зму.
     Ќе дивл¤чись на в≥дсутн≥сть в ньому представництва важливого пол≥тичного чинника крањни - орган≥зованого пролетар≥ату, угорський державний зб≥р, ¤кщо ≥ не дзеркально, то, в ус¤кому раз≥, достатньо безумовно ≥ достов≥рно в≥дображав сусп≥льн≥ настроњ. «воротн≥й зв'¤зок зд≥йснювавс¤ через сп≥лкуванн¤, ≥нод≥ сп≥впрацею л≥вих груп парламентськоњ опозиц≥њ з кер≥вництвом угорськоњ соц≥ал-демократ≥њ.

ѕочинаючи з весни 1915 р. в ”горщин≥ в≥дбувалос¤ неухильне зростанн¤ настроњв пациф≥ст≥в угорськоњ опозиц≥њ, що очолювалас¤ графом ћ≥хаЇм  аройњ, л≥дером ѕарт≥њ незалежност≥.
     Ќавесн≥ 1917 р. сп≥льно з парламентською буржуазною опозиц≥Їю з позиц≥й пациф≥ст≥в стала виступати й угорська соц≥ал-демократ≥¤.
     ѕ≥дтриманий соц≥ал≥стами у грудн≥  аройњ, з трибуни державного збору ”горщини виступив ≥з закликом приступити до мирних переговор≥в. ”томлен≥сть в≥д в≥йни в≥дчувалас¤ у вс≥х верствах населенн¤ обох крањн. ” травн≥ 1917 р. начальник генштабу в донесенн≥ ц≥сарю писав: "” настро¤х громадськост≥ у вс≥х частинах ћонарх≥њ пануЇ швидше переважно над≥¤ ≥ спрага до миру, н≥ж упевнен≥сть в перемоз≥".
ƒоконаний перелом до к≥нц¤ 1916 р. у сусп≥льних настро¤х в≥д в≥йни до миру створив грунт дл¤ в≥дновленн¤ спроб мирних переговор≥в.